Постанова № 58732434, 22.06.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 р. Справа №805/1100/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12 година 00 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Проніні Д.С.

за участю

позивача ОСОБА_1 особисто

представника відповідача ОСОБА_2 на підставі довіреності

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання розрахунку нечинним, зобовязання провести перерахунок, стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошового забезпечення за два місяці, наступні за днем звільнення, -

встановив:

21 квітня 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі відповідач або ГУМВС в області), в якому позивач просив:

- визнати нечинним, проведений відповідачем розрахунок одноразової грошової допомоги у звязку при звільненні з органів внутрішніх справ через скорочення штатів;

- зобовязати відповідача перерахувати належним чином позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з органів внутрішніх справ через скорочення штатів;

- стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену суму одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ через скорочення штатів у сумі 45 141,54 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 7 309,52 грн., яка є матеріальною допомогою для вирішення соціально-побутових питань, передбаченою п. 2.16 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, і права на отримання якої відповідач незаконно позбавив позивача;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 14 619,04 грн., яка є грошовим забезпеченням за два місяці наступні за днем звільнення згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 квітня 2015 року № 453 «Про внесення змін до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що перебував на службі в органах внутрішніх справ з 15 серпня 1998 року по 06 листопада 2015 року.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУМВС в області) від 03 листопада 2015 року № 331о/с на підставі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2015 року ОСОБА_1 поновлений на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти особи УКР ГУМВС в області з 27 серпня 2014 року.

Наказом ГУМВС в області від 06 листопада 2015 року № 354о/с він звільнений з органів внутрішніх справ на підставі п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до п. 64 «г» Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Наказом ГУМВС в області від 01 лютого 2016 року № 8 о/с лк внесені зміни до наказу від 06 листопада 2015 року № 354о/с в частині визначення вислуги років позивача, яка станом на 06 листопада 2015 року у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги становила 17 років 02 місяці 21 день.

Посилаючись на ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», п. 10 Порядку обчислення вислуги років, признання та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, позивач стверджував, що при звільненні з органів внутрішніх справ ГУМВС в області мало нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

12 квітня 2016 року ГУМВС в області нарахувало 16 989,38 грн. та виплатило позивачу 16 734,54 грн. одноразової грошової допомоги. При цьому її розрахунок здійснений, виходячи з грошового забезпечення, встановленого на день звільнення позивача.

Позивач наголошував, що останніми повними місяцями його служби слід вважати серпень-вересень 2014 року, що встановлено Окружним адміністративним судом м. Києва.

Посилаючись на п.п. 1, 3, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, позивач доводив, що розрахунок одноразової грошової допомоги має здійснюватися, виходячи з розміру його середньомісячного грошового забезпечення за останні два серпень - вересень 2014 року), тобто з розрахунку 7 309,52 грн. ((6 391,24 грн. + 8 227,80 грн.) / 2), а тому сума одноразової грошової допомоги має становити 62 130,92 грн. (7 309,52 грн. х 50% х 17 років).

На цих підставах позивач просив визнати нечинним, проведений ГУМВС в області розрахунок одноразової грошової допомоги; зобовязати ГУМВС в області перерахувати належним чином одноразову грошову допомогу та стягнути з ГУМВС в області недоплачену суму одноразової грошової допомоги при у сумі 45 141,54 грн. (62 130,92 грн. 16 989,38 грн.).

Посилаючись на п. 2.16 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, позивач просив стягнути з ГУМВС в області на його користь матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у сумі 7 309,52 грн.

Вказував на те, що не мав можливості отримати цю допомогу, оскільки всупереч вимогам законодавства ГУМВС в області впродовж півроку не виконувало рішення суду про поновлення його на посаді та належним чином не повідомило про видання наказу від 03 листопада 2015 року № 331о/с.

Крім того, на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 20 квітня 2015 року № 453 «Про внесення змін до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499» позивач просив стягнути на його користь грошове забезпечення за два місяці, наступні за днем звільнення, у сумі 14 619,04 грн. (а.с. 3-5).

В судовому засідання позивач підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві, просив задовольнити позов.

Відповідач ГУМВС в області позов не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала в наступному.

Одноразова грошова допомога при звільненні, на яку позивач мав право, була нарахована згідно з законодавством, її розрахунок та потреба в коштах для виплати направлялися до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України для відповідного фінансування. При надходженні фінансування з Державного бюджету України 12 квітня 2016 року в рамках зарплатного договору від ГУМВС в області на рахунок позивача, відкритий у ПАТ «ПУМБ» «Регіональний центр в м. Маріуполь» зараховані грошові кошти у розмірі 16 734,54 грн. (одноразова грошова допомога), з відрахуванням обовязкових платежів.

Стверджував, що наказом ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 331 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти особи УКР ГУМВС в області з 27 серпня 2014 року. Про прийняте рішення позивач своєчасно повідомлений через ПАТ «Укртелеком».

У звязку з набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію», скасуванням всіх штатів та скороченням всіх посад, ліквідацією територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України, наказом ГУМВС в області від 06 листопада 2015 року № 354 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 «г» (через скорочення штатів) у запас з 06 листопада 2015 року, про що його також повідомлено.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 працівниками Управління кадрового забезпечення ГУМВС в області обчислено та оголошено позивачу вислугу років на день звільнення зі служби 17 років 02 місяці 21 день, у звязку з чим наказом ГУМВС в області від 01 лютого 2016 року № 8 о/с лк внесено зміни до наказу від 06 листопада 2015 року № 354 о/с.

На день звільнення зі служби грошове забезпечення ОСОБА_1 складало 1 998,75 грн., у тому числі: посадовий оклад 900,00 грн.; оклад за спеціальне звання 125,00 грн.; надбавка за вислугу років (30%) 307,50 грн.; надбавка за особливі умови служи (50%) 666,25 грн.

Позивачу нарахована одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 16 989,38 грн., з розрахунку місячного грошового забезпечення, встановленого на день звільнення 1 998,75 грн. х 50% х 17 календарних років вислуги.

Щодо вимог позивача про стягнення матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань відповідач зазначив, що згідно з п. 2.16.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2007 року № 499, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається протягом року за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Відповідач стверджував, що впродовж 2015 року до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВС в області мотивований рапорт ОСОБА_1 про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не надходив, а тому підстави для її виплати відсутні.

Вимоги позивача про стягнення грошового забезпечення за два місяці, що передували звільненню, відповідач вважав безпідставними, оскільки відповідно до п. 3.4.8 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ особам рядового і начальницького складу, звільненим з посад у звязку з скороченням штатної посади, з дня, наступного за днем звільнення із займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

В цьому випадку грошове забезпечення обчислюється, виходячи з окладу за спеціальним званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір якої визначається за рішенням керівника та оголошується наказом. Після закінчення двох місяців грошове забезпечення виплачується тільки за рішенням Міністерства внутрішніх справ України. Після закінчення перших двох місяців (та в разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) особам рядового і начальницького складу виплачується тільки оклади за спеціальними званнями.

Відповідач доводив, що законодавством передбачена виплата такого грошового забезпечення лише в разі скорочення штатної посади та за умови перебування особи рядового і начальницького складу в розпорядженні органів внутрішніх справ. Підставою для застосування цього положення є звільнення з займаної посади через скорочення штатів, що обумовлене організаційно-штатними змінами і не повязано із ліквідацією юридичної особи.

Наказом ГУМВС в області від 06 листопада 2015 року № 354 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року. У даному випадку має місце звільнення з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, а не звільнення з посади з подальшим визначенням місця проходження служи в міліції, а тому позивач не має права на цю виплату (а.с. 104-108).

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнала, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у запереченнях, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Зясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Відповідач Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ідентифікаційний код 08592158) зареєстроване як юридична особа 10 липня 1994 року, про що 30 листопада 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 266 120 0000 022578.

З 10 листопада 2015 року відповідач перебуває в стані припинення.

На час судового розгляду запис про державну реєстрацію припинення ГУМВС в області як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесений (а.с. 39-40).

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено на підставі паспорту громадянина України серії ВК 265191, виданого Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 13 квітня 2006 року (а.с. 8-10).

ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з 15 серпня 1998 року по 06 листопада 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2015 року у справі № 826/5225/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року, позов ОСОБА_1 до МВС України, ГУМВС в області про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволений повністю; визнано протиправними та скасовано накази МВС України від 07 серпня 2014 року № 865 та від 27 серпня 2014 року № 1680о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу; визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС в області від 07 жовтня 2014 року № 361о/с в частині нарахування вислуги років ОСОБА_1; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку ГУМВС в області у званні майор міліції з 27 серпня 2014 року; вирішено стягнути на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2014 року до дня поновлення на посаді.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та присудження йому заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць допущена до негайного виконання (а.с. 19-27).

Під час розгляду адміністративної справи № 826/5225/15 судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно з довідкою від 21 квітня 2015 року № 59 ОСОБА_1 було нараховане грошове забезпечення за серпень та вересень 2014 року.

Як вбачалося з Планів роботи, підписаних начальником відділу УКР ГУМВС в області ОСОБА_3 та посвідчених печаткою Краматорського МВ ГУМВС в області, позивач продовжував виконувати службові обов'язки, йому керівництвом доручались службові завдання і після прийняття оскаржених ним наказів відповідача.

З Книги видачі й приймання озброєння та спеціальних засобів Краматорського МВ № 1067, розпочатої 24 липня 2014 року, вбачалося, що позивач отримував зброю 29 липня 2014 року, 05 серпня 2014 року.

Як вбачалося з наказу ГУМВС в області «Про відрядження працівників УКР ГУМВС та ОВС Донецької області» від 03 жовтня 2014 року № 1698, ОСОБА_1 було відряджено з 05 до 08 жовтня 2014 року (4 доби) до центральної бази ресурсного забезпечення МВС України.

Наказом ГУМВС в області «Про відрядження працівників УКР ГУМВС та ОВС Донецької області» від 18 вересня 2014 року № 1640, вирішено вважати відрядженими до міста Краматорськ з 29 серпня 2014 року до 27 вересня 2014 року на 30 діб, зокрема, майора міліції ОСОБА_1 (М-124058), старшого оперуповноваженого в ОВС УКР ГУМВС в області.

Зазначене вище підтверджує продовження проходження позивачем служби після прийняття оскаржених ним наказів відповідачів.

З огляду на викладене, суди дійшли до переконання про необхідність стягнення з ГУМВС в області середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2014 року по день поновлення на посаді.

03 листопада 2015 року ГУМВС в області виданий наказ № 331о/с «По особовому складу», яким майора міліції ОСОБА_1 (М-124058) поновлено на посаді старшого оперуповноваженого в ОВС відділу розкриття злочинів проти особи УКР ГУМВС в області з 27 серпня 2014 року (а.с. 97).

Як свідчить доповідна записка заступника начальника УКЗ ГУНП в області підполковника поліції ОСОБА_4 від 21 листопада 2015 року, на підставі рішень судів наказом ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 331о/с поновлено 52 працівника органів внутрішніх справ, зокрема ОСОБА_1

03 листопада 2015 року з телефону (0629) 51-98-86 через ПАТ «Укртелеком» м. Маріуполь ці працівники були повідомлені, що наказом ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 331о/с вони поновлені на службі в ОВС та 05 листопада 2015 року їм необхідно прибути до ГУМВС в області (а.с. 98).

Наказом ГУМВС в області від 06 листопада 2015 року № 354о/с «По особовому складу» згідно з п. 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майор міліції ОСОБА_1 (М-124058), старший оперуповноважений з ОВС відділу розкриття злочинів проти особи УКР ГУМВС в області, звільнений з органів внутрішніх справа у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за п. 64 «г» (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року (а.с. 14, 99).

Як свідчить довідка-витяг з електронної бази даних на ОСОБА_1 від 04 травня 2016 року № 330л/к, до вислуги років позивача зарахований час перебування на таких посадах:

- курсант Донецького інституту внутрішніх справ з 15 серпня 1998 року по 01 липня 2002 року;

- слідчий слідчого відділення Кіровського РВ Донецького МУ УМВС в області з 01 липня 2002 року по 21 травня 2004 року;

- оперуповноважений відділення карного розшуку Краматорського МВ УМВС в області з 21 травня 2004 року по 06 жовтня 2005 року;

- заступник начальника відділення карного розшуку Краматорського МВ УМВС в області з 06 жовтня 2005 року по 20 грудня 2006 року;

- старший оперуповноважений сектору карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС в області з 20 грудня 2006 року по 11 травня 2010 року;

- оперуповноважений відділення карного розшуку Словянського МВ ГУМВС в області з 11 травня 2010 року по 27 липня 2010 року;

- старший оперуповноважений сектору карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС в області з 27 липня 2010 року по 30 червня 2011 року;

- оперуповноважений сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Краматорського МВ ГУМВС в області з 30 червня 2011 року по 12 листопада 2012 року;

- дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції Краматорського МВ ГУМВС в області з 12 листопада 2012 року по 12 липня 2013 року;

- дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції Краснолиманського МВ ГУМВС в області з 12 липня 2013 року по 03 лютого 2014 року;

- старший дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції Куйбишевського РВ Донецького МУ ГУМВС в області з 03 лютого 2014 року по 27 травня 2014 року;

- старший оперуповноважений в ОВС відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку ГУМВС в області з 27 травня 2014 року по 27 серпня 2014 року;

- старший оперуповноважений в ОВС відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку ГУМВС в області з 27 серпня 2014 року по 06 листопада 2015 року (а.с. 100).

Наказом ГУМВС в області від 01 лютого 2016 року № 8о/с лк «По особовому складу» внесені зміні до наказу від 06 листопада 2015 року № 354о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 (М-124058) старшого оперуповноваженого в ОВС відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку ГУМВС в області; вирішено вважати вислугу років на 06 листопада 2015 року у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги 17 років 02 місяці 21 день, у пільговому обчисленні 20 років 09 місяців 23 дні (а.с. 101).

Згідно з довідкою Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВС в області від 13 травня 2016 року № 224, ОСОБА_1 нарахована одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 16 989,38 грн., з розрахунку місячного грошового забезпечення, встановленого на день звільнення - 1 998,75 грн. (посадовий оклад 900,00 грн. + надбавка за спеціальне звання 125,00 грн. + надбавка за вислугу років (30%) 307,50 грн. + надбавка за особливі умови служби (50%) 666,25 грн.).

1 998,75 грн. х 50% х 17 календарних років вислуги = 16 989,38 грн.

12 квітня 2016 року після надходження відповідного фінансування з Державного бюджету України, одноразова грошова допомога при звільнення була виплачена ОСОБА_1 з відрахуванням обовязкових платежів у розмірі 16 734,54 грн. (а.с. 102).

Факт перерахування коштів у сумі 16 734,54 грн. на рахунок ОСОБА_1 підтверджений листом відділення ПАТ «ПУМБ» Регіональний центр в м. Маріуполь від 06 травня 2016 року № MPL/88 (а.с. 103).

Судом також встановлено, що грошове забезпечення ОСОБА_1 за червень 2014 року становило 3 361,11 грн., за липень 2014 року 6 293,29 грн. (а.с. 112).

Грошове забезпечення позивача за серпень 2014 року становило 6 391,24 грн., за вересень 2014 року 8 227,80 грн. (а.с. 12).

Саме, виходячи з розміру середньомісячного грошового забезпечення за серпень-вересень 2014 року, Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВС в області здійснювалося нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, про що свідчить лист від 01 вересня 2015 року № 15/90 (а.с. 13).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що визначено ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі Закон № 565), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, міліція в Україні державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоровя, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 565 особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Ч. 1 ст. 18 Закону № 565 було визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі Положення № 114).

02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII (далі Закон № 580), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Закон № 580 офіційно оприлюднений 06 серпня 2015 року у газеті «Голос України» № 141-142.

Відповідно до п. 1 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини пятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

Таким чином, з 07 серпня 2015 року набули чинності п.п. 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580.

Згідно з п. 10 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580, який набув чинності з 07 серпня 2015 року, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Судом встановлено, що наказом ГУМВС в області від 06 листопада 2015 року № 354о/с позивач звільнений з органів внутрішніх справ за п. 64 «г», тобто через скорочення штатів.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального звязку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон № 2262 має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у звязку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

На час виникнення спірних правовідносин (день звільнення позивача) Закон № 2262 діяв у редакції від 01 квітня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2262 особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби через скорочення штатів виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2262 виплата зазначеної в частині першій цієї статті одноразової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального звязку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Відповідно до Закону № 2262 та на виконання постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09 квітня 1992 року № 2263-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнята постанова «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 (далі Постанова КМУ № 393).

