Рішення № 58735675, 04.07.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" липня 2016 р.Справа № 916/1154/16

за позовом Публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо-зернова корпорація України

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Агронес

про стягнення 2251461,36 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 28.12.2015р. №875

від відповідача: не зявився

Суть спору: ПАТ „ДПЗКУ звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ „Агронес 2 251 461,36 грн., з яких, 1 496 123,78 грн. попередня оплата товару, який непоставлений відповідачем; 390 488,31 грн. пеня, що нарахована відповідачу з 01.07.2015р. по 17.03.2016р.; 104728,66 грн. штраф та 260120, 61 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, що нараховані відповідачу з 01.07.2015р. по 17.03.2016р.

Під час розгляду справи позивач надав до суду додаткові пояснення від 13.06.2016р. за вх.№14795/16, згідно з якими позивачем на вимогу суду здійснено нарахування пені, із врахуванням угоди від 08.09.2015р. №438, розмір якої з 01.12.2015р. по 30.05.2016р. становить 272294,53 грн.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав.

При цьому, ухвала суду про порушення провадження у справі від 05.05.2016р. та ухвали суду про відкладення розгляду справи від 30.05.2016р., від 13.06.2016р., які надіслані відповідачу на адресу, що зазначена у позові та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті до суду підприємством звязку з посиланням на закінчення терміну зберігання. Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 16.05.2016р. одержана відповідачем 19.05.2016р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Тому, із врахуванням розяснень, що містяться у пп.3.9.1. п.3.9. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

01.10.2014р. між ПАТ „ДПЗКУ (покупець, позивач) і ТОВ „Агронес (постачальник, відповідач) укладений договір поставки № ОДН 450 К-С, предметом якого є зобовязання постачальника передати у власність покупця зерно українського походження врожаю 2014р. (надалі товар) та зобовязання покупця прийняти і оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Відповідно до умов п.3.3. договору кількість, строк та місце поставки, ціна та загальна вартість товару для кожної партії, що поставляється згідно цього договору, визначаються в специфікаціях до цього договору, які підписуються сторонами щодо кожної партії товару та є невідємними частинами (додатками) цього договору.

Згідно з умовами п.5.1. договору оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом 100% попередньої оплати грошових коштів протягом строку зазначеного в специфікаціях. Кошти перераховуються на поточний рахунок постачальника реквізити якого вказані у п.11 цього договору.

У п.8.4. договору встановлено, що у випадку не поставки або несвоєчасної поставки товару згідно умов даного договору, постачальник сплачує покупцеві на вимогу останнього пеню у розмірі 0,01% загальної вартості непоставленої партії товару за кожен день прострочення.

У п.8.5. договору сторони погодили, що у випадку прострочення зобовязання по поставці товару визначеного специфікацією більш як на 30 (тридцять) календарних днів, покупець може частково або в повному обсязі відмовитися від договору і вимагати від постачальника повернення оплачених коштів по даному договору (у випадку їх здійснення). В цьому випадку постачальник зобовязаний протягом 3 (трьох) банківських днів, з моменту отримання письмової та/або факсової вимоги покупця про повернення коштів, повернути покупцю всі оплачені кошти по даному договору, а також сплатити покупцю штраф в розмірі 7% (семи відсотків) від загальної вартості непоставленої партії товару.

Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 30.06.2015р., а в частині розрахунків та поставки товару до повного виконання сторонами своїх зобовязань (п.10.1. договору).

Згідно специфікації №1 від 16.10.2014р. між сторонами узгоджено поставку кукурудзи 3-го класу у кількості 211,350 тон вартістю 384657 грн.

16.10.2014р. відповідач поставив позивачу узгоджений у специфікації №1 від 16.10.2014р. товар, що підтверджується видатковою накладною №ВН-00001 від 16.10.2014р., а 03.11.2014р. позивачем здійснено передоплату за кукурудзу 3 класу в сумі 4 999 998,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням №23859 від 03.11.2014р., згідно з яким передоплату здійснено позивачем на підставі рахунку відповідача №30/10 від 30.10.2014р.

В подальшому, 08.09.2015р. між ПАТ „ДПЗКУ (кредитор) і ТОВ „Агронес (боржник) укладено угоду №438 про визначення строку та порядку виконання грошових зобовязань за договором поставки №ОДН450К-С від 01.10.2014р. на суму 1 496 123, 78 грн.

У п.1 угоди встановлено, що боржник має перед кредитором невиконані зобовязання за договором поставки №ОДН450К-С від 01.10.2014р. у розмірі 1 496 123, 78 грн.

Боржник підтверджує реальність та розмір основної заборгованості договором поставки №ОДН450К-С від 01.10.2014р. у розмірі 1 496 123, 78 грн. (п.2.)

Строк виконання зобовязань, зазначеного у п.2 цієї угоди настав (п.3.).

