Постанова № 58732781, 30.06.2016, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 р. Справа № 818/501/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Антоненко Н.Г.,

- Король М.І.,

представника третьої особи - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/501/16 за позовом ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Сумській області, третя особа - профспілка "Справедливість" Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_4) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Сумській області (далі по тексту - відповідач), третя особа - профспілка "Справедливість" Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення №43-к від 06.04.2016 та просить поновити його на посаді головного державного інспектора відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Управління Держпраці у Сумській області.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 06.04.2016 його було звільнено у зв'язку з прогулом без поважних причин згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП. При цьому, 09.02.2016 позивач подавав заяву про звільнення його за власним бажанням згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП, однак його було повідомлено, що у відповідача відсутні підстави для звільнення його за власним бажанням.

Крім того, позивач зазначив, що він є членом виборного органу профспілки, у зв'язку з чим для його звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП відповідач повинен був отримати згоду виборного органу профспілки. Разом з тим, профспілкою надано обґрунтовану відмову у розірванні трудового договору .

Представник позивача та третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.51-52) та зазначили, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача і третьої особи, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що Наказом Управління Держпраці у Сумській області від 06 квітня 2016 року № 43-к ОСОБА_4 звільнено з посади головного державного інспектора відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Управління Держпраці у Сумській області у зв'язку з прогулом без поважних причин згідно з п.4 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с.7).

Підставами для звільнення слугували: службова записка начальника відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Управління Держпраці у Сумській області Сидоренка О.М від 05.04.2016, службова записка завідувача сектору персоналу Управління Держпраці у Сумській області Пугача А.О. від 06.04.2016, службова записка головного спеціаліста сектору юридичного забезпечення Король М.В. від 06.04.2016, акти засвідчення факту відсутності на робочому місці ОСОБА_4 за період з 10.02.2016 по 06.04.2016, відповідь Професійної спілки "Справедливість" Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 по справі №818/3540/15 наказом №7-к від 15.01.2016 ОСОБА_4 було поновлено на посаді головного державного інспектора відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Управління Держпраці у Сумській області з 10.09.2015; призначено виплатити ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу по день фактичного виходу на роботу; зобов'язано ОСОБА_4 з 22.01.2016 приступити до виконання своїх посадових обов'язків (а.с.24).

08 лютого 2015 року ОСОБА_4 фактично приступив до роботи.

При цьому, 08.02.2016 ОСОБА_4 подав заяву про звільнення із займаної посади за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с.27), тобто у зв'язку з не виконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю. За результатами розгляду заяви, 08.02.2016 позивач особисто отримав відповідь про відсутність підстав для її задоволення (а.с.28).

09.02.2016 ОСОБА_4 подав повторно заяву про звільнення із займаної осади за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с.29), відповідь-відмову на яку отримав під підпис того ж дня (а.с.30).

09.02.2016 ОСОБА_4 звернувся до Управління Держпраці у Сумській області із вимогою видати йому трудову книжку (а.с.31), на яку 10.02.2016 отримав роз'яснення щодо відсутності підстав для її видачі (а.с.32).

10.02.2016 ОСОБА_4 звернувся до Управління Держпраці у Сумській області із вимогою видати йому трудову книжку та копію наказу про його звільнення згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с.33), на яку 11.02.2016 отримав роз'яснення щодо відсутності підстав для їх видачі (а.с.34).

Незважаючи на відсутність відповідного рішення роботодавця, задоволення вищевказаних заяв, тобто фактичного продовження трудових відносин, ОСОБА_4 з 10 лютого 2016 року по 06 квітня 2016 року включно був відсутній на роботі без поважних причин. Дана обставина не заперечується позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою з'ясування причин відсутності позивача на робочому місці відповідачем вживалися наступні заходи:

- 11.02.2016 на адресу, зазначену ОСОБА_4 у заяві про видачу трудової книжки від 10.02.2016, було направлено відповідного листа, в якому запропоновано надати пояснення причин його відсутності на робочому місці 10.02.2016 з 12-30 до 16-45 та 11.02.2016 (а.с.34,35). Зазначений лист був направлений рекомендованим листом з повідомленням, однак у зв'язку із закінченням строку зберігання у відділенні поштового зв'язку, повернувся в Управління (а.с.36);

- 15.02.2016 головним спеціалістом сектору персоналу Кришталь М.І. було здійснено телефонний дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_4, в ході телефонної розмови йому було запропоновано надати пояснення щодо причин його відсутності на робочому місці 10.02.2016, 11.02.2016, 12.02.2016 та 15.02.2016; від пропозиції надавати письмові пояснення ОСОБА_4 відмовився, про що свідчить відповідний акт від 15.02.2016 (а.с.37);

- 14.03.2016 заступником начальника Управління Антоненко Н.Г. в ході телефонної розмови йому було запропоновано надати пояснення щодо причин його відсутності на робочому місці з 16.02.2016 по 14.03.2016; від пропозиції надавати письмові пояснення ОСОБА_4 відмовився, про що свідчить відповідний акт від 14.03.2016 (а.с.39).

З метою дотримання вимог статті 43 КЗпП України щодо погодження звільнення із профспілковою організацією, членом якої є працівник, відповідачем вживалися наступні дії:

- 16.02.2016 на адресу професійної спілки «Справедливість» Державної служби України з питань праці у Сумській області був направлений лист за № 15-27/625/14 «Про надання згоди на звільнення члена профспілки» (а.с.38); відповідь управлінням не отримана;

- 15.03.2016 на адресу професійної спілки «Справедливість» Державної служби України з питань праці у Сумській області був направлений лист за № 15-27/1030/14 «Про надання згоди на звільнення члена профспілки» (а.с.40).

У відповідь на вказаний лист 06.04.2016 Управлінням Держпраці у Сумській області отримано рішення виборного органу професійної спілки «Справедливість» Державної служби України з питань праці у Сумській області про відмову в погодження звільнення ОСОБА_4 із займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України (а.с.42-47).

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як було зазначено вище, на робочому місці з 09.02.2016 ОСОБА_4 був відсутній. Будь-яких пояснень позивачем з цього приводу не надавалось.

Натомість, у матеріалах справи наявні витяги з табелю обліку використання робочого часу стосовно ОСОБА_4 за лютий - квітень 2016 року та довідка про нараховану заробітну плату (дохід) за 2016 рік, які свідчать про відсутність ОСОБА_4 на робочому місці за період з 10.02.2016 по 06.04.2016 (а.с.160-163).

При цьому, твердження позивача про неточне формулювання відповідачем причин звільнення згідно з п. 4 статті 40 КЗпП не спростовує факту відсутності ОСОБА_4 на робочому місці за період з 10.02.2016 по 06.04.2016.

Щодо поданих заяв з вимогами звільнити ОСОБА_4 09.02.2016 з посади головного державного інспектора відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг згідно частини 3 статті 38 КЗпП України, слід зазначити наступне.

Частина 3 статті 38 КЗпП України передбачає право працівника у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Таким чином, основною підставою для застосування вказаної норми КЗпП України є факт порушення власником законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

При цьому, строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно (на цьому наголошує Верховний Суд України в постановах від 31 жовтня 2012 року по справі №27483289, від 20 лютого 2013 року, від 22 травня 2013 року). В разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (ч. 3 ст.38 КЗпП України), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

Отже, працівник повинен у заяві про звільнення зазначити правові підстави та причини які спонукають до розірвання трудового договору за ч.3 ст.38 КЗпП, які працівник визначає самостійно.

Натомість, у заявах від 08.02.2016 та від 09.02.2016, поданих ОСОБА_4 начальнику Управління Держпраці у Сумській області не зазначено жодного факту порушення законодавство про працю, умов колективного чи трудового договору. Як наслідок, роботодавець був позбавлений правових підстав для звільнення позивача за ч.3 ст.38 КЗпП.

Посилання позивача в позовній заяві та представника позивача в судовому засіданні на те, що порушення норм КЗпП України з боку Управління полягають в тому, що відповідачем не було своєчасно виконано рішення суду про його поновлення, судом не приймаються з наступних причин.

По-перше, зазначену обставину ОСОБА_4 не зазначив безпосередньо у заяві до Управління Держпраці у Сумській області від 09.02.2016 про бажання бути звільненим за ч.3 ст.38 КЗпП. Отже, посилання позивача на дану обставину, як і на інші можливі обставини порушення відповідачем норм трудового законодавства, як на підставу для звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП є недоречними та необґрунтованими .

По-друге, відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для виконання для осіб, які беруть участь у справі, для всіх органів, підприємств, організацій і підлягає виконанню на всій території України. Отже, постанова Сумського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 по справі №818/3450/15 про поновлення ОСОБА_4 на посаді в Управлінні Держпраці у Сумській області є обов'язковою для виконання не лише для відповідача, а й для позивача, якого було поновлено і який мав з'явитися в Управління для продовження роботи на відповідній посаді у якості поновленого працівника.

Щодо твердження представника позивача про відсутність згоди профспілки на звільнення ОСОБА_4 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП, варто зазначити наступне.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

В матеріалах справи наявне Рішення виборного органу Профспілки "Справедливість" Управління Держпраці у Сумській області від 30.03.2016 №27 про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_4 згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП (а.с.42-47).

При цьому, частиною 7 ст. 43 КЗпП України передбачено, що рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

В даному рішенні, в якості підстави для відмови в наданні згоди на звільнення ОСОБА_4, наводяться доводи стосовно відмови ОСОБА_4 у задоволенні його заяви про звільнення за ч. 3. ст. 38 КЗпП України, а також порушення роботодавцем процедури та форми при складенні документів, на підставі яких було проведено звільнення.

Разом з тим, у вказаному рішенні жодним чином не спростовується факт відсутності позивача на робочому місці за період з 10.02.2016 по 06.04.2016, не наводиться жодного доводу про неможливості звільнення позивача з цих підстав.

При цьому, варто зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, зазначеної у постанові від 01.07.2015, судом може бути зроблений висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди па звільнення працівника.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Сумській області, третя особа - профспілка "Справедливість" Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення №43-к від 06.04.2016, поновлення на роботі - відмовити за необгрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) В.М. Соколов

Повний текст постанови складено 01.07.2016 року.

З оригіналом згідно

Суддя В.М. Соколов