Рішення № 58729466, 29.06.2016, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/9157/15-ц

Провадження №2/333/689/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.,

при секретарі Некрашевич Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, посилається на те, що з відповідачем у шлюбі вони перебували з 10.08.2002 року по 19.07.2013 р. В період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства на підставі договору купівлі-продажу від 10.08.2006 р. було набуто спільне спірне майно: квартиру 43 в б. 6 по вул.. Парамонова в м. Запоріжжя, вартість якої становила 35000 доларів США. В 2006 році відповідач отримав кредит в ПАТ «Дельтабанк» в сумі 33000 доларів США та уклав договір іпотеки в забезпечення цього кредитного договору. Про укладання цього кредитного договору її не повідомив. На придбання спірної квартири вона надала 20500 доларів США, ці кошти вона отримала від свого рідного брата ОСОБА_3, отримані ним від продажу однокімнатної квартири. Крім того, за час шлюбу ними був придбаний також автомобіль Мерседес спринтер білого кольору державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску за кредитні кошти. За час спільного проживання вона весь час працювала, мала постійний заробіток. Просить поділити спільне сумісне майно, набуте подружжям за час шлюбу таким чином: ОСОБА_1 виділити у власність квартиру 43 в б. 6 по вул.. Парамонова в м. Запоріжжя, вартість якої складає 130000 грн., виділити у власність ОСОБА_2 автомобіль Мерседес спринтер білого кольору державний номер НОМЕР_1, 1999 року випуску, вартість якого складає 110000 грн.

ОСОБА_2 предявив до ОСОБА_1 зустрічний позов про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якому посилається на те, що дійсно за час спільного проживання з ОСОБА_1 ними була придбана квартира 43 в б. 6 по вул.. Парамонова в м. Запоріжжя та автомобіль МERCEDES-BENZ 312 SPRINT 2000 року випуску. Вказана квартира була придбана в кредит та була предметом іпотеки. 26.08.2015 року вказаний автомобіль був проданий, виручені кошти були направлені на погашення кредиту. На теперішній час кредит виплачений в повному обсязі, банк претензій не має. Тому просить поділити квартиру 43 в б. 6 по вул.. Парамонова в м. Запоріжжя, визнавши право власності на неї по ? частині за ним та ОСОБА_1

В судовому засіданні позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 свій позов підтримала, додатково пояснила, що більша частина вартості квартири була сплачена за її власні кошти, які їй надав брат. Про укладання кредиту вона не отримала повної інформації від чоловіка ОСОБА_2, не знала на яку суму він оформив кредит. Їх спільними коштами розпоряджався саме ОСОБА_2, він отримував дохід від експлуатації автомобіля. Про його продаж їй нічого не відомо. Із зустрічним позовом не погодилась, оскільки з нею проживають діти, на їх утримання з січня 2016 року відповідач грошей не надає.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 за договором ОСОБА_4 первісний позов підтримала, проти зустрічного заперечувала з підстав, зазначених вище.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 первісний позов не визнав, підтримав свій зустрічний позов, оскільки автомобіль в його власності не перебуває, він був ним проданий та кошти направлені на погашення кредиту, саме тому оспорювана квартира не знаходиться на теперішній час в іпотеці.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним обставини.

З 10.08.2002 року по 19.07.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.07.2013 року (а.с.14).

Квартира 43 в б. 6 по вул.. Парамонова в м. Запоріжжя була придбана 17.11.2006 року за договором купівлі-продажу, власником зазначений ОСОБА_2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.41).

Згідно листа №31/8-4693 від 30.05.2016 року Регіонального сервісного центру в Запорізькій області МВС України станом на 29.05.2016 р. транспортний засіб МERCEDES-BENZ 312 SPRINT, 2000 року випуску, кузов №WDB9034631P888620 зареєстрований за ОСОБА_5.

01.03.2016 року укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу №2342/13174, за яким ОСОБА_6, від імені якого діє ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_5 купив автомобіль МERCEDES-BENZ 312 SPRINT, 2000 року випуску, кузов №WDB9034631P888620.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_3 допитані в суді повідомили, що ОСОБА_3 передав гроші, отримані ним від продажу однокімнатної квартири, яка належала ОСОБА_3 відповідачу ОСОБА_2 для придбання квартири подружжям ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, що квартира 43 в б. 6 по вул.. Парамонова в м. Запоріжжя була придбана під час шлюбу сторін.

П. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 передбачено, що у випадку коли неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Як вбачається зі змісту ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 за кожним, без її реального поділу і залишити квартиру у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на всю квартиру, а за ОСОБА_2 на автомобіль не можуть бути задоволенні, оскільки автомобіль НОМЕР_2 не перебуває на день розгляду справи у власності ОСОБА_2, він є власністю інших осіб. Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 має право звернутися за захистом свого права на цей автомобіль окремим позовом, в цьому засіданні вимоги щодо стягнення вартості частини майна, яке було спільною сумісною власністю подружжя не заявлялись.

Також, суд не може прийняти доводи ОСОБА_1 що освоювана квартира в більшій частині була придбана за її власні кошти, які їй надав брат, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. З показань свідків вбачається, що дійсно, ОСОБА_3, який є братом ОСОБА_1 передавав ОСОБА_2 який був на той час чоловіком позивачки ОСОБА_1 грошові кошти в сумі близько 20000 доларів США, але в суді не встановлено, що саме за ці кошти була придбана оспорювана квартира.

Ч. 3 ст. 70 цього Кодексу передбачено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови якщо розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

В суді таких обставин не встановлено, тому підстав для збільшення частки ОСОБА_1 суд не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачкою ОСОБА_1 при поданні позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 1300 грн., що підтверджується квитанцією №19 від 01.02.2016 р., її позов задоволено частково, на 50%.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 при поданні зустрічного позову сплачено судовий збір в сумі 650 грн., його позов задоволено повністю.

Таким чином враховуючи, що право власності на квартиру, яка була предметом поділу визнано судом за сторонами порівну, а судовий збір, який сплачувався кожною із сторін, виходячи із вартості частки квартири складає 650 грн., кожна сторона повинна була сплатити судовий збір саме в такій сумі, при цьому суд не вбачає підстав для компенсації судового збору іншою стороною, оскільки позови вирішені на користь обох сторін. Позивачці ОСОБА_1 судовий збір в сумі в сумі 650 грн. (1300-650) компенсації не підлягає, оскільки її позов задоволено частково, на 50%, а в іншій частині, в позові - відмовлено.

Керуючись ст.ст. 60, 70 Сімейного Кодексу України, п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11, ст.ст. 10, 11, ч. 4 ст. 61, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 за кожним, без її реального поділу і залишити квартиру у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В іншій частині позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишити без задоволення.

На рішення сторонами, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуюча Л.О. Варнавська