Рішення № 58735782, 30.06.2016, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" червня 2016 р. Справа № 926/968/13

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості 44972,69 грн.

Головуючий суддя: Миронюк С.О.

Судді: Швець М.В.

ОСОБА_2

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_3 представник. Довіреність № 4364-О від 21.10.2013 р.

Від відповідача ОСОБА_4 представник. Довіреність від 04.04.2016 р.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором від 19 вересня 2007 року № CV255Z/1 про надання овердрафтного кредиту на картковий рахунок в сумі 55713,18 грн., з якої заборгованість за кредитом становить 12994,43 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 24387,28 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в розмірі 18331,47 грн.

01.11.2013 р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, а саме: просить суд стягнути з відповідача 44972,69 грн., з яких заборгованість за кредитом становить 12994,43 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом 18741,44 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 13236,82 грн. До заяви додано розрахунок заборгованості за договором №CV255Z/1 від 19 вересня 2007 року станом на 30 жовтня 2013 р.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 26.11.2013 р. (Головуючий суддя Паскарь А. Д., судді: Скрипничук І. В., Проскурняк О. Г.) позов публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 44972,69 грн. задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 р. рішення місцевого господарського суду від 26.11.2013 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2016 р. касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 р. та рішення господарського суду Чернівецької області від 26.11.2013 р., справу № 926/968/13 направлено на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

У відповідності до автоматизованого розподілу справу № 926/968/13 передано на новий розгляд судді Миронюку С.О.

Ухвалою суду від 25.04.2016 року судове засідання призначено на 12.05.2016 р., зобовязано позивача подати оригінал договору № CV255Z/1 від 19.09.2007 р., оригінал заявки відповідача на встановлення овердрафтового кредиту на картрахунок (додаток № 1 № 2 до договору), оригінал претензії від 11.03.2013 р., та докази отримання відповідачем кредитних коштів за договором № CV255Z/1 від 19.09.2007 р., відповідача відзив на позов.

12.05.2016 р. ухвалою суду розгляд справи відкладено на 01.06.2016 р. та зобовязано сторони вдруге надати витребувані ухвалою суду від 25.04.2016 р. документи.

Через канцелярію господарського суду Чернівецької області 01.06.2016 р. позивачем подано до суду оригінал договору № CV255Z/1 від 19.09.2007 р. із додатками № 2 і № 3 на 5 аркушах та оригінал претензії від 11.03.2013 р.

В судовому засіданні 01.06.2016 р. представник відповідача звернувся з заявою про відвід судді Миронюка С.О.

В нарадчій кімнаті ухвалою суду від 01.06.2016 р. у задоволені відводу відмовлено.

Ухвалою суду від 01.06.2016 року прийнято рішення про колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 01.06.2016 року визначено наступний склад колегії суддів: Миронюк С.О. (головуючий), судді Швець М.В., Гончарук О.В.

Ухвалою колегії суддів від 01.06.2016 року розгляд справи призначено в судовому засіданні за участю представників сторін на 15.06.2016 р.

В судовому засіданні 15.06.2016 р. представник відповідача звернувся з заявою про відвід головуючого судді Миронюка С.О. В нарадчій кімнаті ухвалою колегії суддів від 15.06.2016 р. у задоволені відводу відмовлено.

Крім того, 15.06.2016 р. відповідачем подано зустрічний позов в якому просить визнати порушеними його права як споживача та зобовязати ПАТ КБ «Приватбанк» надати додаток № 1 до договору кредитування. Вказаний зустрічний позов повернуто відповідачу ухвалою суду від 15.06.2016 р. без розгляду.

В судовому засіданні 15.06.2016 р. позивач позов підтримав, зокрема, посилається на те, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору № CV255Z/1 від 19.09.2007 р. про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 10000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 18.09.2008 р.

Проте, відповідач зобовязання за кредитним договором порушив, кредит не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 12994,43 грн. основного боргу, 24387,28 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом та 18331,47 грн. пені.

Також, повідомив суд, що кредитний ліміт було збільшено до суми 13000 грн. відповідно до пунктів 2.3, 2.3.1 Договору, що підтверджується листом від 05.04.2008 р.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Чернівецької області від 03.09.2013 № 926/714/13 у звязку з неподанням позивачем доказів про отримання відповідачем кредиту та незабезпечення позивачем явки свого представника у судовому засіданні позов був залишений без розгляду. Відомостей щодо отримання та погашення кредиту суду не надав.

15.06.2016 р. оголошено перерву до 30.06.2016 р.

22.06.2016 р. відповідач звернувся з клопотанням в якому просить суд здобути інформацію шляхом подання письмового запиту до ГУНП у Чернівецькій області та прокуратури Чернівецької області стосовного кредитного договору № CV 288Z/1 у справі кримінального провадження відносно ОСОБА_5 про яку можна прочитати на сайті «Букінфо», оскільки вона є стороною підписання іншого договору під № CV 255Z/1.

В судовому засіданні 30.06.2016 р. представник відповідача підтримав вказане вище клопотання.

Позивач проти задоволення клопотання заперечував.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання суд дійшов висновку, що в його задоволенні слід відмовити.

Так, відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Проте, відповідачем не вказано, який доказ витребовується, причини неможливості самостійного отримання доказу. Також суду не надано підтвердження того, що йому відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що підставою виникнення заборгованості є договір № CV255Z/1 про надання овердрафтного кредиту, в той час, як відповідач просить витребувати інформацію стосовно кредитного договору № CV288Z/1 який не предметом розгляду у даній справі.

Крім того, відповідачем 30.06.2016 р. подана заява про перегляд ухвали суду від 15.06.2016 р. про повернення зустрічної позовної заяви.

Вказана заява також не підлягає задоволенню, оскільки така процесуальна дія як перегляд ухвали суду про повернення зустрічної позовної заяви ГПК України не передбачена.

Будь-який інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

В судовому засіданні 30.06.2016 р. позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач позов не визнає, заперечує наявність заборгованості, факт користування ним піднятим лімітом до 13000 грн. Вважає, що наявні у матеріалах справи виписки з рахунків №26058051604704 і № 80913051672000 не є належними і допустимими доказами, оскільки оригінали таких не підписані, а поданий позивачем розрахунок заборгованості за договором №CV255Z/1 від 19 вересня 2007 року не є доказом наявності заборгованості. Крім того, вказує на те, що Додаток № 2 до договору стосується іншого договору № СV288Z/1.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини між сторонами, колегія суддів встановила.

Так, 19 вересня 2007 року Вижницьке відділення Чернівецької філії закритого акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк, правонаступником якого є позивач, та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 уклали договір про надання овердрафтового кредиту № CV255Z/1 (далі Договір), згідно якого відповідач отримав кредитний ліміт у розмірі 10000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 18 вересня 2008 року. (оригінал договору був досліджений у судовому засіданні 15.06.2016 р. та 30.06.2016 р.).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, Банк при наявності вільних грошових ресурсів зобовязується здійснювати овердрафтне обслуговування Клієнта на підставі Заявки на встановлення овердрафтного кредиту на картковий рахунок (Додаток №1 до даного Договору), що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами Клієнта і використанням корпоративних платіжних карт, понад залишок засобів на картковому рахунку Клієнта № 26058051604704 в Банку (далі картрахунок), за рахунок кредитних засобів у межах ліміту, встановленого відповідно до пункту 1.3 даного Договору, шляхом дебетування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно пункту 1.3 Договору, на момент підписання його ліміт, тобто сума коштів, у межах якої Банк зобовязався робити оплату платежів довірених осіб Клієнта, проведених з використанням корпоративних платіжних карт понад залишок коштів на його картковому рахунку, склав 10000 грн.

Пунктом 2.3.1 Договору передбачено, що у випадку зміни суми, отриманої в результаті чергового перерахування Ліміту, Банк письмово сповіщає про це Клієнта протягом двох банківських днів, що є пропозицією про зміну ліміту.

Відповідно до пункту 2.2.16 Договору клієнт зобовязаний повідомити письмово Банк про чи згоду чи незгоду із запропонованим Банком лімітом, у термін не пізніше 2 (двох) банківських днів від дати одержання від Банку повідомлення про перерахування ліміту.

На підтвердження збільшення банком розміру встановленого договором ліміту, позивач надав лист від 05.04.2008, в якому повідомив відповідача, що у результаті чергового перерахування ліміту Банк збільшує суму кредитного ліміту до 13000 (тринадцять тисяч) грн., починаючи з 10.04.2008 р. (а.с. 76 Т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач скористався піднятим лімітом, а саме: 22.04.2008 у сумі 127703,75 грн., 13.05.2008 у сумі 12828,72 грн., 13.06.2008 у сумі 12913,67 грн., 16.07.2008 у сумі 12982,58 грн., 18.08.2008 у сумі 13020,17 грн. та 18.09.2008 у сумі 12994,43 грн.

Пунктом 1.5 Договору встановлено, що овердрафтне кредитування Клієнта здійснюється Банком у межах ліміту і терміну, установлених згідно з пунктів 1.3, 1.4 Договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів.

Клієнт зобовязується здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах установленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, установленого пунктом 1.5 цього Договору (пункт 2.2.3 Договору).

19.09.2007 р. сторонами укладено та підписано Додаток № 3 до Договору, пунктом 2.4 якого передбачено, що у випадку непогашення кредиту після закінчення 15-ти днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 16-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу 16-30 днів, а у випадку непогашення кредиту після закінчення 30-ти днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31-го дня встановлюється подвійна процентна ставка, визначена в пункті 4.2 Договору.

В судовому засіданні 01.06.2016 р. представник Банку надав суду оригінали додатків № 2 та № 3 до Договору, з яких вбачається, що Додаток № 1 до Договору не існує, а Додатки за № 2 та № 3 є відповідно Заявкою на встановлення овердрафтного кредиту на картковий рахунок відповідача та Процентні ставки за кредит.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з твердженнями представника позивача про те, що в тексті Договору дійсно допущена помилка (описка) стосовно нумерації його додатків та номеру кредитного договору у Додатку №2, оскільки з даного Додатку №2 вбачається, що він безпосередньо стосується Договору № CV255Z/1 про надання овердрафтного кредиту та інших кредитних договорів між сторонами не укладалось. Теж саме стосується помилки (описки) у Розділі «Юридичні адреси сторін» Договору № CV255Z/1 та Додатку №3 щодо позичальника ОСОБА_1 (ОСОБА_6М.)., оскільки дані документи безпосередньо підписані ОСОБА_1 з відповідними реквізитами даної фізичної особи підприємця.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що дані обставини жодним чином не впливають на обовязкове повернення відповідачем позивачу отриманого кредиту та сплату відсотків за його користування.

Крім того, слід зазначити, що відповідач частково погашав кредит по спірному Договору, що підтверджується випискою по рахунку відповідача, а саме: 04.02.2008 на суму 11230,00 грн., 11.03.2008 на суму 8900,00 грн., 10.04.2008 на суму 2810,00 грн., 11.04.2008 на суму 7083,00 грн., 08.05.2008 на суму 12900,00 грн., 11.06.2008 на суму 13100,00 грн., 11.07.2008 на суму 13100,00 грн., 14.08.2008 на суму 13200,00 грн., 16.09.2008 на суму 13200,00 грн., які позивачем зараховувались відповідно до пункту 4.8 Договору.

Однак останній раз ФОП ОСОБА_1 скористувався кредитом кредит в сумі 12994,43 грн. 18.09.2008, який станом на день розгляду справи не погашений.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Приписами статті 509 ЦК України, встановлено, що зобовязання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обовязку.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).

Згідно частини 2 статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобовязань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обовязки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах (частина 3 статті 346 ГК України).

Пунктом 4.2 Договору передбачено що, відповідно до статті 212 ЦК України, при порушенні Клієнтом якого-небудь із зобовязань по погашенню кредиту, передбачених пунктами 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.3.4 даного Договору, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу 16-30 днів від суми залишку непогашеної заборгованості. Крім того, згідно з пунктом 1.1 Додатку № 3 до Договору процентна ставка до розрахунку за користування кредитом протягом 16-30 днів становить 20,5%.

Позивачем відповідно до умов Договору нараховані відсотки за користування кредитом у сумі 18741,01 грн. за період з 21.09.2008 р. по 30.03.2013 р.

Пунктом 5.7 Договору встановлено терміни давності позову про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за Договором сторонами встановлено тривалістю 5 років.

Відтак, враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом, сума боргу у розмірі 12994,43 грн. за кредитом та проценти за користування кредитом у розмірі 18741,01 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобовязань він сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. При цьому, як встановлено пунктом 5.4 Договору, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобовязань, передбаченої даним договором, здійснюється протягом 3 (трьох) років із дня, коли відповідне зобовязання мало бути виконане Клієнтом.

Відповідно до частини першої статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи те, що умовами договору передбачений строк нарахування неустойки 3 роки, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення 13236,82 грн. пені за період з 21.10.2008 р. по 20.10.2011 р.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем в процесі розгляду справи жодних доказів на спростування обставин, зазначених позивачем у позовній заяві, не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі з покладенням судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (59206, с. Чорногузи, Вижницький район, Чернівецька область, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (49094, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 14360570, МФО 305299, р/р 29098829000000) 12994,43 грн. заборгованості по кредиту, 18741,44 грн. відсотків за користування кредитом, 13236,82 грн. пені по кредиту та 1720,50 грн. судового збору (код 14360570, МФО 305299, р/р 64993919400001 для відшкодування судових витрат).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (59206, с. Чорногузи, Вижницький район, Чернівецька область, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід державного бюджету судовий збір за розгляд касаційної скарги у сумі 2064,60 грн., отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівцях, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074, пункт 2.1.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або апеляційного подання до Львівського апеляційного суду через Господарський суд Чернівецької області, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

У судовому засіданні 30 червня 2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 02 липня 2016 р.

Головуючий суддя: Миронюк С.О.

Судді: Швець М.В.

ОСОБА_2