Рішення № 58734791, 31.05.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.05.2016 Справа № 905/551/16

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Шилової О.М.,

суддів Ніколаєвої Л.В., Сажневої М.В.

при секретарі судового засідання Гонтарі А.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз, м.Маріуполь

про:стягнення 94083,29грн. пені, 111801,41грн. інфляційних втрат, 6905,84грн. 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов.№14-137 від 13.05.2014р.,

від відповідача: ОСОБА_2 за дов.№03-5/218 від 04.01.2016р.

У судовому засіданні 10.05.2016р.

оголошувалась перерва до 31.05.2016р.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

31.05.2016р. з 11-35год. до 11-40год.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз, м.Маріуполь про стягнення 94083,29грн. пені, 111801,41грн. інфляційних втрат, 6905,84грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на: Договір купівлі-продажу природного газу №13-359-В від 04.01.2013р., Додаткові угоди до нього, акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2013р., 28.02.2013р., 31.03.2013р., 30.04.2013р., 31.05.2013р., 30.06.2013р., 31.07.2013р., 31.08.2013р., 30.09.2013р., 31.10.2013р., 30.11.2013р., 31.12.2013р., 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 30.04.2014р., 31.05.2014р., 30.06.2014р., 31.07.2014р., 31.08.2014р., 30.09.2014р., 31.10.2014р., 30.11.2014р., 31.12.2014р., 31.01.2015р., 28.02.2015р., 31.03.2015р., 30.04.2015р., 31.05.2015р., 30.06.2015р., 31.07.2015р. та від 31.08.2015р. тощо.

До позову додає розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат (т.1, а.с.11-20).

Протягом розгляду справи позивач надав:

- з супровідним листом б/н від 29.03.2016р. «Реєстр прийнятих платежів від ПАТ Маріупольгаз за період 01.01.2013р. 13.10.2015р. включно» (т.1, а.с.98-110);

- з супровідним листом б/н від 19.04.2016р. копію акту приймання-передачі природного газу у вересні 2015 року (т.1, а.с.228-229);

- з супровідним листом б/н від 10.05.2016р. копії власних балансу та фінансового звіту за 6 місяців 2015 року (т.1, а.с.236-243);

- заперечення б/н від 27.05.2016р. на зменшення неустойки (т.2, а.с.56-66).

Протягом розгляду справи відповідач надав:

- відзив №03-890юр/16 від 15.04.2016р. на позовну заяву (з додатками), в якому позов визнав частково (т.1, а.с.118-190);

- клопотання №03-892юр/16 від 15.04.2016р. про зменшення пені на 90% (з додатками) (т.1, а.с.192-227);

- клопотання №03-912юр від 06.05.2016р. про зменшення пені на 90% (з додатками) (т.2, а.с.1-51).

Ухвалою суду від 19.04.2016р. за клопотанням позивача вх.№12862/16 від 19.04.2016р. строк розгляду спору був продовжений на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України (т.1, а.с.230, 235).

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 11.05.2016р. визначений наступний склад колегії для розгляду справи №905/551/16: ОСОБА_3 головуючий суддя, судді Ніколаєва Л.В., Сажнева М.В. (т.2, а.с.55).

Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, керуючись законом, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2013р. між Національною акціонерною компанією Нафтогаз України (Продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз (Покупець, відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу №13-359-В (далі Договір, т.1, а.с.21-25).

Відповідно до п.1.1. Договору в редакції Додаткової угоди №10 від 22.12.2014р. (т.1, а.с.36) Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2013 2015 роках природний газ, а Покупець прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Згідно з п.1.2. Договору газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для забезпечення власних потреб обєктів, які знаходяться на балансі Покупця.

Продавець передає Покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. газ в обсязі до 1260991куб.м., у тому числі: у 2013 році 309116куб.м.; у 2014 році 321875куб.м.; у 2015 році до 630000куб.м. (п.2.1.Договору в редакції Додаткової угоди №11 від 05.02.2015р. т.1, а.с.38).

Відповідно до п.6.1. Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 31.12.2013р. (т.1, а.с.28-29) оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі газу.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України (п.7.1. Договору).

Відповідно до п.7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору він зобовязується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п.9.2. Договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у три роки.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01.01.2013р., і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення (п.11. Договору в редакції Додаткової угоди №10 від 22.12.2014р. т.1, а.с.36).

Додатковими угодами №1 від 10.07.2013р., №2 від 08.08.2013р., №3 від 31.12.2013р., №4 від 28.04.2014р., №5 від 14.05.2014р., №6 від 20.06.2014р., №7 від 05.09.2014р., №8 від 10.11.2014р., №9 від 08.12.2014р., №11 від 05.02.2015р., №12 від 10.03.2015р., №13 від 03.04.2015р., №14 від 07.05.2015р., №15 від 03.06.2015р. та №16 від 10.07.2015р. до Договору сторони домовлялись про зміну ціни на газ, викладаючи п.5.2. Договору в новій редакції (т.1, а.с.26-43).

Договір та Додаткові угоди до нього підписані без зауважень представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками.

З актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2013р., 28.02.2013р., 31.03.2013р., 30.04.2013р., 31.05.2013р., 30.06.2013р., 31.07.2013р., 31.08.2013р., 30.09.2013р., 31.10.2013р., 30.11.2013р., 31.12.2013р., 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 30.04.2014р., 31.05.2014р., 30.06.2014р., 31.07.2014р., 31.08.2014р., 30.09.2014р., 31.10.2014р., 30.11.2014р., 31.12.2014р., 31.01.2015р., 28.02.2015р., 31.03.2015р., 30.04.2015р., 31.05.2015р., 30.06.2015р., 31.07.2015р., 31.08.2015р. та від 30.09.2015р. (т.1, а.с.44-75, 229) вбачається, що відповідач прийняв від позивача у січні 2013 року вересні 2015 року природний газ на підставі Договору в обсязі 764089куб.м. на загальну суму 4017897,31грн.

Акти підписані без зауважень і скріплені печатками Продавця та Покупця.

Отже, позивач свої зобовязання за Договором у січні 2013 року вересні 2015 року виконав належним чином.

З розрахунку позовних вимог та наданого позивачем «Реєстру прийнятих платежів від ПАТ Маріупольгаз за період 01.01.2013р. 13.10.2015р. включно» (т.1, а.с.11-20, 99-110) судом встановлено, що відповідач свого обовязку із своєчасної оплати природного газу, отриманого у січні 2013 року вересні 2015 року, у встановлені Договором терміни не виконав, чим порушив умови Договору, вимоги ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу (далі ЦК) України та ст.193 Господарського кодексу (далі ГК) України щодо обовязковості виконання зобовязання належним чином відповідно до умов договору та у строк, встановлений у зобовязанні.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст.259 ЦК України).

Отже, умови п.9.2. Договору, якими строк позовної давності щодо стягнення пені встановлений тривалістю у три роки, відповідають приписам чинного законодавства.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за п.6.1, п.7.2 Договору зобовязань, позивач просить суд стягнути з відповідача 94083,29грн. пені.

Для нарахування пені позивач застосовує подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить приписам Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань №543-96ВР від 22.11.1996р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (т.1, а.с.11-20), суд встановив, що порядок її нарахування відповідає умовам п.7.2, п.9.2. Договору і приписам ч.6 ст.232 ГК України та ч.1 ст.259 ЦК України, але суперечить умовам п.6.1. Договору та приписам ч.2 ст.251, ч.2 ст.252, ст.253 ЦК України з огляду на таке.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.2 ст.251 ЦК України). Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.252 ЦК України). Отже, в п.6.1. Договору сторони узгодили термін, до якого Покупець має право сплачувати за поставлений газ, не вважаючись таким, що прострочив 20 число місяця, наступного за місяцем поставки газу. У разі неоплати газу у цей термін для Покупця мають настати наслідки згідно з умовами п.7.1, п.7.2. Договору та приписами ст.625 ЦК України, а саме: боржник вважається таким, що прострочив і починає перебіг строк, протягом якого підлягають нарахуванню пеня, річні тощо. За приписами ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок тобто з наступного дня після визначеного терміну. Оскільки терміном, визначеним сторонами у Договорі, є 20 число місяця, наступного за місяцем поставки газу то перебіг строку нарахування пені, річних тощо має починатися з 21 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, нарахування пені починаючи з 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, здійснене позивачем неправомірно і стягненню на користь позивача на підставі приписів ст.ст.6, 259, 549, 627 ЦК України, ст.ст.216 218, ч.1 ст.230 ГК України підлягає пеня у розмірі 91442,38грн., нарахована на заборгованість:

- за січень 2013 року у сумі 525,54грн. за період 21.02.2013р. 25.02.2013р.;

- за лютий 2013 року у сумі 514,65грн. за період 21.03.2013р. 26.03.2013р.;

- за березень 2013 року у сумі 753,61грн. за період 21.04.2013р. 29.04.2013р.;

- за квітень 2013 року у сумі 355,14грн. за період 21.05.2013р. 30.05.2013р.;

- за травень 2013 року у сумі 17,36грн. за період 21.06.2013р. 25.06.2013р.;

- за червень 2013 року у сумі 9,37грн. за період 21.07.2013р. 22.07.2013р.;

- за жовтень 2013 року у сумі 364,83грн. за період 21.11.2013р. 28.11.2013р.;

- за січень 2014 року у сумі 766,11грн. за період 21.02.2014р. 28.02.2014р.;

- за лютий 2014 року у сумі 1749,52грн. за період 21.03.2014р. 10.04.2014р.;

- за березень 2014 року у сумі 2274,28грн. за період 21.04.2014р. 15.05.2014р.;

- за квітень 2014 року у сумі 614,13грн. за період 21.05.2014р. 29.05.2014р.;

- за травень 2014 року у сумі 5,09грн. за період 21.06.2014р. 26.06.2014р.;

- за червень 2014 року у сумі 57,27грн. за період 21.07.2014р. 31.07.2014р.;

- за липень 2014 року у сумі 41,62грн. за період 21.08.2014р. 26.08.2014р.;

- за серпень 2014 року у сумі 28,64грн. за період 21.09.2014р. 25.09.2014р.;

- за вересень 2014 року у сумі 67,09грн. за період 21.10.2014р. 27.10.2014р.;

- за жовтень 2014 року у сумі 384,44грн. за період 21.11.2014р. 25.11.2014р.;

- за листопад 2014 року у сумі 2019,58грн. за період 21.12.2014р. 29.12.2014р.;

- за грудень 2014 року у сумі 36020,56грн. за період 21.01.2015р. 02.04.2015р.;

- за січень 2015 року у сумі 24105,15грн. за період 21.02.2015р. 02.04.2015р.;

- за лютий 2015 року у сумі 9160,62грн. за період 21.03.2015р. 02.04.2015р.;

- за березень 2015 року у сумі 6873,34грн. за період 21.04.2015р. 09.06.2015р.;

- за квітень 2015 року у сумі 1969,99грн. за період 21.05.2015р. 09.06.2015р.;

- за червень 2015 року у сумі 1075,12грн. за період 21.07.2015р. 04.11.2015р.;

- за липень 2015 року у сумі 1131,62грн. за період 21.08.2015р. 04.11.2015р.;

- за серпень 2015 року у сумі 453,49грн. за період 21.09.2015р. 04.11.2015р.;

- за вересень 2015 року у сумі 104,22грн. за період 21.10.2015р. 04.11.2015р.

Відповідач у клопотаннях №03-892юр/16 від 15.04.2016р. (т.1, а.с.192-227) та №03-912юр від 06.05.2016р. (т.2, а.с.1-51) просив суд зменшити розмір пені на 90%. В обґрунтування клопотань відповідач послався на: виконання у повному обсязі зобовязання з оплати природного газу до звернення позивача до суду №13-359-В від 04.01.2013р.; скрутне матеріальне становище, дебіторську заборгованість споживачів перед ПАТ по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз за спожитий природний газ, існування заборгованості самого позивача перед ПАТ Маріупольгаз; розташування підприємства на території проведення АТО, в безпосередній близькості від лінії зіткнення; наявність збитків від проведення військових дій, пошкодження розподільних газопроводів.

Позивач проти задоволення клопотання заперечив (т.2, а.с.56-66).

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Пеня є різновидом неустойки, яка в свою чергу має подвійну правову природу одночасно є засобом забезпечення договірних зобовязань (стимулює їх виконання) і мірою відповідальності за неналежне виконання зобовязання (санкцією), тобто має компенсаційний характер.

Суд бере до уваги, що скрутне матеріальне становище відповідача підтверджене належними доказами та частково спричинене обставинами, які не залежать від волі відповідача (проведення АТО в Донецькій області, погіршення платіжної дисципліни з боку населення, бюджетних організацій і самого позивача, несвоєчасність розрахунків Державного бюджету).

Так, дебіторська заборгованість перед ПАТ по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз за розрахунками бюджетних організацій станом на 18.04.2016р. склала 1831836,51грн.; заборгованість населення станом на 01.04.2016р. склала 15312525,78грн.; заборгованість ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України перед відповідачем за надані послуги з транспортування природного газу станом на 18.04.2016р. склала 4655625,17грн. (т.1, 226).

Місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз є м.Маріуполь і відповідач несе додаткові ризики та витрати у звязку з проведенням на території Донецької області АТО та розташуванням підприємства в безпосередній близькості від лінії зіткнення (т.1, а.с.194-225; т.2, а.с.3-4, 34-36). Зокрема, з жовтня 2014 року відповідач майже щомісяця вимушений здійснювати відновлення обєктів газопостачання (т.2, а.с.37, 38-43). Частина основних засобів відповідача перебуває на території, тимчасово непідконтрольній українській владі у Новоазовському районі Донецької області (т.2, а.с.3-4, 44); населення Новоазовського району Донецької області станом на 01.04.2016р. заборгувало ПАТ «Маріупольгаз» 10348176грн., бюджетні організації 1145235,74грн. (т.2, а.с.45, 46, 47-48). При цьому межі впливу обставин непереборної сили на господарську діяльність відповідача точно встановити неможливо.

Суд зазначає, що відомості у наданих позивачем документах на підтвердження свого матеріального становища є застарілими станом на 31.12.2014р. та 30.06.2015р. (т.1, а.с.237-242; т.2, а.с.61-66), з огляду на що у суду відсутня інформація про дійсне матеріальне становище позивача станом на момент винесення даного рішення. Отже, недбале ставлення позивача до належного обґрунтування своєї позиції у справі позбавляє суд можливості належним чином оцінити матеріальне становище позивача та врахувати його інтереси при вирішенні питання про зменшення пені.

У зв'язку з викладеним та враховуючи: ненадання позивачем документів на підтвердження свого матеріального становища наприкінці 2015 року та у І кварталі 2016 року, рівно як доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором; приймаючи до уваги проведення АТО на території Донецької області з квітня 2014 року та розташування підприємства відповідача в безпосередній близькості від лінії зіткнення, а частини його контрагентів за межами лінії зіткнення; беручи до уваги погашення основної заборгованості до звернення позивача до суду і те, що позивачем нараховані 3% річних та інфляційні, що також компенсує можливі збитки; намагаючись дотримати баланс інтересів обох сторін, суд вважає за можливе скористатися своїм правом та зменшити розмір пені на 50%.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 45721,19грн.

На підставі приписів ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 111801,41грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 6905,84грн.

Судом перевірено розрахунки вказаних сум та встановлено:

1) розрахунок 3% річних (т.1, а.с.11-20) не відповідає умовам п.6.1 Договору та приписам ч.2 ст.251, ч.2 ст.252, ст.253 ЦК України з підстав, наведених у даному рішенні щодо встановлення початку перебігу строку нарахування пені.

З огляду на викладене річні за Договором підлягають нарахуванню починаючи з 21 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, а стягненню на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 6621,70грн., нараховані на заборгованість:

- за січень 2013 року у сумі 105,11грн. за період 21.02.2013р. 25.02.2013р.;

- за лютий 2013 року у сумі 102,93грн. за період 21.03.2013р. 26.03.2013р.;

- за березень 2013 року у сумі 150,72грн. за період 21.04.2013р. 29.04.2013р.;

- за квітень 2013 року у сумі 71,03грн. за період 21.05.2013р. 30.05.2013р.;

- за травень 2013 року у сумі 3,72грн. за період 21.06.2013р. 25.06.2013р.;

- за червень 2013 року у сумі 2,01грн. за період 21.07.2013р. 22.07.2013р.;

- за жовтень 2013 року у сумі 84,19грн. за період 21.11.2013р. 28.11.2013р.;

- за січень 2014 року у сумі 176,79грн. за період 21.02.2014р. 28.02.2014р.;

- за лютий 2014 року у сумі 403,74грн. за період 21.03.2014р. 10.04.2014р.;

- за березень 2014 року у сумі 359,10грн. за період 21.04.2014р. 15.05.2014р.;

- за квітень 2014 року у сумі 96,97грн. за період 21.05.2014р. 29.05.2014р.;

- за травень 2014 року у сумі 0,80грн. за період 21.06.2014р. 26.06.2014р.;

- за червень 2014 року у сумі 6,87грн. за період 21.07.2014р. 31.07.2014р.;

- за липень 2014 року у сумі 4,99грн. за період 21.08.2014р. 26.08.2014р.;

- за серпень 2014 року у сумі 3,44грн. за період 21.09.2014р. 25.09.2014р.;

- за вересень 2014 року у сумі 8,05грн. за період 21.10.2014р. 27.10.2014р.;

- за жовтень 2014 року у сумі 41,19грн. за період 21.11.2014р. 25.11.2014р.;

- за листопад 2014 року у сумі 216,38грн. за період 21.12.2014р. 29.12.2014р.;

- за грудень 2014 року у сумі 2385,17грн. за період 21.01.2015р. 02.04.2015р.;

- за січень 2015 року у сумі 1330,16грн. за період 21.02.2015р. 02.04.2015р.;

- за лютий 2015 року у сумі 458,03грн. за період 21.03.2015р. 02.04.2015р.;

- за березень 2015 року у сумі 343,67грн. за період 21.04.2015р. 09.06.2015р.;

- за квітень 2015 року у сумі 98,50грн. за період 21.05.2015р. 09.06.2015р.;

- за червень 2015 року у сумі 61,67грн. за період 21.07.2015р. 04.11.2015р.;

- за липень 2015 року у сумі 69,06грн. за період 21.08.2015р. 04.11.2015р.;

- за серпень 2015 року у сумі 30,30грн. за період 21.09.2015р. 04.11.2015р.;

- за вересень 2015 року у сумі 7,11грн. за період 21.10.2015р. 04.11.2015р.

2) Здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань (т.1, а.с.17-20) містить арифметичні помилки.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція (абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р.).

За результатами здійсненого за наведеними вище правилами перерахунку заявленої до стягнення суми інфляційних судом встановлено, що стягненню на користь позивача підлягають інфляційні в загальній сумі 111786,66грн., нараховані на заборгованість:

- за грудень 2014 року в сумі 67198,17грн. за період лютий березень 2015 року;

- за січень 2015 року в сумі 42630,10грн. за період березень 2015 року;

- за березень 2015 року в сумі 1839,76грн. за період травень 2015 року;

- за червень 2015 року в сумі 11,38грн. за період серпень жовтень 2015 року;

- за липень 2015 року в сумі 107,25грн. за період вересень жовтень 2015 року.

У відзиві №03-890юр/16 від 15.04.2016р. на позовну заяву (т.1, а.с.118-120) відповідач з посиланням на підп.14.1.133 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу та абз.6 п.1.3. Постанови НБУ №514 від 03.12.2003р. зазначив, що при визначенні початків періодів прострочення у розрахунку пені та річних позивачем мало бути враховано, що в окремих місяцях сплата зобовязання припадає на неробочий день.

Суд не погоджується з наведеним твердженнями відповідача з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами у даній справі не регулюються нормами Податкового кодексу України. Щодо норм ЦК України, якими врегульовані спірні правовідносини, то у даному рішенні вже зазначалось, що за взаємною згодою сторін у Договорі було визначено термін оплати поставленого газу тобто календарну дату, з настанням якої повязана дія, що має юридичне значення (у даному випадку здійснення оплати). Норма ж ч.5 ст.254 ЦК України жодним чином не стосується термінів і врегульовує ситуацію, коли на неробочий день припадає останній день строку, який в свою чергу є періодом у часі, зі спливом якого повязана дія, що має юридичне значення.

З наведеного випливає, що у разі визначення сторонами саме терміну виконання зобовязання зобовязана сторона має самостійно враховувати випадки, коли настання терміну виконання припадає на неробочий день, і виконувати зобовязання вчасно тобто до настання неробочого дня, який є терміном виконання.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України; ст.ст.6, 251, 252, 253, 259, 525, 526, 530, 549, 551, 625, 627 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 216-218, 230, 232, 233 Господарського кодексу України; Закону України №543-96ВР від 22.11.1996р. Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз, м.Маріуполь про стягнення 94083,29грн. пені, 111801,41грн. інфляційних втрат, 6905,84грн. 3% річних задовольнити частково.

Розмір стягуваної суми пені зменшити до 45721,19грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз (87515, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Миколаївська, буд.16; ідентифікаційний код 03361135) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 45721,19грн. пені, 111786,66грн. інфляційних втрат, 6621,70грн. 3% річних, 3147,81грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 31.05.2016р. оголошено та підписано вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2016р.

Головуючий суддя О.М. Шилова

Суддя Л.В. Ніколаєва

Суддя М.В. Сажнева

надруковано 3 примірники:

1 до справи, 2 сторонам