Рішення № 58740162, 22.06.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9942/15-ц

Провадження № 2/522/961/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м.Одеса з позовом до служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації, у якому просила скасувати наказ №20/к від 17.04.2015 служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації «Про звільнення за прогул без поважних причин 31 березня 2015 року виконуючого обовязки завідувача комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_1О.» згідно п.4.ст.40 КЗпП України, з вимогою поновити її на роботі, у звязку з чим стягнути з відповідача виплати за час вимушеного прогулу починаючи з 17 квітня 2015 року, моральну шкоду в сумі 5000 (пять тисяч гривень) гривень, судові витрати та збори та допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі.

В судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача, служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2, позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки вважала викладені у позові обставини незаконними та необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Судом встановлено, що за наказом від 08.10.2014 року №75/к «Про призначення виконуючою обовязки завідувача комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» ОСОБА_1О.» позивачка була прийнята на роботу та за наказом від 17.04.2015 №20/к служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації «Про звільнення за прогул без поважних причин 31 березня 2015 року виконуючого обовязки завідувача комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_1О.» згідно п.4.ст.40 КЗпП України її було звільнено.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 посилалася на те, що в порушення «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» службою у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації було несвоєчасно внесено запис про її звільнення до трудової книжки та порушення терміну видачі її на руки, трудову книжку вона отримала 23.04.2015 року, що є підставою для стягнення з власника підприємства або уповноваженого ним органа середнього заробітку за час вимушеного прогулу та внесення змін у встановленому законом порядку дати звільнення. У якості доказу зазначеної обставини посилалася на те, що 20.04.2015 юрисконсультом притулку ОСОБА_3 було завірено копію її трудової книжки без запису про звільнення.

Із представлених представником відповідача ОСОБА_2 доказів вбачається факт отримання трудової книжки ОСОБА_1 17.04.2015 року, що засвідчено її особистим підписом у «Книзі обліку руху трудових книжок та вкладишів до них».

За вимогами Національного стандарту «Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163-2003, юрисконсульт закладу не наділений правом засвідчення документів.

Щодо розрахунку позивача при звільненні, представником відповідача ОСОБА_2 до матеріалів справи були надані бухгалтерські платіжні відомості, за якими загальна сума розрахунку становила 2764 грн.72 коп. і складалася з наступних виплат: за лікарняним - 174 грн., 143 грн.72 коп. - індексації, 1140 грн. компенсації за невикористану відпустку та 1307 грн. грн. заробітної плати.

Також, ОСОБА_1 посилалась на незаконність і безпідставність її звільнення за п.4.ст.40 КЗпП України на підставі наступних документів та підстав: акту про відсутність на робочому місці 31.03.2015 року, доповідної записки начальника відділу соціально - правового захисту дітей служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2, яка працює та територіально знаходиться не за місцем розташування притулку м. Одеса, вул. Василя Стуса, 2-б, а на Канатній, 83; пояснювальних записок працівників притулку, які на думку позивачки не зобовязані бачити свого керівника на робочому місці; відсутності письмових пояснень позивачки за фактом відсутності на роботі 31.03.2015; без згоди профспілкової організації; упереджене ставлення до позивачки збоку безпосереднього керівника тимчасово виконуючого начальника служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_4, неврахування роботодавцем попередньої роботи працівника при обранні виду дисциплінарного стягнення і наявності у неї, 31.03.2015 поважних сімейно-побутових причин для її відсутності протягом всього робочого дня.

Згідно п.4 ст. 40 КЗпП України «…власник або уповноважений ним орган (далі - керівник) має право розірвати трудовий договір із працівником у разі прогулу без поважних причин, зокрема, й у разі відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня».

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. (із змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Факт відсутності на роботі протягом всього робочого дня 31.03.2015 року позивачем та його представником по справі не спростовувався, а лише пояснюється наявністю у на неї це поважних соціально-побутових причин.

Зі змісту позовної заяви до Приморського районного суду м. Одеса та копії звернення до профспілкової організації ОСОБА_1 та її пояснень судом встановлено, що 31.03.2015 вона прибула на роботу о 8.30 і о 9.00 покинула робоче місце з приводу погіршення стану здоровя її батька.

За її клопотанням з цього приводу у судовому засіданні були допитані свідки: юрисконсульт притулку ОСОБА_3 та прибиральниця ОСОБА_5 , які підтвердили факт перебування виконуючого обовязки завідувача притулку ОСОБА_1 на роботі з 8.00 до 9.00 години.

Але, як встановлено судом, згідно п.13 «Правил внутрішнього трудового розпорядку обласного притулку «Світанок», затвердженого протоколом №1 загальних зборів трудового колективу від 13.07.2007 року, робочий час завідувача притулку визначено з 9.00-18.00 (пятиденний трудовий тиждень).

Згідно п.14 вищевказаних Правил «До початку роботи кожен працівник зобовязаний відмітити свій вихід на роботу в журналі «Вихід на роботу». Судом встановлено відсутність жодного підпису виконуючого обовязки завідувача притулком ОСОБА_1 про вихід на роботу у журналі «Виходу на роботу», в тому числі і 31.03.2015 року.

Також під час розгляду справи судом було встановлено, що в цілому ОСОБА_1 була відсутня на роботі з 31.03.2015 року по 10.04.2015.

По виходу на роботу 13.04.2015 на підтвердження обєктивності причин своєї відсутності на роботі з 31.03.2015 р. по 10.04.2015 р. ОСОБА_1,13.04.2015 до служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації власноруч були подані наступні документи:

-Копія повістки про виклик до СУ ГУМВС України в Одеській області від 28.03.2015 у якості представника потерпілого на 31.03.2015 р. о 10 год. 00. хв., каб. №31.

-Копія дубліката листка непрацездатності від 10.04.20154 р. серії АГЕ №372096 з 01.04.2015 по 03.04.2015

-Копія листка непрацездатності від 03.04.20154 р., серії АГЕ №464758 з 03.04.2015 по 10.04.2015 р.

В ході розгляду судової справи з показів представника відповідача та поданих ним заперечень встановлено, що про наявність поважних сімейно-побутових причин, або будь-яких інших доводів відсутності на роботі 31.03.2015 року до виявлення факту прогулу, а саме, до 15.04.2015 позивач своєму керівництву не повідомляла.

Заяву про надання їй частини щорічної відпустки за сімейними обставинами у звязку із важкою хворобою батька надала до служби у справах дітей 15.04.2015 посилаючись на Довідку №91 про стан здоровя батька, ОСОБА_6, і необхідність стороннього догляду, яка видана саме 15.04.2015 року міською лікарні №8.

В обгрунтування незаконності свого звільнення, ОСОБА_1 у позовній заяві посилалася на наявність у неї поважної причини для відсутності на роботі 31.03.2015 року. оскільки у звязку із погіршенням стану здоровя батька, ОСОБА_6 вимушена була покинути робоче місце і надавати йому допомогу.

Під час зясування обставин справи судом було встановлено факт відсутності у ОСОБА_1 будь-якої медичної освіти та неспроможності надання фахової медичної допомоги хворому батьку, що спростовує необхідність її присутності вдома протягом всього робочого дня 31.03.2015 року та впливу на стан здоровя батька.

Але, зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 та її звернення до профспілкової організації судом було встановлено що, її батько не був одиноким. У нього була дружина пенсійного віку, яка проживала разом з ним і фактично здійснювала постійний догляд за ним.

Доводи позивача про погіршення стану здоровя батька, як обєктивну причину відсутності на роботі протягом робочого дня 31.03.2015 року, були спростовані письмовими поясненнями від 31.03.2015 року медсестри притулку ОСОБА_7 та дезінфектора притулку ОСОБА_8 про повідомлення їх 31.03.2015 року о 14 год. 45 хв. не про погіршення стану здоровя батька, а про свою власну госпіталізацію у цей день до стаціонару.

З матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 01.04.2015 по 10.04.2015 року, при цьому, судом встановлено невідповідність причин госпіталізації ОСОБА_1 вказаних у позовній заяві та в листках непрацездатності, а саме, нервовий зрив та остеохондроз відповідно.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позивачем ОСОБА_1 не було представлено суду будь-яких доказів поважності причин відсутності на роботі 31.03.2015 року та погодження необхідності у цьому з безпосереднім керівником.

Повідомлення ОСОБА_1 працівників Притулку про свою відсутність на роботі 31.03.2015 є доказом можливості у позивача повідомити про свою відсутність не тільки медсестру Притулку, а й своє безпосереднє керівництво.

Перелічені докази відповідача в сукупності спростовують обєктивність причин відсутності позивачки 31.03.2015 року на роботі протягом всього робочого дня та підтверджують факт не погодження відсутності на роботі з безпосереднім керівником .

У спростування позовних вимог ОСОБА_1, представником відповідача у якості доказу вчинення позивачкою прогулу надано копію доповідної начальника відділу соціально-правового захисту дітей ОСОБА_2, яка відповідно до наказу служби у справах дітей обласної державної адміністрації від 26 березня 2015 року №25 «Про затвердження складу комісії для проведення службового розслідування» головою комісії щодо проведення службового розслідування у відношенні виконуючого обовязки завідувача комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» ОСОБА_1 та 31.03.2015 року разом з членами комісії була присутня у зазначеному закладі.

Судом також встановлено, що причиною складання ОСОБА_2 та подання доповідної записки на імя тимчасово виконуючого обовязки начальника служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_4 була неможливість виконання вимог наказу, у звязку із відсутністю на роботі ОСОБА_1 31.03.2015 та 01.04.2015.

За фактом відсутності ОСОБА_1 на роботі 31.01.2015 року членами комісії був складений ОСОБА_9 про відсутність працівника на роботі. ОСОБА_9 належним чином оформлений та підписаний трьома членами комісії та двома працівниками Притулку, в тому числі і головою первинної профспілкової організації ОСОБА_10 , тому суд вважає одним із встановлених чинним законодавством основних доказів відсутності 31.03.2015 позивачки на роботі протягом всього робочого дня.

Відповідно до вимог ст.58 ЦПКУкраїни суд вважає доповідну ОСОБА_2 та акт про відсутність ОСОБА_11 на робочому місці належними доказами відсутності позивачки на роботі протягом всього робочого дня 31.03.2015 з 9.00 по 18.00.

На обґрунтування заперечень проти позовної заяви ОСОБА_1, представником відповідача у якості доказів відсутності позивача на роботі протягом всього робочого дня 31.03.2015 суду були надані письмові пояснення, складені 31.03. 2015 року працівниками Притулку: комірником - ОСОБА_12, юрисконсультом - ОСОБА_13, завгоспом - ОСОБА_14, кастелянкою - ОСОБА_15, дезінфектором - ОСОБА_8, медсестрою - ОСОБА_7, провідним бухгалтером - ОСОБА_16, методистом - ОСОБА_10, охоронцем - ОСОБА_17

З письмових пояснень працівників Притулку вбачається факт відсутності 31.03.2015 року на роботі виконуючого обовязки завідувача комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» ОСОБА_1, що також доводить вчинення прогулу позивачкою.

У своїй позовній заяві позивач по справі посилається на «Табель обліку використання робочого часу за березень 2015 року» (який сама і підписує, як керівник закладу), як доказ її присутності на роботі 31.03.2015, в той же час, у позовній заяві зазначає свою відсутність на роботі 31.03.2015 року, посилаючись на наявність поважних причин. У звязку з зазначеним, суд не може розглядати «Табель обліку використання робочого часу за березень 2015 року», як належний доказ.

Суд не може погодитись з думкою позивача з приводу того, що територія закладу дуже велика і працівники не зобовязані бачити її на робочому місці, оскільки перебування її на керівній посаді передбачає обовязок у здійсненні контролю за функціонуванням закладу, роботою її працівників, станом забезпечення належного утримання та виховання дітей, залишених без батьківського піклування у закладі.

Таким чином судом встановлено, що у звязку із відсутністю ОСОБА_1О з незясованих причин 31.03.2015 та 01.04.2015, заклад, де перебувають діти залишені без батьківського піклування, фактично був залишений напризволяще, без контролю та керівництва. ОСОБА_9 дії, як керівника закладу призвели до порушень у його функціонуванні, спричинили проблеми для його працівників.

У звязку із службовою необхідністю та з метою належної організації функціонування комунального закладу служба у справах дітей обласної державної адміністрації вимушена була видати наказ від 02.04.2015 р. №16/к «Про тимчасове покладання обовязків завідувача комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» на ОСОБА_10, який також є доказом відсутності ОСОБА_1 на роботі .

Згідно з ч.1 ст.149 КЗпП України, власник (уповноважений ним орган) обовязково повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмового пояснення. Судом встановлено, що причини відсутності на роботі ОСОБА_1 з 31.03.2015 по 10.04.2015 безпосередньому керівництву до 10.04.2015 не були відомі (за місцем реєстрації не проживає, на телефонні дзвінки не відповідала).

З пояснень представника відповідача та по суті заперечень проти позову витікає, що ОСОБА_1 вийшла на зв'язок 10.04.2015 і повідомила, що перебуває на лікарняному. ОСОБА_9 свідчить про те, що на той час у керівника ОСОБА_4 підстав для відібрання у неї пояснень на той час не було.

Вимога т.в.о. начальника служби у справах дітей ОСОБА_4 про надання пояснень з приводу відсутності 31.03.2015 року на роботі виникла саме 15.04.2015 року, після подачі ОСОБА_1 двох лікарняних та виклику до СУ ГУМВС України в Одеській області. надати пояснення Тому суд не може погодитись з доводами позивачки щодо незаконності звільнення за прогул через відсутність її пояснень.

Судом встановлено, що документи, які були надані позивачкою до служби у справах дітей Одеської облдержадміністрації 13.04.2015 року вона вважала необхідними та достатніми для підтвердження поважності причин своєї відсутності на роботі з 31.03.2015 по 10.04.2015. При подачі зазначених документів питання погіршення стану здоровя батька позивачкою ОСОБА_1 взагалі не озвучувалось.

В ході розгляду справи було зясовано, що ОСОБА_1 мала можливість на власний розсуд надати до служби у справах дітей обласної державної адміністрації будь-які документи, пояснення, які вона вважала необхідними та достатніми для підтвердження поважності причин своєї відсутності на роботі з 31.03.2015 по 10.04.2015. ОСОБА_9 документи були прийняті Службою у справах дітей обласної державної адміністрації 13.04.2015 року.

З пояснень представника відповідача зясовано, що з поданими ОСОБА_1 документами, тимчасово виконуючий обовязки начальника служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_4 змогла ознайомитись лише наприкінці робочого дня 14.04.2015.

Будь-яких питань збоку копій листків непрацездатності не виникло оскільки відповідно до діючих норм чинного законодавства вони є підтвердженням поважності причин відсутності особи на роботі з приводу хвороби.

При перевірці факту і часу перебування ОСОБА_1 31.03.2015 р у якості представника потерпілого у СУ ГУМВС України в Одеській області відповідно до повістки, наданої ОСОБА_1 в підтвердження причин своєї відсутності, до СУ ГУМВС України в Одеській області було зроблено і особисто подано відповідний запит від 15.04.2015 р. №01-57/489

В ході розгляду судової справи встановлено, що 15.04.2015 року у день подання запиту було отримано усне підтвердження відсутності 31.03.2015 ОСОБА_1 в СУ ГУМВС України в Одеській області, що стало причиною вимоги надання нею пояснень з цього приводу.

15.04.2015 року виконуючому обовязки завідувача комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» ОСОБА_1 у присутності працівників служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації відповідно до ч.1 ст.147 КЗпП України було запропоновано надати письмові пояснення з цього приводу, від яких вона відмовилась, про що у присутності чотирьох працівників служби у справах дітей був складений та належним чином підписаний «ОСОБА_9 про відмову у наданні пояснень з приводу відсутності на роботі» від 15.04.2015 року. На думку представника відповідача причиною її відмови від надання пояснень стало непередбачуване для ОСОБА_1 офіційне спростування її присутності 31.03.2015 у СУ ГУМВС України в Одеській області і відсутності будь-яких інших аргументів з цього приводу.

У відповідності до ч.1 ст. 149 КЗпПУкраїни відмова працівника від надання пояснень не є причиною для незастосування до нього дисциплінарного стягнення.

Факт відсутності ОСОБА_1О у СУ ГУМВС України в Одеській області 31.03.2016 в якості представника підтверджується листом СУ ГУМВС України в Одеській області від 17.04.2015 №4/3476, що підтверджує встановлення роботодавцем факту того, що ОСОБА_1 намагалась ввести в оману своє безпосереднє керівництво і таким чином скрити факт прогулу.

З пояснень наданих представником відповідача в ході розгляду справи, встановлено,що до моменту звільнення будь-яких пояснень, аргументів в обґрунтуванні відсутності на роботі 31.03.2015 року від ОСОБА_11 до служби у справах дітей Одеської облдержадміністрації не надходило. Про відсутність на роботі ОСОБА_1 протягом всього робочого дня 31.03.2015 року з приводу хвороби батька служба у справах дітей фактично узнала вже після її звільнення зі змісту звернення до профспілкової організації і позовної заяви до Приморського районного суду м. Одеса.

На обґрунтування додержання процедури звільнення ОСОБА_1О з посади виконуючого обовязки завідуючого комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» представником відповідача у якості доказу надано протокол робочої наради служби у справах дітей обласної державної адміністрації від 17.04.2015 р. , на якій позивачка була присутня особисто, з наказом про звільнення ознайомлена, що засвідчила власним підписом. По закінченню робочої наради до трудової книжки ОСОБА_1 був внесений відповідний запис і трудова книжка була видана їй на руки.

Копія наказу від 17.04.2015 №20/к про звільнення позивачки також була передана до обласного притулку «Світанок» для здійснення розрахунку з ОСОБА_1

22.04.2015 ОСОБА_1 звернулась з заявою про захист її прав та інтересів до профспілкової організації комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації», що стало причиною запрошення служби у справах дітей на збори колективу для пояснень причин звільнення тимчасово виконуючого обовязки завідувача Притулку. Саме тоді зясувалось, що ОСОБА_1 є членом профспілкової організації, про що вона ніколи не повідомляла.

З приводу звільнення ОСОБА_1 з недотриманням вимог ст. 43. КЗпП України, тобто, без згоди без профспілкової організації, членом, якої вона перебувала, представником відповідача були надані пояснення, з яких вбачається, що ця важлива обставина не була врахована службою у справах дітей обласної державної адміністрації з обєктивних причин. У звязку з чим було прийнято рішення про зясування думки членів профспілкової організації з цього приводу, і у разі їх незгоди допускалась можливість поновлення ОСОБА_1 на роботі.

З цією метою службою у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації до профспілкової організації комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» було направлено подання від 27.04.2015 №01-30/349 «Про розгляд питання щодо законності звільнення працівника, який вчинив прогул».

Для надання можливості членам профспілкової організації ознайомитися з документами з цього приводу службою й справах дітей Одеської обласної держаної адміністрації у поданні було порушено клопотання про одночасний розгляд її звернення разом з поданням та за участю служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації.

29 квітня 2015 відбулося засідання трудового колективу первинної профспілкової організації КЗ «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації працівники притулку, на якому були присутні 16 членів первинної профспілкової організації закладу. ОСОБА_1 була відсутня. У своїй заяві на адресу первинної профспілкової організації від 22.04.2015 вона просила розглянути її заяву за її відсутності. ОСОБА_9 засідання проводилось головою первинної профспілкової організації - ОСОБА_10 Для дачі пояснень з приводу звільнення ОСОБА_1 на засідання був запрошений представник служби у справах дітей. За дорученням керівника служби у справах дітей на ньому була присутня начальник відділу соціального-правового захисту дітей служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації - ОСОБА_2

Згідно з протоколом засідання трудового колективу первинної профспілкової організації КЗ «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації за результатами розгляду питання законності звільнення ОСОБА_1 з займаної посади було проведено таємне голосування, за яким 14 членів колективу висловили згоду з звільненням ОСОБА_1 з займаної посади, 1 не згоден і 1- утримався. Під час голосування представник служби у справах дітей ОСОБА_2 була відсутня і не могла впливати на його хід.

Відповідно до пп. 5,7, 9, ст. 43 КЗпП України службою у справах дітей обласної державної адміністрації були вжиті заходи щодо врегулювання трудового спору у досудовому порядку за погодженням з первинною профспілковою організацією. З наявних у справі документів випливає, що у разі незгоди колективу зі звільненням ОСОБА_1 служба у справах дітей обласної державної адміністрації готова була дослухатись думки профспілки та поновити ОСОБА_1 на роботі.

Суд вважає доводи позивачки стосовно упередженого ставлення до неї збоку безпосереднього керівника - тимчасово виконуючого обовязки начальника служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_4 є необґрунтованими, оскільки вимоги керівника щодо якісного виконання функціональних обовязків підлеглими є складовою функції керівництва та контролю.

На підтвердження цього представником відповідача надано копію наказу служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації від 15 квітня № 19/к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності виконуючого обовязки завідувача комунальним закладом Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» з приводу перевищення ОСОБА_11 своїх повноважень та підставою для накладення на неї дисциплінарного стягнення у відповідності до ч.1 ст. 147 КЗпП України шляхом оголошення догани.

Також суд не може погодитись з доводами позивача з приводу неврахування її попередньої роботи при обранні виду дисциплінарного стягнення оскільки з доданої до матеріалів справи представником позивача довідки про перевірку від 02.04.2015 року випливають численні факти бездіяльності та безвідповідальності виконуючого обовязки завідувача комунальним закладом «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_1, наслідком чого були системні грубі порушення норм діючого законодавства, Положення про притулок, трудової дисципліни, прав дітей-вихованців, працівників притулку та фінансово-господарської діяльності закладу.

Відповідно до ч.3 ст.149 КЗпП України «При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника».

Відповідно до ч.1 ст. 41КЗпП України «крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках одноразового грубого порушення трудових обовязків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності …».

Згідно з ч.2 ст. 149 КЗпП України «За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення».

Зважаючи на те, що з боку ОСОБА_1 мали місце неодноразові грубі порушення чинного законодавства, прав дітей-вихованців закладу та працівників притулку, систематичні порушення трудової дисципліни вона могла бути звільнена як згідно з ч.1 ст. 41КЗпП України, так і п.4 ст.40 КЗпП України. До позивачки було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогул без поважних причин 31 березня 2015 року у порядку п.4ст.40 КЗпП України.

Згідно ч.1ст. 1471 КЗпП України «Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника» служба у справах дітей обласної державної адміністрації наділена правом накладення дисциплінарних стягнень на працівників, прийнятих нею на роботу, зокрема, це стосувалося виконуючого обовязки комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» ОСОБА_1

Аналізуючи та оцінюючи докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відсутність протягом всього робочого дня 31 березня 2015 року виконуючого обовязки завідувача комунального закладу «Обласний притулок для дітей «Світанок» служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації» ОСОБА_1 є прогулом без поважних причин, який є порушенням трудової дисципліни, Правил внутрішнього трудового розпорядку обласного притулку «Світанок». Таким чином позивачем було допущено порушення норм трудового законодавства, Правил внутрішнього трудового розпорядку обласного притулку «Світанок».

Відповідно до ст.. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З наведеного вище, суд вважає позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_18 до Служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, згідно ч.1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя 22.06.2016