Постанова № 58757193, 30.06.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 р. Справа № 805/1099/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МВС України в Донецькій області про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні.

В обґрунтування свої позовних вимог позивач зазначив, що він до 06.03.2015 року займав посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ МВС України в Донецькій області і виконував свої функціональні обов'язки на службі.

06 березня 2015 року ОСОБА_1 було ознайомлено з витягом із наказу ГУ МВС України в Донецькій області № 361 о/с від 07.10.2014 року про нарахування вислуги років у зв'язку із звільненням з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/5224/15 від 11.06.0215 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, накази МВС про звільнення ОСОБА_1 № 865 від 07.08.2014 року та № 1680 від 27.08.2014 року було скасовано, та прийняте рішення про негайне поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплату позивачу суму за час вимушеного прогулу.

Наприкінці листопада 2015 року Позивач дізнався про своє поновлення на службі в ГУ МВС України в Донецькій області та повторне звільнення.

02.12.2015 року Позивач був ознайомлений з витягом із наказом ГУ МВС України в Донецькій області № 354 о/с від 06.11.2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ, згідно з п. 9 розділу ХІ Закону України «Про національну Поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» через скорочення штатів.

Посилаючись на ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», п. 10 Порядку обчислення вислуги років, признання та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, позивач стверджував, що при звільненні з органів внутрішніх справ ГУМВС в області мало нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

12 квітня 2016 року на банківську карту ОСОБА_1 відповідачем була нарахована сума одноразової грошової допомоги при звільненні через скорочення штату у розмірі 22785, 75 грн.

Позивач наголошував, що останніми повними місяцями його служби слід вважати серпень - вересень 2014 року, що встановлено Окружним адміністративним судом м. Києва.

Проте позивач вважає, що відповідачем було невірно розрахована сума одноразової грошової допомоги при звільненні через скорочення штату.

На підставі викладених обставин, позивач просив визнати нечинним, проведений відповідачем - ГУ МВС України в Донецькій області, розрахунок одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ через скорочення штатів; зобов'язати відповідача - ГУ МВС України в Донецькій області перерахувати належним чином одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням з органів внутрішніх справ через скорочення штатів; стягнути з ГУ МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з органів внутрішніх справ через скорочення штатів у розмірі 59145, 67 грн.; стягнути з ГУ МВС України в Донецькій області на користь Позивача матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань у розмірі 8624,37 грн.; стягнути з ГУ МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за два місяці наступні за днем звільнення у розмірі 17248,74 грн.

Ухвалою суду від 30.06.2016 року за клопотанням позивача залишено без розгляду адміністративний позов в частині вимог: визнання нечинним, проведений відповідачем - ГУ МВС України в Донецькій області, розрахунок одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ через скорочення штатів; стягнення з ГУ МВС України в Донецькій області на користь Позивача матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань у розмірі 8624,37 грн.; стягнення з ГУ МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за два місяці наступні за днем звільнення у розмірі 17248,74 грн.

Позивач через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав письмові заперечення до справи, відповідно змісту яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2015 року яка набула чинності 22.10.2015 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 865 від 07 серпня 2014 року у частини звільнення начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу); визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області № 1680 о/с від 27 серпня 2014 року в частині звільнення начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу); визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління внутрішніх справ України в Донецькій області № 316 о/с від 07 жовтня 2014 року в частині нарахування ОСОБА_1 вислуги років та відсутності в ньому пільгового обчислення вислуги років; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 28 серпня 2014 року; зобов'язано Головне управління Міністерство внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2014 року по день фактичного поновлення на посаді; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З наказу від 01.02.2016 року № 8 о/с вбачається, що вислуга років позивача станом на 06.11.2015 року у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги складає 19 років 03 місяці 01 день, у пільговому обчисленні 24 роки 08 місяців 28 днів.

Відповідно витягу з наказу від 06.11.2015 року № 354 о/с, згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС майора міліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого в ОВС відділу розкриття злочинів проти особи УКР ГУМВС в області з 06.11.2015 року звільнено з ОВС у запас ЗС (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

З листа відповідача від 01.09.2015 року № 15/89 вбачається, що середній розмір грошового забезпечення позивача (із розрахунку за період з серпня 2014 року по вересень 2014 року) складає 8624, 37 грн.

Листом № MPL/89 від 06.05.2016 року Відділення ПАТ «ПУМБ» «Регіонального центру в м. Маріуполь» підтверджено зарахування коштів у розмірі 22443,96 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 Дата зарахування 12.04.2016 року.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Преамбулою Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Таким чином, у відповідності до вимог вищезазначеної статті, суд вважає що позивач, перебуваючи у статусі особи, звільненої за скороченням штату та маючи станом на 06.11.2015 року більше 10 років вислуги, має право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як вбачається з матеріалів справи середньомісячне грошове забезпечення Позивача у вимушеному прогулі складало 8624,37 грн. Дана сума підтверджується відповідачем у листі від 01.09.2015 року.

Отже, з урахуванням вищевказаного, суд вважає, що відповідач повинен здійснити ОСОБА_1 розрахунок матеріальної допомоги при звільненні з урахуванням матеріального забезпечення позивача у розмірі - 8624,37 грн. Таким чином відповідач повинен був нарахувати та виплатити ОСОБА_1 81931,42 грн. (8624,37 грн. : 2 = 4312,18 коп. х 19 років служби).

Оскільки відповідач вже виплатив частково грошову допомогу при звільнені у сумі 22785,75 грн., та на даний час відповідач має заборгованість перед ОСОБА_1 у сумі 59145,67 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачем не доведений факт правомірності не нарахування позивачу грошової допомоги при звільненні через скорочення штатів у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із розрахунку середньомісячного грошового забезпечення у розмірі 8624,37 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 565 особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Ч. 1 ст. 18 Закону № 565 було визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII (далі - Закон № 580), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Закон № 580 офіційно оприлюднений 06 серпня 2015 року у газеті «Голос України» № 141-142.

Відповідно до п. 1 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Таким чином, з 07 серпня 2015 року набули чинності п.п. 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580.

Згідно з п. 10 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580, який набув чинності з 07 серпня 2015 року, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Судом встановлено, що наказом ГУМВС в області від 06 листопада 2015 року № 354о/с позивач звільнений з органів внутрішніх справ за п. 64 «г», тобто через скорочення штатів.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон № 2262 має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

На час виникнення спірних правовідносин (день звільнення позивача) Закон № 2262 діяв у редакції від 01 квітня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2262 особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби через скорочення штатів виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2262 виплата зазначеної в частині першій цієї статті одноразової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Відповідно до Закону № 2262 та на виконання постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09 квітня 1992 року № 2263-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнята постанова «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Постанова КМУ № 393).

На час виникнення спірних правовідносин Постанова КМУ № 393 діяла у редакції від 04 жовтня 2015 року.

Згідно з абз. 3 п. 10 Постанови КМУ № 393 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби через скорочення штатів, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абз. 8 п. 10 Постанови КМУ № 393 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Абз. 1 п. 14 Постанови КМУ № 393 визначено, що одноразова грошова допомога, передбачена п. 10 цієї постанови, виплачується Міністерством внутрішніх справ за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для його утримання.

Ч. 1 ст. 19 Закону № 565 було передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294 (далі - Постанова КМУ № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Постанови КМУ № 1294 виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція № 499).

Відповідно до абз. 1 п. 1.6. Інструкції № 499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Судом встановлено, що позивач звільнений з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, на день звільнення він мав календарну вислугу 19 років, що не оспорюється сторонами.

Таким чином, в силу положень ч. 1 ст. 9 Закону № 2262, абз. 3 п. 10 Постанови КМУ № 393 позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як було зазначено вище, відповідно до абз. 1 п. 14 Постанови КМУ № 393 одноразова грошова допомога виплачується Міністерством внутрішніх справ за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для його утримання.

