Постанова № 58732654, 29.06.2016, Луганський окружний адміністративний суд

12

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 червня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/300/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання: Дюкаревій М.І.,

за участю :

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Тригуба О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є учасником бойових дій та інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, яке видано 12.02.2016.

Інвалідність позивач отримав внаслідок поранення, яке отримав у 1982 році під час проходження військової служби у складі діючої армії у період бойових дій.

Відповідно до п.6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин призначається і виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

12.03.2016 позивач звернувся до Луганського обласного військового комісаріату через Новоайдарський районний військовий комісаріат з заявою про виплату одноразової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975.

До заяви, крім копії паспорту, військового квитка та ідентифікаційного номеру, позивачем було надано наступні документи: копія посвідчення інваліда війни ІІ групи; копія довідки МСЕК від 03.02.2014 № 429360, від 04.02.2015 № 157089, від 03.02.2016 № 157952 якою підтверджується інвалідність, яка настала внаслідок поранення; копія висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи; копія витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

Усі медичні документи підтверджують той факт, що інвалідність настала внаслідок поранення позивача та його контузії.

17.03.2016 відповідачем було відмовлено у оформлені та призначені допомоги.

Свою відмову відповідач мотивую тим, що позивачем не надано документ, який підтверджує факт отримання поранення під час виконання обов'язків військової служби.

На думку позивача така відмова позивача є протиправною, тому позивач просить суд визнати дії щодо відмови Луганського обласного військового комісаріату у прийнятті та оформленні документів для призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року за № 975 - неправомірними та зобов'язати Луганський обласний військовий комісаріат прийняти документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року за № 975 та направити їх до комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб звільнених з військової служби.

Позивач, у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні не визнав позовні вимоги, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Надав суду письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що проведеним аналізом нормативних документів щодо призначення одноразової грошової допомоги, вони дійшли до висновку, що заявнику необхідно подати до Луганського обласного військового комісаріату вичерпний перелік документів, одним з яких є наступний: документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження (копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. - у разі якщо поранення (контузія. травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби).

Позивачем зазначений документ до Луганського ОВК наданий не був, крім того, з поданих позивачем первинних документів нічого про обставини отримання поранення та контузії не зазначено.

На підставі вищенаведеного представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

До того ж, на думку відповідача, з посиланнями на статті 17, 18 КАС України, юрисдикція Луганського окружного адміністративного суду не поширюється на правовідносини, у зв'язку з порушенням яких позивачем поданий позов, тому даний позов підсудний місцевому загальному суду, як адміністративному суду.

Відповідач вважає, що розгляд цієї справи Луганським окружним адміністративним судом є порушенням процесуального законодавства, а тому справа підлягає передачі за підсудністю до іншого суду.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як зазначено в п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Луганський обласний військовий комісаріат, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, а спор за його участі є публічно -правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідає визначенню "адміністративної справи".

Відповідно до ч.4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Розділом 4 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 встановлено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до п.п. 12, 13 вказаного Порядку вбачається, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 18 КАС України усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

З урахуванням вищевикладеного, аналізу норм та предмету позову Луганський обласний військовий комісаріат не є розпорядником бюджетних коштів та не приймає рішення щодо обчислення, призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, тому посилання позивача на ст. 18 КАС України є безпідставними та необґрунтованим, оскільки Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 на обласні військові комісаріати покладено тільки обов'язок по оформленню документів на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), та подання вказаних документів в Департамент фінансів Міністерства оборони України. Позивачем оскаржуються дії щодо відмови у прийнятті спірних документів та направлення їх до Міністерства оборони України, а не обчислення та призначення одноразової допомоги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником бойових дій та інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 12.02.2016 (а.с.5,9).

У період з 28.04.1980 по 25.04.1982 позивач проходив військову службу в Збройних Силах і приймав участь у бойових діях в РА у складі в/ч пп 35919 в період з 20.11.1980 по 25.04.1982 (а.с.13).

Позивача було нагороджено орденом Червоної зірки, відповідно до орденської книжки серії НОМЕР_2 (а.с.47).

Відповідно до обліково - послужної картки до військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 у період з 20.11.1980 по 25.04.1982 приймав участь з надання інтернаціональної допомоги в ДРА (а.с.12).

З витягу з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, вбачається, що поранення (контузія) та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.11).

06.12.2013 спеціалістом у галузі судово - медичної експертизи, лікарем судово - медичним експертом 1 категорії Щепкіною О.І., складено висновок відносно позивача, відповідно до якого визначено наявність поранень в період проходження служби у 1982 році (а.с.10).

Довідками до актів огляду медико - соціальною експертною комісією підтверджується, що позивач має ІІ групу інвалідності, яка пов'язана з пораненням (контузією) та захворювання пов'язано з виконанням військових зобов'язань, у країнах, де велись бойові дії (а.с.6-8).

12 березня 2016 року позивач звернувся до Луганського обласного військового комісаріату через Новоайдарський районний військовий комісаріат з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з інвалідністю на підставі постанови Кабінета Міністрів України від 25.12.2013 № 975 разом з пакетом документів (копія паспорту, військового квитка та ідентифікаційного номеру, копія посвідчення інваліда війни ІІ групи, копія довідок МСЕК від 03.02.2014 № 429360, від 04.02.2015 № 157089, від 03.02.2016 № 157952, копія висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, копія витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, що не заперечують сторони по справі.

Листом від 17.03.2016 року № ВСЗ-150 ОГД-49 Луганський обласний військовий комісаріат відмовив у оформленні документів для призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, мотивуючи це тим, що для прийняття рішення по суті питання потрібен документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Тобто, відсутній документ підтверджуючий факт отримання позивачем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання обов'язків військової служби (а.с.46).

В свою чергу відповідачем не надано суду доказів щодо того, що поранення (контузія) позивача пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, або є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.

Відповідно до ч.2 ст.41 Закону України від 25 березня 1992 року N 2232-ХІІ „Про військовий обов'язок і військову службу" вбачається, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року N 2011-ХП відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (стаття 16 Закону).

У випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 16-3 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Відповідно до п. 3 Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно ч.1 п. 6 Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується:

1) військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що позивачем підтверджено факт виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідно до п. 11 Порядку військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно п. 19 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Посилання представника відповідача на відсутність документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як підставу для відмови у оформленні та призначенні одноразової грошової допомоги, суд вважає необґрунтованими, оскільки відсутні докази щодо того, що поранення (контузія) позивача пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, або є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.

Із представлених документів позивачем не вбачається, що поранення (контузія) були ним отримані в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння та не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення.

До того ж, орденом Червоної зірки нагороджувалися особи, які здійснили військовий подвиг на благо країни, а не здійснили адміністративний чи кримінальний проступок.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Питання щодо розподілу судових витрат за приписами ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 2, 3, 9, 17-18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати дії Луганського обласного військового комісаріату щодо відмови ОСОБА_1 у оформленні документів для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року за №975 - неправомірними.

Зобов'язати Луганський обласний військовий комісаріат прийняти документи ОСОБА_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року за № 975 та направити їх до комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб звільнених з військової служби.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 04 липня 2016 року.

Суддя Т.І. Ковальова