Постанова № 58733140, 23.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2016 рокусправа № 200/25803/15-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську

на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2015 року

у справі №200/25803/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська з позовом до управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні й виплаті щомісячного довічного грошового утримання, зобов'язання здійснити нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 20 листопада 2015 року, із розрахунку 90% від грошового утримання судді в розмірі 23426 гривень, на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області №Б-с-2063 від 26 листопада 2015 року та здійснити нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з правом на перерахунок в наступному щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв'язку із зміною розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2015 року позовні вимоги задоволені частково.

Визнано протиправними дії щодо відмови в призначенні і виплаті щомісячного довічного грошового утримання, викладені в витязі з протоколу №47 від 27 листопада 2015 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська здійснити нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, починаючи з 27 листопада 2015 року, із розрахунку 90 відсотків грошового утримання судді в розмірі 23426 гривень, на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області №Б-с-2063 від 26 листопада 2015 року про заробітну плату.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська здійснити нарахування і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з правом на перерахунок в наступному щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв'язку із зміною розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції допущено процесуальне правонаступництво сторони відповідача управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська правонаступником - Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську.

Як підтверджується фактичними обставинами та матеріалами справи, постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року №78-VIIІ ОСОБА_1 звільнена з посади судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровської у відставку (а.с.11-17).

Відповідно до вказаної постанови Верховної Ради України, наказом голови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2015 року №183-К ОСОБА_1 відраховано зі штату суду з 20 листопада 2015 року, у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.10).

Рішенням комісії по призначенню та перерахункам пенсії управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №47 від 27 листопада 2015 року відмовлено позивачу в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі частини 5 «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, про що повідомлено позивача листом від 02 грудня 2015 року №3869/02-20 (а.с.8).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод позивача, порушив її гарантії незалежності судді, знизив рівень гарантій суддів вже досягнутих раніше в державі, позбавив позивача майнових прав на отримання законного щомісячного довічного грошового утримання, захист порушеного права підлягає з дня звернення позивача до відповідача з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з правовою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Позивач вказує, що з урахуванням стажу роботи суддею 28 років 4 місяці 29 днів, має право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% від грошового утримання судді в розмірі 23426 гривень на підставі частини 3 статті 141 закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», а відмова відповідача у призначенні та виплаті такого утримання є протиправною та незаконною.

За доводами відповідача, на час звернення позивача з відповідною заявою, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці не може бути призначене, оскільки з 01 червня 2015 року зазначений вид пенсії скасований частиною 5 «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, судді, який вийшов у відставку, виплачується щомісячне довічне грошове утримання або пенсія за його вибором.

Статтею 141 «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» передбачалося, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання (абзац 1 частини 3), та встановлювалося, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання» (абзац 2 частини 3).

Статтею 17 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII частини 3 - 5 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») викладені в такій редакції:

« 3. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

4. Умови та порядок перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддів Конституційного Суду України визначаються Кабінетом Міністрів України.

5. Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до цієї статті або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до цієї статті, не виплачується;

у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на інших посадах/роботах щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 1 січня 2016 року виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у повному розмірі.

Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України».

Пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» установлено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання, на відміну від пенсії на загальних підставах, є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді і виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді, виступаючи фінансовою гарантією суддівської незалежності.

У рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі, після звільнення від виконання обов'язків судді.

У цьому рішенні Конституційний Суд України також вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.

У рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання судді це особлива форма забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків, грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені у Конституції України та спеціальному законі України «Про статус суддів». Не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами України гарантії незалежності суддів, в тому числі гарантії їх матеріального та соціального забезпечення.

Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 частина третя, речення перше, друге, третє частини п'ятої статті 138 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», стаття 2 Закону України №3668-VI у частині поширення її дії на Закон України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»; абзац другий пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, - визнані неконституційними. Тобто визнано неконституційними, серед іншого, положення Закону України №3668-VI, якими довічне грошове утримання суддів у відставці обмежувалося 80% розміру від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а також обмежувався розмір пенсії або довічного грошового утримання суддів у відставці десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 зазначено, що Конституційний Суд уже неодноразово висловлював позиції стосовно гарантій незалежності суддів, зокрема суддів у відставці, які викладено ним у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, а також те, що підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді. Тому таке забезпечення суддів залежить від умов, пов'язаних зі статусом судді та його професійною діяльністю щодо здійснення правосуддя, і не може залежати від інших умов, у тому числі соціального забезпечення, яке призначається і виплачується на загальних засадах та передбачене іншими, крім Закону №2453, законами України. Законодавець може передбачати випадки припинення призначення та виплати (або часткової виплати) щомісячного грошового утримання суддів, але тільки з підстав, що прямо впливають на статус суддів (набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді або припинення відставки у зв'язку з повторним обранням на посаду судді тощо).

Тобто, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді, як під час здійснення своїх повноважень /суддівська винагорода/, так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку /пенсія/ чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці /щомісячне довічне грошове утримання/.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Пунктом 14 частини 1 статті 92 Конституції України встановлено, що статус суддів визначається виключно законами України.

Згідно з частиною 1 статті 126 Основного Закону України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

08 червня 2016 року Конституційним Судом України прийнято рішення №4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів та положень пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»(справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці).

Зазначеним рішенням визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення:

- частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII;

- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII;

- пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Конституційним Судом України установлено, що положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII та положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016, положення пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не відповідають частині першій, пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що Верховна Рада України, приймаючи Закони України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII та вносячи ними зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», порушила частину другу статті 8, частину другу статті 150 Конституції України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, фактичні обставини справи, на час прийняття відповідачем рішення про відмову в призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, дії відповідача відповідали вимогам чинного станом на 27 листопада 2015 року законодавства, безпосередньо відповідачем не допущено звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську - задовольнити.

Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2015 року - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко