Ухвала суду № 58734084, 29.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року № 876/2390/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У січні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ДМС України у Львівській області, у якому просив: 1) визнати неправомірними дії відповідача щодо вимоги оплати оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 87,15 грн. та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактний електронний носій у розмірі 238,32 грн.; 2) визнати неправомірними дії відповідача щодо вимоги надати копію паспорта громадянина України; 3) зобов'язати відповідача утриматися від вимоги від громадян України оплати оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 87,15 грн. та оплати бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактний електронний носій у розмірі 238,32 грн., а також надання копії паспорта громадянина України; 4) зобов'язати відповідача повернути позивачу матеріальні збитки у сумі 354,62 грн.; 5) зобов'язати відповідача виплатити позивачу моральну шкоду в розмірі 1000 грн..

Провадження в адміністративній справі за вказаним вище позовом відкрито ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 року вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, на підставі статей 99, 100, 155 ч.1 п.9 КАС України, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом без поважних причин.

З цією ухвалою суду першої інстанції від 03.03.2016 року не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував думку неповнолітньої особи ОСОБА_2, чим порушив ст.12 Конвенції про права дитини, та не встановив, коли ОСОБА_2 дізнався про порушення його прав, свобод та інтересів. Зазначає апелянт, що ОСОБА_2 дізнався про порушення його прав, свобод та інтересів в кінці серпня 2015 року, коли в розмові з батьками йому стало відомо, що в процесі виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон за вимогою ГУ ДМС були сплачені необов'язкові платежі.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати ухвалу суду від 03.03.2016 року та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач дізнався про порушення своїх прав 20.05.2015 року - в день звернення до підрозділу міграційної служби, натомість з адміністративним позовом звернувся лише 28.01.2016 року, тобто, з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Ці обставини, на думку суду першої інстанції, є такими, що вказують про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Згідно ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.

Частиною 4 ст. 56 КАС України встановлено, що права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі статтей 99, 100 КАС України, можуть бути зроблені лише за результатами всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення цього питання, в тому числі визначення предмету і характеру спору, обсягу та змісту усіх позовних вимог.

Так, із змісту позовної заяви ОСОБА_1 видно, що ним заявлено декілька позовних вимог. Зокрема, позивач просить: 1) визнати неправомірними дії відповідача щодо вимоги оплати оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 87,15 грн. та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактний електронний носій у розмірі 238,32 грн.; 2) визнати неправомірними дії відповідача щодо вимоги надати копію паспорта громадянина України.

Тобто, для вирішення питання щодо наявності підстав для залишення без розгляду цих позовних вимог слід з'ясувати: - коли відповідачем було вчинено оскаржену дію; - коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про оскаржену дію відповідача; - чи є підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Для вирішення вказаних вище питань обов'язковим є встановлення періоду пропущеного строку звернення позивача до адміністративного суду з відповідними позовними вимогами.

Також, із змісту позовної заяви видно, що позивачем заявлено такі позовні вимоги: 3) зобов'язати відповідача утриматися від вимоги від громадян України оплати оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 87,15 грн. та оплати бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактний електронний носій у розмірі 238,32 грн., а також надання копії паспорта громадянина України; 4) зобов'язати відповідача повернути позивачу матеріальні збитки у сумі 354,62 грн.; 5) зобов'язати відповідача виплатити позивачу моральну шкоду в розмірі 1000 грн..

Із змісту цих позовних вимог зумовлюється висновок про те, що ці позовні вимоги заявлені не в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, а в інтересах невизначеної кількості громадян України (пункт 3 позову), та в особистих майнових інтересах позивача ОСОБА_1 (пункти 4, 5 позову).

Тобто, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що залишення адміністративного позову без розгляду вцілому є можливим лише в разі наявності підстав для висновку про те, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до адміністративного суду з кожною із заявлених позовних вимог.

Однак, суд першої інстанції при винесенні оскарженої ухвали від 03.03.2016 року, вказаних вище обставин справи не врахував, неповно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення питання щодо залишення адміністративного позову без розгляду, що мало наслідком передчасні та необґрунтовані висновки про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.

З врахуванням наведених вище норм законодавства і фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та не дотримано норми процесуального права, що призвело до передчасних і необгрунтованих висновків про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.

Тому, оскаржену ухвалу суду від 03.03.2016 р. слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 року про відкриття апеляційного провадження було відстрочено апелянту ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Тому, з врахуванням наявності підстав для задоволення апеляційної скарги, відстрочену суму судового збору не слід стягувати із апелянта.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160 ч.3, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задоволити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала остаточна і окремо касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04.07.2016 року.