Постанова № 58757134, 23.06.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 р. Справа № 804/2943/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЦарікової О.В., секретаря судового засіданняБезрученко К.В., за участю: представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача Афанасьєвої Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу від 19.02.2016 № 72/7 «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5.».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказ відповідача від 19.02.2016 № 72/7 є незаконним та таким, що порушує права та законні інтереси позивача, які полягають у недоторканності ділової репутації останньої. В означеному наказі відповідачем зазначено про неодноразове допущення Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 порушень вимог чинного законодавства, виявлених у ході виконання доручення Міністерства юстиції України щодо розгляду звернення ОСОБА_6, проте не вказано у чому саме полягають ці неодноразові порушення. З огляду на викладене, оскаржений наказ від 19.02.2016 № 72/7 є необґрунтованим, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2016 відкрито провадження у справі № 804/2943/16 та призначено її до розгляду на 14.06.2016.

Відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Відповідач зазначив, що під час розгляду звернення громадянина ОСОБА_6 встановлено, що 11 травня 2015 року Приватним нотаріусом ОСОБА_5 за реєстровим номером № 2201 вчинено виконавчий напис, за яким запропоновано стягнути грошові кошти в сумі 100917,86 грн. з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» за кредитним договором від 09.03.2006. Під час цієї нотаріальної дії Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, в порушення вимог підпунктів 3.1, 3.4 пункту 3 Глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 вчинила згаданий вище виконавчий напис після спливу трирічного строку, протягом якого може бути звернено стягнення. За наслідками розгляду звернення вказаного громадянина, діяльність позивача була тимчасово зупинена з метою направлення Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на курси підвищення кваліфікації, про що винесений оскаржений наказ від 19.02.2016 № 72/7, який є правомірним, а тому у суду відсутні підстави для його скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню судом з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2-1 Закону України «Про нотаріат» Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень, що здійснює контроль за організацією нотаріату, перевірку організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства.

Судом встановлено, що Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області винесений наказ від 19.02.2016 № 72/7 «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3».

Зі змісту означеного наказу встановлено, що підставою для прийняття оскарженого наказу стало неодноразове допущення Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 порушень вимог чинного законодавства, виявлених у ході виконання доручення Міністерства юстиції України щодо розгляду звернення ОСОБА_6

Матеріалами справи підтверджено, що 11 травня 2015 року за реєстровим номером № 2201 позивачем вчинено виконавчий напис, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» грошові кошти в сумі 100917,86грн. за кредитним договором від 09.03.2006 № DNH4KR71970117.

Представник позивача пояснив, що вимога, на підставі якої був вчинений вищенаведений виконавчий напис у зазначеній вище сумі, виникла в ПАТ КБ «Приватбанк» 08.04.2015, як вказано у виписці з рахунку боржника. Окрім того, у кредитному договорі, на якому був вчинений виконавчий напис - № DNH4KR71970117 - не вказаний строк його дії, а тому з моменту виникнення у кредитора права вимоги - від 08.04.2015, трирічний строк для звернення стягнення не сплив.

Суд погоджується із зазначеною позицією позивача, з огляду на таке.

Відповідно до статті 629 Цивільного Кодексу України ( далі - ЦК України), договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 631 ЦК України визначено, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Положеннями ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання застосування позовної давності» передбачено, що передбачений статтею 88 Закону України «Про нотаріат» строк давності вчинення виконавчого напису за своєю правовою природою не є позовною давністю, оскільки відповідна дія виступає як окремий (позасудовий) спосіб захисту цивільних прав.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу саме до суду, а не до будь якого іншого органу.

Отже, ця норма не стосується захисту цивільних прав нотаріусом, передбаченого ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Таким чином, згадані вище строки обчислюються не за правилами обчислення строків позовної давності, а за правилами, викладеними у ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

У даному випадку, в кредитному договорі не передбачений строк його дії, тобто він укладений на невизначений строк. Отже, сторони мають здійснити свої права та обов'язки за згаданим вище договором, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Доказами, які містяться в матеріалах справи та на підставі яких був вчинений виконавчий напис, зокрема, заявою кредитора про вчинення виконавчого напису, випискою з рахунку боржника, та самим виконавчим написом підтверджуються доводи позивача про те, що вимога, на задоволення якої був вчинений виконавчий напис на суму 100917,86 грн., виникла в ПАТ КБ «Приватбанк» 08.04.2015, що вказано у виписці з рахунку боржника, та з цього моменту до моменту вчинення виконавчого напису - 11.05.2015 не пройшов трирічний строк, передбачений приписами 3.1, 3.4 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Таким чином, позивачем не був порушений згаданий вище строк, а отже і положення ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність порушення Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вимог чинного законодавства при вчиненні виконавчого напису за реєстровим номером №2201 про стягнення коштів у розмірі 100917,86 грн. з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк».

Більш того, суд зазначає, що відповідно до статті 50 Закону України « Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Судом з'ясовано, що судове рішення про визнання згаданого вище виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відсутнє, як і докази того, що зазначені нотаріальні дії оскаржені до суду.

Згідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

На виконання наведених положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України оцінивши оскаржений наказ відповідача від 19.02.2016 № 72/7 на відповідність п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд також зважає на наступне.

Правовою підставою для прийняття відповідачем наказу від 19.02.2016 № 72/7 (як зазначено в самому наказі) став п. 3 ч. 1 ст. 291 Закону України «Про нотаріат», у відповідності до якого, нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється на час дії таких обставин якщо приватний нотаріус при вчиненні нотаріальних дій неодноразово порушував правила нотаріального діловодства, - до закінчення строку проходження підвищення кваліфікації (не більше двох тижнів).

В процесі розгляду справи судом було витребувано від відповідача докази попереднього порушення приватним нотаріусом ОСОБА_5 правил нотаріального діловодства, проте як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, такі докази відсутні, оскільки позивачем раніше не допускалися порушення правил нотаріального діловодства.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі чого судом встановлено, що в даному випадку не має місця повторності порушення правил нотаріального діловодства позивачем, відтак і застосування щодо неї тимчасового зупинення діяльності на підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 29-1 Закону України «Про нотаріат» відбулося протиправно.

Як встановлено ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на все наведене вище, суд дійшов висновку про протиправність наказу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 19.02.2016 №72/7 «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3», винесеного на підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 29-1 Закону України «Про нотаріат», з урахуванням чого вказаний наказ підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 186, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 19.02.2016 № 72/7 «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3».

Присудити з Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29 червня 2016 року.

Суддя О.В. Царікова