Рішення № 58744352, 30.06.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18972/14-ц

Провадження № 2/344/1756/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

секретаря - Мічути Т.Б.

за участю сторін:

представника позивача - Буняк М.М.

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -

В С Т А Н О В И В :

04 грудня 2014 року позивач Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернувся з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає послуги теплопостачання для квартири загальною площею 48,40 кв.м, в якій проживають відповідачі та які є споживачами. Відповідачі послуги з теплопостачання отримують, але не виконують належним чином зобов'язання по їх оплаті, внаслідок чого станом на 01 листопада 2014 року заборгованість за послуги теплопостачання становить 5 324,46 грн. Позивач звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 4 421,70 грн., проте судовий наказ був скасований. За таких обставин позивач просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за послуги теплопостачання у сумі 5 324,46 грн. та судові витрати.

13 січня 2016 року позивачем надана заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за послуги теплопостачання станом на 01 грудня 2015 року у сумі 8 487,88 грн. та судовий збір.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала на підставах, викладених у позові, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що було встановлено індивідуальне електричне опалення у зв'язку з неякісним наданням або ненаданням взагалі послуг теплопостачання, крім цього, зазначив, що позивачем був пропущений строк позовної давності, тому просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не подав.

Суд, вислухавши осіб, які приймають участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно довідки про розрахунок боргу за теплоенергію, заборгованість за послуги теплопостачання станом на 01 листопада 2014 року становить 5 324,46 грн. (а.с. 4).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 жовтня 2014 року скасований судовий наказ про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованості за надані послуги теплопостачання та гарячого водопостачання у сумі 4 221,70 грн. (а.с. 5)

Між Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго» та ОСОБА_6 укладений договір про надання населенню послуг центрального опалення та гарячого водопостачання (а.с. 40, 159).

ОСОБА_4 перебуває під вартою в Івано-Франківському слідчому ізоляторі з 12 квітня 2010 року (а.с. 24, 158).

16 вересня 2010 року, 30 вересня 2010 року ОСОБА_6 звернулася до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» з заявами про від'єднання від центрального опалення (а.с. 25-26,146-147).

Факт самовільного відключення квартири АДРЕСА_1 від системи централізованого опалення підтверджується актом про самовільне відключення від опалення, складеним 12 жовтня 2010 року у присутності споживача (а.с. 38, 148).

Згідно довідки, заборгованість за опалення за 2010 рік складає 299,36 грн. (а.с. 39, 149, 230).

Заборгованість за опалення станом на 31 грудня 2011 року складає 1 291,01 грн. (а.с. 231).

Листом 20 квітня 2011 року № С/286 Постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням квартир від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради повідомлено ОСОБА_6 про відмову у наданні дозволу на відключення квартири від мереж централізованого теплопостачання (а.с. 74, 151).

Листом від 13 жовтня 2010 року повідомлено ОСОБА_6, що самовільне відключення споживачем своєї квартири від мережі централізованого теплопостачання не є підставою для звільнення від оплати фактично наданих, але невикористаних послуг (а.с. 75-76, 150, 152).

ОСОБА_6 зверталася до Департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з заявою про отримання дозволу на відключення від мереж центрального опалення та отримала відповідь від 30 грудня 2012 року про те, що про рішення комісії буде повідомлено додатково (а.с. 153).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 27 вересня 1999 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та членам її сім'ї ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 в рівних долях (а.с. 154, 160).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла (а.с. 155).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкоємцем майна ОСОБА_6 є її син ОСОБА_3 (а.с. 156).

На квартиру АДРЕСА_1 складений технічний паспорт (а.с. 157).

Згідно довідки № 02-02/5136 виписки з будинкової книжки про реєстрацію та склад сім'ї, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с. 160).

Згідно розрахунку боргу за теплоенергію, за період з 01 листопада 2014 року по 01 грудня 2015 року заборгованість складає 3 163,42 грн. (а.с. 172, 175).

23 листопада 2005 року укладений договір № 1.1 про постачання теплової енергії між Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго», Виробником, та Житлово-експлуатаційною організацією № 1, Споживачем, відповідно до умов якого Виробник зобов'язується постачати Споживачеві теплову енергію у відповідності з умовами договору, а Споживач вчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (а.с. 181-187).

20 лютого 2007 року укладена додаткова угода про врегулювання правовідносин у сфері постачання теплової енергії між Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго», Виробником, та Житлово-експлуатаційною організацією №1, Виконавцем, предметом якого є врегулювання відносин між Виробником теплової енергії та Виконавцем послуг з централізованого опалення та підігріву води, що виникають на підставі договору № 1.1 від 23 листопада 2015 року у сфері надання відповідних послуг та споживачами (квартиронаймачами, власниками квартир), які проживають в будинках, що знаходяться на балансі Виконавця (а.с. 188).

20 лютого 2007 року між Житлово-експлуатаційною організацією № 1, Первісним Кредитором, та Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго», Новим Кредитором, укладений договір уступки вимоги № 1.1, за яким Первісний Кредитор уступає Новому Кредитору дійсні вимоги до усіх мешканців житлових будинків, що знаходяться на балансі Первісного Кредитора, які виникли та можуть виникнути у майбутньому у зв'язку з наданням Первісним Кредитором Боржникам послуг з централізованого опалення та підігріву води, а Новий Кредитор стає кредитором за цими вимогами (а.с. 189).

01 жовтня 2011 року між Комунальним підприємством «Єдиний розрахунковий центр», Управителем, та Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго», Виробником, укладений договір № 15 за яким Управитель уповноважує Виробника здійснювати функції виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води стосовно житлових будинків балансоутримувачем та/або управителем яких є Управитель (а.с. 190).

01 жовтня 2012 року була укладена додаткова угода про внесення змін і доповнень до договору № 15 від 01 жовтня 2011 року між Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго» та Комунальним підприємством «Єдиний розрахунковий центр» (а.с. 191-199).

01 жовтня 2012 року між Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго» та Комунальним підприємством «Єдиний розрахунковий центр» складений акт розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності сторін (а.с. 200).

31 грудня 2011 року між Комунальним підприємством «Єдиний розрахунковий центр», Замовником, та Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго», Підрядником, був укладений договір № 12.1/42 про надання послуг з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем централізованого опалення будинку АДРЕСА_1, за яким Комунальне підприємство «Єдиний розрахунковий центр» передає, а Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» приймає на себе зобов'язання по наданню послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем центрального опалення будинку (а.с. 201-204).

01 квітня 2015 року укладена додаткова угода про внесення доповнень до договору №12.1/42 про надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення від 31 грудня 2011 року (а.с. 205).

Згідно довідки про розрахунок боргу за теплоенергію, заборгованість за послуги теплопостачання станом на 01 грудня 2015 року становить 8 487,88 грн. (а.с. 232).

Заборгованість за послуги теплопостачання станом на 01 листопада 2014 року становить 1 002,05 грн. (а.с. 233).

Статті 68, 162 Житлового кодексу України передбачають, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлює, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги-результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або нормами, затвердженими в установлено порядку.

Відповідно до статей 19, 24 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як вбачається з пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно статті 24 Закону України «Про теплопостачання», споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Частина друга статті 383 Цивільного кодексу України встановлює, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Пунктом 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Проте зазначене положення повинно застосовуватися в контексті з положеннями пунктів 25-27 цих Правил.

Так, пунктом 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення встановлено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Крім того, пункт 26 вказаних Правил встановлює, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 зі змінами затверджений Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Пунктом 1.2 вказаного Порядку передбачено, що для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП, призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії (склад комісії наведено в додатку 1). Засідання постійно діючої міжвідомчої комісії відбуваються у міру потреби, але не рідше одного разу на місяць.

Відповідно ж до пункту 2.1 даного порядку, для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Пункт 2.2 названого Порядку передбачає, що комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання. Засідання Комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові.

Пункт 2.2.1 Порядку зазначає, що при позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.

Підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП є невиконання умов, визначених у пунктах 2.1 та 2.2 цього Порядку. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку (пункт 2.2.2 цього порядку).

А пункт 2.2.3 Порядку взагалі встановлює, що якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку. Про відмову у розгляді заяви Комісія повідомляє заявника у десятиденний строк.

У зв'язку з тим, що в будинку АДРЕСА_1 система централізованого опалення єдина та була закладена при проектуванні будинку як засіб теплопостачання, то право на відмову не є абсолютним та може бути реалізовано лише за певних умов. Тобто відмова від послуг з централізованого опалення нерозривно пов'язана з відключенням на законних підставах від внутрішньобудинкової мережі теплопостачання.

