Постанова № 58737014, 07.06.2016, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/174/16-а

Номер провадження 2-а/580/10/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Гури А. О.,

секретаря судового засідання - Радковської О.В.,

з участю:позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Василець С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Будильського сільського голови - Шкурка Володимира Олексійовича про визнання дій протиправними ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, після уточнення якого мотивував свої вимоги тим, що 03.08.2015 року він звернувся з заявою № 72 на ім'я Будильського сільського голови Лебединського району Сумської області Шкурка В.О., в якій просив надати йому інформацію з наступних питань: проінформувати про кількість, загальну площу і розташування приватизованих земельних паїв на території Будильської сільської ради які з 2006 року числяться за померлими громадянами, в яких немає спадкоємців та в подальшому долю цих паїв; назвати кількість, площу і розташування зазначених паїв, що належать «мертвим душам»» та здані в оренду, дату здачі їх в оренду, найменування орендаря, орган чи особу, яка отримує дохід від оренди, суму доходу, або підтвердити, що ці паї не знаходяться в оренді та не обробляються; в разі якщо з 2006 року були випадки переходу паїв, що належать «мертвим душам», до Будильської сільської ради чи передані у власність або викуплені іншими особами, просить назвати кількість і площу таких паїв, законність цих дій, з посиланням на закон або відповідні рішення сесій Будильської сільської ради; також просить проінформувати про кількість, загальну площу і розташування приватизованих земельних паїв на території Будильської сільської ради, які з 2006 року рахуються за померлими громадянами, нащадки яких не оформили на себе спадщину, проінформувати, чи вищевказані паї здаються в оренду чи заростають бур'яном; в разі здачі цих паїв в оренду, просить назвати орендаторів та проінформувати чи нащадки померлих, які не переоформили спадщину, знають про оренду цих паїв і орендарів. Якщо з виконанням порушених питань у відповідача виникають труднощі або заявлені ним вимоги не входять до його повноважень, то, у відповідності до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», просить в п'ятиденний термін переадресувати його заяву відповідному органу чи посадовій особі, до компетенції якої відносяться ці питання.

На вказану заяву 10.08.2015 року він отримав лист № 02-20/709, у якому йому безпідставно відмовлено у наданні інформації на другий та третій блоки запитань, стверджуючи те, що зазначені питання не відносяться до його компетенції. Таким чином, він вважає, що його заява № 72 була проігнорована, два блоки запитань не були розглянуті та вирішені.

В судовому засіданні позивач зменшив свої вимоги, відмовившись від другої вимоги - про зобов'язання сільського голови в п'ятиденний строк з моменту винесення судом рішення розглянути його заяву №72 від 03.08.2015 року та надати необхідну йому інформацію на 2 та 3 блоки питань. Вимоги про визнання протиправними дій сільського голови щодо відмови розглянути його заяву та наданні інформації такими, що порушили його права на розгляд звернень та отримання інформації підтримав та пояснив, що ненаданням йому повної інформації відповідачем порушене його право на інформацію, встановлену Конституцією та законами України і, зокрема ст..7 Закону України «Про звернення громадян», Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення» та Закон України «Про доступ до публічної інформації». Просить визнати дії сільського голови щодо відмови розглянути 2 та 3 питання поданої ним заяви №72 від 03.08.2015р.такими, що порушили його право на розгляд звернення та отримання обґрунтованої відповіді. В підтвердження наявності запитуваної ним інформації в сільській раді позивач надав суду копію інформації сільської ради на адресу начальника головного управління Держземагенства у Сумській області Бормана І.М. від 23.12.2013 року № 02-15/1192 « Про проведену роботу, спрямовану на визначення невитребуваних та не переоформлених паїв відумерлою спадщиною по Будильській сільській раді».

Представник відповідача позов не визнала повністю та пояснила, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень, права позивача нічим не порушені. Питання обліку земельних паїв на території сільської ради не входить до повноважень Будильської сільської ради, вона їх не створює, не обліковує, а тому не є розпорядником вказаної інформації. Заяву позивача №72 сільський голова не відправив відділенню Держгеокадастру, оскільки, відповідно до Законів України «Про захист персональних даних» та «Про інформацію» запитувана позивачем інформація не є публічною і розголошенню не підлягає. Посилаючись на п.4 Постанови Пленуму ВАС України від 30.09.2013 року №11, вважає, що заява позивача є зверненням, а Законом «Про доступ до публічної інформації» не передбачено направлення заяви про звернення громадян до інших органів для розгляду по суті». Просить в задоволенні позову відмовити.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, яка на даний час працює землевпорядником Будильської сільської ради, пояснила, що Будильська сільська рада не володіє інформацією щодо наявності земельних паїв на території сільської ради, їх власників та про їх використання. В разі необхідності вони ці дані запитують у відділенні Держгеокадастру. Відповідь ОСОБА_1 готувала вона разом з сільським головою.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_6, виконуюча обов'язки начальника Лебединського відділення Держгеокадастру пояснила, що вона тимчасово виконує обов'язки начальника Лебединського управління Держгеокадастру, а до цього часу працювала в міському відділі земельних ресурсів, тому їй не відомо, чи мається в сільських радах інформація про земельні паї. На даний час реєстрацію договорів оренди земельних ділянок здійснює Сумська регіональна філія Держгеокадастру. Наявність земельних паїв та їх власників, кадастровий номер земельної ділянки відображається в Черговому кадастровому плані, який з 01.01.2013 року веде управління Держгеокадастру. Між сільськими радами та управлінням Держгеокадастру укладений офіційний меморандум про співпрацю при вирішенні питань щодо забезпечення учасників АТО та членів сімей загиблих учасників АТО земельними ділянками. Такий меморандум з Будильською сільською радою укладений 02.10.2015 року.

З оглянутих в судовому засіданні книг погосподарського обліку за 2011-2015 роки вбачається, що в розділі 111 «Земля» маються графи обліку земельних ділянок, в тому числі для ведення товарного сільського виробництва ( земельна частка - пай), але дані реквізити не заповнюються.

З ксерокопії інформації Будильської сільської ради на адресу начальника головного управління Держземагенства у Сумській області Бормана І.М. від 23.12.2013 року № 02-15/1192 « Про проведену роботу, спрямовану на визначення невитребуваних та не переоформлених паїв відумерлою спадщиною по Будильській сільській раді ( а.с. 40 ) вбачається, що сільська рада звітувала перед управлінням Держземагенства про проведену роботу саме з тих питань, про які просить надати інформацію позивач ОСОБА_1 за період з 2006 до 2015 року при цьому надаються списки 69 не успадкованих земельних часток та 12 невитребуваних паїв. Крім того, з даної інформації слідує, що 21.11.2012 року в газеті «Сумщина» був опублікований список в кількості 95 невитребуваних та непереоформлених земельних паїв померлих громадян з метою повідомлення спадкоємців для використання свого права на спадкове майно.

Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступного:

Даний спір між сторонами виник з публічних адміністративних правовідносин, які регулюються ст. ст.3, 18, 71 КАС України, Законами України «Про звернення громадян», «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ст. 15,19 Закону України «Про звернення громадян», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань);

об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги, скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

Статтею 8 Закону України «Про звернення громадян» вказаний перелік звернень, які не підлягають розгляду, а саме:

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Положення п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» закріплює право запитувача на доступ до публічної інформації, яка гарантується обов'язком розпорядників інформації її надавати.

В ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Також і ст. 55 Конституції України гарантує право кожного оскаржити у суді неправомірні рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Отже, аналіз вищезазначеного законодавства свідчить про те, що позивач, у відповідності до діючого законодавства, мав законні підстави для звернення до Будильської сільської ради, як органу місцевого самоврядування, в особі її голови - Шкурка В.О., для надання необхідної інформації, але в межах наданих останньому повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначене поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є посадовою особою місцевого самоврядування, на якого ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» покладений обов'язок здійснювати покладені на нього повноваження, додержуючись Конституції та законів України, зокрема забезпечити на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань.

Отже, між сторонами мають місце публічні правовідносини, які регулюються нормами адміністративного судочинства.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державного управління, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, у межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта власних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено в судовому засіданні, 03.08.2015 року позивач звернувся з заявою на ім'я Будильського сільського голови - Шкурка О.В., в якій просив надати конкретну інформацію з питань, які вказані вище (а.с.4). Вказана заява ( запит на інформацію) відповідає вимогам ч.5 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки в ній зазначені П.І.Б., поштову адресу, номер засобу зв'язку, назву та загальний опис інформації, підпис і дату.

10.08.2015 року ОСОБА_1 отримав відповідь за № 02-20/709, в якій немає жодної обґрунтованої відповіді на ряд його запитань та його заява не була переадресована посадовій особі, яка б могла надати інформацію на його звернення, як того вимагав позивач та ст.7 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчого комітету у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища належать: здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворення лісів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводяться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проекту землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; надання відомостей із Державного земельного кадастру відповідно до закону. Ст.34 цього Закону до компетенції сільвиконкомів віднесено вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин.

Всебічно та об'єктивно дослідивши в судовому засіданні надані докази, суд вважає, що питання, з якими звертався позивач до сільського голови, віднесені до компетенції останнього і те, що сільська рада нею володіє, підтверджується оглянутою в судовому засіданні інформацією відповідача на адресу районного управління Держземагенства за 2013 рік ( а.с. 40). Сам факт, що сільська рада не звітує з цих питань перед органами держстатистики, на що посилається в судовому засіданні представник відповідача, не підтверджує наявності чи відсутності такої інформації у сільській раді, до того ж суду надані копії звіту за 2015 рік по посівних площах господарських культур у домашніх господарствах та окремі показники розвитку сільської ради у галузі сільського господарства станом на 01.01.2016 року, де в розділі 11 «Площа землі в особистому користуванні об'єктів по господарського обліку» вказана загальна площа земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с. 34, 36). Тому суд дійшов висновку, що відповідач повинен був надати обгрунтовану відповідь позивачу, а в разі відсутності необхідної інформації, відповідно до ст..7 Закону України «Про звернення громадян» - направити звернення до компетентного органу. Тобто, дії відповідача в цій частині суд вважає протиправними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Крім основних вимог, позивач просить стягнути з відповідача витрати, що пов'язані з прибуттям до суду, а саме: витрати, пов'язані з переїздом на судові засідання з с. Будилки до м. Лебедина і у зворотному напрямку (6 разів) на суму 74.64 грн.; добові витрати, пов'язані з переїздом до м. Лебедина в сумі 180 грн., виходячи з розміру 30 грн. за кожну поїздку; компенсацію за відрив від звичайних занять - в розмірі 202.21 грн., виходячи з чотирьох годин на кожне судове засідання. Всього просить відшкодувати йому витрат на загальну суму 456.85 грн.

Суд вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалене судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові ( у разі переїзду до іншого наседленого пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що позивач не працює, йому повинна бути виплачена компенсація за відрив від звичайних занять. Однак, граничний розмір компенсації за відрив від звичайних занять не може перевищувати розмір мінімальної заробітної плати, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять ( п.3 додатку до постанови КМ України №590 від 27.04.2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Так, згідно з журналом судових засідань, позивач перебував в судових засіданнях: 25.02.2016р. - 1 год.21 хв., 02.03.2016р. - 10 хв., 18.03.2016р. - 51 хв., 31.03.2016 - 1 год 18 хв., 19.04.2016р. - 45 хв.,07.06.2016 - 23 хв. Виходячи з мінімальної заробітної плати 1378 грн., встановленої станом на 01.01.2016 року, середньоденна компенсація за відрив від звичайних занять розраховується наступним чином: за 25.02.2016 р. - 1378 : 21 робочий день = 65.62 грн., втрати за 1 годину - 65.62:8 = 8.20 грн., втрати за 1 хвилину - 8.20 : 60 = 0.14 грн. Отже, 25.02.2016р. позивачу слід компенсувати втрати в розмірі 8.10 грн. ( 0.14 х 1 год.21 хв.= 11.07 грн.). Проведенням аналогічних розрахунків за 02.03.2016р., визначаємо втрат в розмірі 1.22 грн.( 1378: 22 робочі дні : 8: 60 х10 хв.=1.22 грн.). Втрати за 18.03.2016р. становлять 6.12 грн.; за 31.03.2016 р. - 9.36 грн.; за 19.04.2016р. - 6.30 грн.; за 07.06.2016р. - 3.48 грн. Таким чином, розмір компенсації за втрату звичайних занять за 6 судових засідань становить 37.55 грн.

Виплата добових регулюється Постановою Кабінету Міністрів України №98 від 02.02.2011 р. та № 590 від 27.04.2006 р. « Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» у разі переїзду до іншого населеного пункту. На думку суду, підстав для виплати добових позивачу немає, оскільки нормами адміністративного судочинства передбачена підсудність адміністративних справ по територіальності - тобто за місцем проживання відповідача, а у окремих випадках і за місцем проживання позивача. Наявність правил підсудності адміністративних справ зумовлює необхідність переїзду сторін та їхніх представників до іншого населеного пункту, в якому знаходиться суд, що розглядає справу. В даному випадку позивач ОСОБА_1 проживає на території, що підсудна Лебединському районному суду, а саме: в с. Будилка Лебединського району, яке до того ж знаходиться на незначній відстані від м. Лебедина ( 12 км), що не зумовлює його переїзд до іншого населеного пункту для розгляду справи у Лебединському районному суді чи наймання житла. Максимальний час, який був затрачений позивачем на розгляд справи в суді - 1 год. 21 хв., інші засідання проводились в межах до 1 години. З цього випливає, що необхідності у виплаті позивачеві добових немає, тому в задоволенні вимог позивача в цій частині слід відмовити.

Відшкодування транспортних витрат, пов'язаних з переїздом в м. Лебедин в судові засідання, ч.2 ст.91 КАС України не передбачені. Тому в цій частині вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Всього, таким чином, позивачеві підлягає виплата з бюджету Будильської сільської ради компенсаційних витрат, пов'язаних з розглядом адміністративної справи, на суму 37.55 грн.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановлених для позовних заяв немайнового характеру та складає 551.20 грн..

Згідно з ч.1,3 ст. 94 КАС України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп., від сплати якого ухвалою апеляційного адміністративного суду Харківської області був звільнений позивач при подачі адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 10, 11, 17, 18, 70, 71, 87, 91, 94,158-161, 186 КАС України, Законами України «Про звернення громадян», «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації», суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Будильського сільського голови - Шкурка Володимира Олексійовича про визнання дій протиправними задовольнити .

Визнати протиправними та такими, що порушують право на звернення ОСОБА_1 до органу місцевого самоврядування дії Будильського сільського голови Шкурка В.О. в частині відмови від розгляду заяви №72 від 03.08.2015 року та надання обґрунтованої відповіді.

Стягнути з бюджету Будильської сільської ради на користь держави 551 грн. 20 коп. на р/р 31216206700214 код класифікації доходів бюджету 22030101- судовий збір, отримувач державний бюджет Лебединського району, ЄДРПОУ 37345566 Банк ГУДКУ в Сумській області МФО 837013. несплаченого судового збору.

Стягнути з бюджету Будильської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з прибуттям до суду, в розмірі 37.55 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Харківської області протягом 10 днів з дня отримання сторонами копїї повного рішення суду через Лебединський районний суд.

Суддя : Гура А. О.