Рішення № 58730832, 03.06.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2016 Справа №607/19499/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

Головуючого-судді: Сливки Л.М.

з участю секретаря: Зарічної О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до договору від 14.05.2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 4000грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% річних з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Станом на 31.10.2015 року заборгованість відповідача за кредитом складає 19089,16грн., в тому числі: 2532,42грн. заборгованість за кредитом, 12291,54грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 2880грн. заборгованість по пені та комісії за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 885,20грн.- штраф (процентна складова).

У судове засідання представник ПАТ КБ "ПриватБанк" подав заяву , згідно із якою позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві .

Відповідач ОСОБА_1 згідно наданих письмових заперечень просить відмовити у задоволенні позову,вказавши, що кредитний договір містить несправедливі умови, а останній платіж в рахунок погашення кредиту був здійснений ним у травні-серпні 2010 року, тому саме з цієї дати обчислюється строк позовної давності, який позивачем пропущено.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають виходячи з наступного.

14.05.2010 року між сторонами укладено договір згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000грн у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% річних.

14.05.2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 4000грн.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, наданих позивачем, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 500грн. + 5% від суми позову. Згідно п.6.5 умов виконання зобовязань за договором здійснюється по місцю знаходження підрозділу банку, що надав кредит.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 31.10.2015 року заборгованість відповідача за кредитом складає 19089,16грн., в тому числі: 2532,42грн. заборгованість за кредитом, 12291,54грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 2880грн. заборгованість по пені та комісії за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 885,20грн.- штраф (процентна складова).

З цього ж розрахунку вбачається, що часткові платежі на погашення кредиту здійснювались у 2012 році, останній з яких - 22.12.2012 року.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст.ст.6, 627 ЦК України, 1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. 2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. 3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. 4. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковий для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 611 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. У разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається із ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 625, ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.257, п.1 ч.2 ст.258, ч1 ст.259 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 2. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ст.266, ч.4 ст.267 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, враховуючи, що позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду із вказаним позовом 23.12.2015 року, а останні часткові платежі на погашення кредиту позивачем було здійснено 22.12.2012 року, ним пропущено строк позовної давності, а тому у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

Також, суд критично оцінює посилання позивача на Умов та правил надання банківських послуг, оскільки вказані Умови відповідачем не підписані.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 257, 259, 266, 267, 509, 526, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. М. Сливка