Постанова № 58732380, 29.06.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 р. Справа №805/1105/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13:23

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Ушаковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Комсомольське рудоуправління до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративний позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 07.04.2016 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом при здійснені документальної позапланової невиїзної перевірки даних, задекларованих ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень-лютий 2014 року, неправомірно зроблено висновок у ОСОБА_1 № 80/28-03-46/00191827 від 10.03.2016 року про завищення позивачем суми податкового кредиту за січень 2014 року на суму 502 379,00 грн, а лютий 2014 року на суму 560 898,00 грн на загальну суму у розмірі 1 063 277,00 грн; заниження різниці між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду за січень 2014 року в сумі 502 378,69 грн та за лютий 2014 року на суму 560 898,19 грн на загальну суму у розмірі 1 063 277,00 грн. Зазначає, що податковим органом за порушення позивачем п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України було винесено спірне податкове повідомлення - рішення, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 192 753,00 грн. Крім того зазначив, що наявне документальне підтвердження фактів здійснення підприємством господарських операцій з придбання у ТОВ «ГАЗУКРАЇНА 2020» товарів/послуг, що підтверджує право підприємства на визнання податкового кредиту в спірному періоді, відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України. Так само всі зазначені операції знайшли своє відображення у складі фінансової звітності. Тому, позивачем при формуванні суми податкового кредиту з податку на додану вартість за спірний період виконані всі приписи п.198.1 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 розділу V Податкового кодексу України.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС, надав заперечення на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Перевіркою формування податкового кредиту за січень-лютий 2014 року встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1 063 276, 88 грн по податковим накладним, отриманим від ТОВ «ГАЗУКРАЇНА 2020», проте, вважають що взаємовідносини по господарським операціям між ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» та його контрагентом ТОВ «ГАЗУКРАЇНА 2020», у січні-лютому 2014 року не підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачені правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, не доведено факт реальності здійснення господарської операції та фактичного отримання товару. Отже, ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» безпідставно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА 2020», за період січень-лютий 2014 року па загальну суму ПДВ 1 063 276, 88 грн.

Представник позивача через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача до судового засідання не зявився про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, з заявами та клопотаннями про відкладання розгляду справи до суду не звертався.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Приватное акціонерне товариство Комсомольське рудоуправління (код ЄДРПОУ 00191827, проспект Нахімова, 116А, Приморський район, м. Маріуполь, Донецька область, 87534) є юридичною особою, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом встановлено, що у період 24.02.2016 року по 01.03.2016 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» з питань дотримання вимог податкового законодавства зі своєчасності,достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА 2020» з 01.01.2014 року по 28.08.2014 року.

За наслідками проведення перевірки відповідачем сформовано ОСОБА_1 № 80/28-03-46/00191827 від 10.03.2016 року.

ОСОБА_1 № 80/28-03-46/00191827 від 10.03.2016 року податковим органом встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту за січень 2014 року на суму 502 379,00 грн, за лютий 2014 року на суму 560 898,00 грн на загальну суму у розмірі 1 063 277,00 грн; заниження різниці між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду за січень 2014 року в сумі 502 378,69 грн та за лютий 2014 року на суму 560 898,19 грн на загальну суму у розмірі 1 063 277,00 грн.

Позивачем було використано право на подання заперечення до акту перевірки, яке було отримано відповідачем 28.03.2016 року.

З урахуванням висновків акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 07.04.2016 року, відповідно до якого позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1 063 277,00 грн за січень-лютий 2014 року.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Спірним питанням даного позову є правомірність складання податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало встановлення перевіркою відсутності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», оскільки їх не підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», був укладений договір № 135/133 від 04.04.2013 року (з додатковою угодою № 1 від 30.12.2013 року) предметом якого є зобовязання передати поставником, а покупцем отримати та сплатити матеріали (ресурси) на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до договору №135/13 від 04.03.2013 року, при здійсненні прийому - передачі товару, постачальник зобовязаний надати покупцю наступні документи: залізничну накладну, пакувальні документи, сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника, сертифікат санітарно-гігієнічного висновку, сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках), акт прийому-передачі оформлений з боку постачальника, інші документи, вказані у специфікаціях.

ОСОБА_1 специфікації №3 від 15.01.2014р. умови сплати за поставлені ресурси є: оплата 90% по факту відвантаження, 10% по факту поставки з відтермінуванням 7 банківських днів, датою поставки вважається дата штемпелю на ЗВН на станції прибуття.

На підтвердження здійснення господарської операції від 17.01.2014 року, позивачем до суду надано рахунок на оплату №46 від 17.01.2014р., видаткову накладну №122 від 17.01.2014р., прибутковий ордер №3 від 21.01.2014р та №7 від 23.01.2014р., залізничну вантажну накладну (надалі ЗВН) № 42988733 віл 17.01.2014 року, платіжне доручення: №2000006009 від 30.01.2014р. на суму 1 955 031,05 грн. у т.ч. ПДВ 325 838,51 грн, податкову накладну: №65 від 17.01.2014р. на суму 1 955 031.05 грн. у т.ч. ПДВ 325 838,51 грн.

При досліджені первинних документів, а саме ЗВН № 42988733 від 17.01.2014р. (до видаткової накладної №122 від 17.01.2014р. та рахунку на оплату № 46 від 17.01.2014 р.) відправником вантажу зазначено ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК», власник вантажу не визначений. Станція та залізниця відправлення: Одесса-Застава ОД, станція та залізниця призначення: Каракуба ДОН. Одержання вантажу здійснено 21.01.2014 року.

Також, згідно специфікації №5 від 2014 року умови сплати за поставлені ресурси є 20 банківських днів по факту поставки ресурсів, датою поставки вважається дата штемпелю на ЗВН на станції прибуття.

На підтвердження здійснення господарської операції від 31.01.2014 року, позивачем до суду надано рахунки на оплату №117 від 31.01.2014 року та №155 від 14.02.2014 року; видаткові накладні №230 від 31.01.2041року, №321 від 14.02.2014 року, прибуткові ордери: №4 від 06.02.2014р. та №21 від 20.02.2014р, ЗВН № 40268120 від 31.01.2014р, платіжне доручення №2000008659 від 11.02.2014 року на суму 1 059 241,10 грн. у т.ч. ПДВ 176 540,18 грн. податкові накладні: №209 від 31.01.2014р. на суму 1 059 241,10 грн. у т.ч. ПДВ 176 540.18 грн. №76 від 14.02.2014р. на суму 3 365 389,14 грн. у т.ч. ПДВ 560 898,19 грн.

Сплата по рахунку №155 від 14.02.2014р. на суму 3 365 389,14 грн. у т.ч. ПДВ 560 898,19 грн. відсутня.

При досліджені первинних документів, а саме: ЗВН № 4026810 від 31.01.2014р. (до видаткової накладної, №230 від 31.01.2014р. та рахунку на оплату № 117 від 31.01.2014р.) відправником вантажу є ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК», власник вантажу не визначений. Станція та залізниця відправлення: Одесса-Застава ОД, станція та заявниця призначення: Каракуба ДОН, одержання вантажу здійснено 06.02.2014р; ЗВН № 40536716 від 14.02.2014 року (до видаткової накладної №321 від 14.02.2014р. та рахунку на оплату № 155 від 14.02.2014 р.) відправником вантажу є ТОВ «ІНЖЕРІНГ», власник вантажу не визначений. Станція та залізниця відправлення: Черноморская ОД, станція та залізниця призначення: Каракуба ДОН. Прибуття, одержання вантажу довіреність та ПІБ отримувача у залізничній накладній не визначено.

ОСОБА_1 п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

ОСОБА_1 п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

ОСОБА_1 підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

ОСОБА_1 пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

ОСОБА_1 з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч.1 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 Закону № 996-ХІV, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до статті 11 Закону № 996-ХІV, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

ОСОБА_1 частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону №996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

У відповідності до листа від 02.06.2011 № 742/11/13-11 складеного з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України звернув увагу на таке.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

Порядок прийняття нафти та нафтопродуктів під час надходження залізничним транспортом визначається Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496 (Далі- Інструкції № 281).

Відповідно до п 5.2.2 Інструкції № 281, маса нафти і нафтопродуктів визначається вантажоодержувачем у кожній цистерні.

ОСОБА_1 п. 5.2.3 Інструкції № 281, під час надходження залізничних цистерн вантажоодержувач до приймання нафти або нафтопродукту має перевірити: відповідність фактичного номера і типу залізничної цистерни номеру і типу, зазначених у накладній; технічний стан залізничної цистерни на наявність механічних ушкоджень (ум'ятин, тріщин), справність зливних пристроїв. У разі виявлення несправності цистерни, через яку можлива втрата вантажу, слід вимагати від адміністрації залізничної станції перевірки маси вантажу в цистерні, а в разі встановлення нестачі - складання технічного акта за встановленою формою;наявність і цілісність пломб запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) і відбитків на них, відповідність відбитків на пломбах відбиткам, які зазначено у перевізних документах; відповідність градуювальної таблиці на залізничну цистерну номеру залізничної цистерни.

Пунктом 5.2.5 Інструкції № 281, комісійне приймання нафти або нафтопродукту за кількістю здійснюють уповноважені наказом керівника підприємства-вантажоодержувача особи, які мають відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи з питань визначення кількості нафти і нафтопродуктів у залізничних цистернах, на яких покладено відповідальність за дотримання правил приймання нафти і нафтопродуктів, установлених цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами.

Комісійне приймання нафти і нафтопродуктів відбувається за участі представників охоронної організації, що супроводжували нафту або нафтопродукти (у разі, якщо згідно з відповідним договором вантаж супроводжується охоронною організацією).

За потреби до приймання нафти або нафтопродуктів можуть залучатись представники незалежної експертної організації, якщо її визначено у відповідному договорі.

Особи, які беруть участь у комісійному прийманні нафти і нафтопродуктів, повинні проходити відповідну підготовку з цих питань та періодичну перевірку знань згідно з порядком, установленим керівником підприємства.

У відповідності до п.5.2.6 Інструкції № 281, результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання. Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП є підставою для оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб.

Результати приймання нафти або нафтопродуктів однієї марки, які надійшли маршрутами або групами цистерн (від двох і більше) за однією залізничною накладною, визначаються за абсолютною величиною з врахуванням різниці між сумою надлишків та нестач нафти і нафтопродуктів одного типу і однієї марки, установлених для кожної цистерни за актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП.

ОСОБА_1 п. 5.2.7 Інструкції № 281, уся кількість нафти або нафтопродуктів, що надійшла на підприємство в залізничних цистернах, зазначається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП (додаток 2), сторінки якого шнуруються, нумеруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства. Записи в журналі робляться на підставі відвантажувальних документів і актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП.

Пунктом 5.2.12 Інструкції № 281, представнику, уповноваженому взяти участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за кількістю, видається довіреність за підписом уповноваженої особи підприємства, скріплену гербовою печаткою підприємства.

У довіреності обов'язково зазначається найменування, марка та кількість нафти або нафтопродуктів, які прийматиме вповноважений представник.

Довіреність надається голові комісії і після приймання нафти або нафтопродуктів зберігається разом з актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП на підприємстві, де зберігаються нафтопродукти.

Досліджуючи первині документи, які є підставою для формування податкового кредиту, судом встановлено, що журнал реєстрації довіреностей на отримання вантажу, сертифікат санітарно-гігієнічного висновку, сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках), акт прийому-передачі, оформлений з боку постачальника підприємством не надано.

