Рішення № 58748388, 24.05.2016, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1783/15-ц

Провадження №2/548/28/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2016 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді Коновода О.В.,

при секретарі Вовк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Хорол цивільну справу за позовом ПАТ "ОСОБА_1 компанії "Альфа Страхування" до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,-

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 01.04.2014 року в м. Києві з вини відповідача сталося ДТП, в результаті чого був пошкоджений автомобіль, який належить ОСОБА_3 під керуванням ОСОБА_4. При цьому на дату цієї пригоди автомобіль ОСОБА_3 був застрахований у ПАТ "ОСОБА_1 компанії "Альфа Страхування" (позивач).

У зв'язку з цим ОСОБА_3 звернулася до позивача з вимогою відшкодування збитків, 01.10.2014 позивач здійснив виплату відшкодування на користь СТО для ремонту застрахованого автомобіля ОСОБА_3 у розмірі 32051, 60 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування в порядку регресу витрат,оскільки здійснив відшкодування шкоди потерпілій за відповідача, оскільки її автомобіль на момент ДТП був не застрахований.

На підставі вищевикладеного позивач прохав: 1) стягнути з відповідача на свою користь 32 051,60 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу; 2) стягнути з відповідача на свою користь 1 218,00грн. судового збору.

В судове засідання представник позивача ПАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" не зявився, в позовній заяві прохав розглянути справу за його відсутності.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не зявилася, з невідомих суду причин, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_5 не зявився, з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до положень ч.1ст.224 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що заперечень від представника позивача не надходило, суд, на підставі ч.1 ст.224 та відповідно до ч.1ст.225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до повного задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Згідно ч.1ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, про що також зазначено в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права або інтересу і суд може захистити порушене право способом передбаченим договором або законом.

У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2, 14.08.2014 року о 14:20 год. в м. Києві керуючи автомобілем Хонда ВІ 8288 ВТ, на вул. Соломямській. 2, не вибрала безпечну швидкість руху, не врахувала дорожню обстановку, не дотрималася безпечної дистанції до автомобіля НОМЕР_1, що рухався попереду та здійснила з ним зіткнення, в наслідок чого автомобіль НОМЕР_1 відкинуло на автомобіль Тойота д.н.з. А НОМЕР_2, що рухався попереду, що призвело до механічних пошкоджень трьох транспортних засобів, чим порушила вимоги п.п. 12.1, 13.1 ПДР України, тобто вчинила правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Згідно до постанови судді Солом»янського районного суду м.Києва ОСОБА_6 від 15.09.2014 року (а.с.7), яка набрала законної сили 25.09.2014 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченогост. 124 КУпАПі за вчинення вказаного адмінправопорушення ОСОБА_2 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Відповідно до ч. 4ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 4 постанови №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»,роз»яснив, що відповідно до частини четвертоїстатті 61 ЦПКвирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно до положень ч. 4ст. 61 ЦПК Українипостанова судді Солом»янського районного суду м.Києва ОСОБА_6 від 15.09.2014 року, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, як слідує з вищенаведеного, вказана ДТП мала місце з вини ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1188 ЦК Українипередбачене відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки. Вст. 1188ЦК Українивказано, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Отже відповідно дост. 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, саме ОСОБА_2 з вини якої сталася дана ДТП, є відповідальною за спричинену в результаті ДТП шкоду.

При цьому на дату цієї пригоди автомобільНОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, був застрахований у ПАТ "ОСОБА_1 компанії "Альфа Страхування" (позивач), яка згідно умов договору добровільного страхування ризиків пов»язаних з експлуатацією наземного транспорту №046.0527417.096 від 01.04.2014 року, зобов'язувалася компенсувати пошкодження автомобіля внаслідок ДТП.

Згідно ОСОБА_1 №2640.206.14.01.01 від 17.09.2014 року вартість матеріального збитку завданого відповідачем автомобілюНОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, становить 32051, 60 грн( а.с.14).

01.10.2014 року згідно платіжного доручення №22995 (а.с.15) позивач здійснив виплату відшкодування ОСОБА_3 у розмірі 32051, 60 грн.

Відповідно дост. 8 Закону України «Про страхування», страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. ОСОБА_1 випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно дост. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно вимогст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що в матеріалах справи є поліс обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС /3177445 (а.с.17) строк дії з 21.05.2014 року по 21.05.2015 року включно, укладений між відповідачем та ПрАТ «СК «Український страховий альянс».

Але згідно додатку від 07.04.2016 року (а.с.64) до відповіді Моторно (транспортного) страхового бюро України №7/2-28/9849 від 07.04.2015 року (а.с.63) страховий поліс Серія АС №3177445 діяв з 20.07.2013 року по 19.07.2014 року відносно автомобіля НОМЕР_3 страхувальником, якого була Луганська дирекція УДППЗ Укрпошта, а страховиком ПрАТ «СК «Український страховий стандарт».

З вищевикладеного суд робить висновок, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована. Про це в позовній заяві вказував і позивач та на даний факт не були подані заперечення і відповідачем.

Крім того, відповідачем не надано суду копії полісу обов`язкового страхування укладеного між нею та іншою страховою компанією.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов`язані: вжити заходів для невідкладеного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди (п.33.1.2).

Статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умови визначених у підпунктах 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Згідно ч.2ст.1187 Цивільного кодексу Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно дост.993 Цивільного кодексу Українидо страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідної за завдані збитки.

Тобто у страховика не виникає право вимоги, яке має регресний характер (як регресне зобов'язання), а до страховика переходить вже існуюче у потерпілого право на відшкодування збитків від особи, яка заподіяла шкоду. Має місце заміна кредитора у вже існуючому зобов'язанні, та відповідно перехід права вимоги.

Положення ч.1статті 1191 Цивільного кодексу України, де зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, не застосовується до відносин майнового страхування.

Зокрема, Верховний Суд України відзначає, що якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого

Згідностатті 60 Цивільного процесуального кодексу Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимогстатті 214 Цивільного процесуального кодексу Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що за вимогЗУ «Про страхування», страховик, в даному випадку позивач, має право вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, в даному випадку до відповідача ОСОБА_2

З урахуванням викладеного, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "ОСОБА_1 компанії "Альфа Страхування" до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресує обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача ОСОБА_2.слід стягнути судовий збір в сумі 1218, 00 грн. на користь ПАТ "ОСОБА_1 компанії "Альфа Страхування".

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.8,27 Закону України «Про страхування»,, ст.ст. 33, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст.ст.993,1166,1187,1191 Цивільного кодексу України, ст.ст.10,11,58,60,61,88,197,208,209,212-215,218,224-226,294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ "ОСОБА_1 компанії "Альфа Страхування" до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресузадовольнти повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» (Код ЄДРПОУ 30968986, п/р 26507799999916 в ПАТ КБ «Правекс-Банк» МФО 380838) 32 051, 60 грн. (тридцять дві тисячі пятдесят одну гривню 60 копійок) матеріальної шкоди в порядку регресу.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» (Код ЄДРПОУ 30968986, п/р 26507799999916 в ПАТ КБ «Правекс-Банк» МФО 380838) 1 218, 00грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень 00 копійок) судового збору.

Рішення може бути переглянуте Хорольським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги до Хорольського районного суду в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, що брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Головуючий: