Постанова № 5875698, 16.06.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2009 р.Справа № 16/79/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 голова (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 25.12.1998 року);

ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.06.2009 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства ОСОБА_1

на рішення господарського суду Миколаївської області від „15” квітня 2009 року

по справі № 16/79/09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”

до Фермерського господарства ОСОБА_1

про стягнення 415398,03 грн.

В С Т А Н О В И В :

03.03.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач) прострочену заборгованість зі лізинговими платежами в сумі 313155,24 грн., інфляційні нарахування в сумі 13360,51 грн. та 3 % річних в сумі 1783,79 грн. Також позивач просив стягнути на свою користь з відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу.

В процесі розгляду справи позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої прострочена заборгованість зі лізинговими платежами становить 388539,80 грн., інфляційні нарахування 23926,26 грн. та 3 % річних 2931,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення укладеного між сторонами договору фінансового лізингу та норм чинного законодавства свої фінансові зобов'язання не виконує та має хронічну прострочену заборгованість.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.04.2009 року (суддя Фролов В.Д.) уточнені (збільшені) позовні вимоги ТОВ „УЛК” задоволені повністю. Стягнуто з ФГ ОСОБА_1 на користь позивача 415398,03 грн. заборгованості, з яких: 388539,80 грн. прострочена заборгованість за лізинговими платежами, 23926,26 грн. інфляційні нарахування, 2931,97 грн. 3 % річних; 4153,98 грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

На виконання даного рішення, господарським судом Миколаївської області 27.04.2009 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ФГ ОСОБА_1 звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати. В обґрунтування своїх вимог та заперечень, скаржник посилається на порушення і невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідач у свої скарзі посилається на те, що він не був присутній при розгляді справи, не повідомлявся про відкриття провадження у справі, не повідомлявся про дату та час слухання справи, а фактично дізнався про наявність справи і про постановлення рішення лише 22.04.2009 року від позивача. Отже, його фактично позбавлено права приймати участь в судовому засіданні, надати заперечення на позов та докази на обґрунтування заперечень.

Крім того, на думку скаржника, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення неправомірно та безпідставно погодився з вимогами позивача про нарахування інфляційних нарахувань та 3 % річних, так як термін відстрочення платежів за договором фінансового лізингу був узгоджений з позивачем.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав та його представник в судове засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційні скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Як вбачається з позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог, ТОВ „УЛК” зазначило місцезнаходження ФГ ОСОБА_1: 55644, АДРЕСА_1, а фактичну адресу: АДРЕСА_2 (а.с.6, 37). Також позивачем надано до суду і Витяг з ЄДРПОУ за № 605209 від 18.03.2009 року, згідно якого місцезнаходження ФГ ОСОБА_1: 55644, АДРЕСА_1 (а.с.57).

Ухвали про порушення провадження у справі, призначення її до розгляду та її відкладення були надіслані господарським судом Миколаївської області відповідачу ФГ ОСОБА_1 06.03.2009 року, на адресу: АДРЕСА_2 (34-36), 31.03.2009 року на дві адреси: 55644, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (а.с.51-56). Між тим, такі ухвали адресату не вручені та повернуті до суду у зв'язку з тим, що адресат не проживає за вказаними адресами (а.с.34, 51, 54).

В рішенні від 15.04.2009 року місцевим господарським судом зазначено, що представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, але в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, позов не оспорив, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами за його відсутністю (а.с.64).

Між тим, в матеріалах справи, зокрема, в договорі фінансового лізингу № 01-175/08-обл від 02.07.2008 року, укладений між сторонами, зазначено фактичну адресу ФГ ОСОБА_1: АДРЕСА_2 (а.с.10). Така ж фактична адреса ФГ ОСОБА_1 зазначена ним і в апеляційній скарзі та підтверджується відповідним поштовим повідомленням про отримання ухвали Одеського апеляційного господарського суду.

Отже, належною та правильною фактичною адресою ФГ ОСОБА_1, за якою він дійсно знаходиться, є: Миколаївська область, Баштанський район, АДРЕСА_2, але ж місцевим господарським судом жодного документа на цю адресу направлено не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженнями скаржника ФГ ОСОБА_1 в частині порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме прийняття оскаржуваного рішення за відсутністю представника ФГ ОСОБА_1, не повідомленого належним чином про час та місце засідання суду, що є безумовною підставою, згідно з п.2 ч.3 ст.104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Між тим, дана справа підлягає розгляду в суді апеляційної інстанції у відповідності до ст.ст. 99, 101 ГПК України, згідно з якими в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням певних особливостей, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, не звязаний доводами апеляційної скарги перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному об'ємі.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2008 року між ТОВ „УЛК” (Лізингодавець) та ФГ ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 01-175/08-обл, відповідно до умов якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (а.с.9-1).

Відповідно до пункту 3.1 Договору, Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку та умов ст.3 Загальних умов. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових платежів кожен з яких включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу та винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий товар у лізинг предмет лізингу.

Додатком № 1 до договору фінансового лізингу № 01-175/08-обл від 02.07.2008 року сторонами встановлено Графік сплати лізингових платежів (а.с.11-12).

Додатком № 2 до договору фінансового лізингу № 01-175/08-обл від 02.07.2008 року сторонами визначено Специфікацію та умови передачі предмету лізингу. Так, предметом лізингу є зернозбиральний комбайн Fendt в комплекті з жаткою 6,75 м., модель 6300С, рік випуску 2008, кількість 1, ціна одиниці та вартість без ПДВ 1434332,07 грн. + ПДВ 286866,41 грн., що загалом становить 1721198,48 грн. (а.с.13).

Також сторонами підписано додатки № 3 та № 4 до договору фінансового лізингу № 01-175/08-обл від 02.07.2008 року, якими визначено типову форму довідки про технічний стан предмету лізингу та загальні умови фінансового лізингу (а.с.14-17).

07.07.2008 року сторонами укладено Додаткову угоду до договору фінансового лізингу № 01-175/08-обл від 02.07.2008 року, якою внесено зміни в додаток № 1 та № 2 до договору фінансового лізингу № 01-175/08-обл від 02.07.2008 року, а саме в частині зменшення вартості предмету лізингу та, відповідно, лізингових платежів (а.с.19-22).

У відповідності до Акту приймання-передачі від 07.07.2008 року, Лізингодавець (ТОВ „УЛК”) на підставі договору фінансового лізингу № 01-175/08-обл від 02.07.2008 року передав, а Лізингоодержувач (ФГ ОСОБА_1.) прийняв у володіння та користування майно: зернозбиральний комбайн Fendt в комплекті з жаткою 6,75 м., модель 6300С, рік випуску 2008, кількість 1, ціна одиниці та вартість без ПДВ 1422172,69 грн. + ПДВ 284 434,54 грн., що загалом становить 1706607,23 грн. Даний Акт підписаний сторонами та містить їх відповідні печатки (а.с.23).

Між тим, ФГ ОСОБА_1, отримавши майно та користуючись ним, свої зобов'язання по Договору виконало частково, а саме сплатило 04.07.2008 року 308817,85 грн., 06.08.2008 року 32542,32 грн., 04.09.2008 року 25098,33 грн. та 10.10.2008 року 22453 грн., що загалом становить лише 388911,50 грн., а тому згідно Графіку сплати лізингових платежів заборгованість ФГ ОСОБА_1 перед ТОВ „УЛК” за прострочення платежів за період з 05.11.2008 року по 16.03.2009 року становить 388539,80 грн.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТОВ „УЛК”, стягнення на його користь з ФГ ОСОБА_1 заборгованості та вважає, що доводи, заперечення і вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі та поясненнях щодо заявлених ТОВ „УЛК” позовних вимог є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України, лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно із частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” № 723/97-ВР від 16.12.1997 року (із змінами та доповненнями) визначено поняття фінансового лізингу. Так, фінансовий лізинг це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ „УЛК”, передавши ФГ ОСОБА_1 майно (зернозбиральний комбайн), виконало покладені на нього договором фінансового лізингу № 01-175/08-обл від 02.07.2008 року та нормами чинного законодавства обов'язки, що підтверджується відповідними документами, зокрема, Актом приймання-передачі від 07.07.2008 року, які містять підписи та печатки сторін.

Між тим, ФГ ОСОБА_1, отримавши від ТОВ „УЛК” вказане майно, в свою чергу, в порушення умов договору фінансового лізингу № 01-175/08-обл від 02.07.2008 року та вищезазначених норм чинного законодавства, свої зобов'язання належним чином не виконало, а саме ухиляється в період з 05.11.2008 року по 16.03.2009 року від сплати лізингових платежів, у зв'язку з чим розмір основної простроченої заборгованості становить 388539,80 грн., які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на суму непогашеної заборгованості (388539,80 грн.) позивачем правомірно нараховані 23926,26 грн. збитки від інфляції та 2931,97 грн. 3 % річних, що також підлягають стягненню в примусовому порядку з відповідача на користь позивача.

Твердження та посилання скаржника про безпідставність і необґрунтованість нарахування інфляційних нарахувань та 3 % річних, так як термін відстрочення платежів за договором фінансового лізингу був узгоджений з позивачем судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги та підлягають відхиленню, оскільки сторонами, згідно додаткової угоди від 02.07.2008 року (а.с.19-22), було узгоджено лише Графік сплати лізингових платежів, а нарахування інфляційних та річних, згідно статті 625 ЦК України, є відповідальністю за порушення встановленого графіком грошового зобовязання.

ФГ ОСОБА_1 ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 15.04.2009 року по справі № 16/79/09 підлягає скасуванню, позовна заява ТОВ „УЛК” задоволенню, а апеляційна скарга ФГ ОСОБА_1 частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, апеляційної скарги та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Фермерського господарства ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Миколаївської області від „15” квітня 2009 року по справі № 16/79/09 скасувати.

3.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства ОСОБА_1 (місцезнаходження: 55644, АДРЕСА_1; фактична адреса: Миколаївська область, Баштанський район, АДРЕСА_2; п/р НОМЕР_2 в МОД АППБ Аваль, МФО 326182, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська,12; фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська,8; п/р 26003024740201 в АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 30575865) прострочену заборгованість за лізинговими платежами в сумі 388539,80 грн., збитки від інфляції в сумі 23926,26 грн., 3 % річних в сумі 2931,97 грн., державне мито за розгляд позовної заяви в сумі 4153,98 грн. та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

4.Видачу наказу за постановою та в порядку статті 122 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров