Рішення № 58725977, 08.06.2016, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/5178/15-ц

провадження №2/619/271/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді - Кононихіної Н.Ю.

за участю секретаря

судового засідання - ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі цивільну справу за позовом Дергачівського обєднаного Управління пенсійного Фонду України Харківської області до ОСОБА_2 про поновлення порушеного права на оренду приміщень,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся представник Дергачівського об*єднаного Управління пенсійного Фонду України Харківської області до ОСОБА_2 про поновлення порушеного права на оренду приміщень.

Із матеріалів позову вбачається , що Дергачівського об*єднаного Управління пенсійного Фонду України Харківської області є юридичною особою, входить до системи територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади та зареєстроване за юридичною адресою м. Дергачі, вул. Залізнична, 31.

За юридичною адресою м. Дергачі вул. Залізнична ,31 управління знаходиться з 2002 року на підставі договорів оренди.

Перший договір оренди було укладено 29 серпня 2001 року між Дсргачівським державним моторобудівним заводом та Дергачівським районним управлінням Пенсійного фонду України.

Більше того, орендувалися нежитлові приміщення в адміністративно-побутовому корпусі майнового комплексу, власником якого була держава.

Отже, державне підприємство орендувало приміщення у держави.

Підставою оренди даного приміщення було як розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації, так і облдержадміністрації Харківської області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р № 1828 питання щодо забезпечення органів Пенсійного фонду приміщеннями, необхідними для належного виконання покладених на них функцій покладено на державні адміністрації.

Таким чином, лише на підставі розпоряджень Дергачівської районної державної адміністрації було укладено договори оренди.

Останній договір оренди,а точніше - суборенди було укладено між ТОВ ..Дергачівський моторобудівний завод та управлінням Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області 17 травня 2007 року, термін дії якого закінчувався. 16.04.2010 року, але на підставі додаткових угод термін дії договору суборенди продовжувався. Додатковими угодами було пролонговано дії договору суборенди від 17.05.2007 року до 28 лютого 2011 року.

Отже, відповідно до договору суборенди предметом договору оренди було знову державне майно.

06.04.2010р. між ТОВ «Дергачівський моторобудівний завод» та РВ ФДМУ по Харківській області було укладено договір № 1287 купівлі-продажу обєкту малої приватизації (група А) - цілісного майнового комплексу колишнього підприємства «Дергачівський державний моторобудівний завод», тобто відбулася приватизація Орендарем цілісного майнового комплексу, який розташований за адресою: м. Дергачі, вул. Залізнична, 31.

03.06.2011року було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі між товариством з обмеженою відповідальністю „Дергачівський моторобудівний завод ЄДРПОУ 34757272 та ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1, яка розташована за адресою: м. Дергачі, вул. Залізнична, 31.

Отже, спочатку будівля, в якій розташовано управління була приватизована, а незабаром продана.

Вважаючи, що вищевказані договори укладені з порушення норм діючого законодавства , управління ПФУ зверталося до господарського суду з позовами про визнання недійсними договорів, а саме договору купівлі-продажу об'єкту малої приватизації від 06.04.2010 року та договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 03.06.2011 року, але судами в задоволенні позовів відмовлено.

В рішенні Вищого господарського суду від 21.10.2015 року щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу обєкту малої приватизації зазначено, що:

„Звернувшись у суд із позовом у даній справі, позивач обгрунтовував його тим, що приватизацію нерухомого майна було здійснено з порушенням вимог статті 2 частини 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до положень наведеної статті 2 частини 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у редакції, що діяла на час приватизації, якщо в нежилих приміщеннях будинку, що є державною власністю, розміщується два чи більше державних або заснованих на оренді державного майна підприємств, то у разі прийняття рішення про приватизацію одного чи кількох із них займані ними приміщення, за відсутності заборони на приватизацію цього будинку, приватизуються разом з іншим майном підприємства після закріплення за названими співкористувачами займаних ними приміщень на праві повного господарського відання, оперативного управління або на договірних засадах.

Як встановлено судом під час приватизації частина майна знаходилась у позивача в суборенді у зв'язку із неодноразовим продовженням у подальшому дії договору.

Згідно із положеннями статті 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у редакції, що діяла на час приватизації, до договору суборенди застосовуються положення про договір оренди (ч.4).

Статтею 23 цього Закону визначено, що передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника (ч.І).

Таким чином правовідносини із суборенди врегульовано наведеними нормами права і договір суборенди зберігав чинність для нового власника і після приватизації майна, а тому здійснення приватизації у спірних у даній справі правовідносинах, прав позивача не порушувало.

Крім того, в рішенні Вищого господарського суду від 01.04.2015 року щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі зазначено, що:

„20.10.2010 року цілісний майновий комплекс Дергачі вського державного моторобудівного заводу було передано за актом приймання-передачі із власності держави у власність позивача, суд дійшов висновку про припинення дії договору оренди №449-ЦМК від 28.04.2007 року, внаслідок приватизації об"єкта оренди орендарем.

Відповідно до ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Враховуючи положення вказаної статті, а також те, що в додатковій угоді № 6/56 від 31.12.10 року сторони погодили строк дії договору суборенди №49 від 17.05.2007 року до 28.02.11року із зазначенням, що він не може перевищувати строку дії договору оренди №449-ЦМК від 28.04.2007 року і після спливу цього строку, сторони новий строк не встановили, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про припинення дії договори договору суборенди №49 від 17.05.2007 року.

Отже, судом встановлено, як в першому так і в другому випадку, що у разі зміни власника речі, переданої у найм , до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Також судами встановлено, що на момент приватизації діяв договір суборенди, та встановлено факт припинення 20.10.2010 року дії договору оренди №449-Ц\ТК від 28.04.2007 року, внаслідок приватизації об"єкта оренди орендарем, а відповідно і припинення договору суборенди.

Отже, оскільки на момент приватизації діяв договір оренди, а згідно до ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у редакції, що діяла на час приватизації, до договору суборенди застосовуються положення про договір оренди (висновок Вищого господарського суду), то відповідно необхідно і застосовувати ч.2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна термін дії договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

А оскільки, договір суборенди припинив свою дію, та враховуючи норму права, що у разі зміни власника речі, переданої у найм. до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. то відповідно отримавши у власність цілісний майновий комплекс ТОВ „Дергачівський моторобудівний завод" зобов'язаний був укласти з найм ачем \ ю ві їй до гов і р, закріпивши за управлінням займані приміщення.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, з метою урегулювання питання розміщення управління в займаних приміщення на законних підставах, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 759, 764, 770 Цивільного кодексу України, ст. З, 15 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна, необхідно зобовязати ОСОБА_2 укласти з Дергачівським об*єднаним Управлінням пенсійного Фонду України Харківської області договір оренди займаних приміщень, що розташовані за адресою Харківська обл., Дергачівський район м. Дергачі, вул. Залізнична, 31

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги .

До судового засідання представник відповідача та відповідач ОСОБА_2 не з*явилися , прохали справу слухати у їх відсутності , надали заперечення на позов , де прохали відмовити у задоволенні позову у повному обсязі .

Суд , вислухавши сторони , вивчивши матеріали справи , вважає необхідним в задоволенні позову відмовити з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено :

Дергачівського об*єднаного Управління пенсійного Фонду України Харківської області є юридичною особою, входить до системи територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади та зареєстроване за юридичною адресою м. Дергачі, вул. Залізнична, 31.

За юридичною адресою м. Дергачі вул. Залізнична ,31 управління знаходиться з 2002 року на підставі договорів оренди.

Перший договір оренди було укладено 29 серпня 2001 року між Дсргачівським державним моторобудівним заводом та Дергачівським районним управлінням Пенсійного фонду України.

Більше того, орендувалися нежитлові приміщення в адміністративно-побутовому корпусі майнового комплексу, власником якого була держава.

Отже, державне підприємство орендувало приміщення у держави.

Підставою оренди даного приміщення було як розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації, так і облдержадміністрації Харківської області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р № 1828 питання щодо забезпечення органів Пенсійного фонду приміщеннями, необхідними для належного виконання покладених на них функцій покладено на державні адміністрації.

Таким чином, лише на підставі розпоряджень Дергачівської районної державної адміністрації було укладено договори оренди.

Останній договір оренди,а точніше - суборенди було укладено між ТОВ ..Дергачівський моторобудівний завод та управлінням Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області 17 травня 2007 року, термін дії якого закінчувався. 16.04.2010 року, але на підставі додаткових угод термін дії договору суборенди продовжувався. Додатковими угодами було пролонговано дії договору суборенди від 17.05.2007 року до 28 лютого 2011 року.

Отже, відповідно до договору суборенди предметом договору оренди було знову державне майно.

06.04.2011р. між ТОВ «Дергачівський моторобудівний завод» та РВ ФДМУ по Харківській області було укладено договір № 1287 купівлі-продажу обєкту малої приватизації (група А) - цілісного майнового комплексу колишнього підприємства «Дергачівський державний моторобудівний завод», тобто відбулася приватизація Орендарем цілісного майнового комплексу, який розташований за адресою: м. Дергачі, вул. Залізнична, 31.

03.06.2012року було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі між товариством з обмеженою відповідальністю „Дергачівський моторобудівний завод ЄДРПОУ 34757272 та ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1, яка розташована за адресою: м. Дергачі, вул. Залізнична, 31.

Отже, спочатку будівля, в якій розташовано управління була приватизована, а незабаром продана.

Вважаючи, що вищевказані договори укладені з порушення норм діючого законодавства , управління ПФУ зверталося до господарського суду з позовами про визнання недійсними договорів, а саме договору купівлі-продажу об'єкту малої приватизації від 06.04.2010 року та договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 03.06.2011 року, але судами в задоволенні позовів відмовлено.

В рішенні Вищого господарського суду від 21.10.2015 року щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу обєкту малої приватизації зазначено, що:

„Звернувшись у суд із позовом у даній справі, позивач обгрунтовував його тим, що приватизацію нерухомого майна було здійснено з порушенням вимог статті 2 частини 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до положень наведеної статті 2 частини 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у редакції, що діяла на час приватизації, якщо в нежилих приміщеннях будинку, що є державною власністю, розміщується два чи більше державних або заснованих на оренді державного майна підприємств, то у разі прийняття рішення про приватизацію одного чи кількох із них займані ними приміщення, за відсутності заборони на приватизацію цього будинку, приватизуються разом з іншим майном підприємства після закріплення за названими співкористувачами займаних ними приміщень на праві повного господарського відання, оперативного управління або на договірних засадах.

Як встановлено судом під час приватизації частина майна знаходилась у позивача в суборенді у зв'язку із неодноразовим продовженням у подальшому дії договору.

Згідно із положеннями статті 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у редакції, що діяла на час приватизації, до договору суборенди застосовуються положення про договір оренди (ч.4).

Статтею 23 цього Закону визначено, що передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника (ч.І).

Таким чином правовідносини із суборенди врегульовано наведеними нормами права і договір суборенди зберігав чинність для нового власника і після приватизації майна, а тому здійснення приватизації у спірних у даній справі правовідносинах, прав позивача не порушувало.

Крім того, в рішенні Вищого господарського суду від 01.04.2015 року щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі зазначено, що:

„20.10.2010 року цілісний майновий комплекс Дергачі вського державного моторобудівного заводу було передано за актом приймання-передачі із власності держави у власність позивача, суд дійшов висновку про припинення дії договору оренди №449-ЦМК від 28.04.2007 року, внаслідок приватизації об"єкта оренди орендарем.

Відповідно до ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Враховуючи положення вказаної статті, а також те, що в додатковій угоді № 6/56 від 31.12.10 року сторони погодили строк дії договору суборенди №49 від 17.05.2007 року до 28.02.11року із зазначенням, що він не може перевищувати строку дії договору оренди №449-ЦМК від 28.04.2007 року і після спливу цього строку, сторони новий строк не встановили, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про припинення дії договори договору суборенди №49 від 17.05.2007 року.

Отже, судом встановлено, як в першому так і в другому випадку, що у разі зміни власника речі, переданої у найм , до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Також судами встановлено, що на момент приватизації діяв договір суборенди, та встановлено факт припинення 20.10.2010 року дії договору оренди №449-Ц\ТК від 28.04.2007 року, внаслідок приватизації об"єкта оренди орендарем, а відповідно і припинення договору суборенди.

В обґрунтування вимог Позивач зазначає, що в разі зміни власника речі, переданої в найм, до нового власника переходять права і обовязки наймодавця, отже отримавши у власність майновий комплекс ТОВ «Дергачівський моторобудівний завод» відповідач зобовязаний був укласти з наймачем новий договір, закріпивши за управлінням займані приміщення. Позивач силається на ст. 2 ч. 4 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств», згідно якої якщо в нежилих приміщеннях будинку, шо є державною власністю, розміщується два чи більше державних або заснованих на оренді державного майна підприємств, то у разі прийняття рішення про приватизацію одного чи кількох із них - займані ними приміщення, за відсутності заборони на приватизацію цього будинку, приватизуються разом з іншим майном підприємства після закріплення за названими співкористувачами займаних ними приміщень на праві повного господарського відання, оперативного управління або на договірних засадах. Отже приміщення повинні бути закріплені за управлінням ПФУ і після проведення приватизації. Позивач вказує, що відповідно до чинного законодавства, після закінчення договору оренди Орендар, який належним чином виконував свої обовязки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін.

Позивач також зазначає: «...у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які передбачені договором»

Але такі доводи спростовуються п. 10.1 договору суборенди нерухомого майна 17.05.2007, в якому, після неодноразових змін в додаткових угодах, вказано: «Цей договір діє з моменту підписання до 28 лютого 2011 року. Договір може бути пролонгованим шляхом шляхом укладення додаткової угоди, яка в цьому випадку є невідємною частиною Договору з моменту шсання». Тобто, в договорі було прямо передбачено спосіб його пролонгації. Згідно ч. З ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Позивач стверджує: «...оскільки договір суборенди припинив свою дію, але враховуючи норму права, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять всі та обовязки наймодавця, то відповідно - отримавши у власність цілісний майновий комплекс ТОВ «Дергачівський моторобудівний завод» зобовязаний був укласти з наймачем новий договір, закріпивши за управлінням займані приміщення»

Але якщо Позивач вважає, що не уклавши з ним новий договір ТОВ «Дергачівський моторобудівний завод» порушив його права, то позовні вимоги мають бути спрямовані ТОВ «Дергачівський моторобудівний завод», а не Відповідачеві по цій справі. Договір суборенди нерозривно пов'язаний з договором зренди, на підставі якого він укладається, а так як договір оренди №449-ЦМК від 28.04.2007 припинив дію 20.10.2010, то новий договір суборенди не може бути укладеним.

В абз. 7 стр. З позовної заяви вказано: «...проведення приватизації було можливе лише відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», а саме ст. 2 ч. 4 - якщо в нежилих приміщеннях будинку, що є державною власністю, розміщується два чи більше державних або заснованих на оренді державного майна підприємств, то у разі прийняття рішення про приватизацію одного чи кількох із них займані ними приміщення, за відсутності заборони на приватизацію цього будинку, приватизуються разом з іншим майном підприємства після закріплення за названими співкористувачами займаних ними приміщень на праві повного господарського відання, оперативного управління або на договірних засадах. Отже, приміщення повинні бути закріплені за управлінням і після проведення приватизації».

Ця вимога була розглянута Вищим господарським судом України в справі №922/599/15 за позовом Управління пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області до ТОВ «Дергачівський моторобудівний завод» та регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківський області про визнання недійсним договору купівлі-продажу. В постанові за цією справою встановлено, що вимоги вказаної норми щодо того, що займані приміщення іншими підприємствами приватизуються разом з іншим майном підприємства після закріплення за названими співкористувачами займаних ними приміщень на договірних засадах, стосовно позивача були дотримані, оскільки діяв вказаний договір суборенди, і додаткового врегулювання таких правовідносин цією нормою не вимагається.

Згідно ч. З ст. 61 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній управі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ггі самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В абз. 8 стр. З позовної заяви вказано: «...відповідно до чинного законодавства, після закінчення договору оренди Орендар, який належним чином виконував свої обовязки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін».

Але позивач займав приміщення на підставі договору суборенди, а не оренди, отже переважного права на укладення договору оренди на новий термін в нього не виникло, оскільки строк договору суборенди не може перевищувати строку договору оренди, а договір оренди №449- ЦМК припинив свою дію 20.10.2010 і в подальшому не був укладений на новий термін. Окрім того, Відповідач не має намір в подальшому здавати в оренду займані приміщення.

В абз. 9 стр. З позовної заяви вказано «якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це Орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії договору». Між Позивачем та Відповідачем не існувало відносин оренди, оскільки договір суборенди, на підставі якого Позивач займав риміщення, припинив свою дію 28.02.2011, а Відповідач придбав нежитлову будівлю, в якій находиться Позивач - 03.06.2011. Таким чином, у Відповідача не могло виникнути обовязку повідомляти про будь-що Позивача, оскільки на момент закінчення дії договору суборенди відповідач не був власником майна.

Відповідач неодноразово вимагав звільнити належні йому приміщення в листах від 1.10.2011,05.04.2013 та 27.06.2013.

Акт приймання-передачі орендованого майна, а саме, що управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі повертає, а ТОВ «Дергачівський моторобудівний завод» приймає житлові приміщення за адресою м. Дергачі, вул. Залізнична, 31, відсутній, оскільки з моменту припинення дії договору суборенди 28.02.2011 і по сьогодні Позивач продовжує займати іиміщення, і не передає їх власникові.

Частина 1 ст. 321 ЦК України закріплює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Реалізація Пенсійним фондом державної політики з питань пенсійного забезпечення не може бути підставою обмежити Відповідача в його праві власності.

Тому суд вважає позов Управління пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області до ОСОБА_2 необгрунтованим та відмовляє у його задоволенні .

На підставі викладеного і керуючись ст.. 321,319 ЦК України , ЗУ «про оренду державного та комунального майна «, ст.. 5,10,60,208,212-215 ,225 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову Дергачівського обєднаного Управління пенсійного Фонду України Харківської області до ОСОБА_2 про поновлення порушеного права на оренду приміщень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Н. Ю. Кононихіна