Рішення № 58743989, 30.06.2016, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/9230/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року Коростенський міськрайонний суд

Житомирської області

в складі : головуючого судді Остапенко Н.М.

з участю секретаря Райвахівської Л.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши в м. Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Житомирської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, суд,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до прокуратури Житомирської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, посилаючись на те, що 11.05.2007 року прокуратурою Житомирської області, як органом досудового слідства відносно нього було порушено кримінальну справу за ст.ст. 355 ч.2, 366 ч. 1, 368 ч.1 КК України.

Цього ж дня, тобто 11.05.2007 року він був затриманий як підозрюваний та знаходився в ІТТ Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області. 20.05.2007 року постановою слідчого прокуратури Житомирської області був звільнений з ІТТ та відносно нього був обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Позивач зазначив, що в ході затримання, а саме 11.05.2007 року у нього було вилучено 15 000 грн. особисто належних йому коштів, які були визнані речовим доказом по кримінальній справі та йому було пред,явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 355, ч.1ст. 366, ч. 1 ст.368 КК України.

За місцем його проживання був проведений обшук, який також є незаконним, зважаючи на закриття кримінальної справи відносно нього з реабілітуючих підстав.

В подальшому кримінальна справа відносно нього слідчим була направлена до суду, де неодноразово розглядалась Коростенським міськрайонним

судом та двічі була направлена на додаткове розслідування органу досудового слідства, а саме прокуратурі Житомирської області.

За весь цей час він був в процесуальному статусі обвинуваченого, підсудного та відносно нього була обрана міра запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд.

29.12.2010 року постановою старшого слідчого відділу прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 кримінальна справа була закрита на підставі ст. 213 ч.2 КПК України ( в редакції 1960 року), про що його повідомлено не було, копія постанови про закриття справи йому не була направлена. Не надавалась вказана копія постанови і на його неодноразові звернення до прокуратури Житомирської області, чим грубо порушувались його права як особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. 03.09.2013 року він звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Житомирської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов,язання вчинити певні дії, а саме надати йому копію постанови про закриття відносно нього кримінальної справи. Також йому не надавались для ознайомлення матеріали кримінального провадження.

21.11.2013 року представником прокуратури в Житомирській області в судовому засіданні Житомирського окружного адміністративного суду йому була надана копія постанови про закриття відносно нього кримінальної справи. Таким чином про те, що відносно нього закрита кримінальна справа та він звільнений від кримінальної відповідальності він дізнався лише 21.11.2013 року.

Однак, запобіжний захід у виді підписки про невиїзд до цього часу так і не скасований, а тому, починаючи з 2010 року по даний час ця обставина заважає йому отримати закордонний паспорт, так як по інформаційній базі МВС України він рахується як особа яка і на даний час притягується до кримінальної відповідальності та відносно якої обрано запобіжний захід. Його документи на отримання закордонного паспорту знаходяться в відділі міграційної служби УМВС України в Житомирській області без руху, що порушує його особисті права як громадянина України. Це перешкоджає його вільному пересуванню як по території України так і за її межами.

Таким чином, починаючи з 01.05.2007 року по 29.12.2010 року він був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 355, ч.1 с. 366, ч. 1 ст.368 КК України.

Вважає, що йому була завдана моральна шкода, яка виражається у стражданнях, заподіяних йому внаслідок фізичного впливу ( незаконне утримання в ІТТ на протязі 10 днів), психічного впливу, що виразилось у знищенні його ділової репутації, що призвело до звільнення з роботи, позбавлення можливості реалізації ним своїх професійних якостей, погіршення відносин з оточуючими людьми, які протягом тривалого часу вважали його особою, яка скоїла злочин; неможливості на даний час отримати закордонний паспорт та вільно пересуватися, не скасування відносно нього запобіжного заходу обраного органом досудового розслідування. Завдану моральну шкоду він оцінює в розмірі 300000 гривень.

Тому просив стягнути з Державного казначейства України на його користь 300000 гривень відшкодування моральної шкоди, яке здійснити за рахунок Державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку на його користь з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позові та просили їх задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не зявились, про день і час розгляду справи були повідомлені належним чином. Представником прокуратури Житомирської області подано письмові заперечення на позов, з яких слідує, що позов ним визнається частково на суму 51 846 грн. 20 коп. ( а.с. 42-44).

Вислухавши пояснення позивача та його представника, проаналізувавши їх в сукупності з дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, суд дійшов висновку про наступне:

Судом встановлено, що між сторонами виник спір про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями прокуратури як органу досудового слідства, який регулюється положеннями ст.1176 Цивільного кодексу України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Так, 12.05.2007 року прокуратурою Житомирської області відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу № 07/085034 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України ( кримінальна справа а.с. 1) 12.05.2007 року позивача було затримано за підозрою у вчиненні злочину та поміщено в ІТТ Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області ( кримінальна справа а.с. 50), 14 травня 2007 року термін затримання ОСОБА_1 М,ОСОБА_5 продовжено до 10 діб ( матеріали кримінальної справи а.с. 134). 21.05.2007 року позивач був звільнений з ІТТ Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області ( матеріали кримінальної справи а.с. 155) та цього ж дня йому був обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд ( матеріали кримінальної справи а.с. 156). 29.12.2010 року постановою старшого слідчого відділу прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 кримінальна справа закрита на підставі ст. 213 ч.2 КПК України ( в редакції 1960 року) (копія постанови про закриття справи а.с. 82-83). Про те, що позивач був повідомлений про закриття відносно нього кримінальної справи та про те, що йому направлялась копія постанови про закриття справи, доказів відповідачем - прокуратурою Житомирської області не подано.

З наданих позивачем доказів слідує, що копію постанови про закриття справи позивач отримав в судовому засіданні Житомирського окружного адміністративного суду 21.11.2013 року, що стало підставою закриття провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії.

Як слідує зі змісту постанови про закриття справи, слідчим, всупереч вимогам ст. 214 КПК України ( в редакції 1960 року) не було зазначено рішення про скасування запобіжного заходу. З довідки управління інформаційного забезпечення УМВС України в Житомирській області слідує, що за обліками МВС України

ОСОБА_1 станом на 16.12.2015 року є особою, стосовно якої порушено кримінальну справу, рішення по кримінальній справі до МВС не надходило ( довідка а.с. 65).

Таким чином, ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом в період часу з 12.05.2007 року по 29.12.2010 року, що становить 42 місяці 17 днів. Про закриття відносно нього кримінальної справи позивач дізнався лише 21.11.2013 року.

Статтею 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Законом України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду визначено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого (ст.1,ч.1,п.1 Закону).

Пунктом 2 частини 2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду Право на відшкодування шкоди в розмірах і в прядку, передбаченому цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутності у діянні складу злочину або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримання. (ст.2,ч.1, п.2 Закону). У випадку незаконного притягнення до кримінальної відповідальності громадянинові відшкодовується моральна шкода (ст.3,п.5 Закону) за рахунок коштів державного бюджету (ст.4,ч.1 Закону) у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих звязків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ст.4,ч.5 Закону). Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (ст. 13,ч.3 Закону).

Оскільки кримінальна справа по обвинуваченню позивача у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. ч.2 ст. 355, ч.1 ст. 366, ч. 1 ст.368 КК України була закрита за недоведеністю вини, факт незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності є беззаперечним.

Враховуючи, що тривале (понад три роки ) кримінальне переслідування особи, має для неї негативні наслідки та суттєво впливає на його психо - емоційний стан та здоров'я, вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, обмежує

можливості реалізації звичок та бажань (обрання запобіжного заходу) факт заподіяння позивачеві моральної шкоди незаконним притягненням до кримінальної відповідальності є безумовним та доведеним. Позивач тривалий час зазнавав моральних страждань через безпідставне притягнення його до кримінальної відповідальності та знаходження протягом 10 діб в місцях тимчасового увязнення, переживав через невизначеність щодо своєї соціальної репутації як законослухняного громадянина та своєї ділової репутації; щодо нього при закритті кримінальної справи не був скасований запобіжний захід, до цього часу він не має можливості отримати закордонний паспорт та вільно пересуватись як Україною, так і поза її межами; він не був своєчасно поінформований про закриття щодо нього кримінальної справи, йому не надавалась копія постанови про закриття справи, через що він змушений був вирішувати вказане питання в судовому порядку, що також потребувало додаткових зусиль.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, враховується не лише безпосередній час перебування позивача під слідством та судом (понад три роки), а й факт неповідомлення його протягом тривалого часу про припинення відносно нього кримінального переслідування.

Враховуючи характер заподіяної шкоди, виходячи з засад розумності та справедливості, її відшкодування суд визначає в розмірі 145000 грн. Вказані кошти підлягають стягненню з відповідного рахунку державного бюджету.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Сторони звільненні від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 209 ч.3, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 22, 1167, 1176 ЦК України, Законом України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду №266/94-ВР від 01.12.1994 року зі змінами, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку державної казначейської служби України спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 145 000 (сто сорок п»ять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :