Рішення № 5872606, 25.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/7525.03.09 За позовом приватного підприємця ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна"

про стягнення 22425,40 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 (дов. б/н від 23.10.2008)

від відповідача не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги приватного підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»про стягнення заборгованості в розмірі 22425,40 грн. за неналежне виконання грошового зобовязання за договором поставки № 74 СМФ 2008 від 05.11.2007.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.02.2009 порушено провадження у справі № 50/75 та призначено її до розгляду на 25.02.2009.

25.02.2009 в судове засідання зявився представник позивача, дав пояснення по суті позову та подав додаткові докази по справі.

В звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 11.03.2009.

В судове засідання прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 24 381,14 грн. в тому числі: основний борг в сумі 19693,62 грн., пеню в розмірі 2092,22 грн., 3% річних в розмірі 320,75грн., інфляційна складова боргу в розмірі 1726,49грн. та витрати на відрядження в розмірі 548,06грн. Суд прийняв до розгляду дану заяву.

Відповідач в судові засідання 25.02.2009 та 11.03.2009 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив. В звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи було відкладено на 25.03.2009.

25.03.2009 представники сторін в судове засідання не зявились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності повноважних представників сторін відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2007 приватний підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, постачальник за договором) та товариство з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»в особі директора філії товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»у місті Сімферополі Коряк О.С., що діє на підставі Доручення №1 від 01.11.2007 (далі відповідач, покупець за договором) уклали господарський договір поставки №74 СМФ2008 (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору позивач зобов'язався передавати (поставити) в обумовлений термін відповідачу товар, а відповідач зобов'язався приймати даний товар та оплачувати його вартість. Також у п. 2.4 договору зазначено, що постачальник разом із товаром повинен передати покупцеві документи, які мають відношення до товару та підлягають передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України

Загальну кількість товару, який підлягає поставці за даним договором, його часткове співвідношення за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами та розмірами визначається відповідно до специфікації за згодою сторін (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.1. та 4.2 договору встановлено, що товар вказаний в Специфікації, поставляється постачальником окремими партіями відповідно до переданих покупцем замовлень. В замовленні на поставку зазначається асортимент, кількість партій поставки та місце поставки товару, якщо воно відрізняється від зазначеного в договорі.

Умовами підпункту 9.1 договору сторони визначили, що ціни на товар, який поставляється постачальником, являються вільними відпускними та вказуються в Специфікації постачальника.

Відповідно до положень п. 9.7 договору сторони погодили, що оплата товару проводиться шляхом безготівкового розрахунку на протязі 21 банківського дня з дня отримання товару покупцем. Датою оплати визначається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 24693,62 грн. відповідно до видаткових накладних (з урахуванням актів виявлення недостачі (пошкодження) на прийняття товару):

-№ 18855 від 11.08.2008 р. (акт виявлення недостачі (пошкодження) товару від 11.08.2008 р.) на суму 7198,66 грн.;

-№ 19586 від 18.08.2008 р.(акт виявлення недостачі (пошкодження) товару від 18.08.2008 р.) на суму 3907,30 грн.;

-№ 20308 від 21.08.2008 р. на суму 1010,37 грн.:

-№ 20348 від 28.08.2008 р. (акт виявлення недостачі (пошкодження) товару від 28.08.2008 р.) на суму 3031,22 грн.;

-№ 21648 від 04.09.2008 р. на суму 1819,35 грн.;

-№ 21723 від 11.09.2008 р. (акт виявлення недостачі (пошкодження) товару від 11.09.2008 р.) на суму 3839,22 грн.;

-№ 22405 від 18.09.2008 р. (акт виявлення недостачі (пошкодження) товару від 18.09.2008 р.) на суму 3887,47 грн., на загальну суму 24693,62 грн.

Вищевказані накладні та акти приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобовязання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 5000,00грн.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаним договором становить 19693,62грн., що також визнається відповідачем, про що свідчить підписаний акт звірки взаємних розрахунків між сторонами від 30.09.2008.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 2092,22 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до п.10.4 договору у випадку порушення покупцем строків оплати отриманий товар, останній оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в суни заборгованості за кожен день затримки оплати.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п.10.4) та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 2092,22 грн.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 320,75 грн. та витрати повязані з інфляційними процесами в сумі 1726,49 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних в сумі 320,75 грн. та індексу інфляції в розмірі 1726,49 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на відрядження представника в розмірі 548,06грн.

Відповідно до положень ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів, у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи. У п.1 розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»зазначається, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, а саме посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, які не беруть участь у справі як сторони або треті особи.

Отже, у відповідності до вищевикладеного суд дійшов висновку, що вимога позивача про відшкодування витрат на відрядження представника в розмірі 548,06грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»(04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-а; код ЄДРПОУ 35073676) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (73035, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) основний борг в сумі 19 693 (девятнадцять тисяч шістсот девяносто три)грн. 62 коп., пеню в сумі 2 092 (дві тисячі девяносто дві) грн. 22 коп., 3 % річних в сумі 320 (триста двадцять)грн. 75коп., 1 726 (одна тисяча сімсот двадцять шість)грн. 49 коп. - інфляційної складової боргу; витрати по сплаті державного мита в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 81 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 02.04.2009