Рішення № 58753762, 29.06.2016, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/3598/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.06.2016 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючий-суддя Рішко Г.І., секретар судового засідання Стрижак О.М., за участю представника позивачів ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за первісною позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4, інтереси яких представляє ОСОБА_1, до ОСОБА_2, Пийтерфолвівської сільської ради Виноградівського району; третя особа: Виноградівська державна нотаріальна контора про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом та зустрічну позовну заяву за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Виноградівська державна нотаріальна контора про усунення від права спадкування спадщини за законом, визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3, ОСОБА_4, інтереси яких представляє ОСОБА_1, звернулися в суд із позовом до ОСОБА_2, Пийтерфолвівської сільської ради Виноградівського району, третя особа: Виноградівська державна нотаріальна контора про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Свої вимоги мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_7 року померла їхня бабуся ОСОБА_6, яка мешкала в АДРЕСА_1. Позивачі є спадкоємцями за померлою ОСОБА_6, оскільки їхній батько, син ОСОБА_6 - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_8

Після смерті та поховання бабусі позивачі звернулися до державного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини і там дізналися про існування незаконного заповіту. В заповіті ОСОБА_6 нібито заповіла все своє майно ОСОБА_2 Рішенням суду від 11.03.2013 року, яке було залишено в силі апеляційною інстанцією, заповіт ОСОБА_6 вчинений на користь ОСОБА_2 визнано недійсним. 08.02.2012 року на підставі заповіту було видано Свідоцтво про право на спадщину на ОСОБА_2 На даний час, відповідачка ОСОБА_2 незаконно заволоділа чужим майном, володіє та користується спадщиною. Оскільки ОСОБА_2 не є спадкоємцем жодної черги, незаконно володіє і розпоряджається рухомим і нерухомим майном спадкодавця, позивачі просять суд скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 08.02.2012 року на ім'я ОСОБА_2 та визнати право власності на спадкове майно за померлою ОСОБА_6 в рівних частках.

Відповідачкою ОСОБА_2 до суду подано зустрічну позовну заяву, яка ухвалою суду від 25.03.2016 року об'єднана в одне провадження із первісним позовом. Позивачка за зустрічним позовом вказує, що чоловік спадкодавця ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року - ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року, був її далеким родичем. ОСОБА_2 допомагала ОСОБА_6 похоронити сина, оскільки той був розлучений і проживав з матір'ю. Після смерті чоловіка та сина ОСОБА_6, ОСОБА_2 залишилася проживати разом з нею, оскільки внучки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишили її на призволяще. Із серпня 2005 року і до часу смерті ОСОБА_6, ОСОБА_2 проживала з нею однією сім'єю, вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, ОСОБА_2 придбавала лікарства, одягала її та здійснювала за нею догляд. ОСОБА_6 сприймала її за доньку.

ОСОБА_2 вважає, що відповідачів як спадкоємців першої черги необхідно усунути від права спадкування за законом, оскільки вони зовсім не цікавилися своєю бабусею, не надавали ніякої матеріальної допомоги, не здійснювали за нею догляд. Однак ОСОБА_6 потребувала стороннього догляду, була жінкою похилого віку, мала проблеми із здоров'ям. Відповідачі за зустрічним позовом не надали жодної матеріальної допомоги під час організації поховання, не приймали участь в цьому. В той же час вони звернулися в 6-ти місячний строк після смерті бабусі до нотаріуса із заявою на прийняття спадщини.

Позивачка за зустрічним позовом просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивачам за первісним позовом, встановити факт її проживання однією сім'єю з спадкодавцем ОСОБА_6 з серпня 2005 року і до ІНФОРМАЦІЯ_7 року, усунути від спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року, її онуків ОСОБА_3 та ОСОБА_9, встановити за нею право власності за законом на спадковий будинок після смерті спадкодавця ОСОБА_6

В судовому засіданні представник позивачів за первісним позовом ОСОБА_1 підтримав заявлений первісний позов, просив суд такий задовольнити. Пояснив, що позивачі на день смерті спадкодавця, а саме їхньої бабусі ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року, перебували на навчанні в Угорщині, у зв'язку з чим не мали можливості надавати допомогу. Батьки позивачів були розлучені, внучки навідували бабусю за життя 2-3 рази на рік. Відповідачка ОСОБА_2 в спадковому будинку не проживала. Позивачі не були повідомлені про смерть бабусі.

