Рішення № 58735883, 30.06.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2016 р.Справа № 925/658/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг 2010" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про виселення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про виселення відповідача з нерухомого майна площею 10 (десять) кв.м. на першому поверсі та 223,8 ( двісті двадцять три і вісім десятих) кв.м. на другому поверсі за адресою: м. Черкаси, вул. Остафія Дашкевича.

21.06.2016 позивачем подано заяву про зміну предмету позову (а.с. 60), в якій просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 46 від 01 грудня 2015 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Оберіг 2010" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2. Змінені позовні вимоги обгрунтовано тими ж підставами, як і первісні.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Подана позивачем заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому підлягає прийняттю судом до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, не направив свого представника у жодне судове засідання, заперечень проти позову суду не надіслав. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке.

Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвала суду від 21.06.2016 надіслана відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обовязком.

Одночасно, застосовуючи положення ГПК України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

01 грудня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Оберіг 2010" в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі статуту (далі - Орендодавець) , з однієї сторони, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - Орендар), з іншої сторони було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 46 ( а.с. 8-11) , у відповідності до якого Орендодавець зобов'язався передати Орендареві , а Орендар зобов'язався прийняти в тимчасове платне володіння та користування на строк визначений в даному Договорі частину нежитлового приміщення, яке розташоване на 1 (першому ) та 2 ( другому) поверсі будівлі Торгівельного комплексу за адресою м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, будинок 19. Передача приміщення оренду здійснюється Орендодавцем на підставі права власності (згідно свідоцтва серії САС № 467808 від 11.10.2010 р.) ( п. 1.1.1. договору).

Орендована площа Приміщення, що передається в оренду становить 10 (десять) кв.м. на першому поверсі та 223,8 ( двісті двадцять три цілих і вісім десятих) кв.м. на другому поверсі. Остаточна загальна площа Приміщення визначається в Акті передачі та приймання, який складає Додаток № 2 до цього Договору ( п. 1.2.1. договору).

Орендодавець передає приміщення Орендарю на підставі Акту прийому-передавання Приміщення (Додаток № 2) перед підписанням якого представники сторін проводять огляд Приміщення і відображають його стан та перелік систем забезпечення в Акті ( 1.2.3. договору).

01 грудня 2015 року між сторонами у справі було підписано акт приймання - передачі приміщення в оренду ( а.с. 58).

Строк Договору оренди становить 2 (два) роки 11 місяців з дати підписання сторонами Акту приймання-передавання в оренду Приміщення. Орендар має переважне право на заключення договору оренди після закінчення дії даного Договору оренди Приміщення (п. 3.2. договору).

Згідно з умовами договору Орендар сплачує Орендодавцю суми грошових коштів у вигляді нижче наведених платежів:

- орендна плата;

- відшкодування комунальних платежів (п. 4.1. договору).

Місячна орендна ставка за 1 кв.м. за користування приміщенням становить 100 (сто) грн. 00 коп. на другому поверсі та 150 (сто п'ятдесят) грн. 00 коп. на першому поверсі ( п. 4.2. договору).

Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно не пізніше 10 (десятого) числа розрахункового місяця, незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря шляхом безготівкового банківського переказу на рахунок Орендодавця, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оберіг 2010", рахунок 26009295535 а АТ "РБ Аваль" м. Київ, ідентифікаційний код 36783739, МФО 380805 або інший рахунок, про який Орендодавець повідомляє належним чином (п. 4.4. договору).

За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обовязків (зобовязань), зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема належним виконанням.

За своїм правовим змістом укладений сторонами договір є договором найму (оренди), відповідає вимогам ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності сторонами.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ст. 286 ГК України).

Відповідно до ст.ст. 762 ч. 1, 763 ч. 1 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 3 ст. 291 ГК України встановлено, що договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21 листопада 2011 року, № 01-06/1624/2011 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, звертатися до суду з вимогами про розірвання договору позивач вправі і без попередження про це орендаря.

У відповідності до ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно розділу 10 договору сторони домовилися, що позивач має право на дострокове розірвання укладеного договору оренди з письмовим попередженням орендаря за 2 тижні у разі, зокрема, припинення орендарем платежів з орендної плати, якщо така затримка триває понад 30 днів і не передбачена положенням цього договору або окремою угодою сторін, а також систематичне (три і більше) порушення орендарем умов договору між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач фактично поставив питання про дострокове припинення договору оренди, що підтверджується листом - повідомлення від 10.05.2016 ( а.с. 12), яке відповідач отримала 10.05.2016 року проте сторонами не досягнуто згоди щодо цього питання і відповідачка приміщення від свого майна не звільнила.

13.05.2016 позивач направляв відповідачу листа (а.с. 13) з якого вбачається, що за систематичне порушення умов Договору оренди нежитлового приміщення № 46 від 01.12.2015 та відповідно до п. 10.4.2. Договору 10.05.2016 позивачем було прийнято рішення про дострокове припинення (розірвання) дії даного Договору та надано відповідачці 5 діб для звільнення приміщення. Даний лист відповідачці не вручено через відмову отримання.

Також 23.05.2016 та 01.06.2016 позивач направив відповідачу листи (а.с. 14,15) з повідомленням про обов'язок звільнити приміщення та про те, що станом на 01 червня 2016 року відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 52 718,31 грн. та запропоновано сплатити заборгованість на протязі 7 (семи) днів з моменту отримання даного повідомлення.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Договір між сторонами у п. 10.4.2. та 10.4.3. містить узгоджену сторонами істотну умову про право орендодавця вимагати розірвання договору між сторонами, за наслідками чого у відповідності до п. 11.1. договору відповідачка повинна звільнити та повернути позивачу приміщення, а також здійснити кінцеві розрахунки по договору.

За доводами позивача, відповідачка в певний період дії договору сплачувала орендну плату та витрати за комунальні послуги (а.с. 33-56), які за один місяць, зокрема, за січень 2016 року, становили в загальній сумі 49 730,15 грн.

Однак в подальшому платежі по договору оренди відповідачка припинила і за доводами позивача борг в даний час становить вже близько 80 000,00 грн.

Згідно акту звірки станом на 31.05.2016 року, який відповідачка не підписала, борг за договором складав 52 718,31 грн. (а.с. 57).

Заперечень проти доводів позивача щодо порушення умов договору в частині несвоєчасності внесення орендних платежів та існування заборгованості по орендній платі відповідачка суду не подала. Також відповідачка не надала суду доказів звільнення орендованого приміщення та повернення його позивачу.

Несвоєчасна сплата орендних платежів є істотним порушенням умов договору між сторонами та підставою для розірвання договору через суд у відповідності до ст. 651 ЦК і умов договору між сторонами.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобовязань за договором оренди між сторонами, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про розірвання договору в судовому порядку є правомірними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Договір оренди нежитлового приміщення № 46 від 01.12.2015 року між сторонам є розірваним з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили, оскільки позивач просить застосувати не ст. 782 ЦК України, а просить розірвати договір в судовому порядку на підставі умов договору, на що має право у відповідності до ст. 16 та 651 ЦК України.

На підставі ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 1378,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 46 від 01 грудня 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оберіг 2010" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, м. Черкаси, пров. Нестерова, 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг 2010" (ідентифікаційний код 36783739, Черкаська область, Шполянський район, с. Лебедин, вул. Паркова, 1) -- 1378,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 04 липня 2016 року

Суддя Н.М. Спаських