Згідно з вимогами будівельних норм при проектуванні будинку, в якому передбачається централізоване теплопостачання, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі опалення гідравлічно ув'язані між собою для забезпечення стабільної роботи внутрішньобудинкової системи теплопостачання загалом. Будь-яке втручання в неї без розробки проекту відключення від мереж централізованого опалення відповідно до встановленого порядку та проведення робіт з дотриманням всіх будівельних, протипожежних, санітарних та екологічних норм, призводить до зміни гідравлічного опору, що погіршує роботу системи опалення загалом, яка відноситься до інженерної системи будинку, як цілісного майнового комплексу, чим порушить права інших мешканців, що є недопустимим за Цивільним кодексом України.

Відповідачами не був дотриманий Порядок відключення своєї квартири від централізованої системи теплопостачання, рішення комісії про надання дозволу вони не отримували, тому у позивача підстав для зняття з обліку та припинення нарахування відповідачам за теплову енергію не було.

Представлений суду акт від 12 жовтня 2010 року, в якому зазначено, що відповідачем було здійснено самовільне відключення приладів від системи центрального опалення, не є підставою для припинення нарахування за послуги з централізованого опалення та відповідно підставою для припинення договірних відносин у зв'язку з тим, що відключення відбувалося з порушенням встановленої процедури.

Судом встановлено, що відповідачі є споживачами послуг з теплопостачання, що надаються позивачем.

ОСОБА_7, яка є власницею 1/5 квартири, є неповнолітньою, що підтверджено у судовому засіданні відповідачами.

Оскільки відповідачі не у повному обсязі проводили оплату за надані послуги теплопостачання, то відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України це визнається як порушення зобов'язання.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як визначено правилами статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Стаття 267 Цивільного кодексу України встановлює, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

03 липня 2011 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області був виданий судовий наказ про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованості за надані послуги теплопостачання та гарячого водопостачання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 жовтня 2014 року за заявою відповідача вказаний судовий наказ був скасований (а.с.5).

Оскільки представник позивача у судовому засіданні не просила поновити пропущений строк позовної давності та не зазначила жодних поважних причин пропуску, суд вважає, що заяву відповідача про застосування строку позовної давності слід задовольнити.

У відповідності з положеннями статті 360 Цивільного кодексу України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7, яка є неповнолітньою; спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_6 є її син ОСОБА_3.

З огляду на вищенаведене, у судовому засіданні встановлений факт неналежної оплати відповідачами коштів за надані послуги з теплопостачання, тому позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідачів відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності на користь позивача заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання за період з 01 липня 2011 року по 01 грудня 2015 року на загальну суму 7 694,84 грн.: зі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підлягає стягненню заборгованість за послуги теплопостачання у сумі 1 923,71 грн. з кожного, зі ОСОБА_3 - 3 847,42 грн.

У відповідності зі статтею 79 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частина перша статті 88 Цивільного процесуального кодексу України встановлює, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Статтею 99 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

Тому понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у сумі 243,60 грн. (а.с. 1-2) підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 68, 162 Житлового кодексу України, статей 12, 15, 16, 360, 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, статей 1, 2, 19, 24 Закону України «Про теплопостачання», статей 1, 3, 20, 21, 29, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктів 1, 2, 17, 18, 24-27, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пунктів 1.2, 2.1, 2.2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09 грудня 2005 року за №1478/11758, керуючись статтями 3, 4, 6, 7, 10, 57-60, 77, 88, 169, 197, 209, 212-214, 218, 222, 223, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01 липня 2011 року по 01 грудня 2015 року у сумі 1 923,71 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять три грн. 71 коп.).

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01 липня 2011 року по 01 грудня 2015 року у сумі 3 847,42 грн. (три тисячі вісімсот сорок сім грн. 42 коп.).

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01 липня 2011 року по 01 грудня 2015 року у сумі 1 923,71 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять три грн. 71 коп.).

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» судовий збір у сумі 60,90 грн. (шістдесят грн. 90 коп.).

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» судовий збір у сумі 121,80 грн. (сто двадцять одна грн. 80 коп.).

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» судовий збір у сумі 60,90 грн. (шістдесят грн. 90 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 30 червня 2016 року.

Повний текст рішення суду складений 04 липня 2016 року.

Суддя Л.В. Мелещенко