Рішення № 58735686, 29.06.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р.Справа № 922/1196/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Бєсєдіній М.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Термофіт", м.Харків до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 40309,47 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 16.05.2016 року;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №38-2072/470 від 10.05.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕРМОФІТ", м.Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 270695 від 01.09.2009 року у розмірі 40309,47 грн., з яких: 38006,96 грн. основного боргу за поставлений товар, 1605,89 грн. інфляційних та 696,62 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов`язків за Договором купівлі - продажу № 270695 від 01.09.2009 року, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий від позивача товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. ст. 526, 625 Цивільного Кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 40309,47 грн., з яких: 38006,96 грн. основного боргу за поставлений товар, 1605,89 грн. інфляційних та 696,62 грн. 3% річних. та судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 квітня 2016 року вказана позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 17 травня 2016 року об 10:45 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 травня 2016 року (з урахуванням ухвали суду від 08.06.2016 року) розгляд справи було відкладено на 10.06.2016 року об 14:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.2016 року було задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду спору на 15 днів та розгляд справи відкладено на 29.06.2016 року о 11:00 год.

До господарського суду Харківської області 29.06.2016 року від представника позивача надійшов супровідний лист (вх. № 21187), відповідно до якого, позивач просить суд долучити до матеріалів справи повторно направлені для оплати рахунки на адресу відповідача, які були прийняті судом до розгляду, досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обовязку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Термофіт» (далі -Продавець) та Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» (далі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №270695 від 01 вересня 2009 року (далі - Договір), у відповідності до умов якого, продавець поставляє, а Покупець зобовязується приймати та оплачувати кабельно-провідникову та електротехнічну продукцію (товар), найменування та асортимент, кількість та ціна яких вказана у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

В рамках відносин Сторін за Договором Позивачем в період з 12.06.2015 року (дата нульового сальдо взаєморозрахунків між сторонами) було поставлено Відповідачеві товар в асортименті на загальну суму 46540,80 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна №1216 від 12.06.2015 на суму 10533,84 грн.,

- видаткова накладна №1217 від 12.06.2015 на суму 10533,84 грн.,

- видаткова накладна №1218 від 12.06.2015 на суму 5266,92 грн.,

- видаткова накладна №1219 від 12.06.2015 на суму 6132,36 грн.,

- видаткова накладна №1992 від 17.08.2015 на суму 3540,00 грн.,

- видаткова накладна №1993 від 17.08.2015 року на суму 5266,92 грн.,

- видаткова накладна №1994 від 17.08.2015 року на суму 5266,92 грн.

Так, на виконання умов Договору Продавець поставив Покупцю товар на загальну суму 46540,80 грн., що підтверджується вищевказаними накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 539 від 12.06.2015 року та №760 від 17.08.2015 року.

У відповідності до пункту 3.1 Договору розрахунки за товари, які поставляються згідно Договору, здійснюються в порядку 100% попередньої оплати за кожну партію товару.

Як вбачається з матеріалів справи та тверджень позивача, зазначений товар був оплачений відповідачем лише частково на загальну суму 8533,84 грн., що підтверджується підписаним між Сторонами актом звірки взаєморозрахунків по Договору №270695 від 01.09.2009 року станом на 01.11.2015 року (а.с.22).

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок різниці між загальною вартістю поставленого позивачем товару та сумою сплаченою відповідачем, відповідно до умов Договору, утворилася заборгованість Покупця перед Продавцем, яка становить 38006,96 грн., що й стало причиною звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на те, що у позивача не виникло право вимоги оплати товарно-матеріальних цінностей в межах договору від 01.09.2009 року № 270695 та вважає, що позивач повинен був звернутися з вимогою до відповідача про сплату боргу, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги та вважає, що право вимоги на оплату товарно-матеріальних цінностей не виникло, а акт звірки який було підписано сторонами не є належним доказом наявності заборгованості.

Надані заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк.

Враховуючи умови Договору щодо того, що товар має оплачуватись Відповідачем внесенням 100% попередньої оплати за товар до моменту поставки, днем настання строку виконання зобовязань з оплати товару (граничним строком оплати за поставку товару) по кожній окремій партії товару вважається день поставки відповідної партії Товару.

В даному випадку договором строк не був встановлений, видаткові накладні від 12.06.2015 року свідчать про те, що відповідач прийняв товар 12.06.2015 року, а у відповідності до ч.1 ст. 692 ЦК України відповідач повинен був сплатити за цього кошти після 12.06.2015 року, і право вимоги у позивача за даним зобов'язанням виникло 13.06.2015 року; у відповідності до видаткових накладних від 17.08.2015 року - право вимоги у позивача за даним зобов'язанням виникло 18.08.2015 року.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, з огляду на відсутність доказів щодо здійснення повної оплати за поставлений товар, суд вважає позовні вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача, суми заборгованості у розмірі 38006,96 грн. обґрунтованими, доведеними доданими до справи доказами та підлягаючими задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 696,62 грн. та суму інфляційних нарахувань в розмірі 1605,89 грн.

У відповідності до пункту 5.1 Договору за порушення зобовязань за Договором сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.

Враховуючи, що Відповідачем протягом серпня 2015 року було частково сплачено Позивачеві заборгованість за товар, поставлений по Договору, останній з яких надійшов 21.08.2015 року, тому Позивач нарахував 3% річних за період з 22.08.2015 року по 31.03.2016 року та інфляційні витрати з вересня 2015 року по лютий 2016 року.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, 3% річних в розмірі 696,62 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 1605,89 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 655, 837, 854, 879 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 317, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Термофіт" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, код ЄДРПОУ 35858132, р/р 26008000010391 в ПАТ "Креді ОСОБА_3", м.Київ, МФО 300614) 38006,96 грн. основного боргу, суму інфляційних нарахувань в розмірі 1605,89 грн., 3% річних в сумі 696,62 грн. та судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.07.2016 р.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя ОСОБА_4

справа № 922/1196/16