Ухвала суду № 58742857, 22.06.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7302/16-ц

Провадження №2/201/2021/2016р.

У Х В А Л А

ПРО ВІДМОВУ У ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

22 червня 2016р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ткаченко Н.В., розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

19.05.2016р. в провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості .

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 08.06.2016р. було відкрито провадження по справі.

21.06.2016р. до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, в обґрунтування якого позивачка посилається на те, що відповідач ухиляється від сплати заборгованості, що в свою чергу свідчить про те, що він не бажає виконувати свої обовязки за договором, а тому наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову. Просила накласти арешт на поточний рахунок ОСОБА_2, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк» в розмірі заявлених вимог в сумі 98856грн.59коп., накласти арешт на автомобіль ДЭУ Ланос 2006р.в., АЕ 5754 ВВ та накласти заборону на будь-які дії з будь-яких інших підстав відчуження майна відповідача в межах суми позову 98856грн.59коп.

Ознайомившись із клопотанням позивачки про вжиття заходів забезпечення позову, вважаю за можливе в його задоволені відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, а згідно п.2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України - забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як вбачається із клопотання позивачки про вжиття заходів забезпечення позову, воно не містить фактів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення. Крім того, позивачка посилається у своєму клопотанні, що існує майно, яке передано відповідачем в заставу, тобто за рахунок цього майна у разі задоволення судом позовних вимог, позивачка може задовольнити свої грошові вимоги повністю або частково.

Позивачка просить накласти арешт як на грошові кошти, так і на рухоме майно відповідача, проте станом на червень 2016р. нею не надано жодних доказів того, що банківський рахунок та рухоме майно, що вказані в клопотанні, належать саме відповідачу ( жодних заяв про витребування перед вжиттям заходів забезпечення позову інформації щодо належності відповідачу майна та наявності у нього банківських рахунків до суду не надано). А тому, задоволені клопотання в частині п. 1,2 слід відмовити.

Крім того, п. 3 клопотання про вжиття заходів забезпечення позову містить вимоги щодо накладення заборони на будь-які дії щодо відчуження майна, що належить відповідачу. З огляду на те, що позивачкою заявлено вимогу щодо невизначеного кола майна ( не зазначено перелік майна, його приналежність відповідачу з наданням відповідних доказів), то вважаю за можливе в задоволенні цієї частини заяви також відмовити.

Відмовляючи в задоволені клопотання в повному обсязі, також враховане й те, що позивачка не зазначила обґрунтування необхідності обрання саме таких видів забезпечення позову, як накладення арешту, та накладення заборони на будь-які дії щодо відчуження майна, а також враховане й те, що накладення арешту відповідно до 5.6.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України № 74/5 від 15.12.1999р., може привести к порушенню прав відповідача щодо користування та розпорядження належним йому на праві власності майном.

З огляду на вищевикладене, вважаю за можливе в задоволені клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 5.6.1, 5.6.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України № 74/5 від 15.12.1999р., ст.ст. 151, 152, 210, 293 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

В задоволені клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена протягом пяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: Н.В.Ткаченко