Ухвала суду № 58750089, 30.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 639/4982/16-к Головуючий суддя І інстанції Курило В.О.

Провадження № 11-сс/790/991/16 Суддя доповідач Чопенко Я.В.

Категорія: В порядку КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Чопенка Я.В.,

суддів - Цілюрика В.П. та Меркулової Т.В.,

секретаря - Безчасної О.Л.,

з участю прокурора - Макарова О.Г.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 23.06.2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Жовтневого ВП Київського ВП ГУ НП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12016220500001633 від 21.06.2016 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3.

Застосовано відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, до 19.08.2016 року.

Визначено суму застави в розмірі 27 560 грн.

Як зазначено в ухвалі, 21.06.2016 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та вважав встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався слідчий в своєму клопотанні.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 23.06.2016 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді є необгрунтованою та винесена з порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Автор апеляційної скарги вважає недоведеним існування ризиків, вказаних у клопотанні слідчого. Зазначає дані, що характеризують особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, мешкає разом з матірю, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, визнав вину у повному обсязі та щиро розкаявся в скоєному.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи захисника ОСОБА_1, який наполягав на задоволенні апеляції, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у скоєнні злочину, та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і з цим погоджується колегія суддів.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07р.- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобовязана мати докази, достатні для предявлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обовязково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, предявлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України; наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із даними про особу підозрюваного свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_3 більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою ( а.с. 2, 3).

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про :

1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України ;

2.наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

3.недостатність застосування до ОСОБА_3 більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України (а.с. 39-41). З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.

За викладених обставин у сукупності колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов*язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м*яких запобіжних заходів до ОСОБА_3 є недостатнім.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об*єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов*язана мати докази, достатні для пред*явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов*язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред*явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення обгрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Виклавши мотиви свого рішення в ухвалі, слідчий суддя врахував особу підозрюваного, який раніше судимий за скоєння корисливих злочинів, неодружений, офіційно непрацевлаштований, не має тяжких хронічних захворювань та інвалідності, не утримує неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб, та положення ст.ст. 176, 178, 183 КПК України і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись положеннями КПК України, при постановленні ухвали про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя обґрунтовано визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні як альтернативний запобіжний захід.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді, законною обґрунтованою та мотивованою і підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 червня 2016 року щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у відношенні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в межах строку досудового розслідування залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді