Рішення № 58735462, 30.06.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2016р. Справа№ 914/1294/16

За позовною заявою: Приватного підприємства “Електропромсервіс”, м. Броди, Львівська область

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства “Укпостач”, м. Дергачі, Харківська область

до відповідача-2: Приватного підприємства “Енергетичні системи”, м. Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 176505,90 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників сторін:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача-1: не з’явився.

Від відповідача-2: не з’явився.

Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовною заявою Приватного підприємства “Електропромсервіс”, до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства “Укпостач”, до відповідача-2 Приватного підприємства “Енергетичні системи” про стягнення заборгованості у розмірі 176505,90 грн.

Ухвалою суду від 16.05.2016р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 31.05.2016р.

Ухвалами суду від 31.05.2016р. та від 14.06.2016р. розгляд справи відкладено, з підстав зазначених в ухвалах.

21.06.2016р. до суду надійшли письмові заперечення від відповідача-1 (вх.№25925/16), в яких зазначено, що ПрАТ «УКпостач» виконало зобов'язання з оплати товару, що було поставлено ПП «Електропромсервіс» відповідно до накладних №391 від 17.11.2015р., №394 від 23.11.2015р., № 425 від 14.12.2015р„ що підтверджується платіжними дорученнями №19374 від 26.05.2016р., та №19375 від 26.05.2016р. Водночас, відповідач-1 вважає штрафні санкції неправильно розраховані, необґрунтовані та явно завищені. Тому в цій частині просив суд не задовольняти позовні вимоги в частині стягнення неустойки, інфляційних витрат та 3% річних в повному обсязі. Також просив звернути увагу на те, що позивачем не було здійснено досудової процедури вирішення спору, що є порушенням п. 9.1 Договору. ПрАТ «УКпостач» визнало б борг та задовольнило законні й обґрунтовані вимоги Позивача в досудовому порядку.

Позивач та відповідач в судове засідання 30.06.2016р. явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

16.02.2010р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір поставки № 4, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов’язався поставити та передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити товар, відповідно до специфікації.

Відповідач-1 зобов’язувався оплатити переоплату 50% шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в національній валюті України (гривні). Остаточна 50% оплата товару здійснюється протягом 14 робочих днів, з моменту поставки товару (п. 4.1 договору, в редакції додаткового договору №6 від 28.10.2015р.).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 629 834,40 грн., що підтверджується копією видаткової накладної № 391 від 17.11.2015р., копією видаткової накладної № 394 від 23.11.2015р., копією видаткової накладної № 425 від 14.12.2015р., долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 140 540,00 грн.

Крім цього, суд встановив, що 05.04.2016р. між позивачем та відповідачем-2: ПП “Енергетичні системи” укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній взяв на себе зобов'язання відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача-1 щодо оплати заборгованості за Договором поставки в сумі 140540,00 грн.

За умовами п. 1.3. договору поруки, передбачений цим договором обов’язок поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 140540,00 грн.

Поручитель зобов’язаний у разі порушення боржником обов’язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов’язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 10 робочих дні шляхом перерахування суми заборгованості на поточний рахунок кредитора (п. 3.1. договору поруки).

Як встановлено судом, 26.04.2015р. позивач звертався із вимогою до відповідача-2 про сплату боргу, яка останнім залишена без виконання.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості поставленого товар, ПП “Електропромсервіс” звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача-1 заборгованості в розмірі 140 540,00 грн.

Крім того, відповідно до положень ст. 625 ЦК України, позивач нарахував 1839,97грн. 3% річних та 7689,28грн. інфляційних втрат, а також відповідно до положень п. 8.3 договору 26 436,65грн. пені.

Після порушення провадження господарським судом Львівської області 30.05.2016р. від відповідача-2 на розгляд суду поступила заява про визнання позову, в якій зазначено, що ПП «Енергетичні системи» як поручитель по договору у зв’язку із відсутністю вільних обігових коштів на даний момент не має можливості погасити заборгованість, визнає позовні вимоги в цій частині та сподівається на добровільне виконання своїх зобов’язань зі сторони боржника – ПрАТ “Укпостач”.

Крім цього, ПрАТ «Укпостач» виконало зобов'язання з оплати товару, що було поставлено ПП «Електропромсервіс» відповідно до накладних №391 від 17.11.2015р., №394 від 23.11.2015р., № 425 від 14.12.2015р„ що підтверджується платіжними дорученнями №19374 від 26.05.2016р., та №19375 від 26.05.2016р. (копії долучені до матеріалів справи). Про сплату основного боргу в сумі 140 540,00 грн. усно повідомив представник позивача в ході судового розгляду.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач-1 уклали договір поставки № 4 від 16.02.2010р., у зв’язку із чим набули взаємних прав і обов’язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання відповідачем накладних та актів приймання, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару виконав повністю, відповідачем оплата здійснена в розмірі 140 540,00 грн. після порушення провадження у справі. За таких обставин, суд прийшов до висновку припинити провадження в частині стягнення 140 540,00 грн. основної суми боргу з відповідача-1 та відповідача-2 у зв’язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивач просить правомірно стягнути з відповідача 1839,97грн. 3% річних.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 7689,28грн. грн. інфляційних втрат, перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки. Відтак, судом самостійно здійснено перерахунок суми інфляційних втрат, відповідно до якого до стягнення з відповідача підлягає 7585,83грн. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 436,65грн. пені, суд зазначає наступне.

У п. 8.2. договору сторони узгодили, що за порушення строків оплати відповідачу нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності із ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до положень п. 8.2 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», за розрахунками суду загальна сума проведених нарахувань суми пені є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 26 436,65грн. пені слід задоволити.

Щодо посилань відповідача-1 на те, що позивачем не було здійснено досудової процедури вирішення спору, що є порушенням п. 9.1 Договору та відповідно до чкого ПрАТ «УКпостач» визнало б борг та задовольнило законні й обґрунтовані вимоги Позивача в досудовому порядку суд зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. N 15-рп/2002 363 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, у рішенні Конституційного Суду України вказано, що із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, зокрема, судовий захист.

Відтак, твердження відпвідача-1 судом відхиляються.

Судовий збір покладається на відповідача-1 пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись вимогами ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Укпостач” (62301, Харківська область, м. Дергачі, вул. Залізнична, 31-С, ідентифікаційний код 30169718) на користь Приватного підприємства “Електропромсервіс” (80600, Львівська область, м. Броди, вул. Залізнична, 55, ідентифікаційний код 31074973) 1839,97грн. 3% річних, 7585,83грн. інфляційних втрат, 26 436,65грн. пені та 2646,04 судового збору.

3.В частині стягнення 140 540,00 грн. основного боргу провадження припинити.

4.В решті позовних вимог відмовити.

5.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст складено 04.07.2016р.

Суддя Ділай У.І.