Рішення № 58755748, 29.06.2016, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/190/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Крамаря В. М.

при секретарі Осадці М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережанах цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Бережанської райдержадміністрації, про дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Бережанської райдержадміністрації, про дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька.

В позовній заяві позивач вказала, що вона з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого в них народився син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 30 січня 2015 року шлюб між ними було розірвано. З січня 2015 року сторони будь-яких відносин не підтримують, відповідач не цікавиться сином, перестав дзвонити, змінив номер телефону, попередньо попередивши, що відмовляється від спілкування з сімєю. Відповідач участі у вихованні, утриманні та догляді за дитиною не бере, розвитком дитини не цікавиться, хоч дитина часто хворіє.

Брат позивача працює та проживає в Іспанії. Її мати ОСОБА_3 їде провідати останнього та відпочити і бажає забрати на відпочинок ОСОБА_2. Однак у звязку з відсутністю батька позивач не може оформити у передбаченому законодавством України порядку дозвіл на виїзд малолітнього ОСОБА_2 за кордон для відпочинку та оздоровлення. Оформлення проїзного документа дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків.

Позивач вважає, що така позиція відповідача шкодить інтересам ОСОБА_2, не сприяє всебічному, гармонійному розвитку та порушує право на належний відпочинок та розвиток останнього. А тому просить винести рішення, яким надати дозвіл на виїзд малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя до досягнення ним повноліття, із ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Рішення допустити до негайного виконання.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов підтримують, просять його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Зважаючи на відсутність у суду відомостей, незважаючи на вжиті заходи, про місце проживання відповідача, наявне в матеріалах справи рішення завідувача Тернопільського РС УДМС України в Тернопільській області про скорочення строку тимчасового перебування на території України громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6 від 27.10.2015 року та не отримання даних про залишенням відповідачем території України, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, шляхом опублікування оголошення про виклик відповідача в судове засідання в газеті «Урядовий курєр» № 118 (5738) від 24 червня 2016 року.

Представник третьої особи ОСОБА_7 в судому засіданні пояснила, що задоволення позову ОСОБА_1 про дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька, на її думку, відповідає інтересам дитини, а тому позов слід задовольнити.

Допитана судом як свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона є матірю позивача, а відповідач це її колишній зять, з яким у неї погані відносини. Також їй відомо, що ОСОБА_2 погано ставився до її дочки, наносив ОСОБА_1 побої та тілесні ушкодження.

Допитана судом як свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є хресною матірю позивача і бачила відповідача, коли він проживав ІНФОРМАЦІЯ_2. Також їй відомо, що ОСОБА_2 погано ставився до ОСОБА_1, наносив останній побої та тілесні ушкодження.

Допитана судом як свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона є подругою позивача, оскільки вони працювали в одній школі і їй відомо, що ОСОБА_2 погано ставився до ОСОБА_1, наносив останній, побої та тілесні ушкодження, після розірвання шлюбу між сторонами відповідач майже не зявлявся.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Судом встановлено, що під час шлюбу в селищі Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області у сторін народився син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження останнього.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 січня 2015 року шлюб між сторонами було розірвано.

Син сторін ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за твердженням позивача, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивачу не відоме місцезнаходження відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Батьківські права, відповідно до ст. 155 Сімейного кодексу України, не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ч.3 ст. 313 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно із ст. ст.1, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Таким чином, надання згоди (дозволу) на перетин кордону для неповнолітнього віком від 16-ти років до повноліття (18-ти років) не ґрунтується на законі, оскільки дитина з 16 років вправі самостійно отримати паспорт громадяни України для виїзду за кордон та виїхати за межі України.

Відповідно до п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року, для виїзду з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: 1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; 2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, зокрема, у разі предявлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків (абз. 3 рядок 5).

Виходячи з вказаного, чинним законодавством передбачено можливість вирішувати у судовому порядку питання про надання дозволу на конкретний виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків (одноразовий) із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування в цій державі.

В той же час позивач просить дати дозвіл на виїзд малолітнього ОСОБА_2, 29.01.2014 року за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя, тобто не вказує конкретну країну прямування та часовий проміжок перебування в цій державі.

Окрім цього, позивач як на підставу необхідності виїзду дитини за межі України, вказує необхідність відпочинку та оздоровлення ОСОБА_2, оскільки той часто хворіє, однак доказів твердження, що дитина часто хворіє, а також, що ОСОБА_2 буде відпочивати чи оздоровлюватись за межами України, до матеріалів справи позивачем не додано.

Зважаючи на вказане, вимога позивача надати дозвіл на виїзд малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя до досягнення ним повноліття, із ОСОБА_1 та ОСОБА_3, не ґрунтується на законі, а тому позов є безпідставним.

Також не ґрунтується на законі посилання позивача у позовній заяві на те, що оформлення проїзного документу дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків, оскільки з 06.12.2012 року набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», який не передбачає такої назви та виду документів, як «проїзний документ дитини». Для громадян України документом, що посвідчує особу за кордоном і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну є «паспорт громадянина України для виїзду за кордон». Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Окрім наведеного, суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до абз.1 пп.2 п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року, для виїзду з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску. Виходячи з вказаного, для виїзду за межі України малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого відповідно до свідоцтва про народження останнього є громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_2, тобто іноземець, - нотаріально посвідченої згоди батька не вимагається, що також вказує на безпідставність позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 16, 313 ЦК України, ст.ст. 18, 141, 150, 155 СК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 1, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 213, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Бережанської райдержадміністрації, про дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Тернопільської області через Бережанський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків на його апеляційне оскарження.

Суддя: