Постанова № 58757108, 30.06.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 р. Справа № 805/1104/16-а

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., суддів Кошкош О.О., Кірієнка В.О., за участю секретаря судового засідання Шташаліс О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське»

до 1) Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС, 2) Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, 3) Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними рішень суб'єктів владних повноважень від 4 листопада 2015 року № 7, від 25 січня 2016 року № 1700/10/28-1011-04-19, від 21 березня 2016 року № 6191/6/99-99-15-01-03-15 та зобов'язання внести запис про скасування анулювання реєстрації платником податку на додану вартість

за участю представників:

від позивача: Козинець Ю.С. - за дов.

від відповідачів: Лисенкова Д.М. - за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» заявлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС, Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС від 4 листопада 2015 року № 7 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 25 січня 2016 року № 1700/10/28-1011-04-19 про результати розгляди скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» від 2 грудня 2015 року, рішення Державної фіскальної служби України від 21 березня 2016 року № 6191/6/99-99-15-01-03-15 про результати розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» від 5 лютого 2016 року та зобов'язання Державну фіскальну службу України вчинити певні дії, а саме внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про скасування анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», не змінюючи дату його реєстрації платником податку на додану вартість.

Позивач вважає, що рішення прийняте відповідачем про анулювання реєстрації від 4 листопада 2015 є передчасним та таким, що прийняте всупереч нормам діючого законодавства, посилаючись на те, що неподання податкових декларацій у граничний строк пов'язана з обставинами непереборної сили, що підтверджено документально, а саме сертифікатами Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили на території України. Стосовно рішення другого відповідача від 25 січня 2016 року № 1700/10/28-1011-04-19 про результати розгляди скарги, відповідач вважає, що воно суперечить законодавству, посилаючись на те, що другий відповідач вийшов за межі своїх повноважень та вдався до спростування інформації викладеної у сертифікатах. Рішення третього відповідача від 21 березня 2016 року № 6191/6/99-99-15-01-03-15 про результати розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» від 5 лютого 2016 року також вважає незаконним з тих підстав, що відповідач формально підійшов до розгляду скарги. Вважає неправомірними посилання відповідача на не звернення позивача до контролюючого органу із заявою про подовження граничних термінів подання податкової звітності, оскільки подання даної взагалі не передбачено податковим законодавством.

Відповідачі у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечують, вважають адміністративний позов необґрунтованим та безпідставним, посилаючись на відповідність рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість вимогам Податкового кодексу України, також зазначають, що рішення про результати розгляду скарги не несуть негативних наслідків для позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 32281519, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 14 квітня 2003 року, та довідкою АБ № 454064 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22 травня 2012 року, узятий на облік, як платник податків з 21 квітня 2003 року за № 83, зареєстрований як платник податку на додану вартість з 18 серпня 2003 року, свідоцтво № 100324204 та перебуває на обліку у Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС.

Судом встановлено, що 4 листопада 2015 року першим відповідачем відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України було прийняте рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 7, відповідно до якого позивач протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, а саме з 1 вересня 2014 року по 30 вересня 2015 року та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподаткованих операцій 0,00 грн.

Відповідно до підпункту г) пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Тобто, граничним терміном, зі спливом якого до платника податку може застосовуватися анулювання реєстрації як платника ПДВ, є 12 послідовних податкових місяців протягом яких не подається податкова звітність.

Пунктом 203.1 статті 203 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Факт неподання податкових декларацій з податку на додану вартість, а саме з 1 вересня 2014 року по 30 вересня 2015 року, не є спірною обставиною між сторонами.

Судом встановлено, як зазначає позивач у позовній заяві, що 5 вересня 2014 року озброєними особами відбулося силове захоплення Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», в якому позивач орендував приміщення з метою розміщення апарату управління відповідно до договорів оренди державного майна від 29 червня 2006 року № 2742/2006, від 28 серпня 2008 року № 3504/2008, укладених з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області.

1 жовтня 2014 року озброєні особи із застосуванням погроз фізичного насильства видворили всіх працівників підприємства з території підприємства. Тому з даного періоду часу доступ на робочі місця заблоковано.

Судом встановлено, що за фактами захоплення невстановленими особами 1 жовтня 2014 року адміністративних будівель позивача, а також заволодіння чужим майном шляхом обману у великих розмірах, було відкрите кримінальне провадження від 11 листопада 2014 року, за яким позивач є потерпілим, що підтверджується листом прокуратури Донецької області від 22 червня 2015 року № 17/1/1-1477 та витягом з кримінального провадження, долученим до матеріалів справи.

Також судом встановлено, що позивач, про ситуацію, що склалася щодо захоплення адміністративних будівель, офіційно повідомляв першого відповідача листом від 16 жовтня 2014 року № 01/10-04, який було відправлено 17 жовтня 2014 року, що підтверджується експрес-накладною № 59000078445207 та листом від 27 березня 2015 року, відправленого 30 березня 2015 року, що підтверджується поштовою квитанцією про його відправку, а також листом від 16 жовтня 2014 року № 01/10-03. Крім того, другого відповідача було повідомлено листом від 20 квітня 2015 року № 04-20/1 за вихідним № 8953/10, третього відповідача - листом від 20 квітня 2015 року № 04-20/2 за вихідним № 10634/6. Також позивач повідомив про ці обставини Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області, де його включено до категорії платників окремих податків листом від 16 жовтня 2014 року № 01/10-03.

Тобто, в період з 1 жовтня 2014 року по теперішній час позивач не працював, господарську діяльність не здійснював та не мав можливості за будь-яких умов подавати декларації з податку на додану вартість до податкового органу за вересень 2014 року - вересень 2015 року.

Пунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При таких обставинах, суд прийшов до висновку, що позивач не виконав вимог Податкового кодексу України щодо подання декларації з податку на додану вартість, зокрема, внаслідок припинення його діяльності та не можливості доступу до первинних документів підприємства.

З урахуванням викладеного суд вважає, що рішення податкового органу є передчасним.

Крім того, слід зазначити, що абзацом 1 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Абзацом 2 частини 1 статті 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у рамках здійснення заходів, передбачених Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18), суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, на період її проведення звільняються від відповідальності за недотримання строків, передбачених для подання фінансової звітності. Тобто, час застосування зазначених положень триває з 14 квітня 2014 року.

В абзаці 2 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» вказано, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів від 2 грудня 2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», встановлено, що місто Родинське, тобто місце реєстрації позивача, включене до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Частиною 5 Перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону (розпорядження було опубліковано в газеті Голос України від 14.10.2014 № 197) повинен затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Тобто, з аналізу положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та розпорядження КМУ від 2 грудня 2015 № 1275-р, звільнення від відповідальності за недотримання строків, передбачених для подання фінансової звітності передбачених статтею 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» триває з 14 квітня 2014 року.

Пунктом 44.1. статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При таких обставинах суд зазначає, що за наявності умов визначених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки платник податків звільняється від відповідальності за порушення строків подання фінансової звітності, то з урахуванням вимог пункту 1 статті 44 ПК України він звільняється і від відповідальності за порушення строків податкової звітності.

Крім того, необхідно зазначити, що у статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» зазначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

В матеріалах справи знаходяться сертифікат Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 4 листопада 2014 року № 1348 та сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 1 грудня 2014 року № 2024, які засвідчили форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для позивача з 1 жовтня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації.

Також слід зазначити, що КМУ України у період з 5 листопада 2014 року (05.11.2014 було прийнято розпорядження КМУ № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053») по 2 грудня 2015 року фактично не приймав перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, хоча відповідно вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» такий перелік повинен був прийнятий протягом 10 днів після опублікування зазначеного Закону.

Суд зазначає, що з урахуванням того, що позивач зареєстрований у м. Родинське, який включений до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та відповідно вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Податкового кодексу України, позивач у період з жовтня 2014 року (як зазначено у сертифікатах ТПП), має обґрунтовані підстави для звільнення від відповідальності за порушення строків подання податкової звітності та при таких обставинах рішення першого відповідача є таким, що порушує права платника податків.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що перший відповідач не довів правомірність спірного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 4 листопада 2015 року № 7 в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивач 2 грудня 2015 року до другого відповідача направив скаргу про перегляд рішення від 4 листопада 2015 року № 7 першого відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, посилаючись на те, що неподання податкових декларацій у граничний строк пов'язана з обставинами непереборної сили, що підтверджено документально, а саме сертифікатами Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили на території України. 25 січня 2016 року другим відповідачем було прийняте рішення про результати розгляду скарги, яким залишено без змін рішення першого відповідача від 6 листопада 2015 року, а скаргу - без задоволення, посилаючись на ненадходження від позивача заяв про продовження граничних строків для подання податкової декларації.

Крім того, судом встановлено, що 5 лютого 2016 року позивач направив аналогічну скаргу на адресу третього відповідача по справі. 21 березня 2016 року третій відповідач прийняв рішення про результати розгляду скарги № 6191/6/99-99-15-01-03-15, якою також залишено без змін рішення першого відповідача від 6 листопада 2015 року, а скаргу - без задоволення, посилаючись на ненадходження від позивача заяв про продовження граничних строків для подання податкової декларації.

У задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 25 січня 2016 року № 1700/10/28-1011-04-19 про результати розгляди скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» від 2 грудня 2015 року, рішення Державної фіскальної служби України від 21 березня 2016 року № 6191/6/99-99-15-01-03-15 про результати розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» від 5 лютого 2016 року суд відмовляє з огляду на наступне.

Стаття 17 КАС України визначає компетенцію адміністративних судів, яка відповідно до пункту 1 частини 1, зокрема, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Суд зазначає, що акти державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Завдання адміністративного судочинства, полягає, зокрема, у поновленні судом порушених суб'єктивних прав юридичних осіб, а тому передумовою надання судового захисту є встановлення його об'єкту - порушеного права особи. З урахуванням вищевикладеного, в межах заявленої вимоги відсутній об'єкт судового захисту та необхідність у поновленні прав позивача в цій частині, оскільки будь-яких негативних наслідків для позивача рішення про результати розгляду скарг не спричиняє, такі наслідки тягне за собою тільки спірне рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та його скасування є достатнім та повним поновленням порушених прав позивача в межах податкових правовідносин.

Суд також відмовляє у задоволенні позовної вимоги позивача про зобов'язання Державної фіскальної служби України вчинити певні дії, а саме внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про скасування анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», не змінюючи дату його реєстрації платником податку на додану вартість, з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5.10 розділу V «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року № 1130, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 року № 1456/26233 підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за ініціативою контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішення із копіями відповідних документів направляються до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

Згідно з пунктом 1 абзацу 5 пункту 5.10 розділу V «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» у разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється.

Таким чином, діючим законодавством України у спірних правовідносинах визначена процедура дій контролюючого органу на підставі судового рішення, що набрало законної сили. Під час судового розгляду справи судом не встановлено будь-яких підстав для висновків, що відповідачами не буде виконано судове рішення, після набрання ним законної сили, а отже на час розгляду справи в цій частині відсутнє порушене право позивача, та суд не вирішує можливі порушення прав у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у розмірі згідно квитанції від 18 квітня 2016 року у сумі 2756 грн. та квитанції від 19 травня 2016 року в сумі 2756 грн. Судові витрати позивачу присуджуються відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС, Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС від 4 листопада 2015 року № 7 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 25 січня 2016 року № 1700/10/28-1011-04-19 про результати розгляди скарги від 2 грудня 2015 року, рішення Державної фіскальної служби України від 21 березня 2016 року № 6191/6/99-99-15-01-03-15 про результати розгляду скарги від 5 лютого 2016 року та зобов'язання Державну фіскальну службу України вчинити певні дії, а саме внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про скасування анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», не змінюючи дату його реєстрації платником податку на додану вартість, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» від 4 листопада 2015 року № 7.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути зі Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 30 червня 2016 року. Постанова у повному обсязі складена 5 липня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Смагар С.В.

Судді Кошкош О.О.

Кірієнко В.О.