Рішення № 58731261, 30.06.2016, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1756/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Горщар А.Г.

при секретарі Іщук С.А., Сідорському В.Т., Богданевич О.О., Калінка А.А.

з участю представника позивачки адвоката ОСОБА_1, представників Полонської міської ради ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 представника відділу Держгеокадастру ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне обєднану цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Полонської міської ради обєднаної територіальної громади, відділу Держгеокадастру у Полонському районі, ОСОБА_7 про визнання недійсними і скасування рішення міської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку, за позовом ОСОБА_7 до Полонської міської ради обєднаної територіальної громади, відділу Держгеокадастру у Полонському районі, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання недійсним та скасування рішення міської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку, зобовязання демонтувати прибудову,

встановив:

Позивач ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом в якому просила: поновити строк звернення до суду; визнати недійсними і скасувати рішення Полонської міської ради від 23 жовтня 2007 року № 11, від 16 липня 2009 року № 15, від 28 грудня 2009 року № 10; визнати недійсним і скасувати державний акт на право приватної власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,0229 га, що розташована в АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначала, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_2. ОСОБА_7 являється власником квартири № 3 цього ж багатоквартирного будинку. Остання на підставі вказаних рішень Полонської міської ради приватизувала згадану земельну ділянку та отримала на неї державний акт на право власності. Вважає, що передача у власність для ОСОБА_7 спірної земельної ділянки відбулась незаконно, оскільки дана земельна ділянка є прибудинковою територією трьохквартирного будинку і не може бути приватизована окремим її співвласником. Крім цього позивачка вказувала, що для відповідачки передана у власність частина земельної ділянки на якій розташована квартира № 1, в котрій ніхто не проживає та вона належить міській раді.

В свою чергу, ОСОБА_7 звернулась до суду із позовом в якому з урахуванням уточнень просила: поновити строк звернення до суду; визнати недійсним і скасувати рішення Полонської міської ради від 13 жовтня 2005 року № 10; скасувати державний акт на право приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,0070 га, що розташована в АДРЕСА_3.; зобовязати відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_8 демонтувати та розібрати стіну між будівлями № 148 по вул. Л.Українки та № 1 по вул. Поліській.

Свої позовні вимоги щодо незаконності отримання ОСОБА_6 у власність земельної ділянки обґрунтовувала в аналогічний спосіб що й позивачка за першим позовом. Також, ОСОБА_7 вказувала, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 незаконно побудували на прибудинковій території будівлю, якою закрито для неї прохід на вулицю Поліська, чим їй чиняться перешкоди у користуванні прибудинковою територію, а тому будівля підлягає знесенню.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази суд зазначає про таке.

Встановлено, що будинок № 1 по вул. Поліська в м. Полонне згідно реєстраційного посвідчення Шепетівського бюро технічної інвентаризації від 29 вересня 1961 року належав Полонській міській раді депутатів трудящих.

В даному будинку розміщувалось відповідно до даних інвентаризаційної справи три ізольовані квартири за № 1,2, 3.

Згідно схематичного плану складеного 25 липня 1969 року (інвентаризаційна справа аркуші 41-44) за цим будинком була закріплена земельна ділянка загальною площею 242 кв. м, із якої під забудовою 124 кв. м., під двором 118 кв. м.

08 лютого 2001 року наймач квартири № 3 вказаного будинку ОСОБА_9 та її син ОСОБА_10 в порядку приватизації державного житлового фонду набули право власності на зазначене жиле приміщення в рівних частках, що стверджується даними свідоцтва про право власності на житло ((інвентаризаційна справа аркуш 53).

Також, 08 лютого 2001 року наймач квартири № 2 цього ж будинку ОСОБА_11, її син ОСОБА_12 та дочка ОСОБА_13 в порядку приватизації державного житлового фонду набули право власності на зазначене жиле приміщення в рівних частках, що стверджується даними свідоцтва про право власності на житло (інвентаризаційна справа аркуш 61).

В послідуючому за договором купівлі-продажу від 13.06.2005 року квартира № 2 перейшла у власність до ОСОБА_6, а квартира № 3 за договором дарування від 22.06.2006 року перейшла у власність ОСОБА_7

Квартира № 1 на цей час являється власністю Полонської міської ради.

Рішенням Полонської міської ради від 13 жовтня 2005 року № 10 для ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку площею 0,0070 га, розташовану в м. Полонне по вул. Поліській № ? для обслуговування жилого будинку, 29.09.2006 року їй видано державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку.

Рішеннями Полонської міської ради від 23 жовтня 2007 року № 11 та від 16 липня 2009 року № 15 надано дозволи для ОСОБА_7 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (далі технічна документація із землеустрою), яка розташована в м. Полонне по вул. Поліській № 1/3, а рішенням цієї ж ради від 28 грудня 2009 року № 10 передано вказану земельну ділянки площею 0,0228 га у власність ОСОБА_7, а 02.02.2010 року їй видано державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

При цьому як свідчать дані зазначеного державного акту для ОСОБА_7 передано у власність частину земельної ділянки на якій розташована квартира № 1, котра належить для міської ради.

Вирішуючи питання щодо законності прийнятих Полонською міською радою рішень, та виданих для ОСОБА_6 і ОСОБА_7 державних актів про право приватної власності на спірні земельні ділянки суд виходить із такого.