На час виникнення спірних правовідносин Постанова КМУ № 393 діяла у редакції від 04 жовтня 2015 року.

Згідно з абз. 3 п. 10 Постанови КМУ № 393 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби через скорочення штатів, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абз. 8 п. 10 Постанови КМУ № 393 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Абз. 1 п. 14 Постанови КМУ № 393 визначено, що одноразова грошова допомога, передбачена п. 10 цієї постанови, виплачується Міністерством внутрішніх справ за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для його утримання.

Ч. 1 ст. 19 Закону № 565 було передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294 (далі Постанова КМУ № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Постанови КМУ № 1294 виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція № 499).

Відповідно до абз. 1 п. 1.6. Інструкції № 499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Судом встановлено, що позивач звільнений з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, на день звільнення він мав календарну вислугу 17 років, що не оспорюється сторонами.

Таким чином, в силу положень ч. 1 ст. 9 Закону № 2262, абз. 3 п. 10 Постанови КМУ № 393 позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як було зазначено вище, відповідно до абз. 1 п. 14 Постанови КМУ № 393 одноразова грошова допомога виплачується Міністерством внутрішніх справ за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для його утримання.

Разом з цим, діючи в межах повноважень, визначених абз. 1 п. 2 Постанови КМУ № 1294, МВС України затвердило Інструкцію № 499, абз. 1 п. 1.6. якої передбачило, що грошове забезпечення виплачується за місцем служби.

Проблемою даного спору є питання, з розміру грошового забезпечення за який саме період має обчислюватися одноразова грошова допомога при звільненні.

Суд вважає неправомірним застосований ГУМВС в області підхід до визначення розміру місячного грошового забезпечення позивача для обчислення одноразової грошової допомоги, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. «є» та «л» п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100) цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадках виплати вихідної допомоги; у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно абз. 3 п. 2 цього Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток та для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Позивач звільнений з органів внутрішніх справ 06 листопада 2015 року. Перше звільнення ОСОБА_1 мало місце 27 серпня 2014 року, проте після цього він фактично працював впродовж серпня та вересня 2014 року та отримував грошове забезпечення за цей період.

Ці обставини встановлені такими, що набрали законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва та Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/5225/15. Отже, вони є преюдиційними і в силу положень ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 255 КАС України не підлягають доведенню під час розгляду цієї справи.

Згідно з абз. 4 п. 2 Порядку № 100, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяця роботи, а якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу п. 4 цього Порядку, а саме: в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Тобто у абз. 4 п. 2 Порядку № 100 йдеться про обчислення середньої заробітної плати виключно у випадках, коли за особою зберігається заробіток (грошове забезпечення).

Умови збереження грошового забезпечення визначені п. 2.18 Інструкції № 499, згідно з яким особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеним на керівну та педагогічну роботу зі спеціальних дисциплін у вищі навчальні заклади МВС, у кожному конкретному випадку можуть бути збережені посадові оклади за останніми до призначення в навчальні заклади основними (які виконуються не тимчасово) штатними посадами Міністром внутрішніх справ України; у такому самому порядку можуть бути збережені посадові оклади за останньою штатною посадою особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, призначеним на керівну та педагогічну роботу зі спеціальних дисциплін у вищих училищах професійної підготовки та навчальних центрах підготовки працівників органів внутрішніх справ.

Згідно абз. 6 п. 2 Порядку № 100 час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з посади 27 серпня 2014 року, а згодом поновлений на цій посаді на підставі рішення суду. Після поновлення на посаді наказом ГУМВС в області від 03 листопада 2015 року № 331о/с позивач фактично не працював.

Грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2014 року до дня поновлення на посаді, присуджене Окружним адміністративним судом м. Києва, за своєю правовою природою є компенсаційною виплатою особі за час її знаходження у вимушеному прогулі, а не оплатою праці.

Таким чином, останні два (повних) місяці роботи (служби), з яких має обчислюватися грошове забезпечення є серпень-вересень 2014 року.

Судом встановлено, що грошове забезпечення позивача за серпень 2014 року становило 6 391,24 грн., за вересень 2014 року 8 227,80 грн.

Середньомісячне грошове забезпечення позивача становило 7 309,52 грн. ((грошове забезпечення за серпень 2014 року + грошове забезпечення за вересень 2014 року) / 2), тобто (6 391,24 грн. + 8 227,80 грн.) / 2 = 7 309,52 грн.).

Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги, що мала бути нарахована та сплачена позивачу під час його звільнення через скорочення штатів відповідно до абз. 3 п. 10 Постанови № 393, складає: 7 309,52 грн. х 50% х 17 = 62 130,92 грн.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що розмір його одноразової грошової допомоги при звільненні мав становити 62 130,92 грн.

Враховуючи, що позивачу була нарахована одноразова грошова допомога у розмірі 16 989,38 грн., та з метою відновлення його порушеного права на користь ОСОБА_1 з ГУМВС в області слід стягнути невиплачену частку одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 45 141,54 грн. з урахуванням податків, зборів та інших обовязкових платежів (62 130,92 грн. 16 989,38 грн. = 45 141,54 грн.).

Вимоги ОСОБА_1 про визнання нечинним розрахунку одноразової грошової допомоги, проведеного ГУМВС в області, та про зобовязання ГУМВС в області перерахувати її належним чином задоволенню не підлягають, оскільки належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є стягнення з ГУМВС в області недоплаченої суми цієї допомоги.

Стосовно вимог позивача про стягнення на його користь матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань суд зазначає таке.

Згідно з пп. 2.16.1. п. 2.16. Інструкції № 499 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Відповідно до абз. 1 пп. 2.16.2. п. 2.16. Інструкції № 499 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається протягом року за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Винятків з цього правила законодавство, яке регламентує виплату особам рядового і начальницького складу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, не передбачає.

З мотивованим рапортом про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань впродовж 2015 року ОСОБА_1 до ГУМВС в області не звертався, що не оспорюється сторонами.

Як наслідок, позовні вимоги про стягнення з ГУМВС в області на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 7 309,52 грн. не підлягають задоволенню.

З приводу вимог позивача про стягнення на його користь грошового забезпечення за два місяці, наступні за днем звільнення, суд зазначає таке.

Згідно з пп. 3.4.8. п. 3.4. Інструкції № 499 особам рядового і начальницького складу, звільненим з посад у звязку з скороченням штатної посади, з дня, наступного за днем звільнення із займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

Грошове забезпечення в цьому випадку обчислюється, виходячи з окладу за спеціальним званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір якої визначається за рішенням керівника та оголошується наказом.

Після закінчення двох місяців грошове забезпечення виплачується тільки за рішенням Міністра внутрішніх справ України.

Після закінчення перших двох місяців (та в разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) особам рядового і начальницького складу виплачуються тільки оклади за спеціальними званнями.

Під час визначення права на грошове забезпечення у строки, передбачені цією Інструкцією, не зараховуються періоди перебування особи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоровя.

За бажанням особи їй надається чергова відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку в разі звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до законодавства.

Суд відзначає, що пп. 3.4.8. міститься в п. 3.4. Інструкції № 499, який регламентує виплату грошового забезпечення за час перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ та в разі звільнення з посади (скорочення штатної посади).

За висновком суду, правова норма, що міститься в пп. 3.4.8. п. 3.4. Інструкції № 499, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивач звільнений з органів внутрішніх справ через скорочення штатів внаслідок ліквідації ГУМВС в області, а не звільнений з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття злочинів проти особи УКР ГУМВС в області в результаті скорочення цієї посади та залишився на службі в органах внутрішніх справ.

Отже, вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь грошового забезпечення за два місяці, наступні за днем звільнення, у сумі 14 619,04 грн. не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання розрахунку нечинним, зобовязання провести перерахунок, стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошового забезпечення за два місяці, наступні за днем звільнення задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ідентифікаційний код 08592158, місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 32) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 84301, АДРЕСА_1) невиплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 45 141 (сорок пять тисяч сто сорок одна) гривня 54 копійки з урахуванням податків, зборів та інших обовязкових платежів.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні 22 червня 2016 року.

5. Повний текст постанови виготовлений 29 червня 2016 року.

6. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

7. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

8. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.