Ухвала суду № 58743475, 22.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1217/16 Справа № 204/1562/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Іванченко О.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Іванченко О.Ю.

суддів: - ОСОБА_2

- ОСОБА_3

за участю секретаря - Старовойтова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2016 року, щодо:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який має середньотехнічну освіту, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який не працює, не одружений, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: м. Дніпро, ж/м Тополь-2, 28-18 раніше не судимого:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Учасники судового провадження :

прокурор - Постаренко Д.В.,

захисники - ОСОБА_4, ОСОБА_6

обвинувачений - ОСОБА_5,

законний представник потерпілого - ОСОБА_7,

представник потерпілого - ОСОБА_8

ВСТАНОВИЛА :

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2016 року, ОСОБА_5 визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 (три) роки.

Стягнуто на користь неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 32 413,83 гривень, моральну шкоду 50 000 гривень

Прийнято рішення про відшкодування процесуальних витрат.

Обрано запобіжний захід тримання під вартою.

Встановлено початок відбуття покарання з 13 квітня 2016 року.

Вирішено питання про речові докази в порядку ст. 100 КПК України.

Згідно вироку суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин: 20 листопада 2015 року близько 18 годині, він керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Будівельників, з боку вул. ОСОБА_10 в напрямку вул. Макарова у м. Дніпропетровську.

Під час руху, ОСОБА_5, порушуючи правила безпеки дорожнього руху України, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при виникненні небезпеки для руху у вигляді неповнолітнього пішохода ОСОБА_9, який перетинав проїзну частину з права наліво відносно його руху, якого він обєктивно спроможний був виявити, заходів до своєчасного зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди, не прийняв і в районі будинку № 35, розташованого по вул. Будівельників, скоїв наїзд на неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9

В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди неповнолітньому потерпілому ОСОБА_9, спричинено тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеня, вдавленого перелому лівої скроневої кістки, епідуральної гематоми лобно-скроневої області, контузійного вогнища лівої лобної долі, пара орбітальної гематоми ліворуч, закритого перелому лівої малогомілкової кістки у верхній третині, саднин обох кистей, лівого плечового суглобу та колінних, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що зумовили тривалий розлад здоровя, строком понад 3 тижнів.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилось в тому, що ОСОБА_5, керуючи технічно справним транспортним засобом автомобілем НОМЕР_1, порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого: п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди», невиконання якого перебуває в причинному звязку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування вироку суду у звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та призначення нового розгляду провадження у суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що судом першої інстанції не додержано процедуру судового розгляду, встановлену ст. 349 КПК України, оскільки за наявності правового спору судом не було досліджено докази на підтвердження розміру завданої потерпілому матеріальної та моральної шкоди, ступеню вини водіїв, матеріального становища обвинуваченого та інші обставини, що мали істотне значення для вирішення цивільного позову, чим грубо порушено права.

Згідно журналу судового засідання від 30 березня 2016 року обвинуваченому ОСОБА_5 та іншим учасники судового провадження, було розяснено наслідки розгляду справи в скороченому провадженні в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України за 19 секунд.

Питання про можливість, скороченого розгляду, головуючий поставив тільки обвинуваченому. Думка інших учасників судового розгляду, які були присутні в судовому засіданні, судом не була зясована. Допит потерпілого ОСОБА_11 взагалі не проводився.

Відповідно до Журналу судового засідання від 30.03.2016р. (т. 2 а.с. 70-72) головуючий не запитував обвинуваченого чи визнає останній цивільний позов, що є безумовно порушенням ч. 2 ст. 348 КПК України.

Таким чином судом першої інстанції не було враховано положень п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з якими вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням є обовязковим предметом доказування, а отже невизнання цивільного позову чи визнання його частково позбавляє суд права діяти у спосіб, передбачений ч. 3 ст. 349 КПК України

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, думку захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_5, які просили апеляційну скаргу задовольнити, доводи прокурора Пістун М.С., законного представника потерпілого ОСОБА_7, представника потерпілого ОСОБА_8, які вважали вирок суду законним та обґрунтованим, а призначене ОСОБА_5 покарання таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України, у звязку з чим просила апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_4, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неповнота судового розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, зясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд зясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також розяснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Основною умовою застосування такого судового розгляду є повне визнання всіма учасниками судового провадження як події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчинені за обставин, викладених в обвинувальному акті, так і виду та розміру завданої шкоди, що згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України входить до предмету доказування у кримінальному провадженні.

