Рішення № 58735898, 30.06.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2016 р.Справа № 925/618/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар"

до публічного акціонерного товариства "АЗОТ"

про стягнення 76628 грн. 48 коп.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Рябенька Я.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 18.12.2014 №22;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 30.12.2015 № 500-08/46.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення 206337 грн. 20 коп., у тому числі 194596 грн. 92 коп. основного боргу за поставлений товар, 6778 грн. 63 коп. пені, 520 грн. 15 коп. 3% річних і 4441 грн. 50 коп. інфляційних нарахувань.

У позові позивач також просить господарський суд відшкодувати позивачу за рахунок відповідача 3095 грн. 06 коп. витрат на сплату судового збору.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобовязань за укладеним між сторонами договором від 01.04.2016 №221-411 щодо оплати поставленого позивачем відповідачу товару.

Ухвалою від 07.06.2016 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" до розгляду, порушив провадження у цій справі і призначив її розгляд у судовому засіданні на 11 годину 30.06.2016 у приміщенні Господарського суду Черкаської області.

Заявою від 30.06.2016 позивач зменшив розмір позовних вимог з 206337 грн. 20 коп. до 76628 грн. 48 коп. за рахунок зменшення стягуваної суми основного боргу з 194596 грн. 92 коп. до 64888 грн. 20 коп. При цьому стягувані суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань залишились незмінними. У цій же заяві позивач заявив клопотання про повернення йому 1717 грн. 06 коп. судового збору у звязку із зменшенням розміру позовних вимог.

Ухвалою від 30.06.2016 Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання позивача про повернення йому 1717 грн. 06 коп. судового збору.

Відповідач у поданому до господарського суду відзиві на позов проти останнього в частині стягнення 129708 грн. 72 коп. основного боргу заперечив у звязку із погашенням цієї суми боргу і заявив клопотання про припинення провадження у справі у цій частині позовних вимог на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського кодексу України та про зменшення розміру стягуваної пені на 162 грн. 77 коп. у звязку із порушенням позивачем встановленого договором від 01.04.2016 №221-411строку поставки товару.

У судовому засіданні, яке відбулося 30.06.2016 за участю представників обох сторін представник позивача підтримав позов з позовними вимогами у розмірі, визначеному заявою позивача від 30.06.2016 про зменшення розміру позовних вимог, а представник відповідача підтримав заперечення проти позову і клопотання, викладені у відзиві на позов.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд Черкаської області

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2016 року публічне акціонерне товариство "АЗОТ" як покупець і товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" як продавець уклали між собою договір №221-411 (далі - договір №221-411), згідно з п. 1.1 якого продавець зобовязався передати у власність (поставити) покупцю, а останній прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору №221-411 поставка товару здійснюється партіями згідно з специфікаціями із зазначенням у них асортименту, кількості, ціни за одиницю товару, які попередньо узгоджуються сторонами і є нвідємною його частиною.

У п. 2.3 договору №221-411 його сторони передбачили, що після узгодження і підписання сторонами специфікації на партію товару покупець здійснює 100% оплату вартості товару по факту його поставки протягом пяти банківських днів з моменту одержання товару покупцем, якщо інші умови оплати не обумовлені у специфікації.

Пунктом 3.2 договору №221-411 визначений строк поставки товару десять календарних днів з моменту підписання специфікації.

Згідно з п. 6.2 договору №221-411 за не поставку (недопоставку) в обумовлені сторонами строки продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який вона нараховується, від вартості не поставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення його поставки.

Відповідно до п. 6.3 договору №221-411 у разі порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

01 квітня 2016 року сторони узгодили і підписали специфікацію №1 до договору №221-411, у якій визначили найменування товару, що підлягає поставці, - мило господарське тверде 72%, біле 200 гр. ГОСТ 4544:2006, кількість товару 23002 штук, ціну одиниці товару без ПДВ 7,05 грн., вартість усієї кількості товару без ПДВ 162164,10 грн. і з ПДВ 194596 грн. 92 коп.

Умови щодо строків поставки і оплати товару сторони у специфікації від 01.04.2016 №1 вказали такі ж самі, що й у договорі №221-411.

На виконання договору №221-411 та специфікації до нього від 01.04.2016 №1 позивач поставив відповідачу 04.04.2016 за видатковою та товарно-транспортною накладними від 04.04.2016 №3239 - 15000 штук мила господарського твердого 72%, біле 200 гр. загальною вартістю з урахуванням ПДВ у сумі 126900 грн., і 14.04.2016 за видатковою та товарно-транспортною накладними від 14.04.2016 №3678 8002 штуки мила господарського твердого 72%, біле 200 гр. загальною вартістю з урахуванням ПДВ у сумі 67696 грн. 92 коп., а разом за вказаними видатковими та товарно-транспортними накладними на суму 194596 грн. 92 коп.

Таким чином, позивач виконав свої зобовязання за договором №221-411 та специфікацією до нього від 01.04.2016 №1, але не належним чином, допустивши порушення встановленого п. 3.2 цього договору строку поставки товару за видатковою і товарно-транспортною накладними від 14.04.2016 №3678 на три дні з 12 по 14.04.2016.

Відповідач свої зобовязання за договором №221-411 та специфікацією до нього від 01.04.2016 №1 щодо оплати поставленого йому товару виконав частково, сплативши позивачу лише 129708 грн. 72 коп., у тому числі: 64837 грн. 44 коп. 02.06.2016 за платіжним дорученням від 02.06.2016 №8221 і 64871 грн. 28 коп. 13.06.2016 за платіжним дорученням від 13.06.2016 №8219.

Отже, борг відповідача за поставлений йому позивачем на виконання договору №221-411 та специфікації до нього від 01.04.2016 №1 товар наразі становить 64888 грн. 20 коп. (194596 грн. 92 коп. 129708 грн. 72 коп.), що відповідає заявленій позивачем до стягнення сумі основного боргу.

За порушення встановленого п. 2.3 договору №221-411 строку оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу до сплати:

6778 грн. 63 коп. передбаченої п. 6.3 договору №221-411 пені, у тому числі 4951 грн. 18 коп. пені за 36 днів прострочення оплати товару, поставленого за накладною від 04.04.2016 №3239, і 1827 грн. 45 коп. пені за 26 днів прострочення оплати товару, поставленого за накладною від 14.04.2016 №3678;

520 грн. 15 коп. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних, у тому числі: 375 грн. 48 коп. 3% річних за 36 днів прострочення оплати товару, поставленого за накладною від 04.04.2016 №3239, і 144 грн. 67 коп. 3% річних за 26 днів прострочення оплати товару, поставленого за накладною від 14.04.2016 №3678;

4441 грн. 50 коп. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань за період прострочення з 12.04.2016 по 17.05.2016 в оплаті товару, поставленого за накладною від 04.04.2016 №3239.

Станом на день прийняття господарським судом цього рішення відповідач борг у сумі 64888 грн. 20 коп. та нараховані йому до сплати пеню у сумі 6778 грн. 63 коп., 3% річних у сумі 520 грн. 15 коп. і інфляційні нарахування у сумі 4441 грн. 50 коп. позивачу не сплатив.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обовязковим для виконання.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного субєкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосування штрафних санкцій.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства Господарський суд Черкаської області дійшов до таких висновків.

Відповідач не виконав належним чином свої грошові зобовязання за договором №221-411 щодо своєчасної та повної оплати позивачу купленого у нього товару і тим самим порушив права відповідача за цим договором на своєчасне одержання плати за проданий ним відповідачу товар.

Отже, позивач в порядку захисту своїх порушених прав вправі вимагати примусового виконання відповідачем грошового зобовязання за договором №221-411 в натурі шляхом стягнення з нього на свою користь боргу та передбаченої п. 6.3 договору №221-411 пені, а також передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань та 3% річних.

Стягувана суми основного боргу у розмірі 64888 грн.20 коп. відповідає його фактичній сумі.

Заявлені у позові до стягнення з відповідача пеня у сумі 6778 грн. 63 коп., 3% річних у сумі 520 грн. 15 коп. і інфляційні нарахування у сумі 4441 грн. 50 коп. нараховані позивачем у відповідності з фактичними обставинами виконання відповідачем своїх зобовязань за договором №221-411 щодо оплати купленого товару, умовами цього договору та вимогами чинного законодавства, тобто нараховані правильно.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У даному випадку господарський суд вважає за можливе скористатися своїм передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом та зменшити розмір суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення ним строків оплати товару, на 162 грн. 77 коп.

При цьому господарський суд оцінив даний випадок як винятковий і врахував як обставину, що має істотне значення для зменшення розміру стягуваної пені, - прострочення позивачем поставки відповідачу товару за видатковою і товарно-транспортною накладними від 14.04.2016 №3678.

Отож, з урахуванням зменшення господарським судом застосованої позивачем пені з відповідача підлягає стягненню на користь позивача лише 6615 грн. 86 коп. пені.

В п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За таких обставин позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача 64888 грн. 20 коп. основного боргу, 6615 грн. 86 коп. пені, 520 грн. 15 коп. 3% річних і 4441 грн. 50 коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача 1378 грн. витрат на сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "АЗОТ" (вул. Першотравнева, 72, м. Черкаси, 18014, ідентифікаційний код 00203826) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" (Сумський шлях, 53, село Подвірки, Дергачівський район, Харківська область, 62371, ідентифікаційний код 30357250) - 64888 грн. 20 коп. основного боргу, 6615 грн. 86 коп. пені, 520 грн. 15 коп. 3% річних, 4441 грн. 50 коп. інфляційних нарахувань і 1378 грн. витрат на сплату судового збору.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено і підписано 04.07.2016.

СДДЯ ОСОБА_3