Рішення № 5873725, 06.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/38706.04.09 За позовом Прокурора міста Кременчука в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради

до Закритого акціонерного товариства «Київміськбуд-1»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області

про визнання договору оренди недійсним

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: Некрасов О.М.

від позивача: не зявились

від відповідача: Яворський О.М.

від третьої особи: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Положеннями п. 2 ст. 121 Конституції України встановлено, що на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Аналогічні положення містяться також і Господарському процесуальному кодексі України, відповідно до ст. 2 якого, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до положень ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»органи прокуратури наділені повноваженнями представляти в суді інтереси держави.

Підставою для представництва інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі від 01.12.05 р., укладеного між Кременчуцькою міською радою та Закритим акціонерним товариством «Київміськбуд-1». В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що зазначений договір укладений з порушенням ст. 2 Закону України «Про плату за землю», а саме звільнено орендаря від орендної плати шляхом поетапного внесення орендної плати за землю в залежності від площі землі, яка зайнята будівництвом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.08 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.12.08 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що будь-яку частину ст. 203 Цивільного кодексу України відповідач не порушив, а тому відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України відсутні підстави для визнання договору недійсним; відповідач під час дії договору від 01.12.05 р в повному обсязі та належним чином сплачує орендну плату, чим спростовується твердження позивача про завдання матеріальної шкоди у вигляді ненадходження коштів до місцевого бюджету внаслідок безоплатного використання відповідачем земельної ділянки; п. 10 договору сторони визначили, що орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 1 % від грошової оцінки землі щорічно, а згідно з п. 11 щомісячна плата у 2005 році складала 4 522,09 грн.

У процесі провадження у даній справі відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі, у якому останній зазначає, що позивач раніше звертався до господарського суду з ідентичним позовом та є рішення господарського суду у справі № 16/261 про відмову у задоволенні позову. Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки предметом спору у справі № 16/261 є розірвання договору оренди та стягнення збитків, в той час як у даній справі оспорюється чинність вказаного договору.

Під час розгляду справи представник позивача надав суду письмові пояснення, в яких зазначає, що не підтримує позов прокурора та просить залишити його без задоволення.

Суд розглянув подане позивачем клопотання та дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на те, що представник прокуратури у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, а відповідно до ч. 6 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення справи по суті.

Через канцелярію суду від прокурора міста Кременчука надійшло письмове пояснення, де зазначається, що поетапна орендна плата, передбачена п. 14 спірного договору, не обумовлювалась п. 2 рішення 38 сесії Кременчуцької міської ради 4 скликання від 03.11.05 р., що свідчить про порушення ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Розгляд справи відкладався через незявлення у судове засідання повноважних представників прокурора та позивача, невиконання сторонами вимог суду, залучення до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області та необхідність витребування нових доказів у справі.

У даному судовому засіданні представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в усному порядку проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники позивача та третьої особи на виклик суду не зявилися, вимог ухвали суду від 02.03.09 р. не виконали.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.04.09 р. за згодою представників прокуратури та відповідача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

03.11.2005 р. Кременчуцька міська рада Полтавської області своїм рішенням затвердила проект землеустрою щодо відведення Закритому акціонерному товариству «Київміськбуд 1», яке входить до Корпорації «Столиця»під будівництво комплексу «Озерний»на території колишніх артскладів та передала відповідачу в оренду до 01.09.2010 р. земельну ділянку загальною площею 87 8549 га. з оплатою за землю в розмірі 1 % від грошової оцінки землі щорічно.

01.12.2005 р. між Кременчуцькою міською радою та Закритим акціонерним товариством «Київміськбуд 1»укладено договір оренди землі, за умовами якого позивач зобовязався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий № 5310436100:06:002:0032) загальною площею 87 8549 га., що складається з трьох рівних частин площею 29 2849 га., які будуть освоюватись поетапно, для будівництва житлового комплексу «Озерний»на території колишніх артскладів у місті Кременчуці Полтавської області.

Відповідно до п. 4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 14.11.2005 р. становить 18, 53 грн. за 1 кв. м.

Згідно з п. 14 договору орендна плата вноситься поетапно по мірі будівництва мікрорайонів в залежності від площі земельної ділянки, яка знаходиться під будівництвом: І етап починаючи з 2005 року, ІІ етап починаючи з 2009 року, ІІІ етап починаючи з 2010 року.

У відповідності до п. 13 договору орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками платниками за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, починаючи з моменту державної реєстрації договору оренди землі.

Пунктом 9 сторони встановили, що договір укладено до 01.09.2010 р. Після закінчення строку договору відповідач має переважне право поновлення його на новий строк.

Зазначена земельна ділянка була передана відповідачу за актом приймання-передачі 05.12.2005 р. (копія у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор міста Кременчука зазначає, що при проведенні перевірки додержання вимог земельного законодавства субєктами господарювання міста Кременчука, було встановлено, що під час укладення між позивачем та відповідачем договору оренди землі від 01.12.2005 р. всупереч вимогам ст. 2 Закону України «Про плату за землю», відповідача звільнено від орендної плати, шляхом поетапного внесення орендної плати за землю, в залежності від площі землі, яка зайнята будівництво, що не обумовлювалось рішенням Кременчуцької міської ради, внаслідок чого державі завдано збитки у вигляді ненадходжень до місцевого бюджету коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 236275, 82 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до положень ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Кременчуцької міської ради належить розпорядження землями територіальної громади міста Кременчук, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Як встановлено ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Тож, з наведеного вбачається, що договір оренди землі від 01.12.2005 р. між Кременчуцькою міською радою та Закритим акціонерним товариством «Київміськбуд 1»укладено на підставі рішення Кременчуцької міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно з ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Дана норма кореспондується з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю», якою встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 10 договору оренди землі від 01.12.22005 р. сторони встановили, що орендна плата вноситься відповідачем у грошовій формі у розмірі 1% від грошової оцінки землі щорічно та у 2005 році складає 4522, 09 грн. на місяць, що на дамку суду не суперечить положенням Закону України «Про плату за землю».

У своїй позовній заяві прокуратура зазначає, що договір оренди землі від 01.12.2005 р. суперечить державним інтересам та моральним засадам суспільства, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання зазначеного договору недійсним оскільки, статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як встановлено ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Розглядаючи спір по суті, судом встановлено, що при укладенні договору оренди землі від 01.12.2005 р. сторонами у повній мірі дотримано вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, а тому у суду відсутні підстави для визнання зазначеного договору недійсним відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, суд відзначає наступне:

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож з аналізу наведених норм, вбачається, що сторони договору не позбавлені можливості за взаємною згодою змінити його умови, у тому числі і у судовому порядку.

Що ж до посилання прокуратури на невиконання сторонами при укладення оспорюваного договору п. 2 рішення Кременчуцької міської ради від 03.11.2005 р., суд відзначає наступне.

Відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доЗакону України «Про плату за землю».

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди.

Статтею 19 Закону України «Про плату за землю», яка є нормою спеціального законодавства, встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Суд відзначає, що норми законодавства, яке регулює відносини в сфері оренди землі не містять заборон щодо поетапного внесення орендних платежів за користування земельною ділянкою.

Отже рішення Кременчуцької міської ради визначає владні розпорядження щодо передачі земельної ділянки в оренду та є підставою для укладення договору оренди. Однак істотні умови відповідного договору, зокрема порядок та умови оплати, сторони визначають в самому договорі оренди землі.

Як вже зазначалось вище, укладаючи договір оренди землі від 01.12.2005 р., сторони встановили розмір та порядок внесення орендної плати.

Згідно з ст. 27 Закону України «Про плату за землю»контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

При цьому суд відзначає, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Києві Державної податкової адміністрації України проведено виїзду планову перевірку Закритого акціонерного товариства «Київміськбуд 1»щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. до 30.09.2007 р., за результатами якої складено акт № 1055/42-30/24595667 від 28.12.2007 р., відповідно до якого порушень щодо правильності визначення орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та заниження (завищення) податкових зобовязань по орендній платі за землю не виявлено.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті що наведені у позовній заяві, позивачем суду не надано.

Враховуючи наведене, вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Пригунова А.Б.

Дата підписання: 25.05.2009 р.