Ухвала суду № 58733478, 30.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 р. Справа № 876/3292/16 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у адміністративній справі №807/2333/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся у Закарпатський окружний адміністративний суд з позовною заявою до державної податкової інспекції у м. Ужгороді ГУ ДФС Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2015 року за №0001602204.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області форми «С» від 07.10.2015 року за №0001602204.Стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 487,20грн., що сплачений відповідно до платіжного доручення №181 від 09.11.2015 року.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законними та прийнятими у відповідності до вимог чинного законодавства України, оскільки представник позивача відмовився від ознайомлення з направленням на перевірку, а Актом перевірки встановлено факт реалізації алкогольних напоїв без придбання відповідної ліцензії та не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, тому з урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає можливим розгляд справи у відсутності відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ДПІ у м. Ужгороді 28.09.2015 року складено Акт фактичної перевірки (далі Акт від 28.09.2015 р.) господарської одиниці бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташована за адресою АДРЕСА_1 суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_2

Як вбачається з Акту від 28.09.2015р, перевіркою встановлено проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій (розрахункової книжки) при продажу товарів, а саме горілки «Мороша» - 50 мг., пиво бочкове «Свіжий розлив» на суму 21 грн. ( п.2.2.7 Акту).

Відповідно до п. 2.2.14 Акту від 28.09.2015 р., в ході перевірки встановлено факт реалізації алкогольних напоїв без придбання відповідної ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями, а саме було реалізовано горілка «Мороша» - 50 мг., за ціною 9,00 грн., та пиво бочкове «Свіжий розлив» за ціною 12,00 грн., також в ході проведення фактичної перевірки встановлено не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та невидача відповідного розрахункового документа.

На підтвердження вказаних обставин надано копію рахунку офіціанта бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_3 від 27.07.2015 року (надрукованого 27.07.2015 року в 11:57 ) на суму 77,50 грн. та чеку терміналу «ПриватБанк» від 27.07.2015 р № 2590 на суму 78,00 грн.

На підставі Акту від 28.09.2015р., Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 07.10.2015 року за №0001602204 про застосування до позивача суми штрафних санкцій у розмірі 17000 грн.

Також судом встановлено, що ДПІ у м. Ужгороді 27.07.2015 року складено Акт фактичної перевірки (далі Акт від 27.07.2015р.) господарської одиниці бар «Стартиця», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_4

Відповідно до вказаного Акту від 27.07.2015р., перевіркою встановлено проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій (розрахункової книжки) при продажу товарів, а саме: горілки «Мороша» - 50 мг., пиво бочкове «Свіжий розлив» на суму 21 грн. ( п.2.2.7 Акту).

Відповідно до п. 2.2.14 Акту від 27.07.2015 р., в ході перевірки встановлено: не проведення розрахункової операції на повну суму покупки через реєстратор розрахункових операцій, а саме при проведенні розрахункової операції (реалізації) горілки «Мороша» - 50 мг., за ціною 9,00 грн., та пиво бочкове «Свіжий розлив», 0,5 л. за ціною 12,00 грн., розрахунковий документ встановленого зразка не роздруковувався та не видався. При цьому вказані порушення встановлені на підставі тих самих первинних документів, а саме рахунку від 27.07.2015 року (надрукованого 27.07.2015 року в 11:57) та від 27.07.2015 р №2590 на суму 78,00 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що в ході розгляду справи відповідачем не надано доказів порушення позивачем ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року за №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до абз. 4 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця.

Відповідач в Акті від 27.07.2015р. встановив особу, яка реалізувала товар та не провела належним чином розрахункову операцію - ФОП ОСОБА_4 та застосував до неї відповідні санкції. Натомість в Акті від 28.09.2015р. Відповідач встановив, що ті ж самі товари реалізувала та не провела належним чином розрахункову операцію вже інша особа - а саме ОСОБА_2 та застосував до неї відповідні санкції.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, встановлені самим відповідачем порушення ОСОБА_4 в Акті від 27.07.2015р. спростовують порушення ОСОБА_2 наведенні відповідачем в Акті від 28.09.2015р., оскільки товар був реалізований, саме ФОП ОСОБА_4, а не позивачем.

Щодо посилання позивача на те, що при проведенні контрольно-розрахункової операції 27.07.2015р. щодо придбання у ФОП ОСОБА_4, горілки «Мороша» - 50 мг., за ціною 9,00 грн., та пиво бочкове «Свіжий розлив», 0,5 л. за ціною 12,00 грн., оплата за вказаний товар було здійснено банківської картою на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2, то вказане навпаки спростовує позицію відповідача та додатково підтверджує факт, що ФОП ОСОБА_4, при реалізації вказаних товарів провів розрахункову операцію не з використанням зареєстрованого за ним реєстратора розрахункових операцій та не видав належного розрахункового документа, за що до останнього й було застосовано фінансові санкції.

Згідно з п.3.2, п.3.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства (затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002р. №219): розрахунки за продукцію й надані послуги в закладах (на підприємствах) ресторанного господарства здійснюються за готівку та/або в безготівковій формі (платіжні картки, платіжні чеки тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система тощо) або зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

У закладах (підприємствах) з обслуговуванням офіціантами оплата вартості продукції здійснюється споживачем безпосередньо офіціанту відповідно до рахунка, який виписується на бланку встановленої форми.

Після розрахунку офіціантом споживачеві надається розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція).

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено хронологічну та кількісну розбіжність у наданих відповідачем первинних документах на підтвердження своїх висновків.

Зокрема, час вказаний у чеку терміналу «Приватбанк» від 27.07.2015р., а саме 11:55:58 хронологічно передує часу роздрукування рахунку від 27.07.2015 року, а саме 11:57. Також, сума рахунку вказана у чеку становить 78,00 грн. та не відповідає сумі зазначеній в рахунку, яка становить 77,50 грн. Така розбіжність, за відсутності обґрунтованих пояснень та інших доказів, які б її спростували, не дає суду підстав ідентифікувати вказані розрахункові документи, як такі, що підтверджують обставини на які посилається відповідач.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Статтею 83 Податкового кодексу України передбачено перелік підстав для висновків податкового органу під час перевірки, зокрема документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Проте, рахунок офіціанта, не є документом, визначеним Податковим кодексом України, як такий який встановлює будь - які факти.

Також в суді першої інстанції було встановлено, що офіціант ОСОБА_5 є працівником ФОП ОСОБА_4, що підтверджується копією трудового договору наявного в матеріалах справи.

З врахуванням вищенаведених мотивів виходячи з наявних в матеріалах справи та досліджених в ході судового розгляду доказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не доведено порушення позивачем ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року за №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у адміністративній справі №807/2333/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 04.07.2016р.