Постанова № 58732937, 23.06.2016, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/209/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дембіцького П.Д.

за участю:

секретаря судового засідання: Антонюк О.В.,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Зайцевої Л.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання дій неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просить суд визнати дії Головного управління державної фіскальної служби у Чернівецькій області щодо відмови у зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії часу попередньої роботи з 16 серпня 1995 року по 11 листопада 2002 року в органах державної податкової служби неправомірними, а також, зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецької області зарахувати позивачу до вислуги років для призначення пенсії час попередньої роботи з 16 серпня 1995 року по 11 листопада 2002 року в органах державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 16.08.1995 року по 11.11.2002 року він працював в органах державної податкової служби та мав присвоєні спеціальні звання «Інспектор податкової служби ІІ рангу» та «Радник податкової служби ІІІ рангу. З 12 листопада 2002 року позивач прийнятий на службу в органи податкової міліції УПМ ДПА у Чернівецькій області де продовжує він службу по даний час. Однак, незважаючи на наведене дізнався, що йому не зараховано до вислуги років для призначення пенсії, як особі на яку поширюється дія Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", період роботи з 16 серпня 1995 року по 11 листопада 2002 року в органах державної податкової служби.

На адвокатський запит від 18.03.2016 року адвоката Бобика Й.Б. сформований в його інтересах та направлений відповідачу щодо зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу попередньої роботи, Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області надало відповідь від 23.03.2016 року у якій зазначило, що зарахування часу роботи на посадах державних службовців вДФС України (ДПА, ДПС, Міндоходах) до вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону, чинним законодавством не передбачено, надавши при цьому необхідні документи.

Позивач вважає такі дії неприпустимими та такими, що порушують його законні права та інтереси, зокрема у зв'язку із цим йому виплачується відповідно менша надбавка за вислугу років у меншому розмірі, ніж належить виплачувати.

Зазначає, що Центральним органом виконавчої влади України, не встановлений чіткий перелік посад офіцерського складу у податкової міліції, призначення на які є підставою для зарахування військовослужбовцям до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в державних органах у разі переходу на службу в податкову міліцію.

Позивач не погоджується з тим, що відсутність затвердженого переліку посад є підставою для відмови йому у зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії часу попередньої роботи з 16 серпня 1995 року по 11 листопада 2002 року в органах державної податкової служби.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог, у задоволенні позову просив відмовити. У письмових запереченнях відповідач зазначає, що пунктом 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" затвердженого постановою КМУ від 17 липня 1992 р. № 393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1 2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема: служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки за направленням Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Республіки Крим, Представника Президента України в області, містах Києві та Севастополі згідно з переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки, час роботи в органах державної влади у разі направлення (переведення) для подальшого проходження військової або державної служби до розвідувальних органів на посади, які передбачають використання знань і досвіду, набутих під час роботи в органах державної влади.

Відповідні переліки затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.03.2015 року № 287 «Про затвердження Переліку посад апарату Міністерства внутрішніх справ України, у разі переходу на які до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах» та наказом Служби безпеки України від 25.01.2010 року №76/17371 «Про затвердження Переліку посад офіцерського складу у Службі безпеки України, призначення на які є підставою для зарахування військовослужбовцям до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в Службу безпеки України».

Посади, які займав позивач під час роботи у ДПА Чернівецької області, до часу зарахування в кадри податкової міліції, зазначеним переліком не передбачено.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до Наказу Державної податкової інспекції по Чернівецькій області № 41-0 від 02.08.1996 р. ОСОБА_1 із 16.08.1995 року призначений на посаду державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб управління з обслуговування платників податків та зборів з методологічної роботи ДПІ по Чернівецькій області. В подальшому ОСОБА_1 продовжував працювати у органах податкової служби ДПА Чернівецької області в наступних посадах, зокрема: старшим державним податковим інспектором, старшим державним податковим ревізором-інспектором, головним державним податковим ревізором інспектором з присвоєнням відповідних спеціальних звань (з «інспектор податкової служби II рангу» до «радник податкової служби III рангу»).

Позивач, згідно наказу Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області від 11 листопада 2002 року №186-0, звільнений з посади головного державного податкового ревізора інспектора по переводу у ДПІ м. Чернівці згідно п.5 ст.36 КЗпП України. (а.с. 117).

Наказом ДПА в Чернівецькій області № 184-0 від 11 листопада 2002 року ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого відділення оперативних заходів по скороченню податкової заборгованості ГВПМ ДПІ у м. Чернівці з 12 листопада 2002 року, встановивши відповідну надбавку за особливі умови праці згідно п. п. 4. ПКМ України № 1592-96. (а.с. 143, 142).

Наказом ДПА України № 1392-0 від 27 грудня 2002 року відповідно до ст. 24 Закону України» Про державну податкову службу в Україні», Положення про проходження служби начальницьким складом органів внутрішніх справ - позивачу ОСОБА_1 присвоєно перше спеціальне звання лейтенант податкової міліції. (а.с. 144).

18 березня 2016 року адвокат Бобик Й.Б. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до відповідача з адвокатським запитом, у якому просив повідомити про причини відмови у зарахуванні позивачеві до вислуги років часу його роботи в органах податкової служби в період із 16.08.1995 року по 11.11.2002 року, а також зарахувати час роботи позивача в органах податкової служби з 16.08.1995 року по 11.11.2002 року до вислуги років для призначення пенсії (а.с.9).

23 березня 2016 року ГУ ДФС у Чернівецькій області на вказаний адвокатський запит надано відповідь № 478/10/24-13-04-18 у якій зазначено, що зарахування часу роботи на посадах державних службовців в Державній фіскальній службі України (ДПА, ДПС, Міндоходах), інших державних установах до вислуги років для призначення пенсій відповідно до Закону чинним законодавством не передбачено. (а.с. 10-11).

Такі дії відповідача позивач вважає неприпустимими та такими, що порушують його законі права та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.

Судом з метою з'ясування обставин справи, було зобов'язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог. З урахуванням матеріалів справи, розгляд справи відкладався, зупинявся у зв'язку з необхідністю витребування письмових доказів.

Оскільки позивачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. ч. 4,5 ст. 11 КАС України зобов'язував позивача, відповідача надати суду письмові докази, які б вказували на підстави прийняття спірного рішення та інші документи, які мали значення для розгляду справи.

Частиною 1 ст. 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Водночас, судом у порядку п. 4-5 ст. 11, ст. ст.69, 71 КАС України додаткові докази витребувано у позивача, відповідача.

Дослідженням письмових доказів, матеріалів особової справи, встановлено, що Наказом ДПІ по Чернівецькій області № 41-0 від 02.08.1996 р. ОСОБА_1 з 16.08.1995 року призначений на посаду державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб управління з обслуговування платників податків та зборів з методологічної роботи ДПІ по Чернівецькій області на період декретної відпустки старшого державного податкового інспектора Сорокіної А.М. (а.с. 131).

16 серпня 1995 року ОСОБА_1, прийняв присягу державного службовця. (а.с. 132).

Наказом № 82 від 17 серпня 1995 року ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» присвоєно 13 ранг державного службовця, вказана посада віднесена до шостої категорії державного службовця. (а.с. 133).

З матеріалів особової справи видно, що ОСОБА_1 працював у органах податкової служби в наступних посадах, зокрема: старшим державним податковим інспектором, старшим державним податковим ревізором-інспектором, головним державним податковим ревізором інспектором з присвоєнням відповідних спеціальних звань (з «інспектор податкової служби II рангу» до «радник податкової служби III рангу»).

Із змісту Наказу ДПА в Чернівецькій області від 11.02.2002 року №186-0 видно, що на підставі заяви ОСОБА_1, останнього звільнено з посади головного державного податкового ревізора інспектора по переводу у ДПІ м. Чернівці згідно п.5 ст. 36 КЗпП України (а.с.117-118).

Наказом ДПА в Чернівецькій області № 184-0 від 11.02.2002 року ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого відділення оперативних заходів по скороченню податкової заборгованості ГВПМ ДПІ у м. Чернівці з 12.11.2002 року, встановивши відповідну надбавку за особливі умови праці згідно п. п. 4. ПКМ України № 1592-96. (а.с. 143).

Із змісту Наказу ДПА України № 1392-0 від 27 грудня 2002 року видно, що згідно ст. 24 Закону України» Про державну податкову службу в Україні», «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ» - позивачу ОСОБА_1 присвоєно перше спеціальне звання лейтенант податкової міліції та зараховано в кадри податкової міліції ДПА України. Тобто, з 27 грудня 2002 року позивач почав проходити службу в органах податкової міліції. (а.с. 144).

Згідно довідки відділу по роботі з персоналом щодо розрахунку календарної вислуги років для виплати відсоткової надбавки підполковнику податкової міліції ОСОБА_1, видно, що робочим органом зараховано зокрема: навчання у ВУЗІ (1:0.5) складає 2 роки. 00 міс. 15 діб, строкова служба у ЗС за період із 08.12.1993 року по 14.06.1995 року - складає 1 рік. 06 міс. 06 діб, служба в податковій міліції за період 12.1.2002 року по 25.05.2016 року 13 років 06 міс. 13 днів. (а.с. 188).

Згідно послужного списку - особистий номер М-110342, Довідки від 20.04.2016 року про проходження служби, встановлено, що ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в період із 27 грудня 2002 року по даний час проходить службу в органах податкової міліції, у званні підполковника міліції та відноситься до осіб старшого начальницького складу ОВС, який станом на березень - травень 2016 року має повних 40 років. Служба в податковій міліції за період 12.11.2002 року по 25.05.2016 року складає 13 років 06 міс. 13 днів, строкова служба у ЗС за період із 08.12.1993 року по 14.06.1995 року - складає 1 рік. 06 міс. 06 діб (а.с. 142, 149-151, 167, 168, 188).

Позивач - підполковник податкової міліції ОСОБА_1, продовжує проходити службу в органах податкової міліції та перебуває в розпорядженні ГУ ДФС у Чернівецькій області.

(а.с. 167).

Статтею 353.1 Податкового кодексу України (Далі Закон № 2755-VІ) передбачено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

У статті 357.1 Закону № 2755-VІ зазначено, що форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 356 Закону № 2755-VІ вбачається, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції.

Стаття 356. Правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

У статті 356.2 зазначено, що державний нагляд за охороною праці осіб начальницького і рядового складу податкової міліції здійснюється самостійними органами державного нагляду за охороною праці податкової міліції.

Пунктом 357.2 статті 357 Закону № 2755-VІ передбачено, що пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції здійснюється у порядку, встановленому законом для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Також суд зазначає, що умови, порядок проходження служби в органах податкової міліції, органах внутрішніх справ, виплата відповідних надбавок за вислугу років, пенсійне забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію регулюються Законом України «Про міліцію» № 565 від 20 грудня 1990 року (із змінами та доповненням), Законом України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (Далі Закон № 580-VIII), «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» затвердженого ПКМ України № 114 від 29 липня 1991 року (із змінами та доповненнями), Постановою кабінету міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 (із змінами, далі - Порядок), Постановою кабінету міністрів України від 30 жовтня 1998 р. N 1716, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262) та іншими нормативно правовими актами, наказами.

Статтею 18 Закону України «Про міліцію» (Далі Закон № 565) визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

У статті 23-1 Закону № 565 зазначено, що пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Статтею 1 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (Далі Положення № 114) визначено, що положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки. До рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Із статті 7 Положення № 114 видно, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу залежно від присвоєних їм спеціальних звань перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку: особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби - 45 років, полковники міліції та полковники внутрішньої служби - 50 років, генерал-майори міліції, генерал-майори внутрішньої служби, генерал-лейтенанти міліції та генерал-лейтенанти внутрішньої служби - 55 років, генерал-полковники внутрішньої служби - 60 років.

Статтею 8 Положення № 114 визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

Статтею 62 Положення № 114 передбачено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого «Про військовий обов'язок» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Згідно статті 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років; з) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації;

Із змісту статті 59 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VІІ видно, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 76 Закону № 580-VІІ передбачено, що особи, які мають спеціальні звання середнього і вищого складу поліції, залежно від присвоєних їм спеціальних звань перебувають на службі до досягнення ними такого віку: 1) до підполковників поліції включно - 55 років; 2) полковники, генерали поліції - 60 років. 3. Поліцейські, які досягли граничного віку перебування на службі в поліції, мають бути звільнені зі служби.

У статті 78 Закону № 580-VІІ визначено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду та інші; 3. Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення. 4. Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Статтею 1 Постанови кабінету міністрів України від 17.07.1992 № 393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» - особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «Ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки за направленням Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Республіки Крим, Представника Президента України в області, містах Києві та Севастополі згідно з переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки; час роботи в органах державної влади у разі направлення (переведення) для подальшого проходження військової або державної служби до розвідувальних органів на посади, які передбачають використання знань і досвіду, набутих під час роботи в органах державної влади; служба в Національній поліції.

У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького, рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 15 квітня 2015 року № 4 зазначено, що коло осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом N 2262-XII, визначено у преамбулі та ст.4 цього Закону, є вичерпним і розширенню не підлягає.

Пунктом 4 Постанови Пленуму ВСУ № 4 визначено, що відповідно до статей 1, 2, 12 Закону N 2262-XII право на довічну пенсію за вислугу років набувають військовослужбовці та інші особи, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, за наявності на день звільнення зі служби встановленої вислуги: 20 років і більше - на підставі п. "а" ст. 12 Закону N 2262-XII. Військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію згідно із Законом N 2262-XII, пенсії призначаються і виплачуються лише після звільнення їх зі служби.

У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Далі Закон 2262) зазначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Статтею 1 Закону № 2262 передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики та мічмани, військовослужбовці надстрокової або військової служби за контрактом (далі - військовослужбовці), особи, які мають право на пенсію за цим Законом за наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - на військовій або державній службі), мають право на довічну пенсію за вислугу років.

У статті 1-2 Закону № 2262 зазначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби: а) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом; б) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту; в) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України; г) особи начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; ж) державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п'яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.

Статтею 12 Закону № 2262 передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону;

У пункті б статті 12 цього Закону зазначено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

У стаття 17 Закону 2262, зазначено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: а) військова служба; б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; в) час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України; ж) час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах і військових формуваннях Служби безпеки України, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах офіцерського та начальницького складу; и) час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики; й) служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення.

Частиною 2 цієї статті визначено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно до пункту «И» частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» Міністерством внутрішніх справ України прийнято Наказ від 17.03.2015 року № 287 «Про затвердження Переліку посад апарату Міністерства внутрішніх справ України, у разі переходу на які до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах», який погоджено Міністром соціальної політики України, Головою Національного агентства України з питань державної служби, який зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 2015 року за № 347/26792. (а.с. 160).

Також суд зазначає, що відповідні переліки затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.03.2015 року №287 «Про затвердження Переліку посад апарату Міністерства внутрішніх справ України, у разі переходу на які до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах» та наказом Служби безпеки України від 25.01.2010 року № 76/17371 «Про затвердження Переліку посад офіцерського складу у Службі безпеки України, призначення на які є підставою для зарахування військовослужбовцям до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в Службу безпеки України».

Посади, які займав позивач ОСОБА_1 під час роботи у ДПА у Чернівецькій області за період 16.08.1995 року по 11.11.2002 року до часу присвоєння першого спеціального звання та зарахування в кадри податкової міліції ДПА України, зазначеним переліком не передбачено.

Таким чином, уповноважені на те законодавчі органи влади затвердили вичерпний перелік посад певних категорій, які дають право на пільгову пенсію за наявності відповідного спеціального стажу та спеціальної вислуги в органах внутрішніх справ. Відтак суд у вказаних правовідносинах не може підміняти державний орган (у даному випадку - Міністерство Внутрішніх Справ, Пенсійний Фонд України, Державну Фіскальну службу України) і без відсутності відповідної норми закону вирішувати питання про зарахування до вислуги років будь-які посади державних службовців.

Щодо неврахування позивачу періоду роботи в органах податкової служби для виплати процентної надбавки.

З цього приводу, суд зазначає, що позивач - ОСОБА_1 у період із 16 серпня 1995 року по 11 листопада 2002 року працював на різних посадах у ДПА в Чернівецькій області зокрема: старшим державним податковим інспектором, старшим державним податковим ревізором-інспектором, головним державним податковим ревізором інспектором з присвоєнням відповідних спеціальних звань, що підтверджується записами в трудовій книжці. (а.с. 24-28).

Наказом ДПА в Чернівецькій області № 184-0 від 11.02.2002 року ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого відділення оперативних заходів по скороченню податкової заборгованості ГВПМ ДПІ у м. Чернівці з 12.11.2002 року, встановивши відповідну надбавку за особливі умови праці згідно п. п. 4. ПКМ України № 1592-96.

Наказом ДПА України № 1392-0 від 27 грудня 2002 року відповідно ст. 24 Закону України» Про державну податкову службу в Україні», «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ» - позивачу ОСОБА_1 присвоєно перше спеціальне звання лейтенант податкової міліції та зараховано в кадри податкової міліції ДПА України. Тобто, з 27 грудня 2002 року позивач почав проходити службу в органах податкової міліції.

Згідно довідки відділу по роботі з персоналом щодо розрахунку календарної вислуги років для виплати відсоткової надбавки підполковнику податкової міліції ОСОБА_1, видно, що позивачу зараховано навчання у ВУЗІ (1:0.5) складає 2 роки. 00 міс. 15 діб, строкова служба у ЗС за період із 08.12.1993 року по 14.06.1995 року - складає 1 рік. 06 міс. 06 діб, служба в податковій міліції за період 12.1.2002 року по 25.05.2016 року 13 років 06 міс. 13 днів. (а.с. 188).

Відповідно до висновку комісії ДПА у Чернівецькій області ОСОБА_1, видно, що комісією зараховано до стажу, період, який дає право для виплати відсоткової надбавки за вислугу років зокрема: періоди із 01.09.1993 року по 08.12.1993 року, із 01.09.1995-26.06.1999 навчання, служба у ЗС за період із 08.12.1993 року по 14.06.1995 року, служба в УПМ за період із 12.1.2002 року по 01.11.2004 року. Вказані обставини сторонами в судовому порядку не оспорювались. Крім того, дії комісії щодо визначення періодів проходження служби, які дали право на отримання та виплати надбавки за вислугу років, позивачем не оскаржувались. (а.с. 191)

Крім того суд зазначає, що статтею 357.1 Закону № 2755-VІ визначено, що форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою кабінету міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", статтею 78 Закону України "Про національну поліцію" не передбачено, зарахування періоду роботи старшим державним податковим інспектором, старшим державним податковим ревізором-інспектором, головним державним податковим ревізором інспектором ДПА у Чернівецькій області до вислуги років, які дають право для врахування, нарахування та виплату відсоткової надбавки за вислугу років.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 з 27 грудня 2002 року по даний час проходить службу в органах податкової міліції, у званні підполковника міліції та відноситься до осіб старшого начальницького складу ОВС, якому станом на березень 2016 року виповнилось повних 40 років. З цього приводу суд зазначає, що позивач зі служби не звільнений, не досяг 45 річного віку, з якого відповідно до статті 12 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, останній має право на оформлення пенсії за вислугу років.

Статтею 48 Закону № 2262-XI визначено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз'яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.

Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, пред'являє паспорт або інший документ, що засвідчує особу.

У статті 49 Закону № 2262-XI зазначено, що пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

З урахуванням аналізу Законів, нормативно правових актів, суд зазначає, що пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України на підставі наданих документів заявника.

Водночас, суд звертає увагу, що позивач звернувся із запитом до відповідача - ГУ ДФС у Чернівецькій області, відповідач на запит надав відповідь, до відповіді долучив витребувані документи.

А тому, суд вважає, що позивач звернувся не до належного органу - відповідача, який не наділений правом щодо зарахування періодів роботи до вислуги років, що дає право на отримання пенсії за вислугу років, як передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зобов'язаний перевірити дотримання суб'єктом владних повноважень вказаних критеріїв при прийнятті оскаржуваних рішень.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Між тим, і частина 1 статті 71 КАС України також покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Перевіривши виконання суб'єктом владних повноважень вимог Закону, суд робить висновок, що відповідач прийняв рішення в межах компетенції, визначеної Конституцією України та Законами, діяв правомірно.

Із врахуванням наведеного повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази по справі, суд робить висновок, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку із тим, що таких судових витрат не було, відповідне клопотання не заявлялось, суд не вирішував питання щодо повернення відповідачу судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя П.Д. Дембіцький

Постанова в повному обсязі складена 02 липня 2016 р. з урахуванням вихідних, святкових днів.