Постанова № 5873592, 24.03.2008, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

2-а-16/2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2008 г. м. Доброппілля.

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Таніча Л.М.

при секретарі Данилко Л.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 представників відповідачів:

ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_6 управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2008р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_5 міської ради (Далі УПСЗН), ОСОБА_6 управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення за період з 2000 по 2007 р. включно в розмірі 7734 грн.80 коп., надавши до позову відповідний розрахунок.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. в обрушування своїх вимог зазначив, що, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильскій АЕС, визнаний інвалідом 3-ї групи, внаслідок чого призначено 1 категорію та перебуває на обліку в ОСОБА_5 УПСЗН..

Відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи, він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в 2000-2001 роках в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, та в 2002- 2007 роках в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Фактично відповідач ОСОБА_7 УПСЗН виплачувало йому допомогу на оздоровлення в розмірі, значно меншому чим передбачено діючим законодавством.

Він звертався до УПСЗН з заявою провести перерахунок щорічних виплат відповідно до Закону, але його звернення було відхилено.

Позивач вважає відмову у виплаті на оздоровлення безпідставними, як порушуючих його права і просить суд визнати дії ОСОБА_5 УПСЗН неправомірними, і на підставі ст. 48 Закону, з урахуванням мінімальної заробітної плати яка склалась за відповідний період стягнути з ОСОБА_5 УПСЗН на його

2

користь виплати з допомоги на оздоровлення за період з 2000по 2007 роки включно в загальному розмірі 7734 грн.80 коп.

Представник відповідача ОСОБА_5 УПСНЗ виступаюча за довіреністю юрист-спеціаліст управління праці та соціального захисту ОСОБА_3 позов не визнала, і в обґрунтування своїх заперечень пояснила, що ОСОБА_1 нараховано и він отримав компенсаційні виплати на оздоровлення протягом 2001-2004 років в розмірах, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 р., та компенсаційні виплати за 2005-2007 роки на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 р. Як розпорядник коштів нижчого рівня, ОСОБА_5 УПСНЗ зазначені виплати провадяться у відповідності до постанов та роз'яснень які надходять з ОСОБА_6 управління праці та соціального захисту населення Донецької області та у відповідності з Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Представник відповідача ОСОБА_6 управління державного казначейства у Донецькій області, виступаюча за довіреністю начальник відділу бюджетних надходжень та видатків державного бюджету Управління Державного казначейства у м. Добропілля ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 також не визнала, з тих же підстав, що викладені у суді представником ОСОБА_5 УПСНЗ. Крім того, представник казначейства вважає, що Головне управління державного казначейства у Донецькій області безпідставно долучено до справи у якості співвідповідача, оскільки своїми діями законних прав чи свобод позивача ОСОБА_1 або інших осіб не порушувало.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи позивача, та заперечення представників відповідачів, суд вважає позов обґрунтованим, підлягаючим задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд приходить до висновку про те, що спір, як правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами слід розглядати із застосуванням Конституції України, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законів України "По мінімальну заробітну плату", Законів України "Про державний бюджет...2001- 20007 роки, " а також Постанов Кабінету Міністрів України, які не протирічать вимогам Основного Закону, та перелічених Законів.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1. як учасник та інвалід 3-ї групи постраждалий внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в ОСОБА_5 УПСЗН, що підтверджується ксерокопіями посвідчень, довідкою МСЕК та правоустановчих документів долучених до справи і ці обставини відповідачами не оспорюються, (арк.спр.7-9).

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян...." ОСОБА_1. як інвалід 3-ї групи має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, починаючи з 2000-2001 років в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, а починаючи з 2002 року чотирьох мінімальних заробітних плат.

До матеріалів справи долучено довідку ОСОБА_5 УПСЗН, згідно якої ОСОБА_1 у 2001 році, у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року нараховано та сплачено щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 15 грн.70 коп., починаючи з 2002 по 2004 рік включно, на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 562 від 12 липня 2005 року, в розмірі 21

3

грн.50 коп. і починаючи з 2005 року, сплачено щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 90 грн.00 коп..( арк.спр.5, 6).

Суд вважає, що розмір щорічних виплат, які провадились відповідачем ОСОБА_5 УПСЗН на користь позивача, не відповідають вимогам діючої норми ст. 48 Закону "Про статус. ..", а також Законам України щодо зміни розміру мінімальної заробітної плати за 2001 р., при щорічному затвердженні нового державного бюджету за 2002-2007 роки, і ці дії слід визнати неправомірними.

Статтею 19 ч.2 Конституції України Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 2 Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2001 р. розмір мінімальної заробітної плати, необхідний для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення, передбачений ст. 48 Закону України "Про статус. " передбачав суму 118 грн.

Законами України "Про державний бюджет України" на 2002-2007 рр. мінімальна заробітна плати відповідно складала суму 185 грн.00 коп., 205 грн.00 коп., 262 грн.00 коп., 332 грн.00 коп., 375 грн.00 коп. та 420 грн.00 коп.

Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами суд вважає, що при вирішенні даного спору слід застосовувати правила ст. 48

України "Про статус та соціальний захист громадян ", відповідно до яких розміри

допомоги на оздоровлення за 2000-2007 роки, що підлягають стягненню з ОСОБА_5 УПСЗН на користь ОСОБА_1, (з урахуванням нарахованого та сплаченого розміру компенсації на оздоровлення) складають:

2000р.-118.00х 3 = 354грн 00коп.

2001 p.-118, 00x3- 15.70 = 338 грн.30 коп.

2002р.-185, 00x4 -21.50 = 718 грн.50 коп.

2003 p.-205, 00 х 4 -21.50 = 798 грн.50 коп.

2004р.-262, 00x4 -21.50 = 1027 грн.00 коп.

2005р. - 332, 00 х 4 -90.00 = 1238 грн.00 коп.

2006р. - 375, 00 х 4 -90.00 = 1410 грн.00 коп.

2007р. - 420.00 х 4 - 90.00 = 1590 грн.00 коп.

а, всего 7473 грн.80 коп..

Суд не може погодитись з запереченнями представників відповідачів виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ щорічна допомога інвалідам 3-ої групи виплачується у розмірі, трьох а в подальшому чотирьох мінімальних заробітних плат.

При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).

Законами України "Про Державний бюджет України» за 2000-2007 роки, а також в Законах України «Про зміни до державного бюджету» за вказані роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-ГУ, а навпаки, статтею 2 Закону № 3 72-VI передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.

4

Суд також керується тим, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років, (до 2005 року) не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796-ХІІ та стаття і Закону № 372-IV, а не

Постанова КМУ №836 та

Постанова КМУ № 562 від 12 липня 2005 року.

Керуючись ст. ст. 158, 159, 160 КАС України, ст. 19 Конституції України, ст. 48 Закона України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 2 Закону України "По мінімальну заробітну плату" суд,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_5 міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті заборгованості з допомоги на оздоровлення, - неправомірними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_5 міської ради, розрахунковий рахунок 35217042001528 банк ГУДКУ в Донецькій області. МФО 834016 ЄЖРПОУ 25954002, за рахунок державного бюджета на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати допомоги на оздоровлення за 2000-2007 роки в розмірі 7473 грн.80 коп.

На постанову суду може бути надана заява про апеляційне оскарження до

Донецького апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_5

міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Складено одноособово в одному примірну в нарадчій кімнаті.