Крім того, до судового засідання не надано завірений належним чином акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, який відповідно до інструкції є підставою для оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб.

Оприбуткування товару здійснене згідно прибуткового ордеру №3 від 21.01.2014р., №7 від 23.01.2014р., №4 від 06.02.2014р., №21 від 20.02.2014р. в яких відсутні: назва та реквізити отримувача: ПІБ особи, яка передала/отримала товар; печатка підприємства. Тобто, немає ніякої можливості визначити підприємство та особу, які оприбутковували товар.

Також, відсутні журнал реєстрації довіреностей па отримання ТМЦ та бухгалтерські документи, підтверджуючі відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку (журнали-ордери, головна книга підприємства та ін.). Прибуткові ордери оформлені неналежним чином, що не дає можливості визначити, що саме ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» отримав товар, в наданих до перевірки залізнично-вантажних накладних не зазначено власника товару, відправником є ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК» та ТОВ «ІНЖЕРІНГ», які жодним чином не повязані з відносинами позивача з його контрагентом ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Таким чином, немає можливості дослідити фактичну поставку дизельного палива саме підприємством ТОВ «ГАЗУКРАІНА-2020» та фактичне отримання та подальше використання або невикористання товару у господарській діяльності підприємством ПрАТ «Комсомольське рудоуправління».

Оплата за наданий товар підприємству ТОВ «ГАЗУКРАНА-2020» була здійснена ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» частково через ПАТ «Перший Український ОСОБА_2» платіжними дорученнями на суму 3 014 272.15 грн., у т.ч. ПДВ на суму 502 378,69 грн, дебіторська заборгованість за отриману продукцію становить 3 365 389,14 грн.

Крім того судом встановлено, що сертифікати відповідності № UА1.174.0216399-13; № UА1.174.0005851-14; паспорта: № 2258, №172 видані ТОВ «ГАЗУКРАНА-2020», а не ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ВЕТЕК» та ТОВ «ІНЖЕРІНГ», які виступають фактичними постачальниками товару.

ОСОБА_1 вищенаведеного встановлено, що в ході проведення фінансово господарської операції, підприємством ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» не надано документів, які підтверджують факт проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, документів підтверджуючих фактичне переміщення (перевезення) товару та не надані складські накладні-вимоги на внутрішнє переміщення ТМЦ на кожну партію отриманого дизельного палива від ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Таким чином, підприємством ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» не доведено факт реальності здійснення господарської операції з отримання вантажу від ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», у зв'язку з ненаданням/відсутністю документації бухгалтерського обліку, які б засвідчували фактичне використання товару, фактичне перевезення ТМЦ. Відсутні і складені до діючого законодавства картки складського обліку та належним чином оформлені прибуткові ордери, які підтверджують рух та оприбуткування отриманих товарів від ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Отже, при дослідженні первинних документів наданих до перевірки ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» встановлено, що документи складені без дотримання чинного законодавства та не підтверджують фактичного здійснення операцій.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності зі ст. 86 КАС України, які підтверджують посилання відповідача щодо відсутності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020».

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні правові підстави для формування податкового кредиту, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі не відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договору, що свідчить про обґрунтованість висновку податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту за січень 2014 року на суму 502 379,00 грн, за лютий 2014 року на суму 560 898,00 грн на загальну суму у розмірі 1 063 277,00 грн та заниження різниці між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду за січень 2014 року в сумі 502 378,69 грн та за лютий 2014 року на суму 560 898,19 грн на загальну суму у розмірі 1 063 277,00 грн.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повноту та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем по справі доведена правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень рішень.

З огляду на зазначене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Комсомольське рудоуправління задоволенню не підлягають.

Судовий збір розподілити у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Приватного акціонерного товариства Комсомольське рудоуправління до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Повний текст постанови виготовлено 02.07.2016 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Христофоров А.Б.