Рішення № 58735503, 29.06.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2016 р.Справа № 916/1190/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „АТЛАНТІС"

До відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 8 545,12 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю „АТЛАНТІС" звернулось до суду з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 8 545,12грн. яка складається з основного боргу в сумі 7 425,78грн., пені в розмірі 824,35грн., 15% річних в сумі 282,31грн. та інфляційних втрат в розмірі 12,63грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.05.2016р. було порушено провадження по справі №916/1190/16 із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були здійсненні саме за адресою зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 29.06.2016р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

06 листопада 2015 року між ТОВ " АТЛАНТІС " (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір поставки № 979 ОП/ОД (надалі -договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язався у зумовлені строки передати (поставити) у власність Покупця алкогольну продукцію (надалі - товар), відповідно до узгоджених (прийнятих до виконання) Постачальником замовлень Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар у власність і сплатити за нього зумовлену даним договором грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування та асортимент товару, який поставляється за даним договором, визначається Специфікацією ( додаток 1).

У відповідності до п. 2.1 договору, Постачальник зобов'язується поставляти товар згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року на умовах DDP (в торгову точку покупця). Місце призначення поставки товару -згідно замовлення Покупця, в межах місць призначення, зазначених в додатку №2.

Ціна товару що постачається за кожною окремою поставкою, узгоджується сторонами додатково. Узгодження здійснюється шляхом направлення Постачальником Покупцю на виконання процедури узгодження замовлення Покупця, видаткової накладної в електронному вигляді із зазначенням ціни товарів, що постачаються, та подальшим погодженням Покупцем зазначеної ціни, або відмови від її погодження. Погодження ціни, або відмова від її погодження, здійснюється у зручній для сторони формі (п.3.2 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, підписуючи видаткові накладні та приймаючи товар, Покупець підтверджує, що поставка товару відбулась за узгодженими сторонами цінами.

Умовами п. 6.1 договору встановлено, що право власності на товар, ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання сторонами оформленої належним чином накладної, що засвідчує момент передання товару Покупцю.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що Покупець зобов'язаний надати Постачальнику протягом п'яти календарних днів з моменту підписання даного договору оригінал кільцевої довіреності на право вчинення певними особами від імені покупця дій, пов'язаних з прийманням товару від постачальника, в тому числі з правом підпису накладних. Зразок кільцевої довіреності наведений у Додатку 3.

Умовами п. 7.1 договору встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити поставлений Постачальником товар протягом 21 календарного днів з моменту передання товару Покупцю. Оплата за поставлений Постачальником товар здійснюється Покупцем у гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.7.2 договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 06.11.2016. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від зобов'язань, що виникли протягом його дії.

Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором поставки виконав належним чином, поставив відповідачу товар на загальну суму 12 455,82грн., що підтверджується видатковим накладними та товарно-транспортними накладними №18455 від 07.11.2015р. на суму 914,88грн., №18456 від 07.11.2016р. на суму 1282,08грн., №18482 від 07.11.2015р. на суму 2 271,66грн., №19892 від 27.11.2015р. на суму 1 408,50грн., №21713 від 24.12.2015р. на суму 6 578,70грн.

Проте відповідач свої зобов'язання належним чином та в повному обсязі не виконав, вартість поставленого товару сплатив частково лише в суму 5 030,04грн., що підтверджується банківськими виписками, в зв'язки з чим у нього виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 7 425,78грн., що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 11.03.2016р.

В порядку досудового врегулювання спору, 26.03.2016р. позивачем було направлено на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 претензію, з вимогою погасити існуючу заборгованість в термін до 06.04.2016р.

Втім, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язання за договором №979 ОП/ОД від 06.11.2016р. щодо розрахунку за отриманий товар, стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „АТЛАНТІС" з відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №979 ОП/ОД від 06.11.2015р. в сумі 7 425,78грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором поставки №979 ОП/ОД від 06.11.2015р. а саме не сплатив позивачу вартість отриманого товару, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 824,35грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Підпунктом 8.4 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу та 15 % річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 (десять) і більше календарних днів.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю „АТЛАНТІС" в частині стягнення з відповідача пені в сумі 824,35грн. за порушення грошових зобов'язань за договором поставки №979 ОП/ОД від 06.11.2015р. підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Отже, із вищевикладеного вбачається, що суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Таким чином, суд дійшов висновку, що передбачений п. 9.3 договору розмір річних - 15% за прострочення оплати поставленого товару на 10 і більше календарних днів не суперечить нормам чинного законодавства та правомірно застосований позивачем.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 15% річних у розмірі 282,31грн. за період прострочення понад 10 днів по кожній окремій поставці, а також те, що сторонами встановлено саме такий розмір відсотків річних, що цілком узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України та ніяким чином не суперечить нормам діючого законодавства України, суд вважає розрахунок позивача вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, судом перевірений розрахунок заявлених до стягнення інфляційних в сумі 12,68грн., вважає його правомірним та стягує заявлену суму з відповідача.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Космічна, буд. 1, код ЄДРПОУ 30012937) 7 425 (сім тисяч чотириста двадцять п'ять)грн. 78коп. основного боргу; 824 (вісімсот двадцять чотири)грн. 35коп. пені, 282 (двісті вісімдесят дві)грн. 31коп. 15% річних, 12 (дванадцять)грн. 68 коп. та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім)грн.. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 липня 2016 р.

Суддя С.В. Літвінов