Рішення № 58735538, 24.06.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2016р. Справа №914/1141/16

За позовом: Малого приватного підприємства Фірми «Альфа-М», м. Київ

до відповідача: Військової частини А2166, с. Липники Пустомитівського р-ну Львівської обл.

про: стягнення 25450,22 грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 керівник (в режимі відеоконференції);

від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність №350/490/46/66нс від 11.01.2016р.).

Суть спору:

позов заявлено Малим приватним підприємством Фірмою «Альфа-М» (м. Київ) до Військової частини А2166 (с. Липники Пустомитівського р-ну Львівської обл.) про стягнення 25450,22 грн.

Ухвалою суду від 04.05.2016 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 02.06.2016 року. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обовязковою участь повноважних представників сторін в судове засідання. Крім того, вищевказаною ухвалою суду, суд відмовив у задоволенні клопотання Малого приватного підприємства Фірми «Альфа-М» про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Позивач участь повноважного представника в судовому засіданні 02.06.2016 року не забезпечив, подав через відділ документообігу та обробки інформації (електронна пошта суду) заяву (вх. №23141/16 від 02.06.2016р.) про відкладення розгляду справи та задоволення клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

25.05.2016 року від позивача через відділ документообігу та обробки інформації поступила заява (вх. №22242/16) про долучення документів до матеріалів справи та про призначення судових засідань в режимі відеоконференції.

Представник відповідача в судове засідання прибув.

01.06.2016 року представник відповідача через відділ документообігу та обробки інформації подав клопотання (вх. №23005/16) про відкладення розгляду справи.

У клопотанні (вх. №23005/16) представник позивача просить суд проводити судові засідання в режимі відеоконференції. Суд, задоволив частково вищезазначене клопотання в частині проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

Розгляд справи відкладено на 16.06.2016 року.

Представник позивача в судове засідання 16.06.2016 року в режимі відеоконференції прибув, позовні вимоги підтримав. 09.06.2016 року позивач подав через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації (електронною поштою) заяву (вх. №24152/16) про призначення судових засідань в режимі відеоконференції.

Судом прийнято до розгляду заяву (вх. №22242/16 від 25.05.2016р.), котра за своєю суттю є заявою про збільшення позовних вимог, подану позивачем через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації. Згідно з вказаною заявою, позивач просить стягнути з відповідача 26406,47грн., з яких 19057,95грн. сума збільшення основного грошового зобов'язання за рахунок індексу інфляції (інфляційних втрат), 1645,36грн. сума збільшення трьох відсотків річних, 5703,16грн. сума пені.

Представники відповідача в судове засідання прибули, проти позовних вимог заперечили. 15.06.2016 року відповідач подав через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації відзив на позовну заяву (вх. №25415/16).

В судовому засіданні оголошено перерву до 24.06.2016 року.

Представник позивача в судове засідання 24.06.2016 року в режимі відеоконференції прибув, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

29.05.2003 року між Військовою частиною А3755, правонаступником якої є Військова частина А2166 (далі по тексту Замовник) та Малим приватним підприємством Фірма «Альфа-М» (далі по тексту Виконавець) укладено договір №281 (далі по тексту Договір №1) на виконання технічного обслуговування систем зв'язку на ВЗ «Сектор», за умовами якого замовник передає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати технічне обслуговування систем зв'язку на ВЗ «Сектор».

Відповідно до п.3.1. Договору №1, сума, на яку укладений цей договір, за кошторисом 281/1 на 2003 рік становить 5419,69грн. (додаток №8.1). Остаточна оплата за виконане технічне обслуговування виконується замовником на підставі пред'явлених виконавцем рахунків з підписаними замовником актами виконаних робіт (п.3.2. Договору №1).

20.10.2010 року між сторонами був укладений договір № 281-1 (далі по тексту Договір №2), за умовами п.1.1. якого Військова частина А2166 зобов'язалась погасити заборгованість МПП Фірма «Альфа-М», визнану у відповіді №1204 від 11.10.2010 на претензію №9/7 від 30.07.2010 р., в сумі 19737,85 грн. за технічне обслуговування внутрішніх станцій зв'язку Військової частини А2166, в терміни та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.п.2.1., 3.1. Договору №2, Військова частина А2166 самостійно, без пред'явлення рахунку перераховує на поточний рахунок МПП Фірма «Альфа-М» суму боргу, вказану в п.1.1, не пізніше 31.03.2011 року з урахуванням індексу інфляції за період з 30.06.2010 року до дня перерахування, якщо за цей період індекс інфляції перевищує 100%, та з урахуванням 3% річних за період з 30.06.2010 року до дня перерахування згідно з п.2 ст.625 ЦК України. МПП Фірма «Альфа-М» відмовилось від примусового стягнення боргу з Військової частини А2166 з дня набрання чинності згідно з п.7.1 цього договору та до 31.03.2011 року.

Також сторони у п.4.1. Договору №2 передбачили, що при порушенні строків платежів Військова частина А2166 самостійно нараховує та сплачує одночасно з сумою платежу пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу до дня погашення заборгованості від суми простроченого платежу згідно зі ст.ст.534, 549 та п.3 ст.611 ЦК України.

Згідно з п.7.1 Договору №2, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та засвідчення підписів печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором.

З моменту набрання чинності зобов'язань за цим договором припиняються (втрачають чинність) зобов'язання сторін, згідно п.2 ст.604 Цивільного кодексу України, які виникли за актами виконаного технічного обслуговування, відповідно, № 7/10 від 12.10.2007 та № 5/10 від 20.10.2008, виконаного за додатковими угодами, відповідно, №4 від 27.10.2006 та №5 від 12.10.2007 до договору №281 від 29.05.2003 за кошторисами, відповідно, № 281/5 та № 281/6 (п.7.2 Договору №2).

Посилаючись на те, що Військова частина А2166 у визначений договором №281-1 від 20.10.2010 строк заборгованість не погасила, МПП Фірма «Альфа-М» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення боргу та фінансових санкцій за вказаним договором.

В свою чергу, Військова частина А2166 звернулась до господарського суду з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним укладеного між сторонами договору №281-1 від 20.10.2010 на підставі ст.ст.203, 229 ЦК України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.06.2014 року у справі №914/1202/14 первісний позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Військової частини А2166 на користь Малого приватного підприємства Фірма «Альфа-М» 14027,44 грн. заборгованості, 1262,47 грн. 3% річних, 631,23 грн. інфляційних, 911,78 грн. пені, 1122,99 грн. судового збору та 646,29 грн. інших витрат, повязаних з розглядом справи, за розгляд первісного позову. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково: визнано недійсним Договір № 281-1, укладений 20 жовтня 2010 р. між Військовою частиною А2166 та Малим приватним підприємством Фірма «Альфа-М» в частині п.1.1. цього договору, а саме: в частині зазначення у п.1.1. суми заборгованості, яка перевищує 14027,44 грн. У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 року у справі №914/1202/14 апеляційну скаргу МПП Фірма «Альфа-М» задоволено частково. Рішення господарського суду Львівської області від 03.06.2014 року у справі №914/1202/14 змінено, зокрема, первісний позов задоволено частково, стягнуто з Військової частини А2166 на користь Малого приватного підприємства Фірми «Альфа-М» 19 737,85 грн. заборгованості, 1773,17 грн. 3% річних, 897,02 грн. інфляційних, 1357,04 грн. пені, 1 585,84 грн. судового збору та 912,67 грн. інших витрат, повязаних з розглядом справи, за розгляд первісного позову. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмолено. У задоволенні зустрічного позову відмолено.

10.11.2014 року, на виконання вищевказаної постанови, господарським судом Львівської області видано відповідні накази.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем станом не було виконано грошові зобовязання за договором №281-1 від 20.10.2010 р.

Таким чином, в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, внаслідок збільшення періоду прострочення виконання грошових зобов'язань, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми збільшення таких, а саме 26406,47грн., з яких: 19057,95грн. сума збільшення основного грошового зобов'язання за рахунок індексу інфляції (інфляційних втрат), 1645,36грн. сума збільшення трьох відсотків річних, 5703,16грн. сума пені.

Відповідач проти заявленого позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №25415/16 від 15.06.2016р.), зокрема зазначив, що з вини позивача рішення господарського суду Львівської області було виконано лише у квітні 2016 року, оскільки позивачем першочергово було скеровано документи виконавчого провадження не до органів управління державного казначейства за місцезнаходженням відповідача, а у виконавчу службу, чим порушено положення ЗУ «Про виконавче провадження» та п.6 Постанови КМУ №845 від 03.08.2011 року «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів та боржників».

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

Згідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч.1, 3 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як встановлено судом, 29.05.2003 року між Військовою частиною А3755, правонаступником якої є Військова частина А2166 та Малим приватним підприємством Фірма «Альфа-М» укладено Договір №1 на виконання технічного обслуговування систем зв'язку на ВЗ «Сектор», за умовами якого замовник передає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати технічне обслуговування систем зв'язку на ВЗ «Сектор».

20.10.2010 року між сторонами був укладений договір №281-1 (Договір №2), за умовами п.1.1. якого Військова частина А2166 зобов'язалась погасити заборгованість МПП Фірма «Альфа-М», визнану у відповіді №1204 від 11.10.2010 на претензію №9/7 від 30.07.2010 в сумі 19737,85 грн. за технічне обслуговування внутрішніх станцій зв'язку Військової частини А2166, в терміни та на умовах, визначених цим договором.

Згідно ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.06.2014 року у справі №914/1202/14 первісний позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Військової частини А2166 на користь Малого приватного підприємства Фірма «Альфа-М» 14027,44 грн. заборгованості, 1262,47 грн. 3% річних, 631,23 грн. інфляційних, 911,78 грн. пені, 1122,99 грн. судового збору та 646,29 грн. інших витрат, повязаних з розглядом справи, за розгляд первісного позову. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково: визнано недійсним Договір № 281-1, укладений 20 жовтня 2010 р. між Військовою частиною А2166 та Малим приватним підприємством Фірма «Альфа-М» в частині п.1.1. цього договору, а саме: в частині зазначення у п.1.1. суми заборгованості, яка перевищує 14027,44 грн. У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 року у справі №914/1202/14 апеляційну скаргу МПП Фірма «Альфа-М» задоволено частково. Рішення господарського суду Львівської області від 03.06.2014 року у справі №914/1202/14 змінено, зокрема, первісний позов задоволено частково, стягнуто з Військової частини А2166 на користь Малого приватного підприємства Фірми «Альфа-М» 19 737,85 грн. заборгованості, 1 773,17 грн. 3% річних, 897,02 грн. інфляційних, 1357,04 грн. пені, 1 585,84 грн. судового збору та 912,67 грн. інших витрат, повязаних з розглядом справи, за розгляд первісного позову. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмолено. У задоволенні зустрічного позову відмолено.

10.11.2014 року, на виконання вищевказаної постанови, господарським судом Львівської області видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2015 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 року у справі №914/1202/14 залишено без змін.

При встановленні фактів наявності порушення зобов'язання, що полягало у непогашенні відповідачем основного боргу, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 року у справі №914/1202/14 має преюдиційне значення.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, відповідно до ст.ст.11, 509 ЦК України та на підставі Договору №2 у відповідача виникло грошове зобов'язання, яке має виконуватися належним чином відповідно до вимог Цивільного кодексу України, інших актів чинного законодавства.

Частина 2 ст.530 ЦК України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із приписів ч.1 ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №25415/16 від 15.06.2016р.) зазначив про неможливість виконання судового рішення у справі №914/1202/14 у звязку із невірним скеруванням документів виконавчого провадження до виконавчої служби, а не до органів управління державного казначейства за місцезнаходженням відповідача.

Наведене твердження відповідача спростовується наступним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Відтак чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження для його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків

Як зазначено у п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 р., посилаючись на платіжні доручення №196 від 11 квітня 2016 р. та №195 від 11 квітня 2016 р. Копій вказаних платіжних доручень суду не представлено.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Відтак, позивачем, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку із збільшенням періоду прострочення виконання відповідачем зобов'язань, здійснено донарахування 19057,95грн. суми інфляційних втрат та 1645,36грн. трьох відсотків річних.

Щодо висновку експерта №3876/3889 від 26.10.2015 р., який позивач просив долучити до справи в якості доказу, суд звертає увагу на те, що предметом експертного дослідження було збільшення позовних вимог МПП «Фірма «Альфа М» та заперечень, викладених в апеляційній скарзі, які повязані з перерахуванням індексу інфляції за період з 01.04.2012 р. до 31.03.2015 р. у справі №916/1069/15-г за позовом МПП «Фірма «Альфа М» до Військової частини А1283.

Вказаний висновок експерта не може бути доказом у даній справі, оскільки не стосується позовних вимог Малого приватного підприємства Фірми «Альфа-М» до Військової частини А2166.

Судом перевірено розрахунок заявлених до стягнення сум та встановлено, що такий здійснено невірно з огляду на наступне.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 року у справі №914/1202/14 стягнуто з відповідача суму інфляційних, нарахованих позивачем за період з 01.07.2010 року до 31.03.2014 року. Відтак, з врахуванням положень п.1.9. Постанови Пленуму ВГС України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», останнім днем періоду, за який вже було стягнуто інфляційні втрати є 30.03.2016 року.

Суд здійснив перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Розрахунок інфляційного збільшення суми боргу

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу31.03.2014 - 30.03.201619737.851.76315063.60Таким чином, сума інфляційного збільшення становить 15063,60грн.

Крім того, позивачем нараховано 1645,36грн. суми збільшення трьох відсотків річних.

У заяві про збільшення позовних вимог, позивач зазначає, що суму збільшення трьох відсотків річних, нараховує до 12.04.2016 року. Відтак, останнім днем періоду за який просить стягнути вищевказану суму є 11.04.2016 року.

Суд здійснив перерахунок заявленої до стягнення суми трьох відсотків річних за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів19737.8531.03.2014 - 11.04.20167433 %1205.36Таким чином, сума трьох відсотків річних становить 1205,36грн.

Відтак, позовні вимоги, з врахуванням заяви про збільшення розміру таких, про стягнення 19057,95грн. суми збільшення основного грошового зобов'язання за рахунок індексу інфляції (інфляційних втрат), 1645,36грн. суми збільшення трьох відсотків річних, підлягають до задоволення частково, а саме в частині стягнення 15063,60грн. інфляційних втрат та 1205,36грн. трьох відсотків річних.

Крім того, позивачем, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заявлено до стягнення з відповідача 5703,16грн. суми пені за період з 01.03.2015 року до 12.04.2016 року.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойка це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно норми ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України, правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів, за прострочку платежу, пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.1. Договору №2 сторони передбачили, що при порушенні строків платежів Військова частина А2166 самостійно нараховує та сплачує одночасно з сумою платежу пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу до дня погашення заборгованості від суми простроченого платежу згідно зі ст.ст.534, 549 та п.3 ст.611 ЦК України.

Відтак, Договором №2 передбачено пеню у розмірі облікової ставки. Пеня нараховується до дня погашення заборгованості та не обмежується 6 місяцями, що узгоджується з позицією Львівського апеляційного господарського суду при нарахуванні пені згідно з умовами Договору №2, викладеною у постанові від 27.10.2014 року у справі №914/1202/14, котру залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2015 року.

Як вбачається з позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач здійснює нарахування пені за наступною формулою: сума простроченого первісного основного зобов'язання за Договором №2 * кількість днів прострочення * облікову ставку НБУ / 100 / 365, де « 365» - це кількість днів у році. Проте, позивачем не враховано те, що кількість днів у 2016 році становить 366.

Крім того, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення суму пені за період з 01.03.2015 року до 12.04.2016 року.

Враховуючи приписи п.1.9. Постанови Пленуму ВГС України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», останнім днем періоду, за котрий позивач просить стягнути нараховану суму пені є 11.04.2016 року.

Відтак, пеня нарахована позивачем за 12.04.2016, не може бути включена до суми заявленої до стягнення, оскільки за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

З врахуванням наведеного вище, судом здійснено перерахунок пені.

Розрахунок пені

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУКількість днів у роціРозмір облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення19737,8501.03.2015 - 03.03.2015319,53650,05342465831,634636319737,8504.03.2015 - 27.08.2015177303650,0821917812871,45160319737,8528.08.2015 - 24.09.201528273650,073972603408,816838419737,8525.09.2015 - 29.10.201535223650,060273973416,387520519737,8530.10.2015 - 17.12.201549223650,060273973582,942528819737,8518.12.2015 -31.12.2015 14223650,060273973166,630852919737,8501.01.2016 -28.01.201628223660,06010929 332,351569219737,8529.01.2016 - 03.03.201635223660,06010929415,249849719737,8504.03.2016 - 11.04.201639223660,06010929462,7069754Загалом:5688,172374Таким чином, сума пені становить 5688,17грн. (5688,172374?5688,17).

Відтак, позовні вимоги, з врахуванням заяви про збільшення розміру таких, про стягнення 5703,16грн. сума пені, підлягають до задоволення частково в частині стягнення 5688,17грн.

Із врахуванням викладеного, позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково, а саме в частині стягнення15063,60грн. інфляційних втрат, 1205,36грн. - 3% річних та 5688,17грн. пені.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до ст.49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Військової частини А2166 (81134, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Липники; ідентифікаційний код 08137796) на користь Малого приватного підприємства Фірми «Альфа-М» (04053, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 30726900) 15063,60грн. інфляційних втрат, 1205,36грн. 3% річних, 5688,17грн. пені та 1145,81грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 01.07.2016 року.

Суддя Король М.Р.