Ухвала суду № 58737693, 05.07.2016, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/117/14-ц

У Х В А ЛА

05 липня 2016 р.

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

Головуючого судді Шелюховського М.В.

при секретарі Самарській Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці заяву ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду в цивільній справі № 131/117/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30.06.2016 року звернувся до суду з заявою в якій просить відстрочити виконання рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 грудня 2015 року, по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення заборгованості відповідно до Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 26.10.2012 року до 19 травня 2016 року.

В своїй заяві ОСОБА_1 вказав, що рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 19 травня 2015 року у вказаній справі з нього на користь позивача стягнено заборгованість за кредитним договором від 26 жовтня 2012 року в сумі 22432,80 грн. (двадцять дві тисячі чотириста тридцять дві гривні вісімдесят копійок).

На підставі вищевказаного рішення 10 грудня 2015 року Іллінецьким районним судом був виданий виконавчий лист, який було предявлено до примусового виконання.

12 квітня 2016 року він отримав постанову державного виконавця про відкладення провадження виконавчих дій за реєстраційним номером № 50566170 від 22.03.2016 року.

Заявник ОСОБА_1 в своїй заяві просить відстрочити виконання рішення суду з тих підстав, що член його сімї його мати, проживає в АР Крим, хворіє та потребує ліків, які він може придбати в Україні на що йому необхідні кошти.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою заяву підтримав, просить її задоволити.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не зявився, проте надіслав клопотання та заперечення в якому просить розглянути справу без його участі та відмовити заявнику в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду, оскільки надані ОСОБА_1 докази не можуть братися судом до уваги, як допустимі з тих підстав, що видані лікувальним закладом, який знаходиться на тимчасово окупованій території України в АР Крим, крім того вона не проживає з заявником та не знаходиться на його утриманні. Також в черговий раз представник ПАТ КБ «ПриватБанк» вказав, що такі заяви ОСОБА_1 є ні чим іншим, як спробою затягнути виконання рішення суду.

Суд, розглянувши заяву, заслухавши пояснення заявника, дослідивши представлені докази приходить до слідуючого висновку.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Судом встановлено, що 18 квітня 2016 року ОСОБА_1 вже звертався до Іллінецького районного суду Вінницької області з заявою про відстрочку виконання рішення суду в задоволення якої ухвалою судді Іллінецького районного суду від 27 квітня 2016 року було відмовлено.

Ухвала суду про відмову в задоволенні цієї заяви набула законної сили.

10 червня 2016 року ОСОБА_1 повторно звертався до суду з заявою про відстрочку виконання рішення.

16.06.2016 року цю заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду за його ж заявою.

ОСОБА_1 не надано до суду відповідних доказів, які встановлюють, що він дійсно являється опікуном своєї матері ОСОБА_2, та вона потребує його опіки, в звязку з тим, що проживає на тимчасово окупованій території с. Останіно, вул. Останінська 5, Ленінського району АРК Крим, також не надано доказів про її матеріальний стан, розмір пенсійного забезпечення матері, призначення відповідних медичних препаратів для лікування.

Допустимих доказів, що свідчать про хворобу матері заявника ОСОБА_2 подано не було.

Ствердження заявника про те, що в АРК Крим відсутній препарат Левоком ретард 2.00 мг./50мг. №100 та неможливості його придбання є недоведеними.

Окрім того судом досліджено в судовому засіданні докази наданні заявником в підтвердження обставин його заяви, а саме копії проїзних документів на автобус від 20.05.2016 року, (ГУП РК «Кримавтотранс» г. Джанкой ул. Крымская 30) та приміський поїзд від 19.05.2016року( Государственного предприятия Крымская железная дорога), на автобус від 21.05.1216 року ( Вінницької АС -3 вул. Ватутіна, 18 ПАТ «ВОПАС» м. Вінниця, вул. Київська 8, що як стверджує боржник свідчать про відвідування ним АР Крим, хоча документи є не іменними і враховувати їх як доказ, що ОСОБА_1 дійсно відвідував АР Крим неможливо.

В підтвердження обставин, на які ОСОБА_1 посилається, як на підставу відстрочки виконання рішення суду ним надано копію виписки з історії хвороби № 4134/663 ОСОБА_2, копію довідки № 90 видану 13 травня 2016 року Ленінською Центральною районною лікарнею Республіки Крим та копію рецепту № 117089 від 13 травня 2016 року, які не можуть бути взяті судом до уваги, як допустимі докази, оскільки відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» такі документи є недійсними та не створюють правових наслідків.

Окрім того заявником ОСОБА_1 подано до суду, як доказ, дві квитанції ПАТ КБ «Приватбанк» про погашення заборгованості на суму 10 та 2 гривні, загальною сумою 12 гривень, які заявник сплатив в червні 2016 року, що на його думку є підтвердженням намагання сплачувати заборгованість, а тому й просить відстрочити виконання рішення суду.

Судом встановлено, що боржник ОСОБА_1 є працездатним, договір оформлений на імя ОСОБА_1 і зобовязання по його виконанню, які не виконуються три роки, покладено безпосередньо на нього, а не на третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку встановленого законом.

Обставини, на які заявник ОСОБА_1 посилається, як на підставу для відстрочки виконання рішення суду не є винятковими в контексті ст. 373 ЦПК України та вони не утруднюють виконання рішення суду, відтак в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду слід відмовити за її недоведеністю.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 208, 210, 373 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.06. 2016 року про відстрочку виконання рішення Іллінецького районного суду від 10 грудня 2015 року, по справі №131/117/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення заборгованості.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області протягом пяти днів після її проголошення через Іллінецький районний суд. У разі, якщо

ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя