Постанова № 58735984, 30.06.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2016 р. Справа № 916/871/15-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання О.М. Шитря,

за участю представників:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність №1811/13 від 18.11.2015;

від третьої особи - ОСОБА_2, довіреність б/н від 13.01.2016;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2016

у справі №916/871/15-г

за позовом: публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного підприємства "Одеська залізниця"

про стягнення 43370 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015р. Державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" (далі- ТОВ "Трансінвестсервіс") про стягнення штрафу за неправильно вказану в залізничній накладній масу вантажу у розмірі 43370 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2015 залучено до участі у справі №916/871/15-г в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача- Державне підприємство "Одеська залізниця".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.07.2015 у справі №916/871/15-г (головуючий суддя Ю.О. Зайцев, судді: Ю.І. Мостепаненко, Ю.М. Щавинська), яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 (головуючий суддя Г.П. Разюк, судді: С.І. Колоков, М.С. Петров) у задоволені позову Державного підприємства „Придніпровська залізниця в особі відокремленого підрозділу „Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2016 у справі №916/871/15-г (головуючий суддя Т.Б. Дроботова, судді: І.В. Алєєва, Л.І. Рогач) постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2016 здійснено заміну сторони у справі №916/871/15-г - Державне підприємство „Придніпровська залізниця в особі відокремленого структурного підрозділу „Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" його правонаступником публічним акціонерним товариством „Українська залізниця в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства „Українська залізниця.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.05.2016 у справі №916/871/15-г (суддя Г.І. Гуляк) у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2016 у справі №916/871/15-г скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу висловив заперечення щодо її задоволення.

Представник третьої особи у судовому засіданні 30.06.2016 апеляційну скаргу просив задовольнити.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

30.08.2014 ТОВ "Трансінвестсервіс" по залізничній накладній №41666280 зі станції Чорноморська Одеської залізниці відправило до публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Дніпроенерго" на станцію призначення Ігрень Придніпровської залізниці камяне вугілля.

Залізнична накладна містить відомості, що вантаж - камяне вугілля антрацит завантажений, зокрема, у вагони №60359213, №56864408, засобами вантажовідправника насипом. Вантаж розміщено відповідно до розділу ІІ ТУ правильно. Відповідальний за розміщення та кріплення вантажу прийомоздавальник ОСОБА_3 Маса вантажу у вагоні №60359213 - 68050кг, у вагоні №56864408 - 67300 кг, яка визначена на 100 тонних вагонних вагах.

По прибуттю групи вагонів на станцію призначення Ігрень Придніпровської залізниці за накладною №41666280 від 30.08.2014 на підставі статті 52 Статуту залізниці України за заявкою вантожоотримувача №390 було здійснено перевірку, зокрема вагонів №60359213 та №56864408, про що складено комерційний акт РА №004066 від 01.09.2014.

У вказаному комерційному акті зазначено, що за заявою вантажоодержувача та на підставі статті 52 Статуту залізниць України було проведено зважування вагонів з вугіллям на 150 тонних тензометричних вагах ПД ТЕС, перевірених 13.08.2014, та виявлено, що маса вантажу у вагонах, зазначена у накладній №41666280, не відповідає фактичній масі вантажу: у вагоні №60359213 вказана маса вантажу складає 68050 кг, а фактично вона складає 64650 кг, що на 3400 кг менше, ніж вказано в накладній; а у вагоні №56864408 вказана маса вантажу 67300 кг, а фактично - 63100 кг, що на 4200 кг менше, ніж вказано в накладній. Завантаження у вагонах рівномірне, нижче бортів на 30-40 см, без природних ухилів та поглиблень; за документом та фактично вантаж не маркований; люки, двері закриті, протікання вантажу немає; відсутній вантаж у вагоні вміститися міг.

Внаслідок виявлення факту невідповідності зазначення у залізничній накладній №41666280 від 30.08.2014 маси вантажу позивачем нарахований відповідачу штраф у розмірі пятикратної провізної плати в загальній сумі 43370 грн, вимога про стягнення якого і є предметом даного спору.

Із матеріалів справи також вбачається, що 01.02.2011 між відповідачем ("клієнт") та товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС ВУГІЛЛЯ" ("підприємство") було укладено договір про надання залізничних послуг №10/ТУ, за умовами якого останній зобовязався за плату надавати ТОВ "Трансінвестсервіс" комплекс залізничних послуг, в тому числі по відправленню та прийманню вагонів клієнта.

22.08.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Росукртранс" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС ВУГІЛЛЯ" (замовник) укладено договір №220813/М (далі договір №220813/М від 22.08.2013), за умовами якого виконавець зобовязався на свій ризик та за завданням замовника виконати роботи з маркування вантажів в залізничних вагонах.

Відповідно до пункту 2.8 договору №220813/М від 22.08.2013 виконавець здійснює запобіжний захід забезпечення збереженості вантажів замовника, а саме: маркування вантажів у вигляді збризкування вантажу вапняним розчином; малюнок та кольорова гама маркування перед початком виконання робіт повинні бути узгоджені з замовником; виконавець здійснює роботи з використанням власного матеріалу, вартість якого включається у вартість робіт по маркуванню одного вагону.

Згідно з пунктом 2.9 договору №220813/М від 22.08.2013 приймання передача виконаних робіт оформлюється актом, який складається виконавцем щомісячно та надсилається замовнику не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним; до акту додається реєстр із зазначенням номерів вагонів, дати їх маркування з найменуванням місць виконання робіт.

Пунктом 9.1 договору №220813/М від 22.08.2013 встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання та є дійсним до 01.02.2014.

В подальшому до вказаного договору були укладені додаткові угоди №1 від 31.01.2014, №3 від 11.12.2014 стосовно дії договору, зокрема останньою угодою даний договір продовжено до 31.12.2015.

Із змісту акту виконаних робіт №14 від 31.08.2014, складеного на виконання умов зазначеного договору, вбачається, що 30.08.2014 товариством з обмеженою відповідальністю "Росукртранс" було здійснено маркування вантажу у вагонах №60359213, №56864408, тобто в тих, що прибули на станцію призначення- -Ігрень Придніпровської залізниці за накладною №41666280.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд послався на недоведеність позивачем обставин невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу у спірних вагонах за накладною №41666280 від 30.08.2014.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Відповідно до частини пятої статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною четвертою статті 909, частиною першою статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з приписами статті 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту, при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за предявлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі пятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

За вимогами зазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України.

В силу правил статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобовязана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Порядок складання комерційних актів встановлюється Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за N 567/6855.

Згідно з пунктом 9 вказаних Правил у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах.

Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці (пункт 10 Правил складання актів).

На комерційному акті від 01.09.2014 підпис одержувача відсутній, що свідчить про те, що останній участі у перевірці не брав.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998 №460 "Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобовязаний заповнити новий перевізний документ.

У застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитки.

Разом з тим, відповідно до статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, якщо не доведе відсутність своєї вини у недостачі.

Відтак, звертаючись із позовом про стягнення штрафу на підставі статті 122 Статуту залізниць України за неправильне зазначення вантажовідправником у накладній маси вантажу, залізниця має довести, що вантаж не було частково втрачено під час перевезення.

Відправник відповідно до пункту 2.4 Правил оформлення перевізних документів може робити у залізничній накладній відмітку про застосування додаткових заходів щодо збереження вантажу, про відвантаження вантажу із "шапкою", а також про нанесення на поверхню вантажу захисного маркування. Якщо на зворотній стороні накладної є відмітка відправника про відвантаження вантажу із "шапкою", нанесення захисного маркування, а на станцію призначення вантаж прибув фактично без "шапки", без маркування або з частково порушеним маркуванням, ця обставина може свідчити про втрату частини вантажу під час перевезення, і залізниця повинна довести відсутність своєї вини у нестачі вантажу.

Відповідно до пункту 6 Правил перевезення вантажу у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України 20.08.2001 №542 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 вересня 2001 р. за №796/5987, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Конструкція відповідних пристроїв і установок, порядок ущільнення вантажів, застосування захисної плівки (емульсії), кріплення та маркування, що забезпечують збереження і свідчать про відсутність втрати вантажу при перевезенні, визначається інструкцією, яка розробляється і затверджується відправником та узгоджується із залізницею в частині, що стосується забезпечення збереженості вантажу і вагонів від пошкодження (пункт 7 зазначених Правил).

Згідно з розділом 1 Інструкції з маркування вантажів, затвердженої директором товариства з обмеженою відповідальністю "Росукртранс" та узгодженої з начальником ст.Чорноморська Одеської залізниці 10.02.2011, сипучі вантажі транспортують насипом у відкритих залізничних вагонах, зокрема, відповідно до Технічних умов навантаження та кріплення вантажу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії акта виконаних робіт №14 від 31.08.2014 на виконання умов договору №220813/М від 22.08.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "Росукртранс" 30.08.2014 здійснило маркування вантажу у вагонах №60359213, №56864408, тобто в тих вагонах, що прибули на станцію призначення - Ігрень Придніпровської залізниці за накладною №41666280 від 30.08.2014.

Згідно з довідкою товариства з обмеженою відповідальністю "Росукртранс", що долучена до матеріалів даної справи місцевим господарським судом 01.04.2015, матеріалом для маркування слугував вапняний розчин білого кольору, який був нанесений рівномірно на поверхню вантажу за допомогою компресорної установки; маркування не впливає на вагу і якість перевезеного вантажу, не змивається при малих й середніх дождях та не підвержене видуванню.

У графі 20 залізничної накладної №41666280 від 30.08.2014 відправником зазначено про маркування вантажу шляхом вчинення запису про розміщення вантажу згідно з розділом ІІ Технічних умов, що передбачає необхідність здійснення маркування вантажу. Факт маркування вантажу у вагонах №60359213, №56864408 було підтверджено і представником третьої особи в судовому засіданні 30.06.2016.

Відповідно до довідки вантажоодержувача публічного акціонерного товариства „ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО №24/1153 від 14.05.2015, копія якої міститься в матеріалах справи, в якій він підтверджує, що ним було здійснено комісійну перевірку, зокрема, вантажу у вагонах №60359213, №56864408, що прибули за накладною №41666280 від 30.08.2014 та виявилась фактична відповідність маси вантажу, зазначеній масі в перевізному документі, а саме: у вагоні №60359213-68,05 тонн, у вагоні №56864408-67,30 тонн, і будь яких претензій щодо кількості вантажу, що прибув за накладною №41666280 від 30.08.2014, у вантажоодержувача до вантажовідправника немає.

При цьому, за даними комерційного та загального актів від 01.09.2014 - під час зважування у вагоні №60359213 виявилось брутто 88050 кг, тара 23400 кг, нетто 64 650 кг, що менше документу на 3400 кг та у вагоні №56864408 виявилось брутто 85500 кг, тара 22400 кг, нетто 63100 кг, що менше документу на 4200 кг; завантаження в вагоні рівномірне, нижче бортів на 30-40 см, без природних відкісів і поглиблень; по документу і фактично вантаж не маркований; люки, двері закриті, течі вантажу не було; вантаж, якого не вистачає, в вагоні вміститься міг би.

За встановленого місцевим господарським судом факту маркування вантажу у місці відправки та прибуття у місце призначення без відповідного маркування, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Одеської області щодо недоведеності позивачем факту неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у спірних вагонах №60359213, №56864408 за накладною №41666280 від 30.08.2014, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення позовних вимог.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського процесуального кодексу від 27.10.2015 у справі №916/872/15-г, від 25.10.2015 у справі №916/870/15-г.

Водночас колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає помилковим висновок місцевого господарського суду стосовно фактичної участі працівника залізниці ОСОБА_4 при зважуванні вантажу, оскільки згідно з письмовими поясненнями Державного підприємства "Одеська залізниця" №НЮ-14/777 від 11.06.2015 участь при зважуванні спірних вагонів №60359213, №56864408 за накладною №41666280 від 30.08.2014 на вагах вантажовідправника комерційний агент Одеської залізниці не приймав. Згідно з умовами договору з організації роботи прийомоздавальників вантажу та багажу на під'їзній колії ТОВ "Трансінвестсервіс" №ОД/ДН-1-10-250 від 12.04.2010, укладеного між відповідачем та третьою особою, участь комерційних агентів у зважуванні вагонів не передбачена. Збір за зважування вантажу у вагонах №60359213, №56864408 за накладною №41666280 від 30.08.2014 по накопичувальній картці не нараховувався. Про відсутність працівника залізниці при зважуванні вантажу свідчать і письмові пояснення комерційного агента ОСОБА_5, підпис якого проставлено на електронній таблиці відповідача (відвіс від 30.08.2014).

Безпідставним є також посилання господарського суду першої інстанції на протоколи зважування вагонів, на яких проставлено підпис комерційного агента ОСОБА_4, так як протоколи зважування вагонів у матеріалах справи відсутні. Листом №НЮ-14/871 від 19.05.2015 Державне підприємство "Одеська залізниця" повідомило про неможливість надати суду такі протоколи через збій програмного забезпечення.

Однак вказане не призвело до прийняття неправильного рішення. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування оспореного судового акта колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 10.05.2016 у справі №916/871/15-г без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 02.07.2016.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна