Рішення № 58735309, 01.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2016Справа №910/6274/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практик»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котайк»

про порушення умов договору надання юридичних послуг та стягнення заборгованості за договором в розмірі 97 700,00 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практик» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котайк» (далі - відповідач) про порушення умов договору надання юридичних послуг та стягнення заборгованості за договором в розмірі 97 700,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2016 було порушено провадження у справі № 910/6274/16, розгляд справи призначено на 18.05.2016.

16.05.2016 представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва була подана заява про долучення документів до матеріалів справи та заява про зменшення розміру позовних вимог.

У судове засідання 18.05.2016 представник позивача з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/6274/16 від 07.04.2016 позивач виконав.

Представник відповідача у судове засідання 18.05.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/6274/16 від 07.04.2016 відповідач не виконав.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача у судове засідання та неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи було відкладено на 01.06.2016.

23.05.2016 представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 01.06.2016 представники сторін не з'явились.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

03.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практик» (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Котайк» (далі - відповідач, виконавець) було укладено Договір про надання юридичних послуг б/н (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику правову допомогу по питанню оскарження податкового повідомлення-рішення від 12.01.2015 року № 0000012202 ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у місті Києві, прийнятого стосовно ТОВ «ОСВ «Практик» на підставі акта перевірки 630/26-52-22-01-11/35494084 від 19.12.2014 року.

Відповідно до п. 4.1 Договору вартість послуг по даному Договору визначається в розмірі 50 000 грн. В вартість входять також судові витрати, необхідні для ініціації провадження у справі - судовий збір, реєстраційні платежі тощо.

Згідно з п. 4.2 Договору оплата послуг виконавця здійснюється замовником наступним чином:

- 50% від суми, встановленої п. 4.1 даного Договору - протягом 3 календарних днів після підписання даного Договору та передачі замовником всіх необхідних документів для підготовки та подачі до суду адміністративного позову;

- 50% від суми, встановленої п. 4.1 даного Договору - у випадку прийняття судом відповідної юрисдикції постанови, яким позовні вимоги, заявлені виконавцем від імені та в інтересах замовника задоволені в повному обсязі та набуття даною постановою законної сили. В даному випадку оплата 50% від суми, встановленої п. 4.1 даного Договору здійснюється протягом 3 календарних днів з моменту набуття постановою законної сили.

Позивач зазначає про те, що 11.08.2015 він сплатив відповідачу частину вартості послуг, тобто 25 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 712 від 30.06.2016, проте відповідач до цього часу не приступив до виконання своїх обов'язків за Договором, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 25 000,00 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши умови Договору, судом встановлено, що жодним його пунктом не передбачено строк, у який зобов'язання відповідачем має бути виконано, зокрема, пунктом 2.1 зазначеного Договору визначено, що виконавець зобов'язаний надавати правову допомогу шляхом усного та письмового консультування, підготовки та подачі позовної заяви/адміністративного позову до суду та участі у судових засіданнях від імені замовника, виконувати інші дії за погодженням з замовником, керуючись при цьому чинним законодавством України і даним Договором.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав, які підтверджували б неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

В свою чергу, частина 1 ст. 631 Цивільного кодексу України визначає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 9.1 Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Таким чином, згідно положень чинного законодавства України та умов Договору, договірні відносини між його сторонами не припинені, а тому правових підстав для стягнення з відповідача сплаченої позивачем передоплати в сумі 25 000,00 грн немає.

Крім стягнення з відповідача суми попередньої оплати за Договором в розмірі 25 000,00 грн, позивач у своєму позові також просить суд стягнути додатково нараховану пеню в розмірі 9 200,00 грн, штраф в розмірі 3 500,00 грн та додаткові витрати в сумі 60 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, відповідно до п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Судом встановлено, що відповідачем не були порушені жодні грошові зобов'язання, так як умови Договору не містять положень про повернення попереднього платежу та, при цьому, Договір між сторонами діє і на даний час відповідачем його умови не порушені, а тому у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені в розмірі 9 200,00 грн та штрафу в розмірі 3 500,00 грн.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами Договору не встановлено розміру пені за неналежне виконання грошового зобов'язання.

Розглянувши у судовому засіданні 01.06.2016 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, подану представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва 16.05.2016, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Із вищевказаної заяви позивача про зменшення позовних вимог вбачається, що позивач фактично виключив з позовних вимог вимогу про стягнення з відповідача додаткових витрат в розмірі 60 000,00 грн.

В свою чергу, частиною 1 ст. 78 ГПК України передбачено, що відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. Таким чином, враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог за своїм змістом та юридичною природою є фактично заявою про відмову від позову в частині стягнення з відповідача додаткових витрат в розмірі 60 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 ГПК України про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем (п. 3.12 Постанови).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З огляду на вищенаведене, провадження у справі № 910/6274/16 в частині стягнення з відповідача додаткових витрат в розмірі 60 000,00 грн підлягає припиненню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 37 700,00 грн (97 700,00 грн - сума позовних вимог, за вирахуванням 60 000,00 грн, від яких відмовився позивач) не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 49, 80, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/6274/16 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котайк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практик» додаткових витрат в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн 00 коп. припинити.

2. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 21.06.2016.

Суддя О.В. Нечай