Суд зобовязаний зясувати, чи правильно сторони розуміють зміст усіх зазначених обставин, переконатися, що визнання їх є добровільним, та розяснити сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У разі, якщо будь-яка з наведених обставин заперечується учасниками судового провадження, докази мають досліджуватися судом у загальному порядку, а спрощена процедура, передбачена ч. 3 ст. 349 КПК України, застосована бути не може.

Цих вимог кримінального процесуального закону, суд першої інстанції, під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_5, не дотримався

В порушення вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд, вислухавши думку обвинуваченого обмежився лише розясненням йому порядку скороченого судового розгляду, не впевнившись що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, не впевнившись чи немає сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, ухвалив рішення про скорочений судовий розгляд. Не зясував думку інших учасників судового провадження, а саме законного представника потерпілого та представника потерпілого, з приводу доцільності дослідження доказів по кримінальному провадженню та провів розгляд провадження без дослідження доказів, таким чином істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону та обмежив процесуальні права учасників судового провадження, у тому числі право обвинуваченого ОСОБА_5 на захист, оскільки обвинувачений у судовому засіданні в апеляційної інстанції заявив, що йому належно не розясняли зміст вимог ст. 349 КПК, враховуючи що обвинувачений захищав свої інтереси без захисника.

Всупереч положенням ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджуючи доказів на підтвердження позовних вимог, які мали істотне значення для прийняття законного і обґрунтованого вирішення цивільного позову, суд, діючи виключно на власний розсуд, стягнув з обвинуваченого моральну шкоду частково у розмірі 50 000 гривень, не навівши у вироку належних і достатніх підстав і мотивів для прийняття такого рішення.

Зазначені порушення кримінального процесуального закону призвели до істотного обмеження процесуальних прав як обвинуваченого, у тому числі права на захист, так і потерпілого в частині розгляду цивільного позову.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції лише у двох випадках: 1) якщо про їх дослідження учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції, або 2) якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

За таких обставин апеляційний суд виходячи з вимог статей 7 і 9 КПК України не вправі встановлювати і доказувати факти, які не були встановлені та не доведені судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України ці порушення є істотними та такими, що перешкодили суду повно та всебічно розглянути кримінальне провадження і постановити законний і обґрунтований вирок.

Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що допущене місцевим судом недотримання встановленої законом процедури судового розгляду, зокрема, безпідставне застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, є підставою для скасування вироку у повному обсязі з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції.

При новому судовому розгляді необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, з дотриманням встановленого законом порядку повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, в тому числі й доводи обвинуваченої, що викладені в її скаргах, та ухвалити рішення, яке відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Разом з тим, скасовуючи вирок у звязку з істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не входить в обговорення інших доводів, викладених в апеляційній скарзі захисника, не досліджує їх та вважає, що останні підлягають перевірці під час нового судового розгляду.

Відповідно ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань учасників процесу суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

При ухвалені вироку обвинуваченому ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який на думку колегії суддів необхідно змінити на домашній арешт.

При вирішенні питання доцільності запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд враховує, наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, особи ОСОБА_5, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, скоїв злочин з необережності, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, його поведінку під час досудового розслідування та судового розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2016 року задовольнити частково.

Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2016 року щодо ОСОБА_5 скасувати, призначивши новий судовий розгляд в тому ж суді, в іншому складі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 змінити з тримання

під вартою на домашній арешт до проведення судом першої інстанції підготовчого судового

засідання, але не більше ніж на 60 діб, що полягає в забороні залишати житло з 20-00 до 8-00 за

адресою місця проживання: м. Дніпро, ж/м Тополь-2АДРЕСА_1.

Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_5, прибувати за кожною

вимогою до суду, а також виконувати обов'язки в строк до проведення судом першої інстанції

підготовчого судового засідання, але не більше ніж на 60 діб, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, чи

перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає, чи

перебуває, без дозволу суду.

Контроль за виконанням ухвали в частині застосування запобіжних заходів покласти на

орган внутрішніх справ за місцем проживання обвинувачених.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області

___ __ __

О.Ю.ОСОБА_12ОСОБА_13ОСОБА_3