Ухвала суду № 58755704, 30.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 448/705/15-к Головуючий у 1 інстанції: Стецик Я.Є.

Провадження № 11-кп/783/410/16 Доповідач: Партика І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року м. Львів

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючої-судді ОСОБА_1,

суддів: Гаврилова В.М., Головатого В.Я.,

при секретарях: Мазур-Іванько Ж.В., Щербай В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015140230000320 від 05.05.2015р. за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Мостиського районного суду Львівської області від 8 лютого 2016р. щодо ОСОБА_3, 15.09.1993р. народження, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, заміжньої, непрацюючої, раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

за участю: прокурорів Яворського С.М., Подіка Ю.О.

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченої ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4,

представника потерпілих ОСОБА_5

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Мостиського районного суду Львівської області від 08.02.2016р. ОСОБА_3 визнано винною та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладено обовязки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, та періодично зявлятись в цю інспекцію для реєстрації.

Позови ОСОБА_6 та ОСОБА_4 задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 13294 грн. 99 коп. майнової шкоди, 80000 грн. моральної шкоди та 1000 грн. витрат, понесених на правову допомогу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 7000 грн. моральної шкоди та 1000 грн. витрат, понесених на правову допомогу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на суму 552 грн. 42 коп. за проведення експертизи.

Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог закону.

За вироком суду, ОСОБА_3 04.06.2015р. близько 21 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «CITROEN XANTIA», реєстраційний номер RP 26072, та рухаючись дорогою «Мостиська-Краківець» у напрямку с. Краківець Яворівського району Львівської області, при проїзді ділянки дороги між селами Годині та Черневе Мостиського району Львівської області, грубо порушила вимоги п.п. 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху України, які виразились у тому, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахувала дорожню обстановку в умовах недостатньої видимості, з моменту виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно спроможній виявити, не вжила своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого нею транспортного засобу, внаслідок чого здійснила зіткнення з гужовим возом під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався в попутному напрямку попереду.

В результаті зіткнення потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_4, водію та пасажиру гужового возу, були заподіяні тілесні ушкодження. Потерпілому ОСОБА_6 заподіяно тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, - у виді закритої травми голови у вигляді забою головного мозку, крововиливу в черепну порожнину, яка в подальшому перебігу ускладнилась набряком головного мозку, комою із загрозою диханню; закритому перелому кісток лівого передпліччя, гематоми голови, садна на голові та лівій руці, а потерпілому ОСОБА_4 заподіяно легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя, - у виді струсу головного мозку, ран на голові.

Не оспорюючи вірність кваліфікації дій ОСОБА_3, захисник ОСОБА_7 в її інтересах подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вирок суду та ухвалити новий вирок, у якому застосувати до ОСОБА_3 ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку 1 рік, зменшити суму відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування покликається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, не врахування всіх обставин даної справи. Суд першої інстанції не врахував та не навів у вироку обставини, які помякшують покарання, а саме: обвинувачена не втікала з місця події, викликала швидку медичну допомогу, в подальшому надавала допомогу, вину свою визнала, щиро розкаялась, активно сприяла розкриттю злочину та встановленню істини у справі, ОСОБА_3 раніше не судима, до адміністративної відповідальності не притягувалась, позитивно характеризується за місцем проживання, виховує неповнолітню дочку, попросила пробачення у потерпілих. Зазначає про відсутність обставин, які обтяжують покарання. Вказує, що потерпілий ОСОБА_6 жодного разу не був у судовому засіданні, хоча стороною захисту неодноразово усно заявлялось клопотання про його участь, а підтверджуючих причину його відсутності документів немає. Звертає увагу на те, що під час судових дебатів сторона державного обвинувачення просила встановити обвинуваченій іспитовий термін 1 рік.