При приватизації громадянами одно або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з частиною 5 статті 10 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду" здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

За положеннями ст. 42 Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.18 д) постанови від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" - при приватизації державного житлового фонду особи, яким передано у власність жилі приміщення в одноквартирних будинках, набувають право власності на земельні ділянки, де розташований будинок, шляхом їх приватизації згідно із положеннями ЗК. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників (стаття 42 ЗК); та у п.19, що при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з пунктом 5 статті 10 Закону від 19 червня 1992 р. N 2482-XII ( 2482-12 ) "Про приватизацію державного житлового фонду" здійснюється в порядку та на умовах, передбачених частиною третьою статті 42 ЗК ( 2768-14 ), якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. При цьому розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Отже, нормами земельного законодавства, що діяли на момент винесення Полонською міською радою оскаржуваних рішень, не передбачалась можливість передачі у власність чи користування окремих співвласників багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини, а відтак згадані рішення Полонської міської ради якими надавались для ОСОБА_7 дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою, та передавались у власність земельні ділянки для ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є недійсними, а тому підлягають скасуванню.

Обоє позивачів просили поновити для них строк позовної давності.

Приймаючи до уваги, що як ОСОБА_6 так і ОСОБА_14 не були і не могли бути обізнані із документами приватизації спірних земельних ділянок, а дізнались про це - ОСОБА_6 перед зверненням до суду, а ОСОБА_14 в ході судового розгляду, тому суд визнає дану обставину поважною причиною пропущення вказаними особами позовної давності, та на підставі ч. 5 ст. 267 ЦК України здійснює захист їх порушених прав.

Суд не знаходить підстав задовольнити позовну вимогу ОСОБА_14 щодо покладення обовязків на ОСОБА_6 та ОСОБА_8 демонтувати і розібрати стіну між будівлями № 148 по вул. Л.Українки та № 1 по вул. Поліській.

Як вбачається із пояснень представника відповідачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_8 ними споруджено огорожу між вказаними будівлями, в якій є вхід через двері, та вона ніяким чином не заважає для ОСОБА_15 користуватись належною їй квартирою, до якої існує то того ж окремий вхід і заїзд з вулиці Л.Українки.

В той же час ОСОБА_14 та її представник не надали суду належних і допустимих доказів, про те, що вказана споруда збудована з порушенням існуючих норм і правил, та що вона порушує її права як власника квартири № 3, і для їх відновлення необхідно обрати спосіб саме демонтаж та знесення спірної споруди, а не інший.

Крім цього суд зазначає, що для встановлення законності спорудження ОСОБА_6 та ОСОБА_8 зазначеного обєкту призначалась відповідна судова експертиза, однак проведення її не відбулось у звязку з відмовою ОСОБА_14 оплатити вартість праці експерта.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позов ОСОБА_6П задовольняється судом повністю, а тому з відповідачів у рівних частинах по 121 грн. 80 коп. підлягає стягненню на користь позивачки судовий збір.

Позов ОСОБА_14 задовольняється в частині визнання недійсним рішення міської ради та державного акту про право власності на земельну ділянку, у звязку з чим цій позивачці також підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_6 та Полонської міської ради по 121 грн. 80 коп. судового збору.

Однак, приймаючи до уваги, що ОСОБА_6 та ОСОБА_14 мають сплатити один одному по 121 грн. 80 коп. судового збору, тому суд зараховує такі взаємні зобовязання і стягнення вказаних сум з них не проводить.

В той же час, ОСОБА_14 при заявлені позову не оплатила судовим збором самостійну вимогу про зобовязання ОСОБА_6 та ОСОБА_16 демонтувати і розібрати стіну між будівлями № 148 по вул. Л.Українки та № 1 по вул. Поліській, в чому їй відмовлено, тому з вказаної позивачки підлягає стягненню на користь держави несплачену суму судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

Керуючись наведеним, ст. 10, 60, 88, ч.3 ст. 209, ст. 212-215 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати поважними причини пропущення позивачкою позовної давності.

Визнати недійсними і скасувати:

рішення Полонської міської ради від 23 жовтня 2007 року № 11 та від 16 липня 2009 року № 15 щодо надання дозволів для ОСОБА_7 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка розташована в м. Полонне по вул. Поліській, 1/3.

рішення цієї ж ради від 28 грудня 2009 року № 10 про передачу вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_7;

державний акт на право приватної власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,0228 га, що розташована в АДРЕСА_1, виданий Полонською міською радою 02.02.2010 року.

Позов ОСОБА_7 задовольнити частково.

Визнати поважними причини пропущення позивачкою позовної давності.

Визнати недійсними і скасувати:

рішення Полонської міської ради від 13 жовтня 2005 року № 10 щодо передачі у власність для ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0070 га, розташованої в м. Полонне по вул. Поліській, ?.

державний акт на право приватної власності ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку площею виданий Полонською міською радою 29.09.2006 року.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 243 грн. 60 коп. недосплаченого судового збору.

Стягнути з Полонської міської ради обєднаної територіальної громади на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 121 грн. 80 коп. ? частину сплаченого названими позивачами судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі до суду першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були на проголошенні протягом цього ж строку з дня отримання копії рішення суду.

Головуючий ______