Разом з цим, діючи в межах повноважень, визначених абз. 1 п. 2 Постанови КМУ № 1294, МВС України затвердило Інструкцію № 499, абз. 1 п. 1.6. якої передбачило, що грошове забезпечення виплачується за місцем служби.

Проблемою даного спору є питання, з розміру грошового забезпечення, виходячи із розрахунку суми середньомісячного грошового забезпечення Позивача.

Суд вважає неправомірним застосований ГУМВС в області підхід до визначення розміру місячного грошового забезпечення позивача для обчислення одноразової грошової допомоги, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. «є» та «л» п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадках виплати вихідної допомоги; у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно абз. 3 п. 2 цього Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток та для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Позивач звільнений з органів внутрішніх справ 06 березня 2015 року. Перше звільнення ОСОБА_1 мало місце 07 серпня 2014 року, проте після цього він фактично працював впродовж серпня та вересня 2014 року та отримував грошове забезпечення за цей період.

Ці обставини встановлені такими, що набрали законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва та Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/5224/15. Отже, вони є преюдиційними і в силу положень ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 255 КАС України не підлягають доведенню під час розгляду цієї справи.

Згідно з абз. 4 п. 2 Порядку № 100, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяця роботи, а якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу п. 4 цього Порядку, а саме: в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Тобто у абз. 4 п. 2 Порядку № 100 йдеться про обчислення середньої заробітної плати виключно у випадках, коли за особою зберігається заробіток (грошове забезпечення).

Умови збереження грошового забезпечення визначені п. 2.18 Інструкції № 499, згідно з яким особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеним на керівну та педагогічну роботу зі спеціальних дисциплін у вищі навчальні заклади МВС, у кожному конкретному випадку можуть бути збережені посадові оклади за останніми до призначення в навчальні заклади основними (які виконуються не тимчасово) штатними посадами Міністром внутрішніх справ України; у такому самому порядку можуть бути збережені посадові оклади за останньою штатною посадою особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, призначеним на керівну та педагогічну роботу зі спеціальних дисциплін у вищих училищах професійної підготовки та навчальних центрах підготовки працівників органів внутрішніх справ.

Згідно абз. 6 п. 2 Порядку № 100 час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Судом встановлено, що грошове забезпечення позивача за серпень 2014 року становило 8108,38 грн., за вересень 2014 року - 9140,35 грн.

Середньомісячне грошове забезпечення позивача становило 8624,37 грн. ((грошове забезпечення за серпень 2014 року + грошове забезпечення за вересень 2014 року) / 2), тобто (8108,38 грн. + 9140,35 грн.) / 2 = 8624,37 грн.).

Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги, що мала бути нарахована та сплачена позивачу під час його звільнення через скорочення штатів відповідно до абз. 3 п. 10 Постанови № 393, складає: 8624,37 грн. х 50% х 19 = 81931,42 грн.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що розмір його одноразової грошової допомоги при звільненні мав становити 81931,42 грн.

Враховуючи, що позивачу була нарахована одноразова грошова допомога у розмірі 22785,75 грн., та з метою відновлення його порушеного права на користь ОСОБА_1 з ГУМВС в області слід стягнути невиплачену частку одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 59145,67 грн. з урахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів (81931,42 грн. - 22785,75 грн. = 59145,67 грн.).

Вимоги ОСОБА_1 про визнання нечинним розрахунку одноразової грошової допомоги, проведеного ГУМВС в області, та про зобов'язання ГУМВС в області перерахувати її належним чином задоволенню не підлягають, оскільки належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є стягнення з ГУМВС в області недоплаченої суми цієї допомоги.

Отже, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні через скорочення штатів у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із розрахунку середньомісячного грошового забезпечення у розмірі 8624,37 та з урахуванням вже виплаченої 12.04.2016 року коштів у розмірі 22785,75 грн.

Отже, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Головного управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з органів внутрішніх справ через скорочення штатів у розмірі 59145 (п'ятдесят дев'ять тисяч сто сорок п'ять) грн. 67 коп.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Тарасенко І.М.