Ухвала суду № 58733119, 23.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2016 рокусправа № 320/2665/16-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В. Суховаров А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: міський голова міста Мелітополя ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та невиконання рішення суду про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, в якому просив, з урахуванням уточнених позвоних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та невиконання рішення суду про поновлення на роботі з 02.03.2015 по 11.04.2016 у розмірі 109049грн. 94коп.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ОСОБА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу та невиконання рішення суду про поновлення на роботі з 02.03.2015 року по 28.01.2016 року у розмірі 109049 (сто дев'ять тисяч сорок дев'ять) гривен 94 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що при ухваленні постанови судом першої інстанції, визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, не враховано вимог чинного законодавства, не наведено розрахунки з яких суд виходив при визначенні сум, які підлягають стягненню, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції залишити без змін вказуючи на її законність та обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції

норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області VI скликання від 30.05.2014 за № 3/2 позивача було затверджено на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, та останній приступив до виконання своїх трудових обов'язків на займаній посаді.

На підставі Розпорядження міського голови від 02.03.2015 року за № 188-к «Про звільнення ОСОБА_1» позивача було звільнено із займаної посади за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із позовною заявою до Мелітопольської міської ради, Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, секретаря Мелітопольської міської ради ОСОБА_2 про визнання нечинним та скасування розпорядження міського голови про звільнення, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 05 жовтня 2015 року по справі № 320/3194/15-а, яка набрала законної сили 14.12.2015 року, адміністративний позов задоволено частково та визнано протиправним і нечинним з моменту прийняття розпорядження секретаря Мелітопольської міської ради ОСОБА_2 від 02.03.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Мелітопольської міської ради Запорізької області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Мелітопольської міської ради Запорізької області. (а.с. 10-11)

Постанова в частині поновлення на роботі підлягала негайному виконанню, у зв'язку із чим 05.10.2015 ОСОБА_1 було видано виконавчий лист, який був направлений на виконання до Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. (а.с. 14)

06.11.2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вищезазначеним виконавчим листом (ВП № 49249151). (а.с. 16)

Відповідно до постанов державного виконавця від 27.01.2016 та від 17.02.2016 на Мелітопольського міського голову ОСОБА_2 та заступника Мелітопольського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Федорова І.С. були накладені грошові стягнення за невиконання рішення суду у вигляді штрафів у розмірі 680 грн. та 1360 грн. відповідно. (а.с. 21, 23)

10.03.2016 державним виконавцем, на підставі статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із тим, що 04.03.2016 року державним виконавцем було направлено подання до Мелітопольського відділу поліції для притягнення посадових осіб Мелітопольської міської ради до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.(а.с. 46-47)

Так, позивачем були вчинені всі залежні від нього дії для виконання постанови Мелітопольського міськрайонного суду від 05.10.2015 року, однак на теперішній час зазначене рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконано.

У зв'язку із вимушеним прогулом та невиконанням рішення суду позивачем був втрачений заробіток за період з 02.03.2015 року по 11.04.2016 року у розмірі 109 049, 94 грн. за 279 днів вимушеного прогулу (середньоденна заробітна плата становить 390, 86 грн.), що підтверджується листом міського голови ОСОБА_2 від 14.04.2016 №1743/02-12-1. (а.с. 50-51)

Отже, у зв'язку із невиконання рішення суду про поновлення на роботі позивача, останній позбавлений можливості працювати та не отримував заробітної плати, на яку розраховував при призначенні на цю посаду та поновленні на цій посаді за рішенням суду.

Відповідно до змісту трудової книжки на теперішній час позивач не працевлаштований. (а.с. 29-30)

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Положеннями статті 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

При цьому вказана норма не містить жодних виключень та не передбачає звільнення власника чи уповноваженого ним органа від оплати заробітку за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі за відсутності вини власника у такій затримці. Необхідне встановлення самого факту невидачі наказу про поновлення на роботі за наявності рішення суду та вимоги державного виконавця.

Пунктом 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що відповідно до правил статті 24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до абзацу 5 пункту 6 постанови Пленуму від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких від виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи, відповідно до пункту 8 якої у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати стягувачу.

Порядок нарахування, утримання та сплати ( перерахування) податку до бюджету встановлено статтею 186 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Кодексу та військовий збір визначених розділом ХХ Кодексу.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податків та зборів є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку ( пункт 171.1 статті 171 ПКУ).

Статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначений перелік платників єдиного внеску, зокрема такими платниками є роботодавці.

Порядок нарахування єдиного внеску на середню заробітну плату за вимушений прогул, яка стягнена за рішенням суду визначений частиною 2 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З огляду на викладене, роботодавець, який виконує рішення суду в частині нарахування (виплати) доходу у розмірі середньої заробітної плати за вимушений прогул має виконати усі функції податкового агента визначені ПКУ, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Таким чином, невиконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника несе в собі відповідальність за таке невиконання рішення.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та невиконання рішення суду про поновлення на роботі з 02.03.2016 по 11.04.2016 у розмірі 109049 грн. 94 коп.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області - залишити без задоволення.

Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2016 року у справі №320/2665/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров