Рішення № 58729744, 24.06.2016, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

24 червня 2016 рокуСправа № 322/535/16

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторсгруп»

про: захист прав споживачів та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

12 травня 2016 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- визнати порушеними права позивача, як споживача, при укладенні між ним та Лізинговою компанією ТОВ «АМГ» договору майнового лізингу № 505136 від 03.12.2015;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину договору майнового лізингу № 505136 від 03.12.2015, а сам: стягнути з Лізингова компанія ТОВ «АМГ», юридична адреса: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 3, код ЄДРПОУ 1489073, п/р 26000557728500 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005, на користь позивача сплачений за договором майнового лізингу № 505136 від 03.12.2015 платіж «вартість фінансування» в сумі 52 000,00 грн. та 500,00 грн. послуг банку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

03.12.2015 між позивачем та відповідачем було укладено договір майнового лізингу № 505136, предметом якого є: транспортний засіб МТЗ Беларус 892.

Позивач вважає зазначений договір недійсним внаслідок його нікчемності, оскільки цей договір всупереч закону укладено без нотаріального посвідчення та містить неприпустимі несправедливі умови.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 16, 215, 216, 220, 799, 806 ЦК України, Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просив задовольнити його вимоги.

24.06.2016 судом отримано заяву позивача про розгляд справи за його відсутності та підтримку позову в повному обсязі, в якій також зазначено, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув, не повідомив суд про причини неявки, а також не надіслав до суду будь-яких заяв та заперечень проти позову. Рекомендоване поштове відправлення, яке містило судову повістку, та надсилалось відповідачу за адресою його місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, було повернуто до суду з відміткою відділення поштового звязку про відсутність адресата за зазначеною адресою, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, вважається врученим відповідачу належним чином.

З огляду на неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, згідно з ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи неявку в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, згідно з ч. 1 ст. 224 ЦПК України та з огляду на відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, 24.06.2016 судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

В судовому засіданні 24.06.2016 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та зясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

встановив:

03 грудня 2015 року між лізинговою компанією ТОВ «АМГ» (лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) було укладено договір майнового лізингу № 505136, відповідно до якого:

- лізингодавець зобовязався придбати та передати на умовах майнового лізингу у користування майно, а лізингоодержувач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1);

- замовлення предмету лізингу відбувається з моменту підписання лізингоодержувачем Специфікації (додаток № 4 до договору) та сплати ним на рахунок лізингодавця авансового платежу (п. 2.3);

- предметом лізингу за даним договором є трактор МТЗ 892 Беларус (п. 3.1);

- вартість предмета лізингу на момент укладання даного договору та розмір авансового платежу вказується в додатку № 2 до даного договору (п. 3.2);

- лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець (3.6);

- лізингоодержувач має право достроково, але не раніше 12 календарних місяців з моменту підписання акту приймання-передачі, здійснити сплату всієї суми лізингових платежів, належних до сплати лізингоодержувачем за умовами даного договору. Якщо за узгодженням сторін строк лізингу буде скорочено, лізингоодержувач зобовязується достроково сплатити належні лізингові платежі, при цьому розмір лізингових платежів може бути переглянутий за згодою сторін. У випадку дострокового погашення лізингоодержувачем всієї суми лізингових платежів та належного виконання лізингоодержувачем даного договору, в тому числі зобовязань по сплаті сум пені, штрафів тощо, лізингодавець зобовязується зробити всі необхідні дії щодо передачі лізингоодержувачу права власності на предмет лізингу на умовах передбачених даним договором (п. 4.4.1);

- предмет лізингу передається у користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця авансового платежу та комісії за передачу предмета Лізингу (п. 5.1);

- складові лізингових платежів, їх суми та дати, визначені в графіку лізингових платежів у додатках №2 та №3 до цього договору, є його невідємною частиною (п. 8.1);

- перший лізинговий платіж складається із: а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, повязані з підготовкою та укладенням цього Договору (надалі «Вартість фінансування»), яка розраховується як: вартість фінансування, яка визначена у додатку № 2 до даного договору; б) авансу ціни предмета лізингу, який розраховується як: авансовий платіж, який визначений у додатку № 2 до даного договору; в) комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу, як платіж, що покриває витрати лізингодавця, повязані з організацією передачі предмета лізингу на користь лізингоотримувача. Розмір комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу визначений в додатку № 2 до даного договору (п. 8.2.1);

- другий лізинговий платіж складається з періодичних лізингових платежів, кількість яких відповідає кількості періодів лізингу, зазначених у додатку №3 до цього договору, та складається з: відшкодування частини вартості предмету лізингу; сплати відсоткової ставки за користування предметом лізингу; сплати комісії за супроводження договору (8.3.2).

Позивач сплатив відповідачу вартість фінансування за вищезазначеним договором в розмірі 52 000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 14 від 03.12.2015.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини пятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Аналіз змісту спірного договору майнового лізингу від 03 грудня 2015 року № 505136, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку про те, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом (розділ 12 договору), звужені обовязки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Так, за змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобовязанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, а в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, пункт 3.6 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та інше суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Крім цього, відповідно до частини другої статті 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір майнового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір № 505136 майнового лізингу від 03 грудня 2015 року, укладений між позивачем та ТОВ «Автомоторсгруп», нотаріально посвідчено не було, отже цей договір є нікчемним, відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, і визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 52 000,00 грн., що були сплачені позивачем на виконання нікчемного договору майнового лізингу від 03 грудня 2015 року № 505136, підлягають задоволенню.

Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 500,00 грн. послуг банку, оскільки дані кошти сплачувались позивачем не на користь відповідача, а на рахунок ПАТ «ОСОБА_2 Дніпро», що підтверджується квитанцією від 03.12.2015 № 15.

Позовні вимоги про визнання порушеними права позивача, як споживача, при укладенні між ним та Лізинговою компанією ТОВ «АМГ» договору майнового лізингу № 505136 від 03.12.2015 суд визнає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки є неналежним способом захисту права. Питання щодо порушення цих прав позивача є обставиною, що встановлена судом під час розгляду даної справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у вищезазначеній частині.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

До позовної заяви додано квитанцію від 05.05.2016 № П545/4202989/1, якою підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 570,00 грн., отже, враховуючи часткове задоволення позову на суму 52 000,00 грн., що становить 99,05 % від заявленої позивачем суми, розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 570,00 грн. * 99,05 % = 564,59 грн.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 215, 218, 223 226, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторсгруп» (ідентифікаційний код 14089073) задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторсгруп» (ідентифікаційний код 14089073) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 52 000,00 грн. (пятдесят дві тисячі гривень 00 коп.), що були сплачені ним за нікчемним договором майнового лізингу від 03 грудня 2015 року № 505136.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автомоторсгруп» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 564,59 грн. (пятсот шістдесят чотири гривні 59 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Відповідач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, а відповідачем протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.С. Гасанбеков