Ухвала суду № 58735101, 30.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

30.06.2016Справа № 910/7085/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фараон ЛТД"

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАСТАР"

про визнання договору відступлення права вимоги №56/12 від 26.09.2014 недійсним та застосування наслідків його недійсності.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: - Шутов О.О. - представник за дов.;

від відповідача: - Гладишенко М.І. - представник за дов.;

від третьої особи-1: - не з'явились;

від третьої особи-2: - ОСОБА_6 - представник за дов.

від третьої особи-3: - не з'явились;

від третьої особи-4: - Тихомиров Р.Л. - представник за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" про визнання договору відступлення права вимоги №56/12 від 26.09.2014 недійсним та застосування наслідків його недійсності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2016р. порушено провадження у справі №910/7085/16 та призначено справу до розгляду на 18.05.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2016р., в порядку ст.ст. 27, 77 ГПК України, залучено до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 06.06.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2016р., в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 22.06.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р., в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 30.06.2016р.

21.06.2016 року через відділ діловодства до господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та дослідження їх у закритому судовому засіданні, з огляду на те, що під час розгляду справи може бути використана інформація, що містить банківську таємницю.

У судовому засіданні 30.06.2016р. представник позивача підтримав заявлене клопотання про розгляд справи у закритому засіданні. Представники відповідача, третьої особи-2 та третьої особи-4 щодо вирішення вказаного клопотання поклалися на розсуд суду.

В обґрунтування клопотання про проведення закритого судового засідання, представник позивача зазначає, що при укладанні та виконанні, спірного Договору відступлення з ТОВ «ФК «ІПОТЕКА КРЕДИТ» було допущено ряд порушень законодавства України, зокрема, обмежень встановлених національним регулятором на підставі Постанови Правління Національного банку України від 30.10.2014 року №692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних».

Крім того, представник відповідача звертає увагу суду на те, що укладанням спірного правочину було порушено вимоги Постанови Правління Національного банку України № 60 від 11 вересня 2014 року «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» шляхом призначення куратора.

Представник позивача також посилається на те, що підставі вказаної Постанови Правління Національного банку України, у зв'язку з виникненням реальної загрози невиконання Банком своїх зобов'язань перед клієнтам і кредиторами та потребу в посиленому контролі за діяльністю Банку з метою уникнення можливості невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами та кредиторами, а також захисту інтересів вкладників і кредиторів Банку, керуючись статтями 7, 15, 55 Закону України «Про Національний банк України», ст.ст. 66, 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 4.4 глави 4 розділу І Положення № 346, призначено куратором Банку службовця Національного банку України, якому надано право керуватися у своїй діяльності повноваженнями, визначеними в п. 4.9. глави 4 розділу І зазначеного Положення № 346.

Як зазначає представник позивача, згідно п. 4.9. глави 4 розділу 1 Положення Національного банку України № 346 на куратора Національного банку України покладаються зокрема повноваження бути присутнім на засіданнях комітетів (в обов'язковому порядку - кредитного комітету); здійснювати контроль за своєчасним виконання банком вимог (заходів), висунутих (застосованих) НБУ до банку у тому числі за виконанням банком прийнятих у письмовій формі зобов'язань (угод). Отже, укладання спірного правочину відступлення права вимоги, як зазначає відповідач, було здійснено без погодження з куратором від Національного банку України.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думку присутніх представників учасників судового процесу, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання представника позивача з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом.

Закріплений у вищевказаній нормі закону принцип гласності є конституційним принципом, який належить до основних засад судочинства, встановлених у ст. 129 Конституції України.

Водночас, згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за вмотивованим рішенням суду виключно у випадках, передбачених законом.

Таке обмеження узгоджується з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, відповідно до якої судове рішення оголошується прилюдно, але преса і відвідувачі можуть не допускатися в зал засідань протягом усього судового розгляду або якоїсь його частини з метою збереження моралі, громадського порядку або національної безпеки в демократичному суспільстві.

Крім того, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, забезпечення відкритості судового розгляду становить основоположний принцип, закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції. Такий публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності. Забезпечуючи прозорість здійснення правосуддя, гласність, таким чином, сприяє реалізації мети пункту 1 статті 6 Конвенції, а саме - справедливому судовому розгляду, забезпечення якого є одним з основоположних принципів демократичного суспільства у значенні Конвенції.

Водночас Суд зазначає, що існують винятки з вимоги забезпечення відкритості судового розгляду. Це випливає з тексту самого пункту 1 статті 6, який передбачає, що "преса і громадськість можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах...національної безпеки в демократичному суспільстві, ... або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя". Отже, за статтею 6 Конвенції іноді може виявитися необхідним обмежити відкритість і публічність процесу для того, щоб, наприклад, забезпечити безпеку свідків чи нерозголошення відомостей про них або сприяти вільному обміну інформацією та думками при здійсненні судочинства (див. рішення Суду у справі Шагін проти України, no. 20437/05, від 10.12.2009).

Крім того, відповідно до висновків Суду виняткові обставини, що стосуються природи питань, які розглядає суд у відповідному провадженні, можуть виправдати відмову від публічного розгляду (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, no. 22330/05, від 05.02.2009).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (далі - Закон) банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку.

Отже, банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; системи охорони банку та клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; коди, що використовуються банками для захисту інформації. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Згідно положень статті 61 Закону Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.

Частиною четвертою статті 61 Закону визначено, що органи державної влади, юридичні та фізичні особи, які при виконанні своїх функцій, визначених законом, або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали в установленому законом порядку інформацію, що містить банківську таємницю, зобов'язані забезпечити збереження такої інформації, не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

Положеннями статті 62 Закону передбачено, що особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.

Слід зазначити, що долучені до матеріалів справи копії Постанови Правління Національного банку України №560 від 11.09.2014 року «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» шляхом призначення куратора та Постанови Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» містять відмітку «Банківська таємниця».

З огляду на те, що при розгляді справи № 910/7085/16 може бути використана інформація, що містить банківську таємницю, з метою додержання та збереження банківської таємниці суд вважає за доцільне задовольнити клопотання позивача та винести ухвалу про розгляд справи № 910/7085/16 у закритому судовому засіданні.

Відповідно до ст. 4-4 ГПК України про розгляд справи у закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводу виноситься ухвала.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4-4, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 60-62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ :

Розгляд справи № 910/7085/16 проводити у закритому судовому засіданні.

Суддя М.Є. Літвінова