Постанова № 58753245, 30.06.2016, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/5146/16-а

пр. № 2-а/759/145/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року Святошинський районний суд міста Києва, в складі головуючого судді Величко Т.О., при секретарі Самайді А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними дії та зобов'язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2016 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними дії та зобов'язати вчинити певні дії.

Позивач зазначив, що отримував пенсію за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в сумі 3448 грн. щомісяця. Позивач зазначив, що протягом чотирьох років регулярно отримував зазначену пенсію, з 1 квітня 2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва було припинено нарахування призначеної державної пенсії, посилаючись на Закон України №213-VIII від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». В силу вимог пункту 12 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213- VIII тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, ОСОБА_1, не мав права на отримання пенсії за віком, оскільки працює на посаді, яка дає право на призначення спеціальної пенсії, передбаченої Законом України «Про державну службу». Позивач зазначив, що водночас пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213- VIII, передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону про призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України» , «Про Кабінет Міністрів України» тощо. Враховуючи те, що з 01.06.2015 року для Позивача, як державного службовця, скасовано норми, що передбачають мені призначення спеціальної пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», позивач вважає, що у Пенсійного фонду відсутні правові підстави щодо припинення виплати пенсії. Позивач зазначив, що на його звернення щодо поновлення виплати пенсії починаючи з 1 червня 2015 року УПФ України в Святошинському районі м. Києва листом №141/08/л-70 від 16.02.2016 року відмовило в задоволенні вимог. Оскільки на даний час не прийнято жодного нормативного акту в якому було розроблено механізм призначення чи перерахунку пенсії державним службовцям, позивач вважає, що цим рішенням управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києві порушує його право.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав заперечення, в якому просив відмовити в задоволенні позову ( а.с.11-12) . Вказував, що виплату пенсії позивачу було припинено 01.04.2015 року, що є датою коли особа могла дізнатися про нібито порушення свого права, але адміністративний позов було подано 07.04.2016 року, що свідчииь про пропущення строку звернення до суду. Вказував, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», зі змінами внесеними Законом від 02.03.2015 року,тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року особам, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії, щомісячного довічного грошового утримання у пороядку та на умовах передбачених цим законом, Закном України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів" пенсія, призначена відповідно до цієї статті не виплачується. З 01.01.2016 року Закном України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2051 року №911-VIII внесено зміни до ст. 37 Закону України «Про державну службу»щодо порядку виплати пенсіїпрацюючим пенсіонерам. А саме з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року особам у період роботи на посадах та на умовах, передбачених цим Заокном, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" призначені пенсії, щомісячне довічне грошове утримання не виплачується. А оскільки позивач працює в Окружному адміністративному суді м. КИєва на посаді державного службовця, тому з квітня 2015 року виплату пенсії позивачубуло призупинено.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що з огляду на те, що ОСОБА_1 отримував пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та продовжував працювати на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», з 01 квітня 2015 року відповідач припинив виплачувати пенсію позивачу.

Разом з тим, п. 5 розділу ІІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» було передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Судом встановлено, що до 01 червня 2015 року та на даний час не прийнятий закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах. У зв'язку з цим, з 01 червня 2015 року норми та положення Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення втратили чинність.

Відтак, з 01 червня 2015 року робота позивача на посаді державного службовця не дає йому права на призначення пенсії, про яку зазначено у абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин суд дійшов висновку, що з 01 червня 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва зобов'язане було поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Таким чином, права позивача на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Частиною 3 статті 22 Конституції України проголошено, що при прийнятті нових законі, внесенні зміни до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свободи.

За частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основу законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливості неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись: ст. ст. 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва щодо припинення виплат ОСОБА_1, зареєстрованого за адресою; АДРЕСА_1, пенсії за віком, та зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва поновити ОСОБА_1, зареєстрованого за адресою; АДРЕСА_1, виплату пенсії за віком з 01.06.2015 року.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя: Т.О. Величко