Що стосується вимог зустрічного позову представник позивачів ОСОБА_1 вважає такий безпідставним, просив в задоволенні такого відмовити, оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів про ухилення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від надання допомоги спадкодавцю ОСОБА_6

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги первісного позову не визнала, просила в задоволенні такого відмовити, мотивуючи тим, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_9 зовсім не цікавилися своєю бабусею, не надавали ніякої матеріальної допомоги, не здійснювали за нею догляд.

Що стосується вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 просила вимоги її задовольнити повністю, оскільки вона із серпня 2005 року на прохання ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року, перейшла жити до останньої, здійснювала за нею догляд, вела спільне з нею господарство. Вважає, що позивачі повинні бути усунені від права на спадкування.

Представник відповідача Пийтерфолвівської сільської ради Виноградівського району в судове засідання не з'явився. Подав до суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника сільської ради, сільська рада підтримує інтереси ОСОБА_2

Представник третьої особи - Виноградівської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з'явився, повідомлений про час та місце розгляду справи. Клопотань не заявлено, розгляд справи проведено на підставі заявлених доказів.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що він проводив ремонт покрівлі будинку ОСОБА_6 у 2008 році. Розрахунок за ремонтні роботи здійснювала ОСОБА_2, яка проживала разом з ОСОБА_6. Пояснив, що ОСОБА_6 була працездатною, постійно варила каву майстрам, не потребувала сторонньої допомоги.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що їй не було відомо про родичів ОСОБА_6 Відомо, що остання проживала в поганих умовах, однак до неї прийшла жити ОСОБА_2

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що ОСОБА_2 перейшла проживати до ОСОБА_6 з 2005 року. Остання була лежачою хворою, ОСОБА_2 за нею здійснювала догляд.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_7 року в с.Дівичне Виноградівського району померла ОСОБА_6, бабуся позивачів за первісним позовом. Дана обставина стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 17.08.2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_10 року на автодорозі між с.Дяково та Братово помер ОСОБА_7, батько позивачів за первісним позовом. Дана обставина стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 28.07.2005 року.

За життя ОСОБА_13 придбала житловий будинок та належну до нього земельну ділянку площею 0,39 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 що стверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 13.11.2001 року серії АЕЕ №623620.

В матеріалах справи міститься копія заповіту ОСОБА_6 вчинений на користь ОСОБА_2 та посвідчений секретарем виконавчого комітету Пийтерфолвівської сільської ради 11.01.2011 року.

На підставі вказано заповіту державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори 08.02.2012 року було видано свідоцтво про право на спадщину, згідно якого спадкоємцем в цілому зазначеного в заповіті майна ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканка АДРЕСА_3 Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з цілого житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_3

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11.03.2013 року, яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 28.05.2013 року, заповіт ОСОБА_6 вчинений на користь ОСОБА_2 та посвідчений 11.01.2011 року секретарем виконкому Пейтерфолвівської сільської ради Кутоші А.К. визнано недійсним.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Із ст.1222 ЦК України вбачається, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст.ст.1261, 1268 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За приписами ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Позивачі за первісним позовом прийняли спадщину після смерті свого батька.

Статтею 69 Закону України «Про нотаріат» із змінами і доповненнями, внесеними Законами України, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна. Нотаріус також перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. І згідно ч.2 цієї статті у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Статтею 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 не маючи права на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з чим, суд вважає, що його слід скасувати.

Отже, оцінивши досліджені докази у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що вимоги первісного позову є обґрунтованими, такі вимоги підлягають до задоволення.

Що стосується зустрічних позовних вимог суд приходить до наступного висновку.

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 в позовній заяві просить суд, зокрема, встановити факт її проживання однією сім'єю з спадкодавцем ОСОБА_6 із серпня 2005 року і по ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

Як вбачається із довідки Пийтерфолвівської сільської ради Виноградівського району №02-25/708 від 30.08.2013 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, прописана у АДРЕСА_4, з 08.02.2011 року, але фактично проживала за даною адресою без прописки з 2005 року і здійснювала догляд за ОСОБА_6.

Довідкою Пийтерфолвівської сільської ради Виноградівського району №02-25/709 від 30.08.2013 року підтверджується той факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, дійсно похоронила ОСОБА_6 і всі похоронні витрати забезпечувала вона. Довідка на отримання похоронних витрат була виписана на ім'я ОСОБА_2, грошову суму похоронних витрат вона отримала через управління пенсійного фонду в м.Виноградів.

Згідно п.21 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до роз'яснень Пленуму ВСУ, які містяться в п.23 Постанови №7 від 30.08.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформлені спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Матеріалами справи і свідченнями свідків в їх сукупності стверджується, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 мала вільний доступ до будинку, здійснювала ремонтні роботи в будинку, здійснювала безпосередній догляд за ОСОБА_6, проводила її поховання за свої кошти і дані обставини на думку суду дають підстави вважати спільне проживання цих осіб, за яким сторони ведуть спільне господарство, надають допомогу один одному, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що досліджені у судовому засіданні докази достовірно підтверджують факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 із спадкодавцем ОСОБА_6, починаючи із серпня 2005 року і до дня смерті останньої.

Що стосується позовних вимог про усунення від спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_6 її онуків - первісних позивачів, то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснив, що при встановленні судом факту ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи і розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливостей для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Згідно ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

В судовому засіданні не здобуто доказів того, що відповідачі за зустрічним позовом умисно уникали обов'язку забезпечити підтримку та допомогу своїй бабусі. Крім того, вони навчалися в Угорщині, а ОСОБА_4 одружилася в Угорщині, подробиць життя бабусі їм не повідомляли.

Позивачкою за зустрічним позовом до суду подано лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_15 №12 від ІНФОРМАЦІЯ_7 року, з якого вбачається, що причиною смерті останньої є хронічна серцево-судинна недостатність ІІІ ступеня. Однак в судовому засіданні не добуто доказів, що ОСОБА_6 через свою хворобу перебувала у безпорадному стані.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_6 була працездатною, постійно варила каву майстрам, не потребувала сторонньої допомоги.

Таким чином в судовому засіданні не здобуто доказів про те, що ОСОБА_6 перебула у безпорадному стані, що виключає доказування факту ухилення особи від надання допомоги, оскільки сам факт хвороби та її похилий вік не свідчить про ці обставини, і лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений судом від права на спадщину.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення і позовних вимог відповідача за первісним позовом про встановлення права власності за законом за ОСОБА_2 після смерті спадкодавця ОСОБА_6

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають до задоволення повністю, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 лише частково, а саме про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем із серпня 2005 року і до смерті останньої.

Керуючись ст.ст.10, 11, 27, 31, 60, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Первісні позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 08.02.2012 року серії ВРП №264979, виданого державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., зареєстрованим в реєстрі за №355 - скасувати.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОК НОМЕР_1, мешканкою АДРЕСА_5 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОК НОМЕР_2, мешканкою АДРЕСА_5, право власності на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 Закарпатської області (житлова площа 59,7 кв.м, загальна корисна площа 76,4 кв.м) з належними до нього надвірними спорудами та земельну ділянку площею 0,39 га в рівних частках.

Стягнути з ОСОБА_2, РНОК НОМЕР_3, на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в розмірі 491,00 (чотириста дев'яносто одна грн. 00 коп.) грн.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканки АДРЕСА_6 із ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року, з серпня 2005 року і по ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийГ. І. Рішко