Сторони дійшли згоди, що всі інші умови договору поставки №ОДН450К-С від 01.10.2014р. дійсні до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Боржник з метою погашення заборгованості зобовязується поставити кредитору до 30.11.2015р. зернові культури за вартістю, що визначається згідно з закупівельними цінами ПАТ „ДПЗКУ (формується на основі ринкових цін) на момент поставки та на умовах (кілкість, строк, місце поставки), що визначається в окремих специфікаціях та/або видаткових накладних до даної угоди, що підписуються в день поставки товару (п.5)

Сторони домовилися, що за невиконання, або неналежне виконання зобовязань передбачених п.5 цієї угоди боржник зобовязується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної в п.1 цієї угоди за кожен день прострочення, а за прострочення строку виконання зобовязання понад 10 календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми невиконаного зобовязання згідно п.5 цієї угоди (п.6).

Також судом встановлено, що 18.03.2016р. позивач надіслав відповідачу заяву про припинення зобовязання зарахуванням від 18.03.2016р.№130-2-12/1353 та лист-вимогу від 18.03.2016р. №130-2-12/1352 , що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком №2643 від 16.03.2016р.

У заяві про припинення зобовязання зарахуванням від 18.03.2016р.№130-2-12/1353 позивачем в т.ч. здійснено частково зарахування вимог по договору поставки №ОДН450К-С від 01.10.2014р. у розмірі 3 119 218,16 грн. і встановлено залишок боргу за відповідачем у розмірі 1 496 123, 78 грн.

У листі-вимозі від 18.03.2016р. №130-2-12/1352 позивач заявив вимогу в т.ч. негайного повернення грошових коштів в сумі 4 615 341,94 грн., з посиланням при цьому на закінчення терміну дії договору №ОДН450К-С 30.06.2015р.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір поставки, умовами якого відповідач зобовязаний поставити товар позивачу, а позивач зобовязаний здійснити попередню оплату товару.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, як вище встановлено господарським судом, відповідач не виконав встановлених договором поставки зобовязань, а саме не поставив позивачу оплачений останнім товар на суму 4 615 341,94 грн. і станом на 08.09.2015р. у відповідача залишилися невиконаними зобовязання за договором поставки в розмірі 1 496 123,78 грн. Тому відповідач зобовязався поставити позивачу товар на суму 1 496 123,78 грн. в строк до 30.11.2015р., про що між сторонами 08.09.2015р. укладено відповідну угоду №438.

Згідно з ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідна вимога про повернення суми попередньої оплати товару була надіслана позивачем відповідачу 18.03.2016р.

З огляду на вищевикладене господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача попередньо оплаченого позивачем, але не поставленого відповідачем товару в сумі 1 496 123,78 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 390 488,31 грн. та штрафу в сумі 104728, 66 грн. господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання.

У ч.ч.1 ст.231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як встановлено господарським судом, нарахування пені здійснено позивачем з 01.07.2015р., що не відповідає встановленим обставинам справи щодо прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань саме з 30.11.2015р., оскільки строк виконання відповідачем своїх зобовязань щодо поставки товару позивачу на суму 1 496 123,78 грн. встановлений самими сторонами в угоді від 08.09.2015р. №438 до 30.11.2015р.

Тому на виконання вимог суду позивачем здійснено нарахування пені, із врахуванням угоди від 08.09.2015р. №438, розмір якої з 01.12.2015р. по 30.05.2016р. становить 272294,53 грн.

Вказаний розрахунок пені перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача. Також відповідає обставинам справи розрахунок штрафу, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір штрафу становить 104728,66 грн.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені задовольняються господарським судом частково в сумі 272294,53 грн., а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу задовольняються господарським судом повністю в сумі 104 728,66 грн.

Одночасно господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 260120,61 грн.

Як свідчать матеріали справи, підставою нарахування відповідачу процентів за користування чужими грошовими коштами є вимоги ч.3 ст.693 ЦК України, ст.536 ЦК України, а також вимоги ч.1 ст.1048 ЦК України, положення якої, на думку позивача, відповідно до ч.1 ст.8 ЦК України за аналогією повинні застосовуватися до спірних правовідносин.

Відповідно до ч.3 ст.693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

У ст.536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Між тим, як вище встановлено господарським судом підставою позовних вимог є неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань, які встановлені саме договором поставки, а договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою угодами та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до правовідносин поставки положення статті 1048 ЦК України є безпідставними.

Такий висновок міститься у Постанові ВСУ від 27.12.2010р. №9/67-38, а відповідно до ч.1 ст.111-28 ГПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Посилання позивача на висновки, що містяться у постанові Верховного Суду України від 24.01.2006р. №14/130 господарський суд до уваги не приймає, оскільки спірні правовідносини сторін і застосування до них вимог ч.2 ст.536 та ст.1048 ЦК України у цій постанові стосуються договору про надання кредитної лінії, а не договору поставки.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо-зернова корпорація України задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Агронес (65101, Одеська область, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, буд.10, офіс 210, ідентифікаційний код 39364659) на користь Публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо-зернова корпорація України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, ідентифікаційний код 37243279) основний борг в сумі 1 496 123 (один мільйон чотириста девяності шість тисяч сто двадцять три) грн. 78 коп., пеню в сумі 272 294 (двісті сімдесят дві тисячі двісті девяносто чотири) грн. 53 коп., штраф в сумі 104 728 (сто чотири тисячі сімсот двадцять вісім) грн. 66 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 28 094 (двадцять вісім тисяч девяності чотири) грн. 86 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 04 липня 2016 р.

Суддя Г.Є. Смелянець