Ухвала суду № 58742236, 30.06.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/6828/15-ц Провадження № 22-ц/795/1249/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Деркач О. Г. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року м.Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 11 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,

третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_6,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 11 травня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, де Банк просив в рахунок погашення заборгованості в сумі 173784 грн. 07 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом 56781 грн. 68 коп., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 45122 грн. 60 коп., розмір відсотків 14705 грн. 27 коп., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 56895 грн. 02 коп., сума 3% річних від суми простроченого кредиту 123 грн. 62 коп., сума 3% річних від суми прострочених відсотків 155 грн. 88 коп., за кредитним договором №НКЛ-2010124 від 28 лютого 2012 року, звернути стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_5, а саме на: квартиру під №29, що складається з 1-ї житлової кімнати, загальною площею 39,1 кв. м., житловою площею 17,2 кв.м., розташованої за адресою: Чернігівська область, м.Чернігів, вул. Незалежності, буд.74, шляхом визнання права власності за банком. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю ОСОБА_5 на праві власності на підставі Договору купівлі продажу квартири, посвідченого 21 лютого 2011 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером 533. Право власності на предмет іпотеки зареєстроване КП «ЧМБТІ» Чернігівської обласної ради від 24 лютого 2011 року за реєстраційним номером 32564407, про що зроблено відповідний запис №19767 в реєстрову книгу №229 та надано витяг про державну реєстрацію прав № 29120006 від 04 лютого 2011 року.

Не погоджуючись з даним рішенням представник ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з апеляційною скаргою, вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального і процесуального права, і тому рішення є незаконним, неправомірним, необґрунтованим та таким, що зводить нанівець закріплені законом права та позбавляє банківську установу конституційного права на володіння, користування та розпорядження майном, до якого належать грошові кошти, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Апелянт просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 11 травня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Дельта Банк» задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до викладу обставин справи. Апелянт вважає, що судом першої інстанції було грубо порушено ряд норм матеріального та процесуального права.

Представник ПАТ «Дельта Банк» зазначає, що суд не врахував при винесенні рішення думку представника позивача та п.7.2, п.7.3 Договору іпотеки, в якому чітко вказано, що іпотекодержатель обирає на свій розсуд порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також апелянт вказує, що судом проігноровані розяснення Конституційного суду України, що містяться в рішення від 09 липня 2002 року по справі №15-рп/2002, де зазначено «…відповідно до ст.8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина 4 статті 13 Конституції України встановлює обовязок держави забезпечити захист прав усіх субєктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких обєктів належать, зокрема, юридичні особи та інші субєкти господарських відносин. Тобто, можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання субєктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Апелянт зазначає, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обовязком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обовязкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Також апелянт вказує, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням субєктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи передбачений договором іпотеки позасудовий спосіб врегулювання спору, зумовлений виключним правом позивача прийняття одностороннього рішення (тобто, без додаткової згоди відповідача) про перехід права власності на предмет іпотеки до нього і здійснення реєстрації права власності на предмет іпотеки виключно на підставі діючого договору іпотеки та безпосередньо письмового рішення самого позивача про придбання предмета іпотеки у власність, які згідно вказаного договору носять силу правовстановлюючих документів, немає правових підстав для задоволення заявлених вимог позивача.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно з ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За положеннями ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку», а саме, частиною 3, передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між ПАТ «Дельта Банк» та ФОП ОСОБА_6 28 лютого 2012 року був укладений договір кредитної лінії №НКЛ-2010124, відповідно до якого останній отримав у тимчасове платне користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру в користування грошові кошти в сумі 83000 грн. зі сплатою 25,99% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 27 лютого 2015 року (а.с.8-18).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5 був укладений іпотечний договір № б/н від 28 лютого 2012 року, з передачею в іпотеку позивачу належне ОСОБА_5 на праві власності нерухоме майно, а саме: квартири № 29, що складається з 1-ї житлової кімнати, загальною площею 39,1 кв. м., житловою площею 17,2 кв. м., що розташована за адресою: м.Чернігів, вул. Незалежності, буд.74. (а.с.19-28).

Згідно п.2.3 іпотечного договору від 28 лютого 2012 року вартість вищезазначеної квартири за погодженням сторін складала 209 790 грн. (а.с.20).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 29 лютого 2016 року №52-15С дійсна ринкова вартість квартири №29, що розташована за адресою: Чернігівська область, м.Чернігів, вул. Незалежності, буд.74, станом на день проведення експертизи складає 421 488 грн. (а.с.161-173)

Також встановлено, що станом на 18 травня 2015 року у позичальника ФОП ОСОБА_6 наявна заборгованість у сумі 173784 грн. 07 коп., з яких: 56781 грн. 68 коп. сума заборгованості за кредитом; 45122 грн. 60 коп. розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 14705 грн. 27 коп. розмір відсотків; 56895 грн. 02 коп. розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків; 123 грн. 62 коп. сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту; 155 грн. 88 коп. сума трьох процентів річних від суми прострочених відсотків. (а.с.29).

Дослідивши умови іпотечного договору, встановлено, що п.2.13. передбачено за невиконання зобовязань позичальника та/або іпотекодавця перед іпотекодержателем, іпотекодавець відповідає перед іпотекодержателем всім своїм майном, на яке згідно з законодавством України може бути звернуто стягнення.

Також вбачається, що в п.7.4, сторони Договору домовились про те, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, на підставі Договору, шляхом, зокрема, переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодавця відповідно до наведених нижче умов.

У випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець підписанням Іпотечного договору підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки субєктом оціночної діяльності, якого обирає іпотекодержатель для здійснення такої оцінки. Витрати щодо здійснення такої оцінки предмета іпотеки несе іпотекодавець.

Підписанням договору іпотеки іпотекодавець засвідчив, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору, Кредитного договору та вимог чинного законодавства України.

Іпотекодавець підписанням кредитного договору також засвідчив, що наявності будь яких інших документів, крім цього договору та письмового рішення іпотекодержателя про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається.

Вказаний договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та надають право іпотекодержателю подати заяву про реєстрацію права власності на предмет іпотеки. Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя у порядку, що передбачений чинним законодавством України.

Дане положення договору узгоджується з нормами Закону України «Про іпотеку» та нормами ЦК України.

Відповідно до ч.1. ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належні формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст.525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, враховуючи, що договором іпотеки передбачено позасудовий спосіб врегулювання спору, зумовлений виключним правом позивача прийняття одностороннього рішення (тобто, без згоди відповідача) про перехід права власності на предмет іпотеки до нього і здійснення реєстрації права власності на предмет іпотеки виключно на підставі діючого договору іпотеки та безпосередньо письмового рішення самого позивача про придбання предмета іпотеки у власність, які згідно вказаного договору носять силу правовстановлюючих документів, суд правомірно відмовив у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 30 березня 2016 року по справі №6-1851цс15, зазначено, що ст.392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

За таких обставин, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови ПАТ «Дельта Банк» у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює. Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 11 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: