Постанова № 58735813, 30.06.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.06.2016 справа №922/928/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 При секретарі Поляковій А.О.за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: за участю ДВС:не зявився ОСОБА_4, за довіреністю не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області на ухвалу господарського суду Харківської області від12.01.2016р.у справі№ 922/928/15 (головуючий Бринцев О.В., судді Інте Т.В., Жиляєв Є.М.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Банк Форум», м. Київдо Спільного україно-російсько-англійського товариства з обмеженою відповідальністю «Славсант», с. Рафайлівка Луганської областіпростягнення 7 675 787,59 грн.

В С Т А Н О В И В:

30.12.2015р. до господарського суду Харківської області звернулось Спільного україно-російсько-англійського товариства з обмеженою відповідальністю «Славсант» зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.12.2015р. зазначена скарга прийнята до розгляду.

Ухвалою від 12.01.2016р. за результатами розгляду скарги боржника господарський суд Харківської області прийняв наступне рішення:

- визнано дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_5 незаконними;

- скасовано: 1) постанову про відкриття виконавчого провадження № 49614026 від 10.12.2015р. у частині накладення арешту на все майно СТ «СЛАВСАНТ» та заборони здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить СТ «СЛАВСАНТ»;

2) постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.12.2015р.;

3) постанову про стягнення виконавчого збору від 18.12.2015р. в розмірі 700349,10грн.;

4) постанови про арешт коштів боржника від 21.12.2015р.

- поновлено строк на добровільне виконання рішення.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку, клопотанням про відстрочення сплати судового збору та апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати ухвалу суду від 12.01.2016р. та прийняти нове рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.05.2016р. відстрочено сплату судового збору та прийнято апеляційну скаргу до провадження. Проте, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, апеляційний господарський суд фактично поновив заявнику апеляційної скарги пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження.

Доводи апелянта обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, накладення арешту на майно та кошти боржника одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження відповідає приписам ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», а постанови про накладення арешту від 21.12.2015р. винесена з дотриманням норм ст.ст. 11, 52 вказаного закону.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив апеляційний суд залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Представники позивача та органів ДВС в судове засідання не зявилися. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Судова колегія також зазначає, що враховуючи скорочений термін розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого суду (15 днів), а також беручи до уваги, що апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не звязана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників позивача та органу ДВС.

Згідно приписів ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

В процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ст.101 ГПК України).

Дослідивши матеріали оскарження ухвали у справі № 922/928/15, апеляційну скаргу, судова колегія зазначає наступне.

30.10.2015р. господарським судом Харківської області було видано наказ на примусове виконання постанови у справі №922/928/15, за яким стягнуто з Спільного україно-російсько-англійського товариства з обмеженою відповідальністю «Славсант» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість кредитним договором № 1-0021/13/22-КГ від 08.11.2013р. в розмірі 7 003 491,46 грн., в тому числі заборгованість по кредиту у розмірі 6 000 000,00 грн., заборгованість за нарахованим процентами у розмірі 1 003 068,51 грн., пеню за несвоєчасне повернення нарахованих процентів у розмірі 422,95грн.

07.12.2015р. позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Луганській області із заявою про відкриття виконавчого провадження за наказом від 30.10.2015р. у справі № 922/928/15.

Постановою державного виконавця від 10.12.2015р. відкрито виконавче провадження ВП №49614026 за вказаним наказом.

10.12.2015р. також державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення зборони на його відчуження.

Постановою від 18.12.2015р. з боржника стягнуто виконавчий збір в сумі 700 349,10грн.

21.12.2015р. державним виконавцем винесено пять постанов про арешт коштів боржника в межах суми 7 703 840,56 грн.

Не погодившись з такими діями державного виконавця, Спільне україно-російсько-англійське товариство з обмеженою відповідальністю «Славсант» (відповідач та боржника у справі) звернулось до господарського суду Харківської області зі скаргою б/н від 30.12.2015р. на дії державного виконавця та з урахуванням уточнень до скарги від 11.01.2016р. просило:

1) визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_5 незаконними;

2) скасувати: постанову про відкриття виконавчого провадження № 49614026 від 10.12.2015р. у частині накладення арешту на все майно СТ «СЛАВСАНТ» та заборони здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить СТ «СЛАВСАНТ»; постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.12.2015р.; постанову про стягнення виконавчого збору від 18.12.2015р. в розмірі 700349,10грн. та пять постанов про арешт коштів боржника від 21.12.2015р.

3) поновити строк на добровільне виконання рішення.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції розглянуто скаргу відповідача на дії державного виконавця з урахуванням уточнень до скарги.

Як зазначалось вище, ухвалою від 12.01.2016р. господарський суд задовольнив скаргу відповідача на дії державного виконавця повністю.

Ухвала обґрунтована доведеністю заявлених вимог.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Нормами ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України встановлено: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом , про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч. 1, 2 ст. 25 вказаного закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно із ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, після відкриття виконавчого провадження державний виконавець зобовязаний довести до відома постанову про відкриття виконавчого провадження шляхом її направлення, зокрема, боржнику, для добровільного ним виконання рішення у встановлений законодавством строк.

Як вбачається з матеріалів оскарження, боржник - Спільне україно-російсько-англійське товариство з обмеженою відповідальністю «Славсант» було зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» с. Рафайлівка Антрацитівського району Луганської області включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Як встановлено місцевим господарським судом, в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення державним виконавцем боржника про відкриття виконавчого провадження. До того ж вірно зауважено господарським судом, що перебування відповідача в зоні проведення антитерористичної операції не звільняє державного виконавця від обовязку дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 3 Конституції України передбачено, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Боржник, звертаючись до господарського суду, просив скасувати постанову від 10.12.2015р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка була винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Харківської області від 30.10.2015р. у справі № 922/928/15.

У пункті 3.6. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, передбачено, у разі якщо державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження накладено арешт на майно, в тому числі на кошти боржника, до закінчення строку для самостійного виконання, боржник може запропонувати державному виконавцю списати кошти, необхідні для виконання рішення, з його рахунку та зарахувати їх на відповідний рахунок органу ДВС з подальшим перерахуванням стягувачу. У разі надходження відповідного звернення боржника державний виконавець невідкладно готує платіжні вимоги про примусове списання коштів з рахунку боржника та направляє до банку.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що неповідомлення державним виконавцем боржника у встановлений законодавством строк щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження з одночасним винесенням постанови про арешт майна боржника, свідчить про порушення (обмеження) прав боржника, оскільки позбавляє його своєчасно та добровільно виконати рішення або оскаржити його у судовому порядку, а також вжити заходів, передбачений у п. 3.6. Інструкції з організації примусового виконання рішень.

За таких обставин, постанова від 10.12.2015р. про накладення арешту на усе майно боржника правомірно скасована судом першої інстанції, як така, що прийнята з порушення норм діючого законодавства, та обмежує права сторони у виконавчому провадженні.

Стосовно вимоги боржника про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 18.12.2015р., то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відсутність доказів про своєчасне направлення боржнику постанови від 10.12.2015р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 49614026, ненадання боржнику строку для добровільного виконання рішення у справі № 922/928/15, свідчить про передчасність винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору від 18.12.2015р.

Стосовно скасування господарським судом пяти постанови про арешт коштів боржника від 21.12.2015р., апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети (ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вищевказане свідчить про те, що накладення арешту на рахунки боржника порушує законні права боржника, бо не надано можливість для добровільного виконання рішення суду, а також позбавляє його права і можливості вільно користуватися своїми коштами, обмежує господарську діяльність підприємства.

За таких обставин, висновки господарського суду Харківської області, викладені в ухвалі від 12.01.2016р. у справі № 922/928/15, є обґрунтованими, які прийняті у відповідності до норм матеріального права. Тому апеляційна скарга Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Харківської області від 12.01.2016р. у справі № 922/928/15 підлягає залишенню без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника цієї скарги.

Оскільки заявником апеляційної скарги на виконано вимоги ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 20.05.2016р., якою надано відстрочку сплати судового збору, тому судова колегія стягує його при винесенні цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.01.2016р. у справі № 922/928/15 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 12.01.2016р. у справі № 922/928/15 залишити без змін.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, 22, код ЄДРПОУ 34941884) на користь державного бюджету за подання апеляційної скарги у сумі 1 378,00 грн.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили на адресу Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_3

Надруковано: 6 прим.

1. позивачу, 1. відповідачу

1. ДВС, 1. у справу, 1. ГСХО

1. ДАГС