Окрім цього, судом першої інстанції не враховано та не наведено у вироку обставини щодо відшкодування у справі заподіяної шкоди, а саме те, що ОСОБА_3 після ДТП матеріально допомагала потерпілому (квитанція про надання потерпілому матеріальної допомоги у сумі 40000 грн.), надала грошову допомогу родичам потерпілих у розмірі 1000 доларів США, допомагала в транспортуванні ОСОБА_6 по різних сучасних клініках м. Львова., обґрунтованість вимог потерпілих щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди. При визначені розміру відшкодування ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди, суд не врахував те, що обвинувачена та її чоловік не працюють, є малозабезпеченою сімєю і визначена судом сума відшкодування є непомірною для ОСОБА_3, яка відшкодувала практично повністю всі матеріальні витрати.

Заслухавши доповідь судді, обвинувачену ОСОБА_3 та її захисника адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу та просили таку задоволити, виступ прокурора, який вважає оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, думку потерпілого ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, які заперечили апеляційну скаргу та просили залишити вирок щодо ОСОБА_3 без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Винність обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за наведених у вироку обставинах повністю доведена, стверджується матеріалами кримінального провадження і в апеляційному порядку не оскаржується.

При призначенні ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання суд першої інстанції, відповідно до положень ст. 65 КК України, належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої, обставини, які помякшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, те, що обвинувачена вчинила злочин з необережності, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню доньку, 05.08.2012р. народження, заочно навчається, те, що ні ОСОБА_3, ні її чоловік не працюють, поведінку обвинуваченої після настання дорожньо-транспортної пригоди та надання нею матеріальної допомоги потерпілим під час їхнього лікування шляхом придбання ліків та медикаментів, та обґрунтовано призначив ОСОБА_3 покарання у межах санкції статті, а саме у вигляді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

З урахуванням наведеного та конкретних обставин кримінального провадження, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про можливість виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 без відбування призначеного їй основного покарання та обґрунтовано застосував положення ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

Разом з тим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, взявши до уваги вищенаведені обставини, у повній мірі не врахував такі при визначенні обвинуваченій тривалості іспитового строку, визначивши іспитовий строк максимальної тривалості, що на переконання колегії суддів не відповідає тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі помякшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєї суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

За таких обставин, вирок Мостиського районного суду Львівської області від 08.02.2016р. щодо ОСОБА_3 підлягає зміні. Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, конкретні обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що обвинуваченій ОСОБА_3 слід визначити іспитовий строк тривалістю 1 рік, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад виваженості, розумності та справедливості, та у своєму рішенні навів відповідні мотиви.

Так, суд першої інстанції вірно встановив, що діями обвинуваченої ОСОБА_3 потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_4 була спричинена моральна шкода, яка полягала у фізичному болі та душевних стражданнях, які вони зазнали у звязку із отриманням тілесних ушкоджень та втратою здоровя, і які потягли за собою вимушені зміни у їх життєвих стосунках.

При визначенні розміру заподіяної потерпілому ОСОБА_6 моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано врахував ступінь перенесених ним моральних та фізичних страждань внаслідок отримання тяжкого тілесного ушкодження, перебування його на стаціонарному лікуванні, подальше амбулаторне лікування, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, порушення нормального життєвого укладу потерпілого та його сімї.

При визначенні розміру заподіяної потерпілому ОСОБА_4 моральної шкоди суд першої інстанції обґрунтовано врахував ступінь перенесених ним моральних та фізичних страждань внаслідок отримання ним легких тілесних ушкоджень, тривалість його перебування на стаціонарному лікуванні, порушення нормального життєвого укладу потерпілого та його сімї.

Отже, апеляційні вимоги захисника про необхідність зменшити суму відшкодування моральної шкоди колегія суддів визнає необґрунтованими, а тому такі до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовільнити частково.

Вирок Мостиського районного суду Львівської області від 8 лютого 2016р. щодо ОСОБА_3 змінити.

Вважати ОСОБА_3 засудженою за ч. 2 ст. 286 КК України на чотири роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік.

У решті вирок суду залишити без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_9