Ухвала суду № 58747597, 21.06.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/514/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 121 (101) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 Д. Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2016 року м. Кіровоград

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Іванова Д.Л.,

суддів Поступайло Н.І.,Олексієнко І.С.

при секретарі Верещагіної В.В.,

за участю прокурора Агеєва В.М.,

потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

захисника-адвоката ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12015120110000754 від 06 грудня 2015 року стосовно ОСОБА_6 за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_3, прокурора, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, а також захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2016 року, яким:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, що не працює, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України,ОСОБА_6 в строк відбування покарання по даному кримінальному провадженню зараховано строк його переднього увязнення, а саме з 09 грудня 2015 року по день набрання цим вироком законної сили, з розрахунку один попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Кіровоградської обласної лікарні - 12740, 60 грн. витрат на лікування потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання про речові докази.

ВСТАНОВИЛА:

Суд визнав винним та засудив ОСОБА_6 за те, що він 04 грудня 2015 року у період з 22 год.00 хв. до 22 год. 30 хв., в приміщенні кафе «Візит», розташованого по вул. Леніна,169, в м. Бобринець, Кіровоградської області, заздалегідь приготовленою металевою трубою, з неприязні, умисно наніс ОСОБА_4 декілька ударів в область нижньої щелепи зліва, унаслідок яких потерпілий упав на підлогу.

В результаті нанесених ОСОБА_6 металевою трубою ударів, потерпілому ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: оскольчатогоперелому гілки нижньої щелепи зліва (ментальний та ангулярний), травматичного повного вивиху 41,31 зубів, неповного вивиху 11,12,21,22,23 зубів, переломів коронки 34,44 зубів, рубленої рани підборіддя мяких тканини нижньої щелепи зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 04 від 22 січня 2016 року відносяться до категорії середньої тяжкості, з тривалим розладом здоровя більше на 21 день.

Крім того, 04 грудня 2015 року у період з 22 год.00 хв. до 22 год. 30 хв. ОСОБА_6 перебуваючи в приміщенні кафе «Візит», розташованого по вул.. Леніна,169, в м. Бобринець, Кіровоградської області, заздалегідь приготовленою металевою трубою, з неприязні, умисно наніс ОСОБА_3 декілька ударів в область голови, унаслідок яких потерпіла упала на підлогу.

В результаті нанесених ОСОБА_6 металевою трубою ударів, потерпілій ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: рани потиличної ділянки голови, лінійних переломів тімяної, скроневої кістки справа з переходом на пірамідку, сосцевидноговідростку скроневої кістки, через стінку зовнішнього слухового проходу ( основа черепа, задня черепна ямка, та середня черепна ямка) перелому потиличної кістки справа з переходом на основу черепа, задню черепну ямку, забій лобної та тімяної ділянок лівої півкулі головного мозку. оттогемоліквореї справа, посттравматичного розриву барабанної перетинки справа, субдуральної гематоми зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння.

Крім того, потерпілій ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: перелому основи проксимальної фаланги II пальця правої кисті, підголовчатогоперелому другої пясної кістки правої кисті, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії середньої тяжкості, з тривалим розладом здоровя більше ніж на 21 день.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, згідно з яким за ч.1 ст. 121 КК України призначити ОСОБА_6покарання у виді 8 років позбавлення волі, а за ч.1 ст.122 КК України у виді 3 років позбавлення волі та за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_6остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі.

Вважає, що суд призначив обвинуваченому ОСОБА_6 надто мяке, несправедливе покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та його особі.

Крім того, потерпіла ОСОБА_3 стверджує, що при призначенні ОСОБА_6остаточного покарання, суд першої інстанції не врахував вимоги ч.2 ст.70 КК України, згідно якої при складанні покарання остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів в межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Наведені обставини, на думку потерпілої ОСОБА_3, не були враховані судом першої інстанції, що вплинуло на законність та обгрунтованість оскаржуваного нею вироку.

В апеляційній скарзі прокурор Кучеренко І.Ю., який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин цієї справи, правильність кваліфікації дій та висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, просить скасувати вирок районного суду в частині призначеного покарання, у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, постановити новий вирок, згідно з яким призначити ОСОБА_6за ч.1 ст. 121 КК України покарання у виді 6 років позбавлення волі, за ч.1 ст.122 КК України покарання у виді 3 роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст.65 КК України та положень п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначив ОСОБА_6 надто мяке, несправедливе покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості та суспільної небезпечності вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень та його особі, який завдану потерпілим шкоду не відшкодував, ніяких заходів для примирення не вжив.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5,не оспорюючи фактичних обставин цієї справи, правильність кваліфікації дій та висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, також просить скасувати вирок суду, та ухвалити новий вирок, яким застосувати до ОСОБА_6 ст. 69 КК України та призначити йому за сукупністю злочинів остаточне покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, вказуючи на те, що суд при призначенні його підзахисному покарання не в повній мірі врахував особу ОСОБА_6, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся, за місцем проживання характеризується позитивно, утримує непрацездатних батьків, від його протиправних дій не настало ніяких тяжких наслідків.

Заслухавши доповідача, в дебатах думку прокурора, який підтримав свою та апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_3 і заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_5,потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтримали свою та апеляційну скаргу прокурора і заперечували проти задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_5,обвинуваченого ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_5, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілої ОСОБА_3 і просили суд повністю задовольнити їх апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, потерпілої ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягають за таких підстав.

За змістом положень ч.1 та 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить, що під час судового розгляду не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку ( ч.2 ст. 412 КПК України) і могли б вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 як і на правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 121, ч.1 ст.122 КК України.

В даному випадку, суд першої інстанції, діючи в межах предявленого ОСОБА_6 обвинувачення ( ч.1 ст. 337 КПК ) дійшов правильного висновку про його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121 та ч.1 ст. 122 КК України, який 04 грудня 2015 року у період з 22 год.00 хв. до 22 год.30 хв., перебуваючи в приміщенні кафе «Візит», розташованого по вул. Леніна, 169, в м. Бобринець, Кіровоградської області, металевою трубою, з неприязні, умисно наніс спочатку ОСОБА_4 декілька ударів в область нижньої щелепи, спричинивши тілесні ушкодження середньої тяжкості після чого, тим же предметом наніс ОСОБА_3 декілька ударів в область голови, спричинивши останній середньо та тяжкі тілесні ушкодження.

Такий висновок місцевого суду, на думку колегії суддів, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на зібраних у справі й детально досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозвязку, яким суд дав належну та обєктивну оцінку.

ОСОБА_6 факт нанесення потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ударів металевою трубою в область голови під час допиту в якості підозрюваного та під час судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанціях не оспорював.

Більш того, в апеляційні скарзі кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.1 ст. 121 та ч.1 ст. 122 КК України не оспорюється, у звязку з чим відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України відсутні підстави для визнання апеляційним судом кваліфікації неправильною.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких та середньої тяжкості, особу ОСОБА_6, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні має двох хворих батьків.

Обставинами, які помякшуютьДяченку С.П. покарання суд визнав його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та визнання цивільного позову.

Обставини,які обтяжують покарання судом не встановлені.

Згідно розяснень п.п. 1,3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись засад покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, тощо).

Положеннями ч. 2 ст. 65 КК України визначено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Враховуючи характер, спрямованість, спосіб заподіяння та знаряддя злочину, а також ступінь суспільної небезпечності вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, його особи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обвинувачений ОСОБА_6 як особа представляє суспільну небезпеку, а тому його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства з реальним відбуванням покарання.

Призначене обвинуваченому ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, передбачено санкцією ч.1 ст. 121 КК України, є справедливим, відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, достатніх та обгрунтованих підстав для застосування ст. 69 КК України, про що просить захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_3 про те, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 остаточного покарання, судом першої інстанції не враховані вимоги ч.2 ст. 70 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки призначення покарання за сукупністю злочинів, один з яких є умисним тяжким, у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу є правом, а не обовязком суду.

Крім того, колегія суддів відмічає про те, що в цій справі неприязнені відносини між ОСОБА_6, який проживає з колишньою дружиною ОСОБА_4 - ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу, виникли в результаті взаємних образ та погроз застосуванням фізичного насильства, а тому доводи потерпілої ОСОБА_3 про те, що суд при призначенні ОСОБА_6, який на її думку заслуговує на більш суворіше покарання ніж 5 років позбавлення волі, не дотримався вимог закону України про кримінальну відповідальність, констатуються потерпілою з субєктивних, надуманих мотивів.

Також колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд при призначенні ОСОБА_6 остаточного покарання не достатньо врахував його особу, оскільки ці дані судом при призначенні ОСОБА_6 покарання враховані, про що змістовно та обґрунтовано зазначено в оскаржуваному вироку.

Більш того, як пояснив потерпілий ОСОБА_4 під час перегляду справи судом апеляційної інтенції, цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди він планує предявити в порядку цивільного судочинства після остаточного одужання ОСОБА_8 та проходження відповідного курсу реабілітації.

З урахуванням вищевикладеного, підстав для скасування законного та обгрунтованого вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 121 та ч.1 ст.122КК України колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407,418, 419, 424 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_8, прокурора, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2016 року в кримінальному провадженні № 112015120110000754від 06 грудня 2015 року стосовно ОСОБА_6 за ч.1 ст.121, ч.1 ст.122 КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_10