Ухвала суду № 58740618, 01.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/881/16

Номер справи місцевого суду: 522/7024/16-к

Головуючий у першій інстанції Попревич

Доповідач Прібилов В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді: Прібилова В.М.,

суддів: Балана В.Д. та Кадегроб А.І.,

за участю

секретаря: Ярохмедова Є.О.,

прокурора: Кузьмичова В.Г,

підозрюваної: ОСОБА_1,

захисників: адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

в присутності слідчого: Чернецького Ю.А.,

розглянувши апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючих в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 16 червня 2016 року, у рамках кримінального провадження за №42016160000000046 внесеному до ЄРДР 02.02.2016 року за ознаками ч.5 ст.27 ч. 5 ст. 191 КК України, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_1,-

встановив

Оскарженою ухвалою було задоволено клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області ОСОБА_4, погоджене з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №42016160000000046 від 02.02.2016 року про обрання відносно підозрюваної:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, Українки, громадянки України, не працюючої, яка мешкає за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, ОГСТ «Зоря», вул. Малинова, буд. 35, раніше не судимої,

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 16.06.2016 року по 14 серпня 2016 року з визначенням розміру застави у вигляді 300 (трьохсот) розмірів мінімальної заробітної плати, а саме 413400 (чотириста тринадцять тисяч чотириста) гривень.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину при наступних обставинах:

Наказом голови ДПА в Одеській області ОСОБА_6, яка є сестрою ОСОБА_1, призначено на посаду начальника фінансового управління - головного бухгалтера державної податкової адміністрації в Одеській області, на якій вона пропрацювала з грудня 2008 року по січень 2012 року. З січня 2012 року по травень 2013 року ОСОБА_6 призначено на посаду начальника управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера державної податкової служби в Одеській області.

ОСОБА_6, у супереч своїм службовим обовязкам, умисно, з корисливих мотивів, створила злочинну схему привласнення грошових коштів з поточних банківських рахунків ГУ ДФС в Одеській області шляхом підроблення банківських платіжних доручень та відповідних фінансових документів. До цієї злочинної схеми вона залучила своїх близьких родичів, у тому числі ОСОБА_1, яка відповідно до розподіленої злочинної ролі сприяла ОСОБА_6 у привласненні грошових коштів.

Крім того, з використанням П.І.Б. працівників ГУ ДФС в Одеській області відповідно до «Зведених відомостей сум для зарахування на рахунки», направлених ОСОБА_6 електронними засобами системи дистанційного обслуговування «Інтернет Клієнт-Банк», на рахунок 26259530612439, відкритий на імя ОСОБА_1 протягом 2015 року 1 кварталу 2016 року неправомірно перераховано грошових коштів на загальну суму 1 117 103,15 грн.

У період з 03.07.2015 по 21.04.2016 на території міста ОСОБА_2 та Одеської області ОСОБА_1 відповідно до розподіленої злочинної ролі, умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_6, з корисних спонукань, шляхом зняття коштів з карткового рахунку №26259530612439 у банківських відділеннях та банкоматах, а також шляхом здійснення оплати банківською карткою, привласнила незаконно перераховані їй державні грошові кошти,які витратила на власні потреби, потреби членів своєї сімї, а також передавала ОСОБА_6

Крім того, досудовим розслідуванням було встановлено, що за період з 28.04.2014 по 21.04.2016 у місті ОСОБА_2 та Одеської області начальником управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності головним бухгалтером Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_6, за пособництвом ОСОБА_1 та інших співучасників, умисно, з корисливих мотивів, відповідно до розподілених ролей, незаконно привласнено державні кошти у сумі 3 121 267,43 грн.

При прийнятті рішення про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя прийняв до уваги те, що вона обґрунтовано підозрюється у скоєнні інкримінованого їй правопорушення, а також послався на існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: те, що підозрювана, знаючи про ступінь тяжкості міри покарання, перебуваючи на свободі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значенні для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати у розслідуванні кримінального провадження іншим чином.

Також слідчий суддя врахував тяжкість злочину та факт, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується підозрюваній, повязане із привласненням державних коштів в особливо великих розмірах, вчинене із розподілом ролей організованою групою, під час особливого стану в державі, що значно підвищує суспільну небезпечність вчиненого та з урахуванням усіх встановлених обставин прийшов до висновку про те, що такий запобіжний захід, як тримання підозрюваної під вартою є єдиним і достатнім заходом кримінального провадження. Крім того, приймаючи зазначене рішення, слідчий суддя, посилаючись на вимоги ч.5 ст.182 КПК України, враховуючи на його думку виключність обставин для призначення застави, вважав за необхідним визначити розмір застави у розмірі трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, в інтересах підозрюваної, її захисниками - адвокатами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді були подані апеляційні скарги, в якій посилаючись на незаконність та необгрунтованість постановленого слідчим суддею рішення, порушують питання щодо скасування ухвали та прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого.

При цьому захисники вказали, що клопотання не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, недоведені та відсутні ризики можливого перешкоджання підозрюваною кримінальному провадженню, прокурором не надано доказів на підтвердження обгрунтованості підозри їх підзахисної, а зазначені в ухвалі слідчим суддею дані щодо обгрунтованості підозри грунтуються на припущеннях.

Також захисники зазначили, що справа була розглянута слідчим суддею, який підлягав відводу оскільки передчасно і упереджено зазначив в ухвалі адреси осіб, причетних до привласнення грошових коштів, у повному обсязі ним були враховані дані про особу підозрюваної, яка є онкохворою особою та потребує лікування, а обрання такого запобіжного заходу унеможливить можливість її існування та може привести до настання тяжких наслідків.

Крім того послалися на відсутність обгрунтування прийнятого рішення в частині визначення непомірного розміру застави.

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисників та підозрюваної, які підтримали апеляційну скаргу і просили обрати підозрюваній більш м'який запобіжний захід; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню з прийняттям нової ухвали, виходячи з наступного:

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом,який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали встановлено, що слідчийсуддя вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не дотримався та прийняв рішення, яке не грунтується на вимогах кримінального процесуального закону та не підтверджено долученими до клопотання матеріалами.

Так, в ході проведення розгляду апеляцій захисників, на перевірку даних, які вказують на обгрунтованість підозри у вчиненому правопорушенні, апеляційним судом були оглянуті надані прокурором та слідчим матеріали кримінального провадження, вивчивши які колегія суддів прийшла до висновку про обгрунтованість на даній стадії досудового розслідування підозри ОСОБА_7 у інкримінованому їй злочині та погоджується з висновком слідчого судді у цій частині, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обовязок розглядати обґрунтованість підозри, що, за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» § 219, 21.04.2011р.).

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

На переконання апеляційного суду, той факт, що підозрювана ОСОБА_1 приймала участь у знятті грошових коштів, у неї були вилучені банківські картки та вона вела відповідні розмови щодо зняття грошових коштів з зазначених карток, дає обєктивні підстави вважати, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Прокурор та слідчий пояснили апеляційному суду, що у даному кримінальному провадженні проведено чисельні процесуальні дії, отримані відповідні банківські документи, призначені ряд судових експертиз та проведені інші дії, направлені на обєктивне та всебічне розслідування. Також слідчий зазначив, що з боку невстановлених осіб вчинилися дії, направлені на знищення доказів, а саме відповідної банківської документації, дані про які мають відношення до зазначеного кримінального провадження. Разом з тим, прокурор та слідчий не могли вказати, які саме докази може знищити, сховати чи спотворити підозрювана ОСОБА_1 та яким чином вона може перешкоджати кримінальному провадженню.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого та викладені в оскарженій ухвалі твердження щодо наявності вищезазначених ризиків, колегія суддів прийшла до висновку про те, що не всі зазначені в клопотанні доводи та викладені в ухвалі твердження про існування зазначених ризиків є обґрунтованими.

Так, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді лише щодо наявності існування ризику можливого ухилення підозрюваної від органів досудового розслідування та суду в звязку з тяжкістю можливого покарання. На це вказує поведінка підозрюваної, яка при наявності у матеріалах справи даних про зняття грошових коштів, категорично заперечує цей факт.

Разом з тим, будь які докази на підтвердження наявності існування інших ризиків, на які слідчий послався у клопотання та які зазначені в ухвалі слідчого судді у матеріалах справи відсутні та прокурором як в районному суді, так і в суді апеляційної інстанції не доведені .

Згідно наданих стороною захисту характеризуючих особу підозрюваного даних, підозрювана ОСОБА_8 має постійне місце проживання та проживає разом з близькими родичами, що на думку апеляційного суду свідчить про наявність соціальних звязків, які утримують її від настання наведених вище ризиків, тривалий час хворіє на онкологічне захворювання та потребує постійного і спеціалізованого лікування в умовах відповідних медичних закладів, є інвалідом 3 групи.

На думку апеляційного суду, зазначені дані про особу підозрюваної та обрання їй виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою поставить під загрозу здоров'я підозрюваної та і можливо її життя.

При цьому, апеляційний суд виходить з практики ЄСПЛ, яка свідчить про те, що затримання особи є настільки серйозним заходом, що воно може бути виправдане лише тоді, коли були розглянуті інші менш суворі заходи і коли вони були визнані достатніми для захисту індивідуального або суспільного інтересу, який міг би вимагати затримання особи (справа Станев проти Болгарії) та Рішення ЄСПЛ у справі "Центр правових ресурсів в інтересах ОСОБА_9 проти Румунії", згідно з яким визначено, що держава зобовязана вживати особливих заходів для надання уразливим особам ефективного захисту від жорстокого поводження, про які влада повинна була знати.

Крім того, апеляційний суд вважає, що лікування наявної у підозрюваної хвороби неможливо в умовах тримання її під вартою, а тому з метою уникнення настання тяжких наслідків та необхідності лікування підозрюваної в умовах спеціальних медичних закладів, приходить до висновку про необхідність обрання їй більш м'якого запобіжного заходу.

Cудова колегія вважає, що слідчим та прокурором не надано достатніх матеріалів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, а слідчим суддею не в повній мірі враховані вищезазначені дані про особу підозрюваної, які вказують на необхідність та можливість застосування відносно підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу.

За таких обставин, судова колегія вважає доводи апеляції захисника обґрунтованими, а висновок слідчого судді про необхідність обрання виняткового запобіжного заходу, виходячи з вимог ст.177, 178, 183, 194 КПК України таким, який не відповідає цим матеріалам та є необґрунтованим та вважає за можливим і необхідним обрати підозрюваній більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання, який вважає буде достатнім для запобігання існуючого ризику.

Що стосується доводів сторони захисту щодо упередженості слідчого судді, то вони суперечать матеріалам справи, оскільки з тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що зазначені обставини, на які посилаються захисники як на встановлення слідчим суддею преюдиціального факту, були вказані в ухвалі як дані, які були встановлені в ході проведення досудового розслідування.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг захисників, скасування ухвали слідчого судді та прийняття нової ухвали про обрання відносно підозрюваної ОСОБА_1 більш м'якого запобіжного заходу, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту та необхідності звільнення підозрюваної ОСОБА_1 з під варти.

Вирішуючи питання щодо строку обрання запобіжного заходу, колегія суддів приймає до уваги надану прокурором інформацію про продовження строку досудового розслідування до 03 вересня 2016 року та вважає за необхідне визначити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, а саме з моменту оголошення ухвали апеляційного суду та до 30.08.2016 року.

Крім того, обираючи даний запобіжний захід, судова колегія вважає за необхідним покласти на підозрювану обовязки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 8 ч.5 ст.194 КПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 184, 194, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд Одеської області,-

постановив

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2016 року, у рамках кримінального провадження за №42016160000000046 внесеному до ЄРДР 02.02.2016 року за ознаками ч.5 ст.27 ч. 5 ст. 191 КК України, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_1 - скасувати.

Прийняти нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області ОСОБА_4, погоджене з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №42016160000000046 від 02.02.2016 року про обрання відносно підозрюваної ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з забороною залишати житло де вона мешкає, за адресою: Одеська область Овідіопольський район, с. Молодіжне, ОГСТ «Зоря», вул. Малинова, буд. 35.

Покласти на підозрювану ОСОБА_1 обовязки, передбачені п.п. 1, 2, ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися із населеного пункту, у якому вона повинна відбувати домашній арешт без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон (у разі існування такого), або інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну;

Розяснити підозрюваній ОСОБА_1, що в разі невиконання, покладених на неї обовязків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення.

Виконання ухвали апеляційного суду Одеської області про обрання запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту та контроль за її поведінкою покласти на співробітників Овідіопольського ВП ГУВП України в Одеській області та слідчого і прокурора у даному кримінальному проваджені.

Строк дії ухвали апеляційного суду Одеської області про обрання запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту обчислюється з моменту оголошення ухвали апеляційного суду, а саме з 01.07.2016 року та закінчується 30.08.2016 року, тобто в межах строку досудового розслідування по кримінальному провадженню №42016160000000046 від 02.02.2016 року.

Підозрювану ОСОБА_1 звільнити з під